Состояние и перспективы развития отрасли зависит от его организации, традиций, исторического наследия, взаимосвязи современного и прошлого. Цель работы - изучение и ретроспективный анализ развития аптечной сети и кадровых ресурсов в сопоставлении с нынешним состоянием. Исследования осуществляли на базе служебных, архивных материалов, источников литературы. Применяли действующие традиционные эмпирические методы социологических исследований, статистики и др. За 20 лет аптечная сеть увеличилась по количественному показателю (1971 - 1980 гг.) в 4 раза (1545 и 5470 - соответственно). На 01.01.1973 г. насчитывалось 5 193 аптек, в т. ч. 2722 городских (52,4 %) и 2 471 сельских аптек (47,6 %). Аналогичные темпы увеличения аптечной сети, то есть в 4 раза, наблюдали и в период 1981 - 1990 гг. (1545 и 6351 соответственно). Среднестатистическая численность работающих в аптечной сети в соответствии с действующими в то время нормативами увеличилась в период 1981 - 1990 гг. по сравнению с 1931 - 1940 гг. в 9,3 раза (8351 и 77 517 работающих соответственно), в том числе провизоров в 8,8 раза (1947 и 17 059 человек соответственно). Субъектов хозяйственной деятельности (лицензиатов) по состоянию на 20.05.2013 г. насчитывается в количестве 6 705 (юридических и физических лиц), в которые входит 15 566 аптек, что в 2,4 раза больше, нежели в 1990 г. К этому следует добавить 493 аптечных склада, которых до 1990 г. было только около 30. Следует подчеркнуть положительную тенденцию к увеличению количества аптек в 2,4 раза по состоянию на второе полугодие 2013 г., по сравнению с 1991 г. Вместе с тем, заметно изменилась ситуация по сбалансированному, рациональному размещению аптек город - село. Указанная тенденция является предметом детального изучения авторов данного исследования. В настоящее время анализируются, обобщаются дополнения и изменения в Закон Украины "О лекарственных средствах", которые поступили или высказаны в профессиональных изданиях, и проект Закона Украины "О фармацевтической деятельности", который будет в ближайшее время представлен для обсуждения.

Розкрито зміст та сутність радянської податкової політики в українському селі за умов голодомору 1932 - 1933 рр. З'ясовано, що одним із засобів цього штучного нищення населення, насамперед селянства, в УСРР (УРСР) були податки. Розкрито, що посилені темпи колективізації в першій половині 1930-х рр. докорінно змінили частково відновлене в добу непу село. Форсоване будівництво колективного господарювання не позбавило селянство різних повинностей, натомість вони ще більше мали стимулювати залучення селян до фінансової сфери держави. Доведено, що серед багатьох причин Голодомору в УСРР, який був результатом економіко-репресивної політики, вагоме місце посідає податкова політика сталінського режиму. Реформована система податкових вилучень із сільського населення, що утвердилась у 1930 р., стала важливим чинником у здійсненні "соціалістичних перетворень на селі".

Досліджено окремі аспекти правового забезпечення використання потенціалу малого та середнього підприємництва у сільській місцевості. Надано правову оцінку актам чинного законодавства України в частині розв'язання житлових проблем і забезпечення зайнятості внутрішньопереміщених осіб. Розглянуто засоби економічного стимулювання підприємницької діяльності внутрішньопереміщених осіб та охарактеризовано основні соціально-економічні фактори їх підприємницької активності. Запропоновано внесення змін до чинного законодавства України в частині надання внутрішньопереміщеним особам права користуватися покинутими (безхазяйними) спорудами та земельними ділянками на безоплатній основі, а також спрощення процедури вступу ними у право власності на безхазяйне (виморочне) нерухоме майно, зі встановленням спеціального терміну набувальної давності для фізичних осіб, змінивши його з 10 років до 3 років.

Проаналізовано феномен кумівства. Досліджено погляди вчених на кумівство та його наслідки. Розглянуто проблему кумівства в нинішньому соціально-політичному середовищі держави. Наведено реальні приклади поширення непотизму в Україні та в інших країнах світу. Висунуто гіпотезу про негативний вплив розвитку сільської культури та менталітету на розвиток кумівства та корупції. Дану гіпотезу підтверджено на основі економіко-статистичних методів. Наведено причини культурного лагу між селом та містом. На прикладах різних країн світу доведено існування статистично значимого зв'язку між питомою вагою сільського населення та рівнем корупції в країні. Проаналізовано досвід Радянського Союзу щодо запобігання появі непотизму в регіонах. Зазначено перші спроби зародження непотизму в пострадянський період. Надано рекомендації щодо зниження ризиків кумівства серед державних службовців в одному регіоні.

Мета роботи - вивчення явища децентралізації як одного з чинників розвитку сільських територій України. Об'єкт дослідження - спроможна територіальна громада, яка, на нашу думку, є основою стабільного та ефективного процесу децентралізації. У результаті було зроблено узагальнюючий висновок про те, що процес децентралізації позитивним чином впливає на розвиток сільських територій. Шляхом створення спроможних територіальних громад українське село фінансово "автономізується" та має можливість і реальну здатність самостійно розпоряджатися власними коштами, враховуючи думку громади. Діаграма Ісікави наглядно продемонструвала, що процес децентралізації має значно більше переваг, аніж ризиків. Графічним методом сформовано стратегічні орієнтири розвитку сільських територій Вінницької області. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні процесу створення об'єднаних територіальних громад і визначенні їх ролі та значення для активізації розвитку сільських територій.

Розкрито проблематику визначення соціальних ризиків, які наявні в процесі реформи децентралізації. Актуальність такого дослідження зумовлена необхідністю передбачення соціальних ризиків від створення ОТГ, проведення секторальної децентралізації тощо, аби запобігти або пом'якшити можливих негативних наслідків від їх реалізації. Представлено поняття соціальних ризиків децентралізації як ситуацій, викликаних реформою децентралізації, які загрожують соціальному добробуту, соціальному самопочуттю, існуванню й подальшому розвитку сільської громади та впливають на суспільство загалом. Спираючись на результати соціологічного дослідження, проведеного LLC "MLS group", дані офіційного моніторингу децентралізації й інші матеріали, ми зробили висновок про можливість виокремлення таких соціальних ризиків децентралізації, як ризик надмірної концентрації землі в приватній власності владних осіб або аграрних бізнесменів; рзик порушення земельних прав простих селян; ризик виникнення невдоволення селян об'єднанням у спільну громаду та ін.

Незалежно від територіальної одиниці, чи то місто чи то село, виникає низка питань, які складно вирішувати власними ресурсами. Проблеми збору, утилізації, вивозу та переробки сміття, прибирання доріг, якісного забезпечення водопостачання та водовідведення, вчасного ремонту та прибирання доріг, безперервного та постійного пасажирського перевезення, організації та утримання пожежної охорони тощо потребують нагального вирішення і є основними для забезпечення добробуту населення. Мета статті - дослідження співробітництва територіальних громад і дієвих інструментів місцевого розвитку, обгрунтування способів вирішення проблем соціального добробуту за допомогою поглибленого аналізу передумов забезпечення співробітництва та створення об'єднань територіальних громад. Розглянуто переваги міжмуніципального співробітництва. Проаналізовано стан укладання договорів на основі міжмуніципального інструменту та договорів співробітництва. Здійснено трендовий аналіз розвитку співпраці територіальних громад. Проведено поглиблене дослідження співпраці громад та виокремлено низку преваг міжмуніципальних об'єднань. Наведені роз'яснення кожної переваги територіальної співпраці та об'єднань громад. Висновки: обгрунтовано необхідність співробітництва громад, що є дієвим інструментом місцевого розвитку. Аналіз стану діяльності територіальних громад дає підстави вважати необхідною їх співпрацю та об'єднання на принципах міжмуніципального співробітництва. Співробітництво територіальних громад має значні переваги, що було доведено в досліджені. Поряд з ними можна додати і наступні: зменшення виробничих витрат та забезпечення заощаджень коштів завдяки обсягам діяльності; посилення переговорних позицій відповідних органів місцевого самоврядування; зменшення чисельності осіб, які отримують економічно обурунтовані вартісні послуги; збільшення власних інвестиційних ресурсів територіальних громад; підвищення рівня довіри серед кредиторів; можливість залучення зовнішнього державного фінансування.

Проаналізовано основні напрями організації управлінської комунікації між німецькими та місцевими владними структурами зони відповідальності Тимчасової військової адміністрації (ТВА) та Райхскомісаріату "Україна" (РКУ) в 1941 - 1944 рр. Ці управлінські структури уповноважувалися на безпосереднє здійснення мети і завдань гітлерівської окупаційної політики, але оскільки вони були порівняно малочисельними, то у цих окупаційних зонах України були створені ще й органи місцевого управління, які репрезентувалися обласними, міськими, районними та сільськими управами. Основні процеси управлінської комунікації у зонах відповідальності ТВА та РКУ передбачали організацію внутрішньої службової взаємодії вертикального та горизонтального рівнів між суто німецькими владними структурами та зовнішнього - між німецькими та місцевими органами влади. Владна вертикаль німецьких окупаційних адміністрацій рівня мала максимально закритий і обмежений для місцевих допоміжних органів влади характер. Місцева влада обмежувалась у праві отримання усієї повноти системної інформації щодо реалізації стратегічних завдань окупаційної політики, а ті документи, які отримувало їх керівництво - мали цілком конкретизований суто виконавський характер. Владна вертикаль місцевих органів влади здійснювалася на рівні район (місто) - село. Лише нетривалий термін часу, в окремих регіонах країни, які перебували в юрисдикції ТВА до цього управлінського рівня, додавалась область. Проте після передачі цих територій у відання адміністрації РКУ, нова влада визнала за непотрібне залишати обласні управи у статусі допоміжних органів управління. Усі службові повідомлення німецьких органів влади мали наказовий та безапеляційний характер, а їх одержувачі в особі керівництва органів місцевого управління повинні були їх лише виконувати. Вертикаль німецького управління передбачала порядок повної підвладності органів регіональної та місцевої німецької влади вищому за статусом керівництву. Основними каналами службової комунікації ставали оголошення у пресі, збори службовців органів місцевого управління, телефонограми, накази та розпорядження. Для німецьких органів влади видавалися спеціальні кодифіковані збірники документів, користуватися якими місцевій владі було заборонено. Родовою ознакою німецького військово-окупаційного управління стали паралелізм та дублювання службових повноважень, відсутність реального правонаступництва між адміністраціями ТВА та РКУ, що в умовах глобального воєнного протистояння ставало причиною незадовільного стану ефективності здавалось раціональної та оптимально оформленої адміністративної системи.