Індекс рубрикатора НБУВ: Х884.9(4Укр)15

Рубрики:

Пенітенціарні системи окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)1в4

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х883.9(4УКР)52 + Х881.9(4УКР)023 + Р733.64-3

Рубрики:

Злочинність в окремих країнах

Кримінальне право окремих країн

Психічні хвороби у дітей

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено теоретико-методологічні засади проведення судово-психологічної експертизи, особливості діяльності судового експерта-психолога. Увагу приділено мотивації злочинної поведінки осіб з психічними аномаліями, судово-психологічній експертизі особливих емоційних станів, питанням медико-психологічної, психолого-технічної, психолого-лінгвістичної та психолого-педагогічної експертиз.

Освещены теоретико-методологические основы проведения судебно-психологической экспертизы, особенности деятельности судебного эксперта-психолога. Уделено внимание мотивации преступного поведения лиц з психическими аномалиями, судебно-психологической экспертизе особых эмоциональных состояний, вопросам медико-психологической, психолого-технической, психолого-лингвистической и психолого-педагогической экспертиз.

Висвітлено проблему насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями та визначено методи її запобігання. Досліджено поняття, види, причини та розповсюдженість психічних аномалій у межах осудності серед осіб, які вчинили насильницькі злочини. Доведено криміногенне значення психічних аномалій як імовірної причини злочинного діяння. Сформульовано зміст поняття насильницького злочину, встановлено його основні ознаки, механізм, причини та умови здійснення. Виокремлено новий тип особи насильницького злочинця з психічними аномаліями. Запропоновано конкретні заходи запобігання насильницькій злочинності осіб з психічними аномаліями на загальному та соціально-кримінологічному рівнях.

Досліджено проблеми застосування ст. 20 Кримінального кодексу (КК) України стосовно психопатичних злочинців. Висвітлено основні аспекти комплексного підходу до вивчення правозастосовчої практики визначення обмеженої осудності стосовно злочинців з психічними аномаліями. Проведено порівняльний аналіз історичного досвіду застосування у зарубіжних кримінальних законодавствах та в Україні категорії обмеженої (зменшеної) осудності. Охарактеризовано ступінь розробленості категорії такої осудності у сучасному кримінальному праві. Визначено стан реалізації зазначеної категорії у вітчизняній практиці. Надано кримінально-психологічну характеристику соціально небезпечних форм поведінки, зумовлених психопатичними аномаліями, як підстави для визнання обмеженої осудності. Розглянуто особливості проведення комплексних судових психолого-психіатричних експертиз психопатизованих злочинців у разі визначення підстав визнання обмеженої осудності. Запропоновано організаційні підходи до профілактики та ресоціалізації обмежено осудних засуджених з психічними аномаліями у пенітенціарній системі.

Досліджено кримінально-правові проблеми осудності та неосудності. Висвітлено існуючі тлумачення понять "осудність" та "неосудність", зміст і суть інституту осудності як юридичної категорії та запропоновано їх нове формулювання. Розглянуто норми законодавства зарубіжних країн, у яких закріплено ці категорії. Виведено формули осудності та неосудності, рекомендовано характеризувати ці поняття за допомогою наведених трьох критеріїв. Показано доцільність введення у кримінальний закон норми про презумпцію осудності. Розглянуто питання відповідальності осіб з психічними розладами й аномаліями, що не виключають осудності та кримінальної відповідальності неповнолітніх з затримкою у психічному розвитку. Вказано на недоцільність закріплення у Кримінальному кодексі терміна "обмежена осудність". Замість цього запропоновано три моделі осудності, класифікацію яких здійснено з урахуванням ступеня зниження здатності особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними під час вчинення злочину. Запропоновано внести зміни до КК України й доповнити його відповідними нормами.

Проведено психолого-юридичний аналіз хуліганства як злочину проти громадського порядку. Визначено теоретичні засади та можливості практичного використання психолого-юридичних знань у протидії хуліганським діянням. За результатами проведеного дослідження одержано нові дані щодо психологічної детермінації та механізмів формування злочинної поведінки під час вчинення хуліганства. Надано психологічну характеристику хуліганства в сучасній Україні та його різновидів. Визначено психологічні чинники формування негативних тенденцій у стані громадського порядку у зв'язку з дискриміналізацією хуліганських діянь та їх впливу, зокрема, на деліквентну поведінку молоді та підлітків. Аргументовано, що наявність прямого умислу у разі вчинення хуліганства не обов'язково означає усвідомлення злочинцем суспільної небезпеки його поведінки. Обгрунтовано необхідність аналізу всіх компонентів структури психічного (інтелектуального, вольового й емоційного) у процесі визначення форми та виду винної поведінки, а також необхідність проведення під час розслідування хуліганства за складних випадків консультацій фахівця психолога чи призначення судово-психологічної експертизи, особливо щодо осіб з межовими відхиленнями психіки та психічними аномаліями у межах осудності.

У контексті міждисциплінарного підходу вивчено клініко-психопатологічні, психологічні та соціально-психологічні закономірності формування психічних розладів непсихотичного реєстру в осіб молодого віку, які скоїли сексуальні злочини (досліджено 368 осіб) та розроблено систему комплексних заходів щодо вчасної діагностики, лікування та профілактики зазначених порушень. Виявлено роль негативних мікро- і макросоціальних факторів, а також їх співвідношення з біологічними, психологічними та соціально-психологічними чинниками у формуванні психічних розладів зазначених осіб. Проведено системно-структурний аналіз сексуальної поведінки молодих сексуальних злочинців і встановлено особливості мотивації злочинної сексуальної поведінки у молодому віці. Визначено провокаційні форми поведінки жертви як чинника скоєння сексуального злочину молодою людиною. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено до практики систему комплексних заходів щодо вчасної діагностики, лікування та профілактики психічних розладів непсихотичного реєстру у молодих сексуальних правопорушників.

Визначено основні чинники й обставини виникнення та прояву професійного "вигоряння" державних службовців, особливості їх емоційного "вигоряння", суть та зміст поняття пригнічених станів державних службовців під час професійної діяльності. Визначено, що одним з найбільш поширених різновидів професійної деформації виступає професійне "вигоряння" державних службовців в органах державної влади. Це психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, спричинених професійною діяльністю державного службовця, і поєднує в собі емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію професійних досягнень. Проведено диференціацію основних понять: стрес, психічна напруженість, втома, вигоряння, депресія.

Висвітлено проблемні питання протидії наркозлочинності у місцях позбавлення волі. Розглянуто основні шляхи підвищення ефективності оперативних підрозділів органів і установ виконання покарань щодо профілактики наркотизму. Запропоновано заходи та методи боротьби з наркобізнесом, об'єднання досвіду боротьби із цими злочинами, консолідацію зусиль учених і практиків. Узагальнена робота має бути спрямована передусім на профілактику наркоманії серед наркозалежних осіб, на запобігання поширенню наркотиків у зонах, що охороняються; взаємодію між правоохоронними органами щодо викриття організованих форм злочинного наркобізнесу, встановлення виробників, збувальників наркотичних засобів, виявлення нових схем злочинного наркобізнесу; вдосконалення форм і методів боротьби з наркозлочинністю, що потребує здійснення якісної підготовки фахівців за напрямом боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів оперативних підрозділів установ виконання покарань і слідчих ізоляторів. Зазначено, що сучасний наркобізнес - це ціла мережа міжнародного злочинного співтовариства, яке керується сучасними засобами та методами поширення, виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, володіє грошовими потоками, технічним оснащенням. Приділено увагу профілактиці наркоманії серед засудженних та відкриттю каналів надходження наркотиків до установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Узагальнено форми та методи боротьби з незаконним обігом наркотиків, насамперед, шляхом якісної підготовки фахівців для спецпідрозділів, посилення взаємодії між правоохоронними органами та з органами публічної

влади, а також громадськими організаціями, вітчизняними та зарубіжними. Розглянуто проблеми поведінки особи злочинця з аномаліями психіки, злочини проти особи з використанням мережі інтернет тощо.

Визначено професійний портрет соціального педагога пенітенціарного закладу для неповнолітніх, основним структурним змістом якого є: науково-теоретичні знання (з історії, нормативно-правових основ, теорії, технології та практики соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими); практичні уміння (гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські, комунікативні); психофізіологічні якості (сформованість психічних процесів, урівноваженість емоційно-вольових проявів, нервово-психічна рухливість і фізична активність); психологічні якості (розвиненість потенціалів особистості на всіх сферах).

Проаналізувавши погляди науковців, зазначено, що вони схожі між собою, особливо в контексті описання категорії "маргінальна поведінка особи". Однак, описання даного виду правомірної поведінки на термінологічному рівні і завершується. Тобто характеристика ознак, складу, видів, причин і наслідків маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи у науковій літературі відсутні. Під маргінальною поведінкою особи слід розуміти такий вид правомірної поведінки, що зумовлена об'єктивною дійсністю, низьким рівнем правової культури та правової свідомості особи, протікає у формі внутрішньо особистісного конфлікту, виражається у нехтуванні суспільними цінностями, враховує лише власні амбіції й інтереси, полягає у дотриманні правових заборон і виконанні обов'язків через небажання нести відповідальність. Маргінальна поведінка особи може бути класифікована за багатьма ознаками та критеріями: за сферою суспільних відносин: соціальна; економічна, політична, психічна; залежно від суб'єкта: маргінальна поведінка особи, маргінальна поведінка колективу; з точки зору аналізу психічних чинників: асоціальна; аморальна; щодо зворотної реакції на дію механізму правового регулювання: добровільна, примусова; за формою прояву: активна, звичайна та пасивна; за критерієм її стабільності: постійна, ситуативна; залежно від потреб, які задовольняються: соціально-орієнтована, особистісно-орієнтована, егоїстично-орієнтована. Охарактеризовано складові елементи маргінальної поведінки особи, проаналізовано її причини та наслідки. Розкрито напрями профілактики маргінальної поведінки населення України та

працівників міліції України. Широкий перелік використаних методів дослідження маргінальної поведінки особи дозволив уникнути однобічності та небажаних елементів суб'єктивізму.

Досліджено три основні блоки показників глибинно-психологічної сутності професійної стійкості. Зроблено диференціальний зріз психофізіологічної, індивідуально-типологічної та соціально-психологічної груп, в яких визначено психофізіологічну, індивідуально-типологічну та соціально-психологічну групи чинників у курсантів з різними рівнями адаптивності. Виявлено відмінності в досліджуваних групах курсантів, доведено наявність кореляційних зв’язків різних рівнів вольової саморегуляції, складових, що входять в неї: наполегливості та самовладання, що визначають індивідуальний стиль і прояви активності особистості. Підкреслено конкретні прояви активності особистості, які є іманентними професійній стійкості особистості варіантами норми.

Исследованы три основных блока показателей глубинно-психологической сущности профессиональной устойчивости у курсантов с различными уровнями адаптивности. Сделан дифференциальный срез психофизиологической, индивидуально-типологической и социально-психологической групп, в которых определены психофизиологическая, индивидуально-типологическая и социально-психологическая группы факторов. Рассмотрены особенности волевого самоконтроля в группах курсантов. Выявлены различия в исследуемых группах курсантов, доказано наличие корреляционных связей различных уровней волевой саморегуляции и ее составляющих: настойчивости и самообладания, определяющих индивидуальный стиль и проявление активности личности, являющихся имманентными вариантами нормы профессиональной устойчивости личности.

The article is dedicated to the analysis of empiric research on psychological structure of professional stability.

В світлі польського сімейного права проаналізовано питання можливості вступу в шлюб і його збереження в разі психічної хвороби або розумової відсталості одного з подружжя. Обговорено умови вступу в шлюб, передбачені для психічно хворих та розумово відсталих осіб, а також розмежовано терміни "психічна хвороба" і "розумова відсталість". Представлено аргументи як критиків чинних положень (як таких, що дискримінують психічно хворих та розумово відсталих), так і їх прихильників, а також позицію автора статті. Виокремлено ситуації, коли психічна хвороба одного з подружжя може бути основою оголошення шлюбу недійсним. а також коли ми маємо справу з валідацією (процедурою підтвердження дійсності) такого шлюбу, яка виключає можливість його анулювання. Також увагу приділено двом іншим питанням, важливим з точки зору дійсності шлюбу: виникненню психічної хвороби після укладення шлюбу і одужанню після психічної хвороби.

Висвітлено основні питання цивільного права. Охарактеризовано суб'єкти й об'єкти цивільних правовідносин. Подано інформацію про правочини, представництво та позовну діяльність. Розглянуто виникнення майнових і немайнових прав. Приділено увагу договорним правовідносинам і аномаліям у цивільному праві.

Здійснено аналіз національного законодавства та міжнародних стандартів у сфері медичного забезпечення в установах виконання покарань, результатів судово-психіатричних експертиз неповнолітніх. Обгрунтовано необхідність функціонування спеціальних установ виконання покарань для осіб із психічними аномаліями, що буде важливим стимулом для проведення комплексного дослідження зв'язків, що обумовлюють злочинну поведінку таких осіб, їх мотиваційної сфери. Головна мета діяльності такого роду спеціальних установ з виконання покарання має полягати, в першу чергу, в наданні необхідної психіатричної допомоги та застосуванні диференційованих медичних та виправних заходів. Потребує вирішення проблема запровадження на державному рівні статистичної звітності стану, структури та динаміки злочинності осіб із психічними аномаліями, в тому числі неповнолітніх.

Мета дослідження - показати, що відновлення незалежності України в 1991 р. - не випадковість, історичний парадокс чи аномалія, а закономірність історичного процесу. Методологія спирається на принципи історизму, системності, науковості. Застосовано загальнонаукові, спеціальні та міждисциплінарні прийоми наукового пізнання, а також теоретичні напрацювання провідних фахівців з історії України XX ст. й суміжних дисциплін. На основі нових і по-новому прочитаних відомих історичних та історіографічних джерел доведено незворотність соціально-культурних, економічних, політичних змін, які відбувалися в Україні та загалом у СРСР, упродовж другої половини XX ст. Висновки: у другій половині XX ст. радянська система прискореними темпами вичерпувала свій ресурс, потенціал та саморуйнувпася. Тотальна уніфікація та монополізація, як характерні її риси, суперечили принципу багатоманітності, що завжди є умовою саморозвитку. Найвиразнішими ознаками системи були неконкурентоспроможна мілітаризована економіка, нераціональне використання людських і природних багатств, витратні й неефективні методи управління, масові порушення прав, основоположних свобод людини. Антигуманні та протиправні засоби досягнення стратегічних цілей коменістичного режиму, невирішеність національного питання робили неминучим його зміну.

Проаналізовано суть поняття волі, вольової регуляції та політичної волі державних службовців, розкрито основні тенденції. З'ясовано, що воля є свідома та цілеспрямована психічна саморегуляція поведінки та діяльності особистості. Вольова регуляція визначається як вихідне поняття теорії волі, її "процесуальний аспект", "свідоме, опосередковане цілями і мотивами предметної діяльності створення стану оптимальної змобілізованості, оптимального режиму активності та концентрування цієї активності у потрібному напрямку". Вольова регуляція виявляється, коли "особистість виконує дії: нові для неї; відомі, але у незвичній обстановці або у незвичний час; відомі, але які потребують у порівнянні зі звичайним темпом роботи прискорення або, навпаки, уповільнення; відомі, але у незвичному стані (хвороба, емоційний підйом або занепад); відомі, але не схвалені особистістю (наприклад, робота на вимогу інших осіб, доцільність якої людина відкидає або піддає сумніву); монотонні дії. Доведено, що саме в момент відкладення здійснення дій державні службовці не здатні створити стан оптимальної організованості, активності та концентрації уваги. Неефективна вольова регуляція державних службовців є умовою відкладення здійснення дій у теперішньому моменті. У результаті аналізу наукових джерел визначено суть - основні ознаки волі, вольової регуляції, політичної волі та прокрастинації. У роботі розглянуто актуальні наукові підходи до визначення термінів. Встановлені змістові напрямки вищезазначених явищ показали, що феномен прокрастинації виявляється через відкладання виконання своєчасних, доречних дій на більш пізній термін. Визначено, що головний механізм вольової регуляції є вольове зусилля, яке розподіляється на: фізичні та інтелектуальні; вольові зусилля, що стимулюють активність для досягнення мети; вольові зусилля, які пригнічують спонукання припинити діяльність через виниклі в її процесі несприятливі фактори і страх, втому, фрустрацію. Психологічний розгляд наукових досліджень надав змогу визначити поняття політичної волі як свободи волі, в якої виявляється здатність державних службовців до подолання тих чи інших перешкод, можливості активного впливу на навколишній світ, самовираження. Нездатність державних службовців до переборення труднощів, ускладнень призводить до відкладення здійснення дій. У результаті здійсненого теоретичного аналізу було представлено авторську позицію щодо визначення поняття неефективної вольової регуляції державних службовців, яка виявляється в нездатності створити стан оптимальної концентрації, організованості, активності та є умовою відкладення здійснення дій в теперішньому моменті.

У збірці вибраних кафедральних праць розкрито проблеми удосконалення механізму публічних і приватних правових відносин у світі. Вміщено питання для самоконтролю до статей. Висвітлено найманство як злочин міжнародного характеру. Презентовано Федеральне бюро розслідувань Сполучених штатів Америки в протидії корупційній злочинності. Окреслено правове регулювання фінансової безпеки держави з урахуванням зарубіжного досвіду й цивільно-правовий та адміністративний захист права інтелектуальної власності з урахуванням міжнародної практики. Описано особливості здійснення превентивного затримання особи в Україні з урахуванням міжнародних правових норм. Визначено проблемні питання дотримання прав людини при використанні поліграфа під час досудового розслідування в Україні. Описано проблеми врегулювання кримінальної відповідальності суб’єктів-осіб із психичними аномаліями в Україні з урахуванням міжнародно-правових норм та механізм правового регулювання договірних відносин зі страхування з урахуванням світового досвіду та національних особливостей. Охарактеризовано міжнародні стандарти та національні особливості у підходах до питання організованої злочинності. Означено політичний сіонізм як геополітичну доктрину держави ізраїль.