Розроблено наукові засади судової акустики, визначено сучасні підходи щодо механізмів мовотворення та сприйняття мовлення людиною. Визначено, що найбільш перспективним у сучасній теорії сприйняття мовлення є системно-адаптивний підхід, який дає змогу виділити та сформувати комплекс акустичних параметрів усного мовлення для вирішення задач судової акустики. Визначено необхідність створення єдиної гібридної системи дослідження усного мовлення на підставі ретроспективного аналізу досліджень в галузі судової акустики, а також їх сучасного стану, різних підходів до дослідження усного мовлення (акустичних сигналів). Удосконалено предмет і задачі судової акустики, види та об'єкти акустичних досліджень, методологічні засади криміналістичної ідентифікації в судовій акустиці. Запропоновано комплекс ідентифікаційних і діагностичних ознак усного мовлення людини, які відображаються фізичними характеристиками мовленнєвого сигналу. Показано вплив змін фонетичного, семантичного та вимовного плану на результати експертизи. Уточнено роль звукових слідів в системі доказів. Обгрунтовано можливість використання функцій усного мовлення як джерел інформації про людину. Вказано шляхи створення технічних систем для розпізнавання емоційного стану людини за його усним мовленням. Визначено можливості використання сучасних технологій дослідження усного мовлення.

На сьогодні інформаційно-психологічна безпека громадян та суспільства є важливою складовою у забезпеченні інформаційної безпеки нашої держави з огляду на ведення так званої гібридної війни державою-агресором. З огляду на це, на протязі майже року в середовищі курсантів та студентів інституту спеціального зв'язку та захисту інформації НТУ України "Київський політехнічний інститут" діє волонтерська група з проведення акцій інформаційного протиборства в Інтернет просторі (кіберпросторі). Викладено деякі положення, що лежать в основі теорії і практики роботи групи. Крім того, наведено рекомендації та висновки, що грунтуються на досвіді майже річної роботи волонтерської групи в кіберпросторі.

На підставі узагальнення позицій експертів, а також аналізу норм міжнародного авіаційного права, з урахуванням "гібридної" тактики війни Російської Федерації проти України, доведено адекватність дій українських авіаційних властей щодо обмежень у польотах цивільної авіації над Донецькою областю у період, що передував загибелі рейсу МН 17, та відсутність підстав для встановлення відповідальності України за загибель цього рейсу.

Розкритоі передумови та механізми ведення країною-агресором інформаційно-медійної війни проти України за умов гібридної війни, її намагання використовувати медійні центри, громадські організації та національний інформаційний ресурс інших держав.

Раскрыты предпосылки и механизмы ведения страной-агрессором информационно-медийной войны против Украины в условиях гибридной войны, её попытки использовать медийные центры, общественные организации и национальный информационный ресурс других государств.

A method and means of conduction by the aggressor country information and media war against Ukraine in conditions of hybrid warfare, their seeking to use media centers, NGOs and national information resources of other countries are considered.

Висвітлено актуальні питання удосконалення організації військово-патріотичного виховання в Національній академії СБ України за умов проведення АТО. Приділено увагу проблемам щодо актуальності підготовки фахівців із дослідження інформаційного простору за умов консцієнтальних війн. Наведено пропозиції щодо підвищення професійної компетентності фахівців із військово-патріотичного виховання особового складу суб'єктів сектору безпеки України в частині антитерористичної підготовки. Розкрито особливості роботи керівників підрозділів СБ України за умов АТО (на прикладі "гібридної війни"). Викладено деякі аспекти оптимізації психологічної підготовки фахівців сектору безпеки. Досліджено проблему розвитку військово-спеціальної компетентності офіцерів-прикордонників у магістратурі. Охарактеризовано сучасні тенденції та проблеми професійного виховання майбутніх офіцерів-прикордонників. Проаналізовано психолого-педагогічні заходи модернізації професійної підготовки магістрів військового управління в міжнародних відносинах. Вивчено досвід військово-патріотичного виховання на прикладі країн - членів НАТО. Визначено роль і можливості загальної системи національно-патріотичного виховання в Україні та потенціалу громадських організацій у вирішенні проблем професійної компетентності й підвищення кваліфікації фахівців із національно-патріотичного (військово-патріотичного) виховання особового складу суб'єктів гарантування безпеки.

Запропоновано вирішення важливого народногосподарського завдання, а саме - розроблено методологічні засади державного регулювання національної економіки за умов подолання кризових явищ в економіці, що ускладнюється агресією з боку сусідньої держави, яка в процесі "гібридної війни" тимчасово окупувала частину території України. Удосконалено понятійний апарат у сфері державного регулювання національним господарством (зокрема, обгрунтовано доцільність впровадження в практику державного регулювання принципу динамічного інституціоналізму, уточнено визначення поняття "зелена економіка"), доведено об’єктивну необхідність посилення ролі держави в провадженні інституційних реформ. Визначено зміст і структуру механізму державного регулювання економіки як інструменту реалізації економічної політики та динамічної системи, метою якої є досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку за рахунок цілеспрямованого впливу держави на відтворювальні процеси та використання наявних факторів виробництва. Обгрунтовано методологічні положення щодо приватизаційних перетворень у межах трансформаційних процесів, доцільність покращення стратегічного управління соціально-економічного розвитку, зміст концептуальних положень до яких полягає у необхідності запровадження системи стратегічного планування у тісній зв’язці з системою середньострокового бюджетування, оперативного моніторингу та оцінювання проектів і програми розвитку.

Вивчено актуальні питання захисту прав, свобод і безпеки людини в сучасному інформаційному суспільстві. Розглянуто соціально-правовий механізм забезпечення прав людини за умов розвитку інформаційного суспільства. Приділено увагу деструктивній пропаганді московської православної церкви на території України як елементу гібридної війни. З'ясовано сучасний стан і перспективи правового регулювання захисту дітей в аудіовізуальній сфері. Досліджено реалії та можливості ефективної системи захисту прав авторів і правовласників на об'єкти інтелектуальної власності в порядку службових обов'язків. Обгрунтовано особливості захисту персональних даних в сучасному кіберпросторі. Охарактеризовано анонімність як фактор використання мережі Інтернет у екстремістських цілях. Висвітлено новітні тенденції захисту персональних даних у ЄС. Проаналізовано регулювання правовідносин у сфері оперативно-технічної діяльності за законодавством Франції та України.

Проаналізовано суть і зміст гібридної війни. Проведено аналіз недержавних організацій у веденні гібридної війни з боку Російської Федерації та визначено напрями протидії їм в Україні. Проаналізовано проблеми державної політики в інформаційній сфері України, що виникли з початком агресії Російської Федерації, спрямованої проти України. Запропоновано низку невідкладних кроків, які необхідно здійснити з метою захисту країни, зокрема у протидії недержавним організаціям у веденні гібридної війни. Значну частину аналізу присвячено формуванню механізмів гібридної відповіді.

Відображено події першої фази активних дій російсько-української війни на прикладі Харкова. Досліджено гіпотезу (план "А"), за якою саме Харків у перші дні інвазії мав стати для В. Путіна "воротами в Україну". Згідно з російською концепцією гібридної війни на перших фазах відкритого конфлікту застосовується "м'яка сила" у формі масових заворушень, пропаганди та шантажу політичних еліт, ставиться мета - захопити владу в регіонах "п'ятою колоною", колабораціоністами, "політичними туристами", переправленими через державний кордон. У хронологічному порядку проаналізовано "вуличну боротьбу" між патріотами України та проросійськими елементами, яка зіграла важливу роль у структурі гібридної війни у 2014 р. Показано значущість спротиву громадянського суспільства, активістів, недержавних організацій, які можуть ефективно протистояти підривним кампаніям, зокрема "Русской весне".

Досліджено міжнародний досвід застосування силових і ненасильницьких методів урегулювання сепаратистських конфліктів, а також досвід використання міжнародних форматів для врегулювання збройних сепаратистських конфліктів. Здійснено аналіз ефективності застосування окремих методів і способів протидії сепаратизму. Визначено сутність сепаратистського конфлікту на Донбасі як елемента гібридної війни, яка ведеться Російською Федерацією проти України. Запропоновано шляхи врегулювання конфлікту на Донбасі з урахуванням способів і методів, які підтвердили на практиці свою ефективність.

Вперше у вітчизняній та світовій науці детально досліджено явище світової гібридної війни в перспективі російської агресії проти України. Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен - як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному, соціальному, гуманітарному, інформаційному. Проаналізовано локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуто питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.

Висвітлено правові аспекти сучасних гібридних збройних конфліктів (на прикладі агресії Російської Федерації проти України). Розкрито особливості міжнародно-правової кваліфікації "гібридних війн". Розкрито питання інформаційної війни як складової "гібридної війни". Висвітлено проблеми міжнародно-правової протидії кібервійнам. Увагу приділено концепції "гібридності" в документах міжнародних інституцій.

Надано комплексний аналіз інформаційно-психологічного протиборства. Досліджено феномен спецпропаганди як інформаційного складника гібридної війни Росії проти України для забезпечення масового впливу на цільові аудиторії (державне і військове керівництво, особовий склад Збройних Сил України, мирне населення, світова громадськість, союзники нашої держави, нейтральні країни тощо), визначено історичні передумови застосування спецпропаганди, її основні засоби, інструменти, методи й порядок здійснення, актуальні виклики та загрози для України. Головною метою інформаційно-психологічного протиборства як складника гібридної російсько-української війни є ослаблення внутрішніх і міжнародних позицій об'єкта агресії - України - і забезпечення умов для здійснення агресором насильницьких дій воєнного характеру, створення перешкод для функціонування систем ухвалення рішень і управління нашої держави, маніпулювання громадською думкою (на глобальному, регіональному, національному рівнях). Зроблено висновок про те, що на сьогодні український інформаційний простір є слабко захищеним, а система інформаційної безпеки як складника безпеки держави фактично є недієздатною, а отже, не забезпечує результативної боротьби з інформаційною агресією, протиборство з антиукраїнською пропагандою і дезінформацією.

Проаналізовано сучасний стан виконання Ланкастерської угоди 2010 р. між Великобританією та Францією, що визначила на середньострокову перспективу основні напрями двостороннього співробітництва в секторі безпеки та оборони, зокрема у таких чуттєвих національно орієнтованих аспектах, як ядерна політика та розвідка. Окреслено основні проблеми, з якими зіткнулися сторони в процесі імплементації положень двосторонньої угоди в контексті протистояння новим асиметричним загрозам та викликам, що зумовлені агресивною політикою Росії в світі, діяльністю радикальних ісламістських угруповань, актуалізацією функції колективної безпеки Організації Північноатлантичного договору. Зазначено моменти, що містять позитивний досвід для України, зокрема, щодо розбудови з метою зміцнення обороноспроможності та створення політичного союзу, тісних партнерських відносин у секторі безпеки та оборони з найближчими сусідами-союзниками, у тому числі країнами - членами НАТО, що потенційно можуть зіткнутися з тактикою гібридної агресії Росії, яку Москва вперше використала в Україні.

Проаналізовано основні механізми поширення ідеї сепаратизму в Україні за умов гібридної війни з боку Російської Федерації, зокрема, основні методи та інструменти широкої інформаційної війни, що ведеться проти нашої країни. Проаналізовано можливості поширення потужних відцентрових тенденцій у західних регіонах України та визначено механізми можливої протидії.

Проаналізовано досвід реагування України на загрози пошкодження критичної інфраструктури за умов розв'язаної проти країни гібридної війни та визначаються пріоритети удосконалення державної політики з питань захисту критичної інфраструктури. Відзначається розширення використання некласичних методів ведення війни та критичної інфраструктури як об'єкта цілеспрямованого впливу в сучасних концепціях ведення війн. Продемонстровано комплексне та узгоджене застосування Росією методів фізичного впливу (застосування збройних підрозділів, кримінальна діяльність, захоплення неідентифікованими особами) для безпосереднього пошкодження об'єктів критичної інфраструктури та методів політичного, економічного, інформаційного та психологічного впливу на Україну. Визначено цільову спрямованість зловмисних дій проти критичної інфраструктури на здійснення психологічного тиску, нанесення економічних збитків, отримання локальних переваг в економічній, політичній та воєнній сфері, формування "необхідного іміджу" Росії на міжнародній арені, використання інфраструктури для провокацій. Зроблено оцінку дій органів державної влади у сфері захисту критичної інфраструктури за умов гібридної агресії, визначено проблеми реагування та координації їх дій в частині запобігання реалізації загроз стійкості функціонування, організації захисту об'єктів критичної інфраструктури та ліквідації наслідків пошкодження критичної інфраструктури. Проаналізовано зміни законодавства в частині формування системи захисту критичної інфраструктури, визначено неузгодженості та проблеми його застосування. Розроблено пропозиції щодо пріоритетних напрямів вдосконалення законодавства, формування державної політики та державної системи захисту критичної інфраструктури виходячи з комплексного характеру загроз гібридної війни.

Мета роботи - аналіз головної складової гібридної війни Росії проти України - розмивання та фрагментації загальноукраїнської ідентичності, заміни її концептами "русского мира", рашизму та слов'янської єдності. Проаналізованоідентифікаційні особливості росіян та українців, стан та проблеми війни ідентичностей у різних регіонах України: окупованому Криму, Донбасі та прифронтовій зоні; великих містах Південно-Східної України; Центральній та Західній Україні та Києві.

Ключовою складовою гібридної війни РФ проти України став її інформаційний вимір. Нові виклики національній безпеці обумовлюють нагальну необхідність відпрацювання нових механізмів їх протидії. Проаналізовано стан розбудови національної системи стратегічних комунікацій як сукупності комунікативних можливостей держави, що координуються нею і використовуються належним чином, - публічної дипломатії, зв'язків з громадськістю, військових зв'язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави. Така система має забезпечити належну протидію інформаційним та пропагандистським кампаніям, спрямованим проти інтересів нашої держави. Розбудова системи стратегічних комунікацій в Україні розглядається крізь призму відносин з НАТО, що приділяє значну увагу наданню допомоги Україні в цій сфері.

Висунуто тезу про два асиметричні модуси існування війни - фізичний та дискурсивний. У військовому (матеріальному) вимірі російсько-український конфлікт є локалізованим, натомість дискурс цієї гібридної війни набув глобального масштабу. Інтерпретаційна складова гібридної війни реалізується за допомогою дискурсивних вербально-семіотичних засобів. Конфлікт інтерпретацій під час гібридної війни використовується як різновид зброї поряд з іншими невійськовими компонентами гібридних дій. Відзначено зв'язок сприйняття війни з перформативами (оголошення війни, підписання миру) та варіантами її назв. Увагу приділено аналізові поняття перемоги.

Здійснено аналіз формування сучасної "геополітичної ідентичності України" в контексті розгортання проти України "гібридної війни" з боку Російської Федерації, впливу процесів геополітичної та цивілізаційної самоідентифікації України на сприйняття українською масовою свідомістю місця та ролі нашої держави у світі, а також на ставлення українських громадян до західних інститутів і цінностей зокрема. Окремо досліджено вимір регіональної ідентичності України, значною мірою детермінований характером геополітичного бачення світу та позиціонуванням себе на міжнародній арені сучасною Росією. Зроблено висновок, що саме після подій Євромайдану Україна виходячи з її географічного, геополітичного й політичного концепту одержала стимул для значно більш усвідомленої ідентифікації себе з європейською спільнотою, що супроводжувалося заміною старої "радянської ідентичності" на модерну "європейську".