Висвітлено історію української державності з початку ХХ ст. до сьогодення. Наведено аналіз економічної та політичної історії, а також політичних ідей українців у боротьбі за створення соборної незалежної держави. Визначено особливості створення, діяльності Центральної Ради в 1917 р. У контексті глобальних загальноцивілізаційних змін проаналізовано політичну модернізацію українського суспільства. Розглянуто участь українських правозахисників у боротьбі за демократизацію суспільно-політичного життя республіки у 1960 - на початку 1990-х рр., а також проблеми регіонального управління економікою країни у досліджений період.

Встановлено, що наукове осмислення юридичної діяльності залежить від рівня розвитку юридичної науки та своєрідності природи правової сім'ї. Проаналізовано генезу юридичної діяльності, визначено взаємозалежності юридичної діяльності та правової системи, здійснено її класифікацію за різними критеріями. Розглянуто особливості юридичної діяльності суддів, правозахисників, прокурорів, поліцейських. Зроблено висновок, що в країнах англо-американської правової сім'ї діяльність поліції за її повноваженнями, функціями, формами та методами здійснення загалом має характер правової діяльності і потребує, в основному, не юридичних, а спеціальних поліцейських знань, навичок та умінь, а її суб'єкти - відповідної професійної підготовки. Обгрунтовано значення правосуддя в становленні, розвитку та розповсюдженні прецедентного права, доцільності та необхідності виокремлення в цих процесах державної та муніципальної, професійної та непрофесійної форм суддівської діяльності. Встановлено, що диференціація юридичної професії в країнах англо-американської правової сім'ї залежна від природи прецедентного права, особливостей здійснення правосуддя, збереження правових традицій, а також інших соціальних, політичних і культурних факторів.

Здійснено теоретичне узагальнення та викладено результати емпіричного дослідження наукової проблеми, що полягає в наданні юридико-психологічної характеристики адвокатської діяльності. Запропоновано нормативно-функціональну характеристику професійної діяльності адвоката в сучасній Україні. Проаналізовано сучасний стан наукових досліджень та історичних передумов формування уявлень про роль адвоката-правозахисника в соціальному та правовому контексті. Узагальнено стан нормативно-правового регулювання та проведено структурно-функціональний аналіз діяльності адвоката. Визначено юридико-психологічні чинники професійної діяльності адвоката, її соціальну сутність, психологічну структуру діяльності адвоката з надання правової допомоги, а також наведені психологічні особливості адвокатської діяльності та її вимоги до особистості фахівця. Аргументовано використання психологічних знань як умови підвищення ефективності адвокатської діяльності на сучасному етапі розвитку правоохоронної системи в Україні.

З'ясовано основні причини правопорушень в адвокатській професійній діяльності, які пов'язані, насамперед, із недотриманням правил адвокатської етики та запропоновано окремі шляхи їх вирішення. Наголошено на важливості усвідомленого вибору виду діяльності та фахової підготовки правозахисника.

Зазначено, що наразі склалася ситуація, коли радянської системи органів внутрішніх справ уже не існує, а нова система перебуває в стадії формування, тобто є так званим "пілотним проектом". У такому самому становищі перебуває й система навчання майбутніх правозахисників - фактично вона не існує як єдина система у зв'язку з відсутністю належного освітнього та наукового підгрунтя. Такий стан справ значно ускладнює формування загальної правозахисної системи. Зауважено, що в сучасній концепції юридичної відомчої освіти існує багато напрямів, однак більшість із них слабо відпрацьовані.

Обговорено міжнародні механізми захисту прав людини, проблеми дотримання прав людини під час здійснення правосуддя у кримінальних справах та профілактичних заходів, спрямованих на протидію злочинності. Розглянуто питання соціального генезису правотворчої діяльності, реформування судової влади, реформування адвокатури, механізми захисту прав адвокатів та правозахисників. Охарактеризовано тенденції розвитку адміністративної та господарської юстиції.

Проаналізовано дослідження генези юридичної діяльності в англо-американській правовій сім'ї на прикладах "материнських" правових систем Англії та США, а також особливості діяльності юристів у різних сферах суспільного життя, різноманітність юридичних спеціальностей, форм і напрямків участі юристів у правотворчості, правозастосуванні, діяльності правоохоронних органів і правозахисних організацій, наданні юридичних послуг.

Досліджено роль медіатора в кримінальному процесі, його місце серед інших учасників кримінального провадження й сучасний стан правового регулювання його статусу в національному законодавстві. Доведено, що медіатор, по-перше, на відміну від судді чи правозахисника, зосереджується саме на інтересах сторін і на способах їх задоволення, а не на юридичних нюансах регулювання спірного питання; по-друге, на відміну від юриста не пропонує сторонам варіантів вирішення або розв'язання спору, а лише налагоджує процес комунікації між сторонами й відновлює довіру між ними. Наявність спеціальних знань у медіатора суттєво відрізняє його від інших учасників кримінальних процесуальних відносин, що наближає його за правовим статусом до такого учасника кримінального провадження, як спеціаліст. Установлено, що медіатор як повноцінний учасник кримінальних процесуальних відносин потребує з боку законодавця чіткого визначення його правого статусу. Зроблено висновок, що процесуальний статус медіатора має передбачати такі права: право знайомитися з матеріалами кримінального провадження в тій частині, яка необхідна для якісної реалізації медіаційної процедури; право одержувати винагороду за виконану роботу й відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до медіаційної процедури; право заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом; право заявляти самовідвід за наявності обставин, які перешкоджають йому якісно виконувати професійні обовіязки; обов'язок нести відповідальність за розголошення відомостей, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та які стали йому відомі у зв'язку з виконанням медіаційних обов'язків.

Присвячено інтенціональному аналізу професійної адвокатської діяльності в межах філософсько-правового дискурсу на основі онтологічних, гносеологічних, аксіологічних, антропологічних і праксеологічних детермінант. Обґрунтовано домінантне місце у професійній адвокатській діяльності реконструктивної діяльності, коли реалізуються такі якості правозахисника, як пам'ять, аналітичне та синтетичне мислення, уявлення, з огляду на що в комунікативній діяльності адвоката виділяють два аспекти: психологічний контакт із клієнтом і психологічний контакт зі складом суду й іншими учасниками правового процесу. Розкрито інтенціональну природу професійної адвокатської діяльності в контексті постнекласичної філософії права на основі міждисциплінарного філософсько-правового дискурсу та визначено поняття антропологічної складової професійної адвокатської діяльності, розкрито її зміст з позицій філософсько-правової науки.

В умовах повномасштабного вторгнення, російської збройної агресії проти України, іцо позначилася на функціонуванні багатьох публічних інститу¬цій в державі, вплинула на правозахисні інституції, зокрема й адвокатуру, над¬звичайно важливо консолідувати зусилля адвокатів, науковців, суддів, правоза¬хисників задля підтримки українських адвокатів, зміцнення гарантій здійснення адвокатської діяльності, посилити спільні зусилля задля удосконалення право¬вого забезпечення захисту професійних прав адвокатів, реформування вітчизня¬ного законодавства, що регулює адвокатську діяльність, врахування іноземної практики правового регулювання цієї сфери, створення оновленого підгрунтя формування ефективної системи правового забезпечення функціонування адво¬катури України загалом. Актуальність проблематики наукового заходу зумовлена потребою у рефо¬рмуванні правової системи України, адаптації правової системи нашої держави до права Європейського Союзу. Сьогодні, в умовах воєнного стану, інститут адвокатури повинен висту¬пати однією з гарантій верховенства права в Україні. Адвокатура України є професійною правовою інституцією, яка динамічно розвивається навіть у важких умовах воєнного стану, коли виникають нові ви¬клики. Реалізації адвокатської діяльності перешкоджають інфраструктури та безпекові проблеми функціонування судової влади. Гострі проблеми спонука¬ють представників наукової спільноти, адвокатів, суддів, правозахисників, представників громадськості по-новому осмислити пріоритети розвитку юри¬дичної науки нашої держави, присвятити більшу увагу пошуку нових перспек¬тив розвитку адвокатської професії. На часі вирішення проблем функціонування адвокатури в умовах воєн¬ного стану, оновлення процедури відшкодування витрат на професійну прав¬ничу допомогу, покращення правової основи діяльності українських адвокатів за кордоном, удосконалення інституту примирення сторін у цивільному про¬цесі, застосування судового прецеденту у національній системі права, тощо. Цьогорічна IV Міжнародна науково-практична конференція «Адвокатура в умовах сучасних змін», організована у Навчально-науковому інституті права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська полі¬техніка», має на меті обговорення проблеми правового забезпечення реформу¬вання адвокатури, сучасних проблем адвокатської практики, професійної діяль- ЗМІСТ ОРТИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВСТУПНЕ слово з ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ БАЇК ОКСАНА АДВОКАТ ЯК СПЕЦІАЛЬНО ВИЗНАЧЕНИЙ СУБ’ЄКТ ФІНАНСОВОГО МО¬НІТОРИНГУ 5 БАЧИНСЬКА НАТАЛІЯ ІНСТИТУТ ПРИМИРЕННЯ СТОРІН У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ 9 БІЛАН ПАВЛО ДІЇ АДВОКАТА ПРИ ЗАТРИМАННІ ОСОБИ ПІД ЧАС ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ 16 ВАСИЛІВ СОЛОМІЯ УЧАСТЬ АДВОКА ТА У ПРОЦЕСІ МЕДІАЦІЇ. 22 ГАРАСИМІВ ТАРАС ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ. 27 ГУЩЕНКОВ ЄВГЕНІЙ СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ В НАЦІОНАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ПРАВА ЗІ ІВАНЧУК СВІТЛАНА ДЕЯКІ ПРАВОВІ А СПЕКТИ ПИТАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРА Т НА ПРО¬ФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ. 36 KOMARNYTSKA IRYNA, FRASCO ANTONELLO CERTAIN ASPECTS OF THE PROBLEM OF THE IDENTIFICATION OF THE A TTORNEY WITH THE CLIENT IN ANTI-CORRUPTION CASES 47 КОПОТУН ІГОР, БЛЬОК НАТАЛІЯ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ. 52 КОТУХА ОЛЕКСАНДР АДВОКАТУРА - ЯК ІНСТИТУТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ. 55 ЛИЧЕНКО ІРИНА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТІВ В КРАЇНАХ ЄВРО¬ПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 58 OSTAPENKO LEONID, ALIYEV AMIR IBRAHIM EXPERIENCE OF FOREIGN COUNTRIES REGARDING ADVOCATE ACTIVITIES. 60 СЕМИРЕНКО ПАВЛО ДО I OB IP ПРО НАДАННЯ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ 64 ТАРНАВСЬКА МАР'ЯНА КОНЦЕПЦІЇ (ДОКТРИНИ) ВЕРХОВНОГО СУДУ ЯК НОВИЙ ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН: СПРОБА ХАРАКТЕРИСТИКИ І ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ 68 ФАРТУШОК ТАРАС ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ТА ПОДАННЯ АДВОКАТАМИ ОР¬ДЕРІВ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ) 70 ЧОРНОПИСЬКА ВІКТОРІЯ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРИНЦИПУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ АДВОКА ТСЬКОГО С А МОВРЯДУВАННЯ. SO ШУТЯК СОФІЯ ЧЕРЕЗ ПРИНЦИПИ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ДО ЗАХИСТУ ТВАРИННОГО СВІТУ В УКРАЇНІ. 84 Секція № І ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМУВАННЯ АДВО¬КАТУРИ. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ АДВОКАТСЬКОЇ ПРАКТИКИ ~ БАЇК ОКСАНА, РОМАНЮК СОФІЯ ДО ПИТАННЯ ПРО УЧАСТЬ АДВОКАТА У ВИРІШЕННІ ТРУДОВИХ СПОРІВ 89 БЛЬОК НАТАЛІЯ, МИРОНЮК ЮЛІЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ АДВОКАТОМ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ. 93 БЛЬОК НАТАЛІЯ, ПОГОРІЛЕЦЬ МАР’ЯНА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ АДВОКАТІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 97 ВАСИЛІВ СОЛОМІЯ, ЛЕВІНОВСЬКА ЯРИНА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ АДВОКАТА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРО¬ЦЕСІ 101 ВАСИЛІВ СОЛОМІЯ, ЛИСЯК ВІКТОРІЯ ПРАВОВИЙ СТАТУС АДВОКАТА ЯК ПРЕДСТАВНИКА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. 104 ГУЗЕЛА МИХАЙЛО ПРОБЛЕМА ЛАТЕНТНОСТІ ОКРЕМИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУ¬ШЕНЬ, ЯКІ СКОЮЮТЬСЯ ЩОДО УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВА- ДЖЕННЯ 107 ДОБОШ ЗОРЯНА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ. 111 ЗАБОЛОТНА НАТАЛІЯ, ЮЗЬВЯК ХРИСТИНА ПОВЕДІНКОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТІВ 113 ЗІЛЬНИК НАТАЛІЯ АДВОКА Т У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУ ДО ЧИНСТВІ. 116 КОМАРНИЦЬКА ІРИНА, ГЛИВЧАК ОЛЬГА РОЛЬ ЕТИЧНИХ СТАНДАРТІВ ПОВЕДІНКИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА 121 КОСТЮК УЛЯНА РЕАЛІЗАЦІЯ СУДОВИМИ ОРГАНАМИ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЕВИХ ПРАВ ГРО¬МАДЯН УКРАЇНИ. 123 КРИКЛИВЕЦЬ ДМИТРО РОЛЬ ЗАХИСНИКА У ВСТАНОВЛЕННІ ТА ПЕРЕВІРЦІ ОКРЕМИХ ОБСТА¬ВИН. ЩО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ. 125 КУКСОВ ВЛАДИСЛАВ РОЛЬ ТА МІСЦЕ АДВОКАТУРИ В ПРОТИДІЇ ПРОТИПРАВНИМ ОБМЕЖЕН¬НЯМ ПРАВ ЛЮДИНИ. 129 ЛИЧЕИКО ІРИНА, КОСТЮК УЛЯНА ОЗНАКИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТІВ ЄВРО¬ПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. 133 МАРИЧ ХРИСТИНА РОЛЬ ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ В БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ 136 МАРКОВИЧ ХРИСТИНА, СОЛУДЧИК ДІАНА ПРО ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ. 138 МЕЛЕХ ЛЮБОМИРА АДВОКАТ ЯК СУБ’ЄКТ НАДАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ 143 ПАВЛЮК НАТАЛІЯ НА УКА ПРО АДВОКА ТУРУ ТА її ПРАКТИЧНЕ ЗНА ЧЕННЯ ДЛЯ ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ 147 ГІАРАСЮК МИХАЙЛО, ЛАБА АНАСТАСЫ АДВОКАТСЬКА МОНОПОЛІЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОС¬ВІД 151 ПАРАСЮК МИХАЙЛО, ЛЕСЬКТВ ОЛЕКСІЙ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРИСУТНОСТІ АДВОКА ТА ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОБ¬ШУКУ 154 ПАРАСЮК МИХАЙЛО, ПУХИР АЛІНА ПРО АДВОКА ТСЬКУ ТА Є МІ ІИ ЦЮ ТА її МЕЖІ 158 ПАСТЕРНАК ВІКТОРІЯ, ГУРСЬКИЙ ДАНИЛО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ. 161 ПАСТЕРНАК ВІКТОРІЯ, ЛАКОМСЬКА СОЛОМІЯ АДВОКАТСЬКА ЕТИКА ТА її РОЛЬ У РОБОТІ АДВОКАТА 165 Секція № 2 АДВОКАТУРА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЗМІН: ПОГЛЯД СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ І АВЦ ОКСАНА АДВОКАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ ПЕРІОДУ ВІЙНИ 170 ГАТАЛА ВІКТОРІЯ ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОВЕДІНКИ АДВОКАТА У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ. 173 КИМАК АНАСТАСІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ АДВОКА ТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ..176 КОЗЛОВ ВЛАДИСЛАВ МЕЖІ АДВОКА ТСЬКОЇ ЕТИКИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ. ...178 ЛАБА АНАСТАСІЯ РОЛЬ АДВОКА ТА В ПРОЦЕСІ МЕДІАЦІЇ. 183 МАТВІСНКО ЯРИНА АДВОКА Т ДИТИНИ. 187 МАТУЛКПІА ОЛЬГА ПРОБЛЕМИ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ В АДВО¬КА ТСЬКІЙ ПРАКТИЦІ 192 ПАНЬКО АЛІНА ПРОБЛЕМА ТИКА АДВОКА ТСЬКОЇ ПРАКТИКИ У ТРУДОВИХ СПОРАХ ЩОДО УГОДИ ПРО НЕКОНКУРЕНЦІЮ 196 ПРОДАН КАТЕРИНА ВИКЛИКИ АДВОКАТУРИ У ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ: ТЕОРЕТИКО- ПРАВОВИЙ ПОГЛЯД 200 СІДАК ВЕРОНІКА МОНОПОЛІЯ АДВОКАТУРИ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ВПЛИВ НА ПРАВОВУ СИСТЕМУ. 203 СКОРОПАД ТЕТЯНА ТРУДОВИЙ ДОГОВІР: ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДЕННЯ ТА ЗМІНИ ПІД ЧАС ВО¬ЄННОГО СТАНУ. 206 ФЕДИШИН НАТАЛІЯ ВІДНОСИНИ АДВОКАТА З КЛІЄНТОМ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ПОВНОВА¬ЖЕНЬ ПЕРШОГО 209 ХАХУЛАРУСЛАН ЩОДО ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОСТУПКІВ АДВОКАТІВ 213 іг ХИМИНЕЦЬ МАРИНА АДВОКАТ ІНОЗЕМНОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ: ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ. 217 ЦЕБАК ВІКТОРІЯ ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТІВ У СПРАВАХ ЩОДО ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬ¬КИХ ПРАВ 222 ШАРДАКОВА АНАСТАСІЯ НЕПРАВОМІРНА ВІДМОВА У ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ ЯК ПІДСТАВА ТРУДО¬ВОГО СПОРУ. 226

Розглянуто та узагальнено тактику адвокатського захисту на найбільш гучних політичних процесах в Союзі РСР 1930-х - 1980-х рр. Особливості радянського процесуального права передбачали, що участь державного обвинувачення (прокурора) у судовому процесі обов'язково має супроводжуватися участю адвоката, підшуканого особисто чи надаваного державою. Втім, обвинувачені зберігали за собою "право" й відмовитися від послуг адвоката. У певних випадках (якщо не більшості з них) підсудний розумів безглуздість залучення адвоката, за чиї послуги мала платити родина з небагатого сімейного бюджету. Так, на найвідомішому з політичних процесів кінця 1930-х рр. - "У справі антирадянського право-троцькістського блоку", який проходив у Москві 2 - 12 березня 1938 р., усі підсудні, за винятком лікарів - Л. Левіна, Д. Плетньова та І. Казакова (на двох останніх був один захисник - Н. В. Коммодов) - ще перед початком процесу відмовилися від послуг адвоката. За 11 днів процесу слово було надане лише двом адвокатам - Н. Д. Брауде та Н. В. Коммодову (засідання 11 березня). Обидва повністю визнавали всі пункти обвинувачення та лише просили про співчуття до окремих "злочинців". На відміну від жертв політичних репресій сталінської доби, обвинувачені на процесах дисидентів 1960-х - 1980-х рр. могли розраховувати на адвокатську допомогу. Однак, коло адвокатів, допущених радянською владою до політичних процесів, було доволі вузьким. Більшість з них - із різних міркувань - з цією владою співпрацювали у той чи інший спосіб. Разом із тим окремі адвокати пізньої радянської доби з честю виконували непросте (а часто й небезпечне для власної адвокатської кар'єри) завдання захисту жертв комуністичних політичних репресій. Розглянуто адвокатську джіяльність С. В. Каллістратової, Д. І. Камінської, Ю. Б. Поздєєва, В. Б. Ромма та Н. А. Монахова. Діяльність адвокатів-правозахисників спеціально обговорювалася вищим політичним керівництвом Союзу РСР. 10 липня 1970 р. тогочасний голова КДБ (в майбутньому керівник держави) Ю. В. Андропов звернувся до ЦК КПРС із "закритим "листом про "неправильну поведінку" на судових процесах окремих адвокатів, передусім Д. І. Камінської та С. В. Каллістратової. Серед українських адвокатів, які виступали захисниками політичних обвинувачуваних на процесах 1960-х - 1980-х рр., доброго слова у нині живих (колишніх) дисидентів та їх родичів заслуговує хіба що С. Макарович Мартиш із Дарницької колегії адвокатів.