Запропоновано систематизований підхід до розгляду міжнародно-правового інструментарію запобігання етнічним конфліктам і їх врегулювання. Проаналізовано функціонування міжнародних структур, що входять до системи євроатлантичної безпеки, національну практику окремих держав, проблеми самовизначення етнонаціональних меншин. Розкрито питання забезпечення юридичних гарантій рівних можливостей для представників усіх етносів через впровадження загальнодемократичних засад розвитку суспільства.

Предложен систематизированный подход к рассмотрению международно-правового инструментария предупреждения этнических конфликтов и их урегулирования. Проанализированы функционирование международных структур, входящих в систему евроатлантической безопасности, национальная практика отдельных государств, проблемы самоопределения этнонациональных меньшинств. Раскрыты вопросы обеспечения юридических гарантий равных возможностей для представителей всех этносов через внедрение общедемократических основ развития общества.

Розглянуто інститут основних політичних і громадянських прав підданих Російської імперії періоду утвердження й еволюції буржуазних відносин другої половини XIX - на початку XX ст. (право на недоторканість особи, подання петицій, майнова недоторканість, свобода пересування, зборів, асоціацій, віросповідання, друку). Висвітлено етапи розвитку цього інституту у зв'язку з політичними подіями й демократизацією суспільно-політичної та юридичної думки. Проаналізовано якість комплексу політичних і громадянських прав, виникнення яких пов'язано з добою буржуазних реформ другої половини XIX ст. Зроблено висновок, що законодавство Російської імперії дослідженої доби містить детальну регламентацію правового становища її підданих. Зазначено, що законодавці під час визначення норм права, що регулюють права і свободи особи, враховували величезні географічні розміри держави, етнічний, релігійно-конфесійний склад населення імперії та зберегли найважливіший принцип державного управління - централізацію, сильну верховну владу в особі монарха.

Розглянуто діяльність, управлінські механізми та з'ясовано специфіку владних повноважень Волинського губернського правління кінця XVIII - першої половини XIX ст. Виявлено фактори, що вплинули на формування відмінної від внутрішніх російських губерній його структури. Простежено динаміку чисельності, соціальний та етнічний склад урядовців цієї установи, регіональну систему заохочень і нагород для залучення їх на державну службу та стимулювання їхньої діяльності.

Охарактеризовано розвиток земського законодавства в контексті порівняльного аналізу "Положень про земські установи" від 1864 р. та 1890 р. Визначено напрями та масштаби обмеження земських повноважень. За архівними джерелами відтворено соціальний, етнічний і майновий склад повітових земств Донбасу. Висвітлено процес розбудови земської медицини в повітах Донбасу. Визначено напрями та характер взаємодії повітових земств із різними колами суспільства, насамперед, селянським загалом, щодо створення лікарських дільниць, стаціонарних лікарень, реалізації протиепідемічних заходів. Показано розбудову земської школи та віднаходження мотиваційних чинників для залучення сільських громад до створення інфраструктури культурно-просвітницького життя. Визначено напрями діяльності земств у сфері громадського піклування, заходи з популяризації доброчинності, підтримку благодійних установ.

Комплексно досліджено історико-правовий та соціокультурний розвиток Київської губернії в першій половині XIX ст. Розглянуто основні аспекти суспільного розвитку регіону. Комплексно досліджено становище основних соціальних груп населення в структурі суспільства та їх господарську діяльність, релігійно-етнічний склад станів, найвагоміші соціокультурні чинники та проаналізовано історико-правовий розвиток губернії в зазначений період. Висвітлено зміни адміністративно-територіального устрою регіону, структуру та повноваження місцевих адміністративних і судових органів. З'ясовано права, обов'язки та значення для розвитку Київської губернії високопоставлених керівників краю (генерал-губернаторів, військових губернаторів, цивільних губернаторів, губернаторів). Охарактеризовано мережу установ охорони здоров'я та соціального забезпечення населення. Проаналізовано етнорелігійні та культурно-освітні перетворення у регіоні.

Сфера цивільної авіації в останні роки досягла значного розвитку. Однак цей розвиток спрямований не тільки безпосередньо на поліпшення авіатранспорту, а й на авіаційне обслуговування. Завдяки цьому, популярність авіаподорожей збільшилася, а разом з тим збільшився й пасажиропотік аеропортів. Представлено огляд аналізу розвитку діяльності авіаційної галузі та досліджено рівень авіаційної безпеки за останні 5 років. Підтверджено, що всі приведені зміни в розвитку повітряних перевезень мають прямий вплив ряду зовнішніх факторів на стан довіри авіапассажирів щодо рівня безпеки повітряних перевезень. А представлена зміна показників авіаційних інцидентів підтверджує необхідність до постійного нагляду за системою заходів забезпечення авіаційної безпеки. Зважаючи на те, що досконалість систем захисту об'єктів цивільної авіації визначається їх якістю за відповідними показниками на підставі критеріїв вибору кращих поєднань факторів впливу. Обгрунтовано необхідність розглядати і альтернативні варіанти щодо виявлення ознак підготовки АНВ. Одним з перспективних підходів до цієї проблеми є впровадження в роботу служб безпеки і правоохоронних органів технології профайлінгу, яка на державному рівні в аеропортовій системі має незначний відсоток. Встановлено, що ефективність забезпечення авіаційної безпеки залежить від виконання і дотримання чинного законодавства, а процедури безпеки слід застосовувати, враховуючи менталітет, стать, вік суб'єктів, що в свою чергу впливають на якість і на швидкість їх проведення. В свою чергу, відповідальність за аеропортову безпеку та всіх її об'єктів повинно бути чітко встановлено, зрозуміло на всіх рівнях підконтрольних організацій та відомств.

Проаналізовано дослідження, яке проводять автори щодо впровадження профайлінгу в адвокатську діяльність. Розкрито історію виникнення та основні етапи розвитку профайлінгу, який з'явився в Британії, де його вперше застосував англійський хірург Томас Бонд у 1888 р. для складання психологічної характеристики серійного ман'яка Джека-Різника. Розвиток профайлінгу у сфері криміналістики використовувався для складання психологічного портрета підозрюваного з доказів, залишених на місці злочину. Іншою сферою використання методик профайлінгу стало забезпечення безпеки авіаперельотів за допомогою опитування та спостереження за пасажирами під час передполітного огляду, вперше застосованого ізраїльською авіакомпанією Ель-Аль в аеропорту Бен-Гуріон. Ще 50 років тому методи профілювання були закритою інформацією, доступною виключно співробітникам спецслужб. А сьогодні вивчити їх може кожна людина, яка бажає розпізнавати брехню, адже з обманом у повсякденному житті стикаються всі. Як окрема спеціальність у жодному навчальному закладі профайлінг не викладається, і на факультетах університетів дисципліни іпрофайлінгі немає. Існує спеціальна програма навчання профайлінгу в закладах вищої освіти МВС України, але вона призначена тільки для криміналістичного профайлінгу. Профайлінг - це новий напрям, який динамічно розвивається і ставить перед собою завдання складання й оцінки психологічного портрета особи, а також верифікації брехні. Складання психологічного портрета особи - сукупність психологічних методів і методик оцінки та прогнозування поведінки людини на основі аналізу найбільш інформативних окремих ознак, характеристик зовнішності, невербальної і вербальної поведінки (сюди ж відносяться психотипування, психотипології і т.п.). Наведено види профайлінгу, його алгоритм. Проналізовано спроби автоматизації профайлінгу, зокрема і в адвокатській діяльності. Запропоновано створення веб-платформи для надання адвокатам профайлінгових послуг, наприклад, під егідою Національної асоціації адвокатів України.