Висвітлено проблеми ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Наведено кримінально-правову та кримінологічну характеристику даного процесу. Розглянуто структурно-функціональні особливості соціальної адаптації осіб даної групи у спеціально створених центрах в Україні. Проаналізовано досвід даної діяльності за кордоном, зокрема Фундації "ДЕ ХУУП" (м.Дордреки, Королівство Нідерланди).

Освещены проблемы ресоциализации лиц, освобожденных из мест лишения свободы. Приведена уголовно-правовая и криминологическая характеристика данного процесса. Рассмотрены структурно-функциональные особенности социальной адаптации лиц данной группы в специально созданных центрах Украины. Проанализирован опыт данной деятельности за границей, в частности Фундации "ДЕ ХУУП" (г.Дордреки, Королевство Нидерланды).

Досліджено проблеми ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Наведено кримінально-правову і кримінологічну характеристику даного процесу. Розглянуто структурно-функціональні особливості соціальної адаптації осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі, у спеціально створених центрах в Україні. Вивчено досвід такої діяльності за кордоном, зокрема, фундації "ДЕ ХУУП" (м. Дордреки, Королівство Нідерланди). З меттою розкриття змісту та суті до даного питання застосовано структурно-логічний підхід. Визначено та експериментально перевірено у центрі "Милосердя" (с. Березолуки, Волинь) основні умови ефективного здійснення ресоціалізації. Запропоновано типову модель центру соціальної адаптації, обгрунтовано доцільність діяльності його підрозділів.

Комплексно досліджено організаційні та правові основи діяльності органів державної податкової служби (ДПС) України з протидії податковим правопорушенням у сфері функціонування вуглевидобувних підприємств. Розглянуто загальнотеоретичні та прикладні аспекти застосування юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства у даній сфері. Увагу приділено адміністративно-правовому аспекту. Висвітлено теоретико-прикладні підходи щодо організації супроводження податковими органами вуглевидобувних підприємств. Систематизовано й узагальнено досвід податкової служби Королівства Нідерланди з організації супроводження платників податків у цій країні. Запропоновано поняття супроводження платників податків податковими органами України. Проаналізовано сучасний стан дотримання вимог законодавства про податки у вугільній галузі. Вивчено специфіку факторів впливу на прояви податкових правопорушень у сфері вуглевидобування. Розроблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організації, правового й інформаційного забезпечення протидії податковим правопорушенням у зазначеній сфері у процесі їх супроводження органами ДПС України.

Розглянуто поняття й особливості місцевого управління, визначено види, структуру й компетенцію його органів. Досліджено періодизацію розвитку місцевого управління у країнах сучасного світу. Наведено основні теоретичні концепції місцевого самоврядування. Розкрито співвідношення місцевого управління та місцевого самоврядування, проблеми делегування повноважень. Увагу приділено коституційно-, адміністративно- та міжнародно-правовому регулюванню місцевого управління. Визначено основні моделі його діяльності в зарубіжних державах: британську, американську, романську (Франція), германську (Німеччина, Бельгія, Австрія, Нідерланди), скандинавську (Данія, Швеція, Фінляндія). Наведено загальну характеристику системи місцевого управління в Україні.

Розкрито сучасний зарубіжний досвід застосування організаційного механізму державного управління паліативною та хоспісною допомогою. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що в країнах світу застосовуються різні організаційні механізми державного управління паліативною та хоспісною допомогою, форми і підходи до надання такої допомоги. Зазначено, що найкращий стан розвитку паліативної та хоспісної допомоги спостерігається в таких країнах, як Великобританія, Ірландія, Бельгія, Німеччина, Нідерланди, Франція та ін. Домінуючою формою організації надання такої допомоги в Європі є нестаціонарна (денні хоспіси, амбулаторії та вдома), яку реалізують мобільні бригади в складі кваліфікованих фахівців, які виїжджають до місць проживання паліативних та інкурабельних пацієнтів.

Визначено особливості наукового обгрунтування концепції цивільно-військового співробітництва (CIMIC) у національних доктринах оборонної стратегії таких країн, як Хорватія, Данія, Норвегія та Нідерланди відповідно до Доктрини НАТО AJP-9. Визначено, що необхідність розуміння концепції CIMIC за умов військової діяльності є досить актуальною, спрямованою на модернізацію та реконструкцію Збройних сил у напрямі тісного зв'язку із цивільними елементами з метою як найкращого та найшвидшого розв'язання поставлених задач, так і надання відповідної допомоги цивільному населенню за умов збройного конфлікту, лиха тощо.

Визначено особливості наукового обгрунтування концепції цивільно-військового співробітництва (CIMIC) у національних доктринах оборонної стратегії таких країн, як Хорватія, Данія, Норвегія та Нідерланди відповідно до Доктрини НАТО AJP-9. Визначено, що необхідність розуміння концепції CIMIC за умов військової діяльності є досить актуальною, спрямованою на модернізацію та реконструкцію Збройних сил у напрямі тісного зв'язку із цивільними елементами з метою як найкращого та найшвидшого розв'язання поставлених задач, так і надання відповідної допомоги цивільному населенню за умов збройного конфлікту, лиха тощо.

Аналіз процесуальних прав суб'єктів конкурентного права ЄС, які стосуються в тому числі й українських приватних осіб, що здійснюють свою підприємницьку діяльність на території ЄС. Зважаючи на те, що між Україною та ЄС діє Угода про асоціацію, що набула чинності 2017 р. та яка запустила функціонування зони вільної торгівлі, відкривається багато можливостей для українського бізнесу на території ЄС. Так, 10 822 українські компанії працюють в ЄС, український експорт в ЄС 2018 р. становив 42,6 %, а в першій половині того самого року Україна експортувала товарів і послуг в ЄС на 11,2 мілд дол., що майже на 2 млрд дол. більше за аналогічний період попереднього року. Найбільшими торгівельними партнерами для України в ЄС є 6 країн - Іспанія, Нідерланди, Італія, Польща, Німеччина і Франція. У цьому контексті для українського бізнесу є вкрай актуальним і важливим обізнаність у своїх матеріальних і процедурних правах для того, щоб ефективно їх реалізовувати і вдало захищати свої власні інтереси. У сфері конкурентного права ЄС особливого значення набувають саме процесуальні права приватних осіб, оскільки дуже часто підставою оскарження рішень такого інституту, як Європейська Комісія, яка є одним із головних регуляторів конкурентного права ЄС, стають порушення процесуальних прав під час проведення розслідування у конкурентних справах. Досліджено зміст таких процесуальних прав приватних осіб, як права на захист, яке включає так званий привілей проти самодискримінації, право бути заслуханим, право мати представника та право на захист спілкування з представником, право на належне управління, принцип невинуватості тощо. Важливим є те, що це дослідження засновано на аналізі судової практики Суду справедливості ЄС, який наділений юрисдикцією щодо захисту прав приватних осіб від порушень з боку інститутів ЄС, а також має монопольне право на тлумачення права ЄС, тож саме він виступає тією інстанцією, яка розвиває право у цій сфері.

Аналіз процесуальних прав суб'єктів конкурентного права ЄС, які стосуються в тому числі й українських приватних осіб, що здійснюють свою підприємницьку діяльність на території ЄС. Зважаючи на те, що між Україною та ЄС діє Угода про асоціацію, що набула чинності 2017 р. та яка запустила функціонування зони вільної торгівлі, відкривається багато можливостей для українського бізнесу на території ЄС. Так, 10 822 українські компанії працюють в ЄС, український експорт в ЄС 2018 р. становив 42,6 %, а в першій половині того самого року Україна експортувала товарів і послуг в ЄС на 11,2 мілд дол., що майже на 2 млрд дол. більше за аналогічний період попереднього року. Найбільшими торгівельними партнерами для України в ЄС є 6 країн - Іспанія, Нідерланди, Італія, Польща, Німеччина і Франція. У цьому контексті для українського бізнесу є вкрай актуальним і важливим обізнаність у своїх матеріальних і процедурних правах для того, щоб ефективно їх реалізовувати і вдало захищати свої власні інтереси. У сфері конкурентного права ЄС особливого значення набувають саме процесуальні права приватних осіб, оскільки дуже часто підставою оскарження рішень такого інституту, як Європейська Комісія, яка є одним із головних регуляторів конкурентного права ЄС, стають порушення процесуальних прав під час проведення розслідування у конкурентних справах. Досліджено зміст таких процесуальних прав приватних осіб, як права на захист, яке включає так званий привілей проти самодискримінації, право бути заслуханим, право мати представника та право на захист спілкування з представником, право на належне управління, принцип невинуватості тощо. Важливим є те, що це дослідження засновано на аналізі судової практики Суду справедливості ЄС, який наділений юрисдикцією щодо захисту прав приватних осіб від порушень з боку інститутів ЄС, а також має монопольне право на тлумачення права ЄС, тож саме він виступає тією інстанцією, яка розвиває право у цій сфері.

Мета роботи - порівняти національні підходи до визначення правового статусу самозайнятих осіб у законодавстві України та зарубіжних країн. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. Встановлено, що самозайнятість є явищем, яке досконало не вивчене, до кінця не опрацьоване, не створено чіткого стержня, на якому би будувалася структура даного поняття, констатовані різні підходи до визначення правового статусу самозайнятих осіб у законодавстві різних країн. На підставі порівняльного аналізу законодавства різних країн зроблено висновок, що способи реагування на виклики розширення сфери застосування економічно залежної самозайнятості в різних країнах різні - від повного ігнорування проблеми на рівні законодавства з можливостями судового вирішення спорів про визнання відносин трудовими (ПАР) до видання спеціального закону про самозайнятих осіб із наданням економічно залежним самозайнятим особам трудових прав і гарантій, порівнянних із правами і гарантіями найманих працівників (Іспанія). Між цими двома, здавалося б, крайніми способами, існує багато варіантів, наприклад: включення в закони про працю норм, які поширюють дію окремих правил для найманих працівників на залежних самозайнятих осіб (Німеччина, Швеція); встановлення можливостей участі самозайнятих осіб у колективно-договірному регулюванні (Нідерланди); формування системи судових прецедентів, які дозволяють кваліфікувати відносини як трудові (США) з одночасним нормативним закріпленням ознак трудових відносин (США); законодавча заборона на укладення цивільних договорів з метою регулювання трудових відносин з можливістю поновлення порушеного права в результаті порушення цієї заборони в суді (Польща). З'ясовано нагальну необхідність законодавчого закріплення підтримки та розвитку сфери самозайнятості населення України та однозначного і повного визначення правового статусу самозайнятих осіб у законодавстві України.

Стаття присвячена висвітленню досить нового інституту приватного виконання судових рішень в Україні, наведений перелік аналогічних органів у таких країнах, як: Франція, Нідерланди, Болгарія, Грузія, Канада та Казахстан. Щодо України, то у статті наведений перелік вимог, що висуваються до осіб, які мають намір стати приватними виконавцями, окреслено порядок проходження навчання та складання кваліфікаційного іспиту, визначено права й обов'язки приватного виконавця, функціонування органів самоврядування приватних виконавців, питання виплати винагороди приватним виконавцям, здійснення контролю за діяльністю та притягнення до відповідальності тощо. Зазначено статистичні дані щодо роботи приватних виконавців у порівнянні з роботою державних виконавців України. Щодо інших зазначених зарубіжних країн, то в кожній країні висуваються свої вимоги, які, хоча і схожі загалом, відрізняються за своїм значенням. Так, наприклад, у Грузії інститут приватного виконання, у порівнянні з Україною, також було введено на допомогу державній виконавчій службі, яка була перезавантажена справами. Проте приватні виконавці працюють у комфортніших умовах, ніж державні, оскільки в них є право вибирати справи, з якими вони працюватимуть, а в державного виконавця такої можливості немає. Але в нашій країні такого права немає, усі справи, які підзвітні державним і приватним виконавцям, прямо передбачені законом. Тобто ні державний, ні приватний виконавець не може відмовитися від ведення справи в разі надходження відповідної заяви. Така змішана система примусового виконання у Грузії і в Україні залишається під контролем держави, адже саме вона регулює допуск до професії та контроль за приватними виконавцями.