Здійснено аналіз наративних джерел та лапідарних пам'яток права античних держав Північного Причорномор'я періоду другої половини І тис. до н.е. - перших сторіч нашої ери та виявлено спільні риси права північнопричорноморських держав та права грецьких метрополій.

Выполнено анализ нарративних источников и лапидарных памятников права античных государств Северного Причерноморья периода второй половины І тыс. до н.э. - первых вв. н. э. позволил обнаружить общие черты права северопричерноморских государств и права греческих метрополий.

The executed analysis of narrative sources and lapidary monuments of the law of the antique states Northern Black Sea Coastland the period of second half of the first millennium AD through the first centuries of our era has allowed to find out the common features of the law Northern Black Sea Coastland the states and the right of the Greek mother countries.

Розглянуто характерні риси кримінального права античних держав Північного Причорномор'я періоду другої половини І тис. до н.е. - перших сторіч нашої ери - Херсонесу, Ольвії, Тіри, Боспорського царства. Здійснено аналіз наративних джерел та лапідарних пам'яток права, які містять кримінально-правові норми. Зроблено висновок про досить високий рівень правової культури тогочасного населення північного узбережжя Понту Евксинського. Виявлено спільні риси та особливості правової культури північнопричорноморських держав у порівнянні з правом грецьких метрополій.

Рассмотрены характерные особенности уголовного права античных государств Северного Причерноморья в период второй половины І тыс. до н.э. - до первых столетий нашей эры - Херсонеса, Ольвии, Тиры, Боспорского царства. Проанализированы нарративные источники и лапидарные памятники права, содержащие уголовно-правовые нормы. Сделан вывод о достаточно высоком уровне правовой культуры населения северного побережья Понта Эвксинского. Выявлены общие черты и особенности уголовного права северопричерноморских государств по сравнению с правом греческих метрополий.

Prominent features of criminal law of the antique states of the Northern Black Sea Coastland are considered in the term of second half of the first millenium AD through the first centuries of our era - Hersones, Olbia, Tira, Bosporean kingdom. The carried out analysis of narrative sources and lapidary law sources keeping criminal-law norms, has allowed to make a conclusion about high level of legal culture of the population of Pont Evxinian boreal coast, to reveal common features and peculiarities ofcriminal law of Boreal Prichernomorye states in comparison with the law of the Greek mother countries.

Досліджено писемні джерела з історії становлення митної мережі на півдні України. Визначено умови створення митної документації, установлено особливості формулярів окремих видів документів, проведено класифікацію документальних і наративних джерел, визначено напрямки руху службової документації та організації її подальшого архівного зберігання. Розглянуто еволюційні зміни в даній документації у процесі переходу до виконавчого діловодства. Наведено розрахунки обсягів регламентованої та ситуативної документації, показники відносної частки окремих видів документів. З'ясовано інформативні можливості джерел для вивчення ролі митної системи у зовнішній (азово-чорноморській) торгівлі, організації митної системи Криму в 1798 - 1799 рр., кадрової політики на південно-українських митницях.

На підставі вивчення наукової літератури, законодавчих та інших нормативно-правових актів, наративних джерел висвітлено організаційно-правові засади елінської колонізації Північного Причорномор'я, процеси розвитку античних держав і права у регіоні наприкінці VII - першої половини VI ст. до н. е. Віднайдено та систематизовано джерела дослідження: пам'ятки права, інші епіграфічні, а також наративні, нумізматичні, археологічні джерела. Здійснено наукову періодизацію розвитку античних держав і права північнопонтійського регіону. Проведено історико-юридичний аналіз процесів еволюції правового статусу населення, розвитку форм держав, основ правового регулювання відносин власності, зобов'язальних і сімейних відносин, формування правових засад регулювання фінансових відносин. Увагу приділено проблемам становлення основ кримінального права, дослідженню динаміки організації судових органів, визначенню форм і стадій юрисдикційного процесу. Висвітлено організаційно-правові засади регулювання міжнародних відносин північнопричорноморських полісів, характерні риси правового статусу іноземців, специфіку міжнародно-правових відносин античних держав Північного Причорномор'я.

Розглянуто поняття та зміст методології сучасної юриспруденції. Досліджено принципи та методи в методології юридичної науки за О. В. Суріловим. Розкрито пізнавальний потенціал та антисцієнтистські тенденції постнекласичної методології юриспруденції, методологію сучасного українського конституціоналізму. Проаналізовано місце дескрипції та наративу в системі методології історико-правової науки. Розглянуто методологічні засади розмежування термінопонять освітнього права, дослідження інформаційних прав людини. Розкрито філософські аспекти в методології юридичних досліджень. Показано особливості застосування синергетичного підходу в суспільних науках. Увагу приділено правам дитини у християнській антропології В. Зеньковського, питанням становлення та використання нетрадиційних методів осягнення права та держави. Запропоновано гендерний підхід як основу методології гендерної юриспруденції. Проаналізовано теоретичні аспекти формалізації права, основні напрямки дослідження цивільно-правових інститутів у працях Є. В. Васьковського. Надано відомості про нові поняття в категріальному апараті юриспруденції. Розкрито зміст і значення толерантності як системоутворювального принципу правової політики за умов становлення сучасної моделі паритетної демократії. Розглянуто транзитивні держави як об'єкт правових досліджень. Визначено роль адміністративно-правових норм в регламентації правил підсудності в адміністративному судочинстві. Подано аналіз теоретико-методологічних підходів до розуміння дитинства.

Зроблено спробу в науково-популярній формі дослідити економічні категорії державності й економіки, моралі та духовності у взаємозв'язку та під різними кутами зору у контексті можливої регламентації фінансово-економічно та господарської діяльності конституційними засобами. Запропоновано інституційні засади формування Економічної Конституції України в контексті нинішньої соціально-економічної ситуації. Розглянуто висновки з позицій різних учених, письменників, філософів, служителів культу. Процеси, події, явища спроектовано на українське суспільство. Пояснено певні застійні явища в розвитку державності й економіки з позиції Вселенських процесів. Подано пропозиції для виходу з економічної кризи та стабілізації суспільних процесів у державі.

На прикладі історії про публічну страту за наказом князя Самуеля Кароля Корецького його слуг продемонстровано, як може змінюватися сприйняття на перший погляд цілком "вірогідного" джерела, а з ним - і самої події залежно від дослідницьких підходів. Прочитаний буквально, як зліпок минулого, він засвідчує свавільні дії маіната, що порушив право, головні шляхетські цінності та настанови доброго християнина. Натомість запропоновано аналізувати текст позову як наративний конструкт, вибудуваний з урахуванням особливостей тогочасної судової системи та ставлення до злочину як приватної справи потерпілого, де доказовість грунтувалася не стільки на ретельному слідстві, скільки на усталених конвенціях, зокрема й риторичних.

Проведен социально-философский анализ особенностей влияния классической философско-правовой модели развития мирового политикума на международные отношения. Феномены права, международного права рассмотрены в контексте моральных императивов и представлены в многочисленных историко-философских наративах. Такой подход сопряжен с тем, что современный мир стремительно меняется, однако классические учения остаются незыблемыми.

Розглянуто процеси вдосконалення організації інформаційного ресурсу для ефективного використання в суспільній еволюції, зростаючого значення наративних інформаційно-аналітичних продуктів, у тому числі й тих, що пов'язані із застосуванням у протистояннях між державами в інформаційному просторі. Увагу приділено організаційним підходам до захисту вітчизняного інформаційного простору в гібридній війні, проблемам розвитку українського наративу позитивного іміджу країни у світі.

Звернено увагу на один із елементів нормативності правової комунікації, культуру побудови наративу на рівні логіки. До уваги оглядово взято генезу визрівання теорії та філософії логічності. Проаналізовано основні типові зв'язки логічності правового тексту з нормами у висловлюваннях усних, письмових юридичних дискурсах із лексичним, морфологічним, а також синтаксичним і стилістичним рівнями правового тексту.

Охарактеризовано проблеми організації боротьби із поширенням фейків в інформаційному просторі, які пов'язані з відсутністю ефективних державних механізмів протидії дезінформації та її поширенню засобами соціальних медіа. Доведено, що в країнах ЄС здійснюється боротьба не з дезінформацією, а з незаконним (шкідливим, небезпечним) контентом, що поширюється у ЗМІ та соціальних мережах, що є неефективним в умовах існуючих викликів та загроз, які пов'язані з військовим конфліктом та окупацією частини території України, а також пандемією СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Актуалізовано значущість негативних наслідків цифрового розвитку масової комунікації, реалії якого відкривають нові можливості запровадження різних інструментів маніпулювання, особливу небезпеку серед яких становить дезінформація. Охарактеризовано управлінські процеси, які формуються під впливом політики постправди, одним з ефективних інструментів реалізації якої є газлайтинг. Визначено основні фактори, які сприяють поширенню дезінформації засобами соціальних медіа. Доведено необхідність поширення засобами соціальних медіа позитивних українських наратив як інструменту протидії дезінформації та здійснення інформаційної оборони країни. Визначено державні суб'єкти вироблення публічної політики з протидії дезінформації та її поширенню в Україні, а також надано практичні рекомендації щодо боротьби з продукуванням фейкового контенту засобами соціальних медіа.

Обґрунтовано поняття "стратегічні комунікації", "стратегічні комунікації у публічному управлінні", "синхронізація комунікацій", "інституціоналізація стратегічних комунікацій". Охарактеризовано та класифіковано складові компоненти стратегічних комунікацій, визначено їх мету і завдання в публічному управлінні в контексті реалізації публічної політики. Обґрунтовано сутність і значення стратегічного наративу як методологічного інструментарію стратегічних комунікацій, визначено їх рівні, розроблено структуру та встановлено підходи до його побудови. Узагальнено міжнародний досвід з інституціоналізації стратегічних комунікацій, визначено аспекти адаптації до вітчизняної системи публічного управління. З'ясовано передумови інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління, встановлено етапи та запропоновано алгоритм інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління. Обґрунтовано синхронізацію комунікацій як технологічний аспект стратегічних комунікацій у системі публічного управління. Запропоновано технологію проєктування стратегічних комунікацій. Розроблено концептуальну модель і модель інституційного забезпечення стратегічних комунікацій у системі публічного управління, а також проєкт Концепції здійснення та розвитку стратегічних комунікацій у системі публічного управління України. Вироблено практичні рекомендації органам публічного управління.

Здійснено аналітико-бібліографічний огляд наукових праць, присвячених питанням адміністративно-правового регулювання у сфері аналітичної діяльності, визначено ступінь розробленості проблеми. З'ясовано правовий потенціал поняття "аналітика", а також на підставі цього здійснено порізнення понять аналітичної та інформаційно-аналітичної діяльності. Продемонстровано обумовленість звернення до наратології в контексті адміністративно-правового регулювання аналітичної діяльності. Уведено в науковий обіг нове наукове поняття "аналітична наратологія", надано його визначення, сформульовано іманентні ознаки та корелятивні зв'язки з іншими правовими категоріями. Визначено поняття та зміст наративу, а також сформульовано засади аналітичної наратології в контексті адміністративно-правового регулювання аналітичної діяльності. Визначено алгоритм будови аналітичного наративу через послідовний аналіз таких компонентів: темпоральність, дейктичний центр, хронотоп, семіотика державного перевороту. Аргументовано роль теорії позиціонування за умов формулювання аналітичних наративів.

Стрімкі процеси змін у суспільстві вимагають осмислених оцінок сучасного буття. Наявний у соціумі ситуативний критицизм конституює філософський наратив у площині дискурсивного осмислення багатовекторності методологічного аналізу та синтезу семантики комунікації. Така необхідність продиктована завданнями філософсько-правової науки, потребами стимулювання аналізу базових правових параметрів, прогнозування закономірностей майбутнього розвитку суспільства, об'єднаного законами еволюції, які є загальноцивілізаційними для всього світу. Філософія права у своєму вимірі є показовою щодо освоєння буття, вияву кризових елементів у ньому, способів їх подолання для спільноти та держави в епоху глобалізації та глокалізації. Предмет дослідження сфокусовано на бутті-у-комунікації з доведенням, що правова екзистенція формується та реалізується засобами комунікації, які водночас впливають на саме буття. Це позначається на людській самосвідомості, суспільному житті. Втрата ціннісних орієнтирів буття або їхнє спотворення чи нігілістське ставлення до них з'являється на основі протиправної комунікації; протиправна комунікація руйнує традиції суспільства та права. Оскільки буття - це "одночасна проблема роздумів і пошуку істини", а філософсько-правова праксеологія уособлює таке практичне спрямування, то висновкування охоплює, зокрема і проектування таких комунікативних актів, які концептуалізують саме буття-у-комунікації. Отже, суспільний смисл правової культури та духовності соціуму як частини природи людських взаємин має бути чуттєвим до змін.

Зауважено, що монографія є першою вітчизняною спробою дослідити юридичні проблеми феномена обмежень правом у соціальному праві. Розкрито юридичну природу обмежень у соціальному праві через філософсько-соціальні наративи обмежень як категорії права. З'ясовано понятійний апарат правових обмежень у соціальному праві. Розкрито особливості соціальних прав і з’ясовано їхній каталог, особливості трасформації. Зазначено, що в авангарді досліджувальних соціальних прав виокремлюються ті права, що можуть бути обмежені правом, як і ті права, що не можуть обмежуватися правом. Під призмою міжнародного та національного права розкрито особливості впровадження та дії правових режимів обмежень соціальних прав, визначено їх роль у забезпеченні соціальної безпеки.

Висвітлено засади стратегії інфраструктурної політики України. Удосконалено визначення поняття та ознак державної інфраструктурної політики України. Сформовано категорійно-понятійну систему дослідження. Покращено інтерпретацію теорії ігор Аумана до формування стратегії державної інфраструктурної політики України. Концептуалізовано теорію гуманітарної аури нації Л. Костенко в контексті творення власного інфраструктурного ландшафту. З’ясовано передумови здійснення стратегії державної інфраструктурної політики. Подано концепцію механізму політико-правової взаємодії із подальшою пропозицію щодо корекції сучасної парадигми політичної науки. Удосконалено розгляд механізму державної інфраструктурної політики України, об’єктів стратегічної інфраструктури України та суб’єктів забезпечення їх безпеки. З’ясовано політико-правові основи стратегії інфраструктурної політики України. Проілюстровано періодизацію та подано структуру правового регулювання державної інфраструктурної політики України на підставі чого запропоновано концепцію формування та реалізації її стратегії. На підставі мультипарадигмальності сформульовано сучасний політико-правовий зміст модерних інфраструктурних стратегій. Розкрито засади публічно-приватного партнерства, акцентовано на детермінації входження України до країн шостого технологічного укладу і напрямів стратегії державної інфраструктурної політики України. Науково обґрунтовано необхідність впровадження концепції стратегічних комунікацій, розроблення стратегічного наративу. Подано еталонну модель геостратегії сучасної Української держави. Здійснено аналітичний розгляд міжнародного досвіду з урахуванням засад творення сучасної геостратегії України. Уперше за допомогою математичного апарату подано аналіз альтернатив інституційно-організаційних структур реалізації стратегії державної інфраструктурної політики.

Монографія охоплює вивчення питань кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни. У дослідженні, в умовах загострення загроз суверенітету, територіальній цілісності, незалежності держави, здійснено переоцінку кримінально-правової охорони таких правовідносин. Вивчено стан теоретичного дослідження та історію розвитку кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни. Проаналізовано кримінальне законодавство держав, які є членами Європейського Союзу. Здійснено кримінально-правову характеристику пропаганди, планування, підготовки, розв’язування та ведення агресивної війни. Розглянуто типові (спеціальні) правила кримінально-правової кваліфікації злочинів, які полягають у пропаганді, плануванні підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни чи воєнного конфлікту.

Обґрунтовано теоретичне і практичне значення залучення концептуально-термінологічного апарату наратології для аналізу дискурсу врядування та вдосконалення публічно-управлінської діяльності. Здійснено комплексний аналіз перспектив дослідження публічного управління на засадах методологічних принципів наратології, які значно розширюють інструментарій моніторингу, систематизації і змістовного опису управлінських зв’язків, способів їх референтності, типів модальності, параметрів і правил акторно-мережевої ідентифікації. Актуалізовано поняття дискурсивного простору врядування і наративного дискурсу та важливості їх концептуалізації для вдосконалення управлінського дискурсу й управлінської ментальності. Визначено теоретико-методологічний підхід до моделі governance як побудови наративної інтриги, виявлення і схематизація якої стимулює ефективність організації й упорядкування подієвості управлінського процесу та демократичної легітимації суб’єктів врядування. Доведена евристична цінність залучення теорії наративної ідентичності для оптимізації управління ідентичностями та формування інноваційної політики на засадах моделі належного врядування. Запропоновані механізми форматування стратегічних наративів як дієвих факторів активації деліберативного дискурсу в Україні.

Визначено ключові аспекти розвитку дій щодо набуття членства України в європейській спільності. Окреслено ряд сучасних загроз безпеці країни, доведено що економічний розвиток України сьогодні в силу поглиблення військових конфліктів, падіння основних показників соціально-економічного розвитку та посилення економічної кризи та пандемії є на низькому рівні, внаслідок чого курс на євроінтеграцію стає затяжним. Доведено крім досягнення зазначеного курсу важливими інтересами України на сьогодні є зміцнення національної безпеки, що в контексті сучасного посилення військової агресії з боку Росії стає нагальним, відносно цього стратегічний курс України та врегулювання, зокрема, підвищення рівня безпеки є невід'ємними та взаємопов'язаними компонентами. Досліджено інформаційні операції стали регулярною ознакою російської та білоруської кіберактивності. Такі суб'єкти використовують різноманітні тактики для досягнення своїх цілей, включаючи, але не обмежуючись використанням кампаній у соціальних мережах, що передбачають скоординовану та неавтентичну діяльність, а також компроміс юридичних осіб у операціях зі злому та витоку чи використання та поширення сфабрикованого вмісту просувати бажані наративи. Доведено Росія, можливо, перемагає у військовому та тактичному відношенні України, але її короткостроковий успіх приховує її основну слабкість. Справді, Росія ще більш крихка економічно та фінансово, ніж її радянський попередник із недиверсифікованою економікою та залежною від західних банків і технологій. Доведено стратегічний курс України та врегулювання, зокрема, рівня безпеки є невід'ємними і взаємопов'язаними компонентами. Доведено, що тенденції європейської інтеграції вкорінюються по всій Україні, тим часом громадська підтримка європейської траєкторії країни значно зміцнилася.

Проаналізовано юридичні документи, історичні та політичні наративи, усні свідчення, задокументовані дані, аудіо- та відеоматеріали, публікацій у ЗМІ. Проаналізовано злочини, скоєні російськими військами на тимчасово окупованих територіях України після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Доведено, що злочини росії на теренах України слід трактувати як акти геноциду українців. Здійснено історичний екскурс, розкрито правову складову, подано основні ознаки та відмінності злочинів геноциду і воєнних злочинів, наведено докази наміру та безпосереднього скоєння рф актів геноциду українців. Репрезентовано польові та ілюстративні матеріали, які висвітлюють різні аспекти народного трактування цінності людського буття. Основну групу джерельних матеріалів становлять результати емпіричних досліджень авторів, зокрема зібрані ними під час історико-етнографічних та археологічних експедицій; свідчення респондентів зі збереженням прямої мови та особливостей діалекту; анкета-питальник для збору й фіксації ключових свідчень з метою вивчення окресленого питання; фотоматеріали, рисунки та креслення, а також ілюстрації музейних і архівних фондів, які унаочнюють сутність та багатогранність поняття цінності людського буття і його проявів у різних сферах народної культури українців.