Досліджено основні проблеми правового забезпечення інноваційної діяльності. Розкрито сутність понять "інновація" й "інноваційна діяльність", запропоновано їх нове визначення у чинному законодавстві. Проаналізовано особливості об'єктів і суб'єктів іноваційної діяльності. Обгрунтовано необхідність удосконалення законодавства, яке визначає поняття та правові ознаки таких об'єктів інноваційної діяльності, як інноваційний продукт та інноваційна продукція. З урахуванням особливостей правового статусу суб'єктів інноваційної діяльності сформульовано пропозиції щодо його удосконалення. Проаналізовано зарубіжний досвід державної підтримки іноваційної діяльності. Розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавства, яке визначає основні види державної підтримки інноваційної діяльності.

Мета роботи - розробка підходу до оцінки якості державних послуг на прикладі правоохоронної діяльності. У результаті дослідження запропоновано концепцію оцінювання якості правоохоронної діяльності. Під час розробки концепції враховано особливості оцінювання якості, оскільки результати правоохоронної діяльності не піддаються такому чіткому вимірюванню, як продукція. У зв'язку із цим запропоновано такий підхід, який базується на вимірюванні змін як у результатах правоохоронної діяльності, так і у витратах на отримання цих результатів. Розглянуті методи оцінювання правоохоронної діяльності надають можливість охарактеризувати якість правового регулювання як з точки зору ефективності витрат, так і з точки зору поставленої мети. В свою чергу, підвищення правового рівня держави є необхідною умовою соціально-економічного реформування суспільства.

Визначено суть та специфіку поняття "сільськогосподарська продукція" як об'єкта митного контролю. З'ясовано чинники, які впливають на формування митної політики щодо сільськогосподарської продукції та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення механізму взаємодії митних та інших контролюючих органів у процесі здійснення митного контролю зазначеної продукції та деяких організаційно-правових аспектів реалізації їх функцій. Розроблено й обгрунтовано логічно взаємозалежні теоретичні та практичні висновки та рекомендації щодо особливостей адміністративно-правового механізму митного контролю сільськогосподарської продукції та суті і форм взаємодії органів Державної митної служби України з органами Державної санітарно-епідеміологічної служби України, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання та забезпечення ефективності вдосконалення механізму митного контролю такої продукції.

Надано визначення понять "продукти харчування", "організована група громадян", "засоби нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності", а також з'ясовано їх правову сутність та місце в системі митного законодавства. Розмежовано поняття "продукти харчування", "харчові продукти", "сільськогосподарська продукція". Досліджено участь суб'єктів владних повноважень у забезпеченні порядку переміщення продуктів харчування через митний кордон України та роль митних органів у цих заходах. На основі нормативного мaтeріалу й аналізу літературних джерел сформульовано висновки та рекомендації щодо подальшого удосконалення митного законодавства з питань переміщення продуктів харчування через митний кордон України, а також висунуто положення щодо необхідності прискорення модернізації митної служби України до вимог міжнародних митних норм, правил і стандартів.

Сформульовано такі поняття, як "виробництво, переробка та реалізація (збут) продукції тваринного походження", "сільськогосподарська продукція тваринного походження", уточнено поняття "багатогалузеве тваринництво" тощо. Здійснено періодизацію розвитку аграрного законодавства у сфері виробництва (вирощування), переробки та реалізації (збуту) сільськогосподарської продукції (СГП) тваринного походження як об'єкта правових відносин, а також правового регулювання виробництва СГП тваринництва в особистих селянських господарствах. На основі аналізу правовідносин, що виникають у сфері тваринництва, визначено перелік юридичних ознак виробництва продукції тваринного походження. Визначено суб'єктно-об'єктний склад відносин у тваринництві та організаційно-правові форми виробництва СГП тваринництва. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання виробництва СГП тваринного походження в Україні та міжнародного законодавства, визначено недоліки в українському законодавстві та сформульовано пропозиції щодо їх усунення.

Вивчено систему забезпечення письмовим приладдям діловодної частини Єлисаветградського міського управління упродовж 1871 - 1917 рр. Канцелярське приладдя закуплялося в торгівельних фірм та представництв, а папір та бланки - тільки у місцевих типографіях. На 1912 р. у міському управлінні використовувалися олівці фірми A. W. Faber № 2. 1907 р. вводиться посада машиністки й на 1915 р. у міській діловодній частині використовувалося не менше 2-х друкарських машинок Ундервуд моделі № 3. Основну частину канцелярських засобів складав папір різних типів від промокального тонкого й товстого до письмового. Упродовж 1870 - 1880-х рр. відмічено перевагу паперової продукції з підприємств Калузької, Ярославської, Володимирської, Московської губерній. З кінця 1880-х рр. провідні позиції починає займати продукція Дидятківської паперової фабрики (Київська губернія) та білоруської Добруської компанії Ф. П. Паскевича.

Розглянуто питання дослідження правового забезпечення експортних відносин, предметом яких є інноваційна продукція. Встановлено, що ключовими чинниками забезпечення конкурентоспроможності України шляхом стимулювання експорту інноваційної продукції є: високий рівень розвитку національної інноваційної системи; освоєння закордонних стандартів якості продукції; забезпечення відповідності стандартів якості інноваційної продукції, що виробляється на внутрішньому ринку; визначення та компанування відповідних господарсько-правових засобів впливу на виробничу та експортну діяльність.

Захист прав споживачів є неодмінною складовою базових стратегічних документів Європейського Союзу. Політика захисту прав споживачів постійно знаходиться у фокусі уваги Європейської Комісії та урядів країн ЄС. Кожна з цих країн має певні особливості в підходах до формування та реалізації внутрішньої споживчої політики. Європейська спільнота створила систему, що забезпечує країнам-членам однаково високий рівень захисту прав споживачів. Враховуючи тенденцію до глобалізації ринків та високу частку споживчих товарів і послуг у структурі ВВП більшості країн ЄС, є доцільним дослідження європейських підходів у сфері захисту прав споживачів на безпечність та якість товарів. Мета роботи - здійснення аналізу системи захисту прав споживачів на безпечність та якість товарів у країнах ЄС. Основу методологічної бази дослідження становлять методи наукового пізнання, системного підходу та узагальнення, законодавчо-нормативні акти ЄС, наукові праці. Ефективна система захисту прав споживачів в Європейському Союзі є надзвичайно важливою для динамічного розвитку сучасної економіки. Безпечність харчових продуктів - один із основних пріоритетів політики ЄС. Головна умова, за якою ЄС допускає на свої ринки продукцію з інших країн: життя та здоров'я європейських споживачів мають бути максимально захищені. Продукція, імпортована до Європейського Союзу, має відповідати всім вимогам, як і продукція, вироблена в країнах - членах ЄС. Акцент уваги Європейської Комісії зосереджено на превентивних заходах, щоб передбачити можливі загрози та шкоду споживачам і протидіяти їх появі. Проведено аналіз системи захисту прав споживачів на безпечність та якість товарів у країнах ЄС: схарактеризовано інституції та законодавчо-нормативну базу ЄС і визначено специфічні особливості системи ЄС у сфері захисту прав споживачів, а також розглянуто перспективні підходи "Нового курсу для споживачів", запропонованого Європейською Комісією. Висновки: отже, міжнародні практики захисту прав споживачів на безпечність та якість харчових продуктів базуються на визнаних в усьому світі принципах і засадах, а саме дотриманні прав людини на якісне та безпечне споживання. Європейські підходи до функціонування та розвитку системи захисту прав споживачів на безпечність та якість товарів спрямовані на створення умов для забезпечення цих прав з урахуванням викликів сьогодення. Перспективною вбачається розробка конкретних заходів щодо використання чинних підходів у національних політиках країн Європи, зокрема й України.

Наведено результати аналізу системи управління військово-технічним співробітництвом та експортним контролем України. Показаний механізм взаємодії органів системи управління ВТС й експертний контроль з установами, підприємствами України. Показано, що при збереженні рівня контролю над експортом ОВТ подальший розвиток системи ВТС України слід здійснювати у напрямі забезпечення виконання системою всіх функцій стратегічного управління як експортом, так і імпортом продукції оборонного призначення.

Ринок косметичних засобів в Україні характеризується динамічним зростанням, що відповідає світовим тенденціям. Зроблено огляд чинного нормативного законодавства України щодо обігу косметичної продукції, який виявив застарілість діючих регуляторних норм у цій сфері. Наразі однією з найважливіших проблем косметичної галузі є маніпулювання законодавчими актами з боку виробника, порушення законодавства щодо маркування, хаотична реалізація продукції та введення споживача в оману. Для підвищення якості косметичної продукції Міністерством охорони здоров'я України розроблений проєкт Технічного регламенту на косметичну продукцію, гармонізований із відповідними нормами Європейського Союзу (ЄС), а саме з Регламентом (ЄC) N 1223/2009. Згідно з проєктом Технічного регламенту косметична продукція визначається як "будь-яка речовина або суміш, призначена для нанесення на різні зовнішні ділянки тіла людини (епідерміс, волосся, нігті, губи, зовнішні статеві органи), зуби, слизову оболонку ротової порожнини виключно або переважно з метою їх очищення, ароматизування, зміни зовнішнього вигляду, захисту, збереження в задовільному стані або коригування запаху тіла". Проєкт Технічного регламенту передбачає оновлення основних вимог щодо розробки, виробництва, оцінювання безпечності й ефективності косметичної продукції. Видано актуальну розробку й введення в Державну Фармакопею України нової статті "Косметичні засоби", яка б містила вимоги щодо якості інгредієнтів косметичної продукції, показників її безпечності й умов виробництва. Крім того, актуальним є посилення ринкового контролю з боку Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками за обігом так званих косметичних засобів, які за визначенням не є такими, а саме засобів із заявленим лікувальним ефектом і/або засобів, що містять активні фармацевтичні субстанції та/або виготовлені в лікарських формах, неприйнятних для продукції, яка визначається як косметична (ін'єкції, супозиторії тощо).

Висвітлено аспекти верифікації при розробленні та виробництві озброєння, військової техніки, а також іншої продукції оборонного призначення, до якої відносяться спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв'язку та інші технічні засоби негласного отримання інформації. Верифікація визначається за термінологією нормативних документів НАТО в якості набору видів діяльності, що порівнює продукт життєвого циклу системи озброєння та військової техніки, з необхідними характеристиками цього продукту. Наведені рекомендовані етапи верифікації, склад результатів верифікації та дії з керування результатом верифікації. Розглянуто умови узгодження заходів з верифікації та типові методи верифікації. На прикладі акредитації на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025:2017, ДСТУ ISO/IEC 17024:2012, ДСТУ EN ISO/IEC 17021-1:2015 та сертифікації продукції оборонного призначення, послуг, персоналу в Службі безпеки України із застосуванням ДСТУ ISO/IEC 27001:2015 "Методи захисту системи управління інформаційною безпекою. Вимоги", ДСТУ STANAG 4107:2018 "Вимоги НАТО щодо проектування, розроблення та виготовлення" та пропонується механізм впровадження міжнародних стандартів і стандартів НАТО в Україні.

Мета роботи - дослідження кримінальних правопорушень, пов'язаних з продукцією порнографічного характеру в кримінальному законодавстві зарубіжних країн, а також окреслення меж використання його позитивних надбань. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного, законодавчого матеріалу та формулювання відповідних висновків. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: порівняльно-правовий, логіко-граматичний, системно-структурний, моделювання. Результати. В процесі дослідження визнано, що в кримінальному законодавстві зарубіжних країн відсутній єдиний підхід до означення кримінальних правопорушень, пов'язаних з предметами та творами порнографічного характеру. У більшості європейських країн притягнення до відповідальності передбачена не лише в кримінальному кодексі, а й в спеціальних законах, присвячених протидії цим явищам. При цьому, підвищена увага приділяється кримінальним правопорушенням, в яких передбачена відповідальність за діяння, пов'язані з продукцією порнографічного характеру із залученням неповнолітніх. Також примітною є криміналізація діянь за дитячу порнографію, а також видовищних заходів сексуального характеру за участю неповнолітньої особи. Наукова новизна. В процесі дослідження визначено низку прогресивних положень в кримінальному законодавстві зарубіжних країн щодо діянь, пов'язаних з продукцією порнографічного характеру, які в подальшому можна врахувати для законодавчих ініціатив щодо кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти моральності. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні національного кримінального законодавства щодо кримінальних правопорушень проти моральності, а також у навчальному процесі під час викладання і вивчення навчальних дисциплін "Особлива частина кримінального права України" та "Кримінологія".

Мета роботи - надати характеристику правовому регулюванню гарантійного обслуговування технічно складного обладнання в господарській сфері; виявити проблеми та внести пропозиції щодо удосконалення правовідносин в означеній сфері. Дослідження проведено з використанням таких методів як аналіз, синтез, порівняння. Надано характеристику правового регулювання відносин із гарантійного обслуговування технічно складного обладнання в господарській сфері. Вперше сформульоване авторське визначення поняття "технічно складне обладнання". Встановлено, що на нинішньому етапі правового регулювання терміни та поняття сфери гарантійного обслуговування технічно складного обладнання характеризуються відсутністю чіткої визначеності та багатоманітністю, у зв'язку з чим є необхідність у господарському законодавстві приведення їх до універсальних. Обгрунтовані співвідношення понять "технічно складне обладнання", "продукція виробничо-технічного призначення" та встановлено, що технічно складне обладнання належить до продукції виробничо-технічного призначення. Окреслені окремі аспекти договорів постачання та інших, що містять положення із гарантійного обслуговування технічно складного обладнання.

Дисертація є монографічним дослідженням, у якому на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації розкрито зміст та особливості адміністративно-правових засад діяльності органів системи МВС України щодо здійснення функцій технічного регулювання, надано науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації з удосконалення вітчизняного законодавства в зазначеній сфері. Наведено визначення таких понять, як адміністративно-правовий статус органів системи МВС України, уповноважених на здійснення функцій технічного регулювання, технічне регулювання як функція органів системи МВС України, зміст діяльності органів системи МВС України щодо реалізації функцій технічного регулювання та ін. Проаналізовано положення науково-правових джерел, на підставі яких визначено тенденції та перспективи адміністративно-правового забезпечення здійснення функцій технічного регулювання органами системи МВС України, а також окреслено шляхи розвитку адміністративно-правового статусу цих органів. Запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо визначення мети, завдань, змісту, принципів і гарантій діяльності органів системи МВС України щодо реалізації функцій технічного регулювання. З метою подальшого вдосконалення національного адміністративного законодавства і практики його застосування сформульовано пропозиції щодо необхідності внесення відповідних змін і доповнень до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", Положення про технічний комітет стандартизації ТК "Продукція спеціального призначення" тощо, а також обґрунтовано необхідність прийняття Інструкції про організацію діяльності щодо реалізації функцій технічного регулювання органами системи МВС України.

Увагу присвячено комплексному аналізу господарсько-правового регулювання виробництва та постачання високотехнологічної продукції. Удосконалено наукові підходи до розуміння сутності та змісту поняття "високотехнологічна продукція" та встановлено його співвідношення зі спорідненими поняттями "наукомістка"», "наукоємна" та "інноваційна» продукція". Проведено класифікацію ознак високотехнологічної продукції за критерієм обов’язковості на основні та додаткові. Проаналізовано законодавчу базу регулювання виробництва та постачання високотехнологічної продукції в Україні, яку можна охарактеризувати як фрагментарну, оскільки в ній навіть не вироблено єдиного підходу до базового визначення та не встановлено критерії визнання продукції високотехнологічною, не затверджено переліку високотехнологічної продукції. Запропоновано оновити глибинний методологічний підхід розробки сучасних нормативно-правових актів на зразок стратегій регіонального розвитку (у тому числі міст і областей, регіонів), розвитку високотехнологічної продукції, планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу й оцінки результативності реалізації вказаних стратегій в Україні на основі методів смарт-спеціалізації.