Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)112-2

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)-2

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано зміст і правову природу публічності та диспозитивності як правових явищ кримінального судочинства, визначено їх місце, взаємозв'язок і співвідносшення в кримінально-процесуальній діяльності. Охарактеризовано правову природу конфліку публічних і приватних інтересів у кримінальному судочинстві та шляхи їх узгодження. Розглянуто альтернативні процесуальні форми судочинства в контексті узгодження конфліктних інтересів.

Проанализированы содержание и правовая природа публичности и диспозитивности как правовых явлений криминального судопроизводства. Определены их место, взаимосвязь и соотношение в криминально-процессуальной деятельности. Охарактеризована правовая природа конфликта публичних и частных интересов в криминальном судопроизводстве и пути их согласования. Рассмотрены альтернативные процессуальные формы судопроизводства в контексте согласования конфликтных интересов.

Зазначено, що одним із засобів державного регулювання економіки є надання дозволів щодо дозволеної діяльності підприємництва (ДДП). Як і щодо будь-якої діяльності, її основу мають складати певні принципи - керівні ідеї, основні правила поведінки. До принципів ДДП запропоновано віднести: законність, об'єктивність, рівність суб'єктів підприємництва перед законом, демократизм, публічність, контрольованість, оптимізацію регулювального впливу, сприяння розвитку конкуренції, взаємну відповідальність держави та підприємця, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозволеної діяльності.

Уточнено поняття фінансового контролю, його суть за сучасних умов, а також завдання та функції. У новому аспекті висвітлено принципи даного контролю та доведено необхідність їх законодавчого закріплення. Обгрунтовано необхідність розмежування на законодавчому рівні понять "гласність" і "публічність". Проаналізовано роль фінансового контролю у здійсненні фінансової політики держави. З'ясовано місце інституту фінансового контролю у системі фінансового права. Запропоновано класифікацію зазначеного контролю за видами, методами, формою. Чітко визначено функції органів, для яких контрольна функція є основою. Запропоновано визнати Розрахункову палату вищим органом фінансового контролю.

Досліджено етапи розвитку принципу диспозитивності (ПД). Визначено особливості реалізації ПД в суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадженнях, в перегляді рішень, ухвал, що набрали законної сили. Обгрунтовано ПД за класифікаційними ознаками. За дією в системі права даний принцип є міжгалузевим, за формою нормативного закріплення - закріплений законодавством про цивільне судочинство, за предметом регулювання - функціональним, за роллю у виникненні та розвитку цивільних процесуальних правовідносин - основоположним. Внесено пропозиціі щодо доповнення Цивільного процесуального кодексу України положеннями, що визначають ПД, змагальність, процесуальну рівноправність сторін, законність, об'єктивність істини, публічність. Доповнено чинне законодавство правами апеляційного та касаційного оскаржень рішень суду у справах з питань виборчих і адміністративно-правових відносин.

Проаналізовано психологічні особливості діяльності керівника органів внутрішніх справ, а також психологічні чинники її ефективності та формування психологічної готовності до забезпечення управлінської діяльності. Узагальнено наукові підходи до проблеми психології прийняття рішень в органах внутрішніх справ і управління інформаційною взаємодією. Визначено психологічні особливості прийняття та супроводу рішень під час реалізації оперативно-службових завдань. Вивчено зміст і динаміку становлення професійно-психологічних якостей управлінця системи МВС України. Наведено основні критерії профпідбору та, зокрема ,кандидатів на керівні посади. Розроблено рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення відомчої нормотворчості та практики її застосування в управлінській діяльності системи МВС України. Визначено засади професійно-психологічного підбору та професійно-психологічної підготовки управлінців з урахуванням специфіки виконуваних управлінських функцій (екстремальність, складність ймовірнісних рішень, насиченість соціальними контактами, публічність тощо.)

Розкрито суть поняття, визначено правову природу, структуру, зв'язки та взаємозв'язки публічності та диспозитивності як кримінально-процесуальних явищ. З'ясовано їх вплив на форму кримінального процесу. Установлено джерела публічності та диспозитивності кримінального процесу. Розглянуто місце інтересу в кримінально-процесуальній діяльності. Визначено коло суб'єктів публічності та диспозитивності у кримінальному судочинстві. Проаналізовано риси, які характеризують процесуальні права та повноваження у кримінальному процесі. Виявлено фактори, що перешкоджають запровадженню диспозитивних прав і дискреційних повноважень у кримінально-процесуальне законодавство та правозастосовну практику в Україні, а також правові способи та форми їх нейтралізації, у взаємозв'язку з чим запропоновано конкретні диспозитивні та дискреційні норми. Визначено принцип диспозитивності як основне нормативне положення кримінального судочинства, що виражає свободу суб'єктивно зацікавленої особи самостійно або за допомогою захисника/представника визначати форми та способи захисту порушеного права або інтересу, що охороняється законом, предмет процесуального провадження, а також його долю та долю процесу за різних процесуальних стадій і проваджень процесу; у взаємозв'язку з цим сфера дії принципу диспозитивності (матеріального його елементу) визначається залежно від виду кримінального провадження (приватного, приватно-публічного, публічно-приватного або публічного обвинувачення). Розкрито структуру принципів публічності та диспозитивності як сукупності вертикальних і горизонтальних рівнів. До останніх віднесено елементи, взаємопов'язані з реалізацією

Розглянуто міське право Львова XIV - початку XX ст., яке хронологічно поділяється на періоди (цикли) магдебурзького і статутного права (СП). Обгрунтовано доцільність переходу наприкінці XVIII ст. від магдебурзького до СП у контексті історичних чинників, зокрема, потреб модернізації суспільства. Визначено приватність магдебурзького права і публічність СП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)011.2-2

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Доведено адміністративно-правову природу відносин у сфері притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Спираючись на науковий підхід В. К. Колпакова, вказано, що дисциплінарне провадження щодо суддів є складовою адміністративно-юрисдикційного процесу. Принципами дисциплінарного провадження щодо судді визначено: верховенство права, законність, справедливість, досягнення об'єктивної істини, публічність (офіційність), диспозитивність, право на оскарження тощо. Запропоновано визначити стадіями дисциплінарного провадження щодо судді: порушення провадження, розгляд справи та прийняття рішення. Доведено, що про дисциплінарний проступок судді доцільно вказувати суто у випадку порушення ним службово-трудових відносин. Службово-трудову дисципліну суддів визначено також через сукупність обов'язкових для виконання приписів, спрямування яких має конкретний зміст - забезпечення процесу відправлення правосуддя відповідно до процесуального законодавства. Пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства умовно поділено на перспективні та поточні. Перспективною є пропозиція щодо розробки та прийняття проекту Закону "Про дисциплінарну відповідальність суддів в Україні", структуру якого запропоновано. Поточними названо пропозиції щодо внесення окремих змін до законодавства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х829(4Укр)-2

Рубрики:

Фінансове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто укладення договору на проведення оцінки майна та забезпечення прав власника майна як акцептанта. Відстоюється публічність такого договору та обгрунтовано зміни до чинного законодавства. Вказано на некоректність застосування терміну "сторона" під час укладення договору. Обгрунтовано пропозиції внести зміни у спеціальний закон.

Проведено аналіз змісту та особливостей зв'язків з громадськістю в системі державного управління як фактора публічності влади. Досліджено нормативно-правове забезпечення інформаційної відкритості органів державної влади та використання форм і методів паблік рилейшнз у державному управлінні. Запропоновано шляхи удосконалення зв'язків з громадськістю в органах державної влади.

Розглянуто питання права на справедливий суд. Особливу увагу зосереджено на елементах цього права. Досліджено доступ до суду як перманентно вагому складову права на справедливий суд. Визначено актуальність доступності судового процесу.

Обгрунтовано ціннісни пріоритети як основи взаємовідносин органів державної влади (далі - ОДВ) з українською громадою. Автор обстоює думку про те, що визначення пріоритетних цінностей дасть змогу виробити сучасні, дієві й результативні алгоритми соціальної взаємодії громадянського суспільства (далі - ГС) та органів державної влади. Крім того, наголошується, що обов'язок і налаштованість ОДВ упроваджувати прозорість, відкритість і публічність у взаємовідносинах з ГС має обов'язково спиратися на відповідний рівень зацікавленості, відповідальності та культури державно-владних структур.

Розглянуто проблему дотримання стандартів соціальної відповідальності на підприємствах України, та показано приклад застосування стандартів корпорацією ПАТ "Оболонь". Стандарти соціальної відповідальності містять такі механізми: дотримання законодавства України, дотримання прав працівників на працю, забезпечення охорони праці, усунення дискримінації, безпечність харчових продуктів, вплив продуктів на здоров'я і життя людей, публічність екологічної політики, розробка нефінансової звітності проведення соціального аудиту. Перелічені механізми формують стандарти соціальної відповідальності на підприємствах України. Розробленo підходи до розуміння визначення корпоративної соціальної відповідальності.

Проаналізовано питання природи та змісту публічної влади, наукові підходи до розуміння цього поняття; з'ясовано структуру публічної влади, ознаки та основні форми реалізації. Звернено увагу на співвідношення суспільно-політичної, державної та публічної влади. Визначено спільні та відмінні риси, зокрема розглянуто характер такої влади, суб'єктний склад і територію. Запропоновано авторське визначення поняття публічної влади.

Здійснено спробу висвітлення ряду елементів, що стосуються транспарентності, як принципу, явища і вимоги публічно-владної діяльності, а також у практиці органів публічної влади. Автор ставить засаду транспарентності на друге місце за значенням після верховенства права у систему здійснення публічного адміністрування. Адже обидва ці принципи мають розгалужену систему елементів, що разом формують фундамент ефективного публічного управління. Якщо транспарентність визначає підхід правильної побудови публічного управління, верховенство права через свою сфокусованість на захистові природних прав людини перед державним впливом має і негативну конотацію, щодо захисту деяких прав людини перед вимогами принципу прозорості. З позиції наукової критики відзначено, що розширювальне тлумачення ознак та елементів транспарентності (відкритість, прозорість, доступність, підзвітність, публічність, гласність, доступ до публічної інформації та участь громади в управлінні державними справами) через своє часткове взаємне дублювання руйнують адміністративну стрункість концепції транспарентності, що використовується у підходах зарубіжних авторів. Впровадження принципу транспарентності у діяльності публічної адміністрації займає одне із ключових місць серед сучасних принципів організації та функціонування влади. Напідставі результатів опрацювання підходів міжнародних організацій до впровадження принципу транспарентності у публічному управлінні продемонструвано кореляцію цього принципу з підходами доброго врядування та запобігання корупції, а також широкого його тлумачення як такого, що поєднує принципи підзвітності, прозорості та участі громадськості. Це ставить засаду транспарентності на друге місце за значенням після верховенства права у системі здійснення публічного адміністрування.

Проведено теоретико-методологічний аналіз поняття та змісту громадянської комунікації й особливостей її функціонування як стратегічного ресурсу демократизації державного управління в Україні. Установлено атрибутивно-системні властивості громадянської комунікації, які пов'язані передусім із тим, що забезпечує реалізацію основних сутнісних вимог суспільства: публічність (канал, сфера суспільного життя, у якій формується та реалізується громадська думка); відкритість (ресурс спроможності забезпечення суб'єктів державно-суспільної взаємодії об'єктивною, доступною, зрозумілою та повною інформацією); демократичність (спосіб пошуку та знаходження можливих рішень проблем, що постійно виникають, джерелом яких є сам народ, усі громадяни). Доведено, що до системних передумов посилення комунікативної взаємодії органів державної влади та громадськості належать: формування та розвиток нового типу демократичної державності, що базується не тільки на визначальному пріоритеті права як норми державно-суспільної взаємодії, а й на забезпеченні конституційних прав, інтересів і потреб громадян; формування реального плюралізму та солідарних зв'язків у суспільстві на основі динамічного розвитку самоорганізованих структур, асоціацій, громадських рухів; подолання традиційної корпоративності громадянської та політичної культури, тобто стабілізація суспільства на основі громадянського миру, солідарності, довіри, відповідальності.