Розглянуто загальнонаукові проблеми сучасної науки стосовно забезпечення захисту інтелектуальної власності (ІВ). Розкрито поліваріантність сучасних методологічних платформ пізнання складних соціально-правових явищ. Проаналізовно окремі методологічні аспекти теорії безпеки України. Наведено визначення понятійно-категоріального апарату та запропоновано систему змістовних складових ІВ, висвітлено завдання державних органів з її захисту. Розкрито недоліки законодавчого та частково наукового стану класифікації родів, видів, форм і об'єктів ІВ. Доведено що підставою класифікації права ІВ повинні виступати такі категорії, як право авторства, виключне право, майнові права, право володіння, користування чи розпорядження певною ІВ, особисті немайнові права виконавців, виробників ІВ і їх правонаступників.

Рассмотрены общенаучные проблемы современной науки по обеспечению защиты интеллектуальной собственности (ИС). Раскрыта поливариантность современных методологических платформ познания составных социально-правовых явлений. Проанализированы некоторые методологические аспекты теории безопасности Украины. Приведено определение понятийно-категориального аппарата и предложена система содержательных составляющих ИС, освещены задачи государственных органов по ее защите. Раскрыты недостатки законодательства и частично научного состояния классификации родов, видов, форм и объектов ИС. Доказано, что основой классификации права ИС должны выступать такие категории, как право авторства, исключительное право, имущественные права, право владения, пользования или распоряжения определенной ИС, личные неимущественные права исполнителей, производителей ИС и их правонаследников.

Висвітлено основні соціально-економічні, культурні, політичні та юридичні чинники, що зумовили становлення ідеї українського державотворення в Галичині. Проаналізовано зміст нормативно-правових актів Австро-Угорщини, які сприяли розвитку української мови, культури, видавничої справи, регламентували порядок створення та діяльності українських громадських організацій в Галичині. Розкрито характер і масштаби впливу української інтелігенції, українських політичних партій і рухів, громадських об'єднань і організацій, що діяли в Галичині, на розгортання українського національного руху та формування ідеї українського державотворення. Визначено етапи розвитку ідеї українського державотворення в даному регіоні, а також з'ясовано роль конституційних реформ 1860-х рр. в Австро-Угорщині у становленні цієї ідеї. Визначено специфіку норм австрійського конституційного законодавства щодо формування та функціонування місцевих органів державної влади і самоврядування в Галичині, а також їх значення для становлення та розвитку ідеї українського державотворення. Проаналізовано програмні документи та погляди представників основних політичних течій українського національного руху в Галичині та класифіковано ці течії за критерієм ставлення до ідеї української державності. Охарактеризовано моделі української державності у державно-правових платформах основних політичних течій українського руху в Галичині другої половини XIX ст.

Висвітлено теоретико-методологічні аспекти діяльності державних і недержавних структур із захисту інтелектуальної власності (ІВ) в Україні. Охарактеризовано сучасні методологічні платформи пізнання складних соціально-правових явищ. Подано інформацію про закономірності утворення та класифікацію понять, роль системного методу у методологіях пізнання, методологічні засади теорії національної та державної безпеки України. Розкрито сутність таких понять, як безпека, системність, власність, інтелект, інформація, знання, діяльність, захист, охорона, режим, антирозвідувальна діяльність, інтелектуальна власність. Розглянуто проблеми визначення понятійно-категоріального апарату щодо ІВ, особливості міжнародн-правового регулювання права ІВ, джерела вітчизняного права ІВ, специфіку правового захисту інформації з обмеженим доступом в Україні. Висвітлено напрями діяльності Служби безпеки України із захисту інформації та інтелектуальної власності.

Показано необхідність застосування методології передбачення у процесі нормотворення під час діяльності електронного парламенту. Запропоновано використання інформаційної платформи сценарного аналізу як базового інструментарію технологічного передбачення. Сформульовано вимоги до системи інформаційно-аналітичного супроводу роботи електронного парламенту.

Проаналізовано стимулювання інновацій через спеціальні режими економічної діяльності у контексті умов угоди про асоціацію України та ЄС. Визначено консолідаційну роль національних технологічних платформ у формуванні інноваційно-орієнтованого суспільного вектора розвитку. Розглянуто проблеми впровадження інноваційних механізмів управління природними ресурсами та шляхи їх вирішення. Вивчено фактори підвищення конкурентоспроможності України. Наведено деякі результати реалізації інноваційної політики Китаю. Охарактеризовано стан та особливості державного регулювання технологічного розвитку.

Охарактеризовано нову програму ЮНЕСКО "Інформація для всіх" та її розвиток у Росії. Сформульовано основи інформаційних прав суспільства майбутнього, створено платформу для розвитку інтелектуального співробітництва країн щодо формування міжнародної політики у сфері побудови інформаційного суспільства. У центрі програми - вирішення глобального завдання скорочення розриву між інформаційно багатими та інформаційно бідними країнами, тобто подолання "цифрової нерівноправності". Висвітлено діяльність Міністерства культури Росії як координатора цієї програми.

Охарактеризована новая программа ЮНЕСКО "Информация для всех" и ее развитие в России. Подчеркнуто, что в этой программе сформулированы основы информационных прав общества будущего и создана платформа для развития интеллектуального сотрудничества между странами в выработке международной политики в сфере построения информационного общества. В центре программы - решение глобальной задачи сокращения разрыва между информационно богатыми и информационно бедными, т. е. преодоление "цифрового неравенства". Освещена деятельность Министерства культуры России в качестве координатора этой программы.

UNESCO "Information for All" Program is characterized, and its development in Russia is discussed. In the Program, the basics of information laws of future society are formulated, and a platform is laid for intellectual cooperation between the countries elaborating international policy in the field of building information society. The Program is aimed at solving the global problem of decreasing the break between the informationally rich and informationally poor, i. e. overcoming "digital inequality".The experience of the Ministry of Culture as a Program Coordinator is discussed.

Досліджено розвиток соціального партнерства та розроблено науково-практичні рекомендації щодо регулювання колективних трудових спорів у системі соціального партнерства в Україні та формування єдиної інформаційної платформи з питань соціально-трудових відносин. Вивчено основи регулювання трудових спорів. Проаналізовано організаційно-економічні засади діагностики та вирішення колективних трудових спорів у системі соціального партнерства. Розглянуто зарубіжні системи соціального партнерства та досвід регулювання колективних трудових спорів. Обгрунтовано основні причини виникнення колективних трудових спорів за сучасних умов. Здійснено економіко-статистичний та соціологічний аналіз трудової конфліктності. Охарактеризовано дієвість регулювання колективних трудових спорів у системі соціального партнерства в Україні. Узагальнено результати експертного опитування з проблем колективних трудових спорів.

Розглянуто методи побудови сучасних мережних систем для реалізації концепції електронного урядування в Україні, тобто розвитку мережної інфраструктури систем електронного урядування, що передбачає створення ефективної розподіленої мережевої платформи для взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування між собою, з суспільством, людиною та громадянином, а також бізнесом за допомогою інформаційно-комунікативних технологій за умов значних навантажень і великої кількості серверів послуг. Наведено вимоги щодо мультисервісної мережної інфраструктури, яка є необхідною під час організації доступу до послуг в рамках систем електронного урядування. Проаналізовано концепції управління магістральною мультисервісною мережною інфраструктурою на основі технології програмної комутації, основні особливості використання технологій Softswitch. Виявлено основні залежності параметрів розподіленої сервісної платформи від показників якості обслуговування у ній. Наведено розв’язок задачі прогнозування та розподілу потоків завдань у рамках запропонованого методу розрахунку параметрів розподіленої сервісної платформи. Визначено шляхи розроблення методології для захисту інформації у системах електронного урядування, а також підходи та засоби для боротьби із перевантаженнями їх мережної інфраструктури. Проведено розрахунок характеристик сервісної платформи з відкритими інтерфейсами згідно архітектури Parlay АРІ.

Визначено методологічні засади соціальної профілактики торгівлі людьми (СПТЛ) засобами інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з усіма складовими відповідно до положень "Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 р.". Уточнено поняттєво-термінологічний апарат проблеми СПТЛ, який відображає логічну координацію та взаємозв'язок трьох поняттєвих просторів: соціальної профілактики, торгівлі людьми, ІКТ. Встановлено категоріальний статус СПТЛ засобами IKT як платформи моделювання її змісту та структури. З урахуванням концептуальних критеріїв обгрунтовано базове поняття "соціальна профілактика торгівлі людьми" як систему юридичних, медичних, педагогічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на запобігання та подолання торгівлі людьми. Доведено доцільність та пріоритети застосування ІКТ у СПТЛ. Розроблено концепцію СПТЛ засобами ІКТ як єдність методологічного, теоретико-змістового та методичного концептів.

Досліджено розвиток післякризових революційних регуляторних змін на позабіржовому ринку похідних фінансових інструментів (ПФІ). Виявлено сучасні тенденції розвитку ринку ПФІ в контексті законодавства Додда - Френка і EMIR та активної розбудови єдиної Європейської торговельної системи T2S для централізованого клірингу більшості інструментів фінансового ринку. Сформульовано актуальні проблеми розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні. Розроблено пропозиції щодо створення торговельних платформ в Україні.

Науково обгрунтувано теоретико-методологічні підходи та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та визначено механізми їх практичної реалізації за умов інноваційного розвитку. Розроблено інституційно-інноваційний механізм щодо реалізації стратегічних напрямів державного регулювання ЗЕД України за умов інноваційного розвитку з виділенням функціональних взаємозв'язків в системі організаційної структури реалізації стратегії та виявлено очікуваний синергетичний ефект з використанням досягнень економіки знань у зазначеній сфері. Удосконалено системний підхід до побудови кластерної архітектури інноваційного розвитку зовнішньоекономічної діяльності й інституційний механізм державного регулювання інноваційно-орієнтованої ЗЕД. Визначено концептуальні положення реалізації механізму формування позитивного іміджу та бренд-платформи держави на зовнішньому ринку, що враховує взаємодію всіх учасників. Удосконалено механізм установлення взаємозв'язків та узгодження інтересів потенційних учасників кластерів ЗЕД.

Висвітлено механізми державного регулювання розвитку енергетики в Україні. Проаналізовано теоретико-методологічні засади формування державної енергетичної політики. Визначено та адаптовано наявні механізми тиражування інновацій в енергетичній сфері країни. Систематизовано та застосовано інноваційні методологічні підходи до розробки Енергетичної стратегії України. Надано рекомендації щодо формування оптимального вітчизняного паливно-енергетичного балансу. Охарактеризовано напрями державної політики реалізації ресурсного енергетичного потенціалу України. Надано оцінювання сучасного стану та напрямів удосконалення системи нормативно-правового та інституційного забезпечення регулювання вітчизняного енергетичного сектора. Запропоновано удосконалення моделі електроенергетичного ринку в державі. Обгрунтовано науково-практичні засади формування "технологічних платформ" у вітчизняній енергетичній сфері. Досліджено фінансові механізми реалізації програм з енергозбереження та енергоефективності.

Мета роботи - узагальнення наукових поглядів на економічну сутність інновацій та дослідження правових засад їх реалізації. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття "інновації" з позиції розгляду їх як зміни, процесу та результату. Уточнено трактування цього терміна, згідно з яким під інновацією можна розуміти процес зміни, у результаті здійснення якого забезпечується кількісний або якісний технічний, економічний, екологічний чи соціальний ефект. Розглянуто законодавчу та нормативно-правову базу у сфері інноваційної діяльності України. Акцентовано увагу на відсутності в правовому регулюванні інноваційних відносин єдиної системної законодавчої платформи та, як наслідок, і на необхідності вдосконалення законодавства в цій сфері. Обгрунтовано пропозицію щодо систематизації інноваційного законодавства та запропоновано формування єдиного кодифікаційного акту, а саме - Інноваційного кодексу України.

Державна екологічна політика країн ЄС на сьогодні грунтується на чітко розробленому нормативно-правовому забезпеченні, яке постійно оновлюється і вдосконалюється. Цей процес супроводжується значним фінансуванням та контролем з боку державних органів. Натомість вітчизняний досвід нормативно-правового забезпечення природоохоронної діяльності засвідчує наявність розбіжностей, порівняно з практикою країн ЄС. Прийняття Угоди про асоціацію має змінити вектори державної екологічної політики України з урахуванням діючих норм та стандартів у сфері екології у ЄС. Відтак постає необхідність докладного аналізу таких норм та особливостей їх впровадження в Україні. Україна розпочала процес гармонізації нормативної бази з законодавством ЄС ще в 1994 р. з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво. До підписання Угоди про асоціацію у 2014 р. було здійснено ряд важливих кроків щодо гармонізації екологічного законодавства. Найбільш важливі з них були закріплені у Порядку денному асоціації Україна - ЄС та Дорожньої карти Східного партнерства. Стан виконання Порядку денного асоціації Україна - ЄС за оцінками Національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства у сфері імплементації ініціативи екологічної політики та її нормативно-правового забезпечення в цілому складає 49,7 %. Україна має достатньо розгалужену нормативно-правову базу щодо здійснення державної екологічної політики та управління природоохоронною діяльністю, яка побудована з урахуванням світових стандартів. Поряд з цим, у контексті євроінтеграційних процесів, прогрес у наближенні українського законодавства до законодавства у сфері екології країн ЄС можна оцінювати лише як половину із запланованих дій та пріоритетів. При цьому з прийняттям Угоди про асоціацію з'являються нові проблемні аспекти у гармонізації нормативно-правового забезпечення у сфері якості повітря, води та земельних ресурсів тощо, які потребують виважених заходів з імплементації низки нових законодавчих ініціатив.

Проведено узагальнений авторами аналіз власних останніх досліджень та публікацій за тематикою побудови методології класифікатора загроз державним інформаційним ресурсам. Вказано, що підгрунтям для формування "Класифікатора загроз державним інформаційним ресурсам" є запропонований авторами метод "подвійної трійки захисту" інформаційних ресурсів, основою якого є дві платформи захисту. Перша платформа інформаційної безпеки - складові, що підлягають захисту (властивості інформації): конфіденційність; цілісність; доступність. Друга платформа інформаційної безпеки - складові, що реалізують систему захисту (методи та засоби): нормативно-правові; організаційні; інженерно-технічні. Показано місце загроз державним інформаційним ресурсам нормативно-правового спрямування в загальній системі класифікатора. Здійснено уточнення семантики класифікатора з урахуванням поділу загроз на стратегічні, до яких відносяться загрози, що стосуються питань національної безпеки, відсутності або невиконання цільових програм чи доктрин, послаблення галузевих взаємозв'язків органів державної й законодавчої влади, тощо та тактичні, що направлені безпосередньо на інформаційні системи обробки, зберігання і передачі державних інформаційних ресурсів. Визначено загрози нормативно-правового спрямування з урахуванням досвіду авторів, існуючої нормативно-правової бази та інших джерел інформації. Для здійснення подальшої кодифікації надалі кожну загрозу віднесено до певних параметрів: за джерелом загрози; за відношенням до інформаційного об'єкту; за характером загрози; за структурою впливу; за рівнем впливу. Намічено напрямки подальших досліджень, які мають бути направлені на визначення загроз організаційного та інженерно-технічного спрямування. Вказано на необхідність подальшого вдосконалення нормативної бази з метою захисту державних інформаційних ресурсів.

Метод біометричної ідентифікації людини за райдужною оболонкою ока вважається одним з найбільш точних і надійний способів ідентифікації. Метою дослідження є вирішення завдання локалізації райдужної оболонки ока людини для можливості реалізації біометричної системи ідентифікації людини засобами мобільного пристрою. Для досягнення поставленої мети розглянуто алгоритм методу Хафа, який складається з наступних кроків: бінаризація, побудова акумулятивної матриці, порогова сегментація акумулятивної матриці. Проведено програмну реалізацію алгоритму Хафа для мобільної платформи Android з використанням засобів мови програмування високого рівня Java.

Поглиблено теоретичні засади встановлення пріоритетів інноваційного розвитку економіки за умов перманентної кризи, які не суперечать гарантуванню продовольчої безпеки. Аргументовано, що управлінський процес виходу з кризи та подальшого ефективного розвитку країни має спиратися на теоретичну платформу ієрархії пріоритетів, найпотужнішим з яких є методологічний. Зазначено, що одним із істотних недоліків у сфері забезпечення продовольчої безпеки є відсутність Закону України "Про продовольчу безпеку України". Для запобігання кризовим явищам за умов невизначеності пріоритетом державного управління має стати прораховування майбутніх ризиків, визначення можливих стратегічних сценаріїв гарантування продовольчої безпеки за умов криз. Обгрунтовано, що під час регулювання інноваційних і соціально-економічних процесів за умов перманентних криз передусім слід орієнтуватися на те, як впливатимуть закладені прогнозами зміни на основні індикатори продовольчої безпеки, зокрема показники якості та кількості споживання продовольства однією особою, у тому числі й у розрізі регіонів.

Описано інфраструктуру хмарних технологій для розроблення платформи планування туристичного бізнесу та запропоновано її архітектуру, що базується на п'яти рівнях виконання обслуговування туристичного бізнесу. Описано бібліотеку програмних модулів для вирішення оптимізаційних завдань і планування безпеки даних платформи туристичного бізнесу.

Обгрунтовано, що в Україні вже сьогодні створено умови для формування start-up на платформі ВНЗ; доведено, що всі учасники start-up - підприємства, фірми, ВНЗ, викладачі, студенти тощо - мають чітко виражену мотивацію. На підставі проведених досліджень сформовано рекомендації щодо законодавчого закріплення деяких елементів мотивування інноваційного процесу. Розроблено методи для створення та управління start-up на платформі ВНЗ в умовах сучасного стану економіки України.

Розкрито особливості українсько-польської дипломатії в роки Другої світової війни, які характеризуються якісно новим політичним забарвлення і здійснювалися за умов політичної системи (соціалістичної) та на засадах договірно-правової бази, яка не мала аналогів у попередній багатовіковій історії двох держав. Саме період Другої світової війни найбільш складний у формуванні двосторонньої дипломатії двох сусідніх держав. Тому, що результати Другої світової війни різко змінили ситуацію в українсько- польських відносинах. В даний період політика Польщі щодо українців базувалася на невизнанні їхніх самостійницьких устремлінь та на цілеспрямованій асиміляції, що заохочувалося Москвою. ОУН виступала за налагодження таких взаємин на платформі самостійності двох держав і визнання польською стороною права українців на свої західні етнічні землі.