Проаналізовано феномен "непотизму" в українській політичній, економічній та управлінській практиці, виявлено його характерні вияви та форми. Враховуючи високий показник України за індексом держав, у яких процвітає кумівство, стверджується про необхідність боротьби з цим явищем, що є однією з перших передумов ефективного та успішного державотворення в європейському розумінні.

Проаналізовано феномен кумівства. Досліджено погляди вчених на кумівство та його наслідки. Розглянуто проблему кумівства в нинішньому соціально-політичному середовищі держави. Наведено реальні приклади поширення непотизму в Україні та в інших країнах світу. Висунуто гіпотезу про негативний вплив розвитку сільської культури та менталітету на розвиток кумівства та корупції. Дану гіпотезу підтверджено на основі економіко-статистичних методів. Наведено причини культурного лагу між селом та містом. На прикладах різних країн світу доведено існування статистично значимого зв'язку між питомою вагою сільського населення та рівнем корупції в країні. Проаналізовано досвід Радянського Союзу щодо запобігання появі непотизму в регіонах. Зазначено перші спроби зародження непотизму в пострадянський період. Надано рекомендації щодо зниження ризиків кумівства серед державних службовців в одному регіоні.

Мета роботи - визначити проблемні аспекти виявлення корупції в трудових відносинах, а саме: прояви непотизму, що є підставою для розірвання трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, коло близьких осіб, на яких поширюються обмеження щодо прямого підпорядкування, кваліфікацію ситуації як конфлікту інтересів, що є підставою для розірвання трудового договору за п. 4-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, емпіричні методи дослідження судової практики, пізнавально-аналітичний, а також методи систематизації та узагальнень. Узагальнено правові підстави для розірвання трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Відстояно позицію, що встановлення самого факту перебування у прямому підпорядкуванні у близької особи недостатньо для розірвання трудового договору з працівником за п. 4 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.