Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.7

Рубрики:

Правові відносини. Юридична конфліктологія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено комплекс теоретичних і практичних питань стосовно обгрунтування доцільності та дійсності існування принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Проаналізовано правову природу та зміст цього принципу за допомогою використання логіко-філософської природи понять "принципи", "презумпції" та "фікції", а також громадської думки щодо його реалізації. Сформульовано рекомендації стосовно удосконалення механізму кримінально-правового регулювання та підвищення ефективності кримінально-правового впливу на злочинність.

Досліджено правове становище держави як суб'єкта приватного (цивільного) права. Запропоновано критерії визначення цивілістичної сутності правосуб'єктності держави в процесі її входження у приватно-правове поле, висвітлено місце держави в системі суб'єктів цивільного права (ЦП). Описано особливості її цивільно-правового статусу з урахуванням загально-правового статусу держави, визначено правові форми її участі у цивільних відносинах (ЦВ). На підставі правового моделювання обгрунтовано можливість і доцільність поширення на державу як суб'єкта ЦП конструкції "юридичної особи" (як юридичної фікції), визначено механізми участі держави у ЦВ. Доведено, що функціонально-правовою формою реалізації правосуб'єктності держави є механізм законного (офіційного) її представництва. Розглянуто особливості участі держави у конкретних ЦВ, зокрема, сферах відносин власності, спадкування, оренди, договірних відносин, деліктних зобов'язань.

Комплексно досліджено правову природу та зміст інституту правових фікцій у правовій системі України. Розкрито суть поняття та висвітлено правові основи існування правових фікцій. Розглянуто ознаки та значення досліджених фікцій. Запропоновано класифікацію та проведено порівняння правових фікцій з суміжними поняттями - символами, презумпціями, аксіомами, припущеннями, колізіями й аналогами. Охарактеризовано основні різновиди фікцій у праві - легальні фікції та фіктивні конструкції. Проаналізовано місце, роль і значення правових фікцій у кримінальній, цивільно-процесуальній та інформаційній сферах українського права.

Досліджено загальнотеоретичні питання стосовно державного примусу та юридичної відповідальності як базових категорій фінансово-правової відповідальності. Розкрито принципи та функції фінансово-правової відповідальності, її взаємозв'язок з іншими видами юридичної відповідальності та відмінність від них. Увагу приділено розмежуванню адміністративної та фінансово-правової відповідальності. Досліджено презумпції та фікції у сфері фінансово-правової відповідальності. Розкрито зміст фінансового правопорушення, фінансово-правової санкції, процесуальної форми фінансово-правової відповідальності, підстав і порядку звільнення від притягнення та несення фінансово-правової відповідальності. Наведено класифікацію фінансових правопорушень і фінансово-правових санкцій. Доведено стадійність цього виду юридичної відповідальності. Запропоновано конкретні напрямки вдосконалення законодавства про фінансово-правову відповідальність.

Досліджено місце і роль цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин як однопорядкової з правочинами конструкції, що забезпечує переведення абстрактної можливості встановлення та здійснення посвідчених ними прав у площину правовідносин. Відзначено, що поширення правового режиму об'єктів цивільних прав на цінні папери (інструмент фіксації майнових прав) здійснюється з регламентаційною метою, а надання їм значення об'єкта-інструмента розраховано на використання конструкції цінних паперів під час реалізації норм цивільного права та саморегулювання досліджуваних відносин самими їх учасниками, в результаті якого цінні папери набувають інструментального значення й підлягають застосуванню не лише емітентом у механізмах правомоделювання та правовстановлення, а й правовласником у механізмах правоздійснення, правопередачі, правовідновлення та правозахисту. Доведено, що застосування конструкції цінних паперів забезпечує розширення діапазону способів (прийомів) правового регулювання (переважно дозволів) і саморегулювання окремого сегмента майнових відносин завдяки нормативно визначеному "проникненню" форми юридичного вираження майнових прав у структуру регулятивних та охоронних правовідносин як їх об'єкта (об'єкта-фікції, квазі-об'єкта). Обгрунтовано базові положення інструментальної концепції цінних паперів.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми регулювання господарського товариства однієї особи на прикладі законодавства України та ФРН. Розглянуто історію запровадження такого товариства у країнах різних правових систем, обумовлену застосуванням правової фікції. Розкрито основні тенденції історичного розвитку товариства однієї особи, його правову природу, визначено місце серед інших учасників цивільних правовідносин. Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавчої бази, яка визначає особливості цивільно-правового статусу господарських товариств однієї особи в Україні та ФНР, внесено пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства в цій сфері.

Наведено результати комплексного аналізу нетипових прийомів юридичної техніки, зокрема, презумпцій і фікцій в податковому праві. Висвітлено сутність даних понять і їх юридичну природу. Розкрито підстави класифікації та види презумпцій і фікцій у податковому праві, показано їх співвідношення з суміжними положеннями та явищами. Розглянуто особливості використання презумпцій і фікцій під час визначення елементів юридичної конструкції податку.

Приведены результаты комплексного анализа нетипичных приемов юридической техники, в частности, презумпций и фикций в налоговом праве. Освещены сущность данных понятий и их юридическая природа. Раскрыты основы классификации и виды презумций и фикций в налоговом праве, показаны их соотношения со смежными положениями и явлениями. Рассмотрены особенности использования презумпций и фикций при определении элементов юридической конструкции налога.

Визначено поняття та правові основи існування правових фікцій. Розглянуто їх ознаки та значення. Наведено класифікацію та здійснено порівняння правових фікцій із суміжними поняттями - символами, презумпціями, аксіомами, припущеннями, колізіями й аналогіями. Проведено класифікацію конструктивних фікцій та охарактеризовано особливості деструктивних фікцій. Виявлено специфіку прояву фіктивного в кримінальній, цивільно-процесуальній та інформаційній сферах українського права.

Висвітлено актуальні питання юриспруденції, права, соціології, порівняльного правознавства, юридичної лінгвістики, психології та інформатики. Розглянуто правосвідомість як соціально-філософську категорію світоглядного знання. Розкрито поняття традиції в нормативному регулюванні. Проаналізовано вплив правових концепцій на процес соціального реформування в Україні. Висвітлено взаємозв'язок правової, економічної та політичної глобалізації. Розглянуто правові презумпції та правові фікції як засоби правового мислення. Розкрито проблеми законодавчого забезпечення принципу законності в регулюванні відносин державного управління. Досліджено співвідношення правоохоронної функції держави та правоохоронної діяльності. Проведено класифікацію джерел і літератури щодо вивчення питання про формування правового статусу християнської церкви. Охарактеризовано категоріальний апарат аналізу гендерної політики України. Розглянуто інститути безпосередньої демократії в аспекті забезпечення прав людини та громадянина. Досліджено вплив політичного розвитку на формування легітимізації влади. Визначено тенденції конституційного розвитку вітчизняної системи публічної влади. Розкрито особливості розмежування таких понять, як захист прав, правовий захист, механізм захисту конституційних прав людини. Увагу приділено правовому регулюванню порядку об'єднання територіальних громад, міжнародному досвіду управління великими урбанізованими територіями, питанням міжнародної правосуб'єктності транснаціональних корпорацій.

Проаналізовано порядок застосування юридичних презумпцій та фікцій в цивільному процесі України. Розглянуто історичні витоки вчення, що до юридичної презумпції та фікції в цивільному процесі. Визначено категорії "юридична презумпція" та "юридична фікція". Проаналізовано їх зміст та характерні ознаки. Здійснено класифікацію юридичних презумпцій та фікцій в цивільному процесуальному праві за різними підставами, а також досліджено функції, які виконують юридичні презумпції та фікції в цивільному судочинстві. Запропоновано примірний перелік юридичних презумпцій та фікцій цивільного процесуального права, а також досліджено зміст деяких процесуальних презумпцій та фікцій.

Розкрито поняття фікцій. Досліджено генезу вчення про фікції в праві. Висвітлено поняття і види кримінально-релевантного дезінформування. Розглянуто міжнародні стандарти доказової допустимості застосування оперативно-розшукового та слідчого дезінформування. Викладено прикладні аспекти реалізації фікцій в оперативному та слідчому кримінально-релевантному дезінформуванні.

Досліджено діяльність консульських установ у контексті російсько-японських відносин періоду 1850-х рр. - 1917 р. Визначено основні етапи функціонування інституцій, причини їх створення та пріоритетні напрями діяльності. Простежено взаємовпливи між роботою установ, загальним станом міждержавних політичних відносин і локальними особливостями консульського округу. Здійснено реконструкцію діяльності окремих консульств. Проведено комплексне порівняння діяльності російських консульств у Японії, та японських на території Російської імперії. Визначено основні фікції інституцій, до яких, зокрема, належали соціально-економічна, інформаційна, культурна (презентаційна), а також надання допомоги комерційним і військово-морським кораблям. Проаналізовано особливості кадрової політики країн. Розглянуто роль особистісного фактора, як чинника, що впливав на характер діяльності консульств. Складено перелік очільників консульських установ і визначено роки їх служби.

Наведено результати дослідження інститутів цивільного процесуального права, які актуалізуються у контексті судової реформи: вплив реформи судоустрою на цивільне судочинство, принципи цивільного судочинства за умов судової реформи в Україні, інформаційні технології у цивільному судочинстві, гласність і відкритість цивільного процесу, юридичні презумпції та фікції. Розкрито особливості розвитку вчення про осіб, які беруть участь у справі. Охарактеризовано шляхи подолання практики зловживання цивільними процесуальними правами. Розкрито проблеми імплементації практики Європейського суду з прав людини в цивільне процесуальне право України. Увагу приділено альтернативним способам вирішення цивільно-правових спорів в Україні, оновленню підходів до виконання судових рішень у цивільних справах.

Висвітлено питання конституційного, муніципального, екологічного, земельного, аграрного, цивільного, господарського, фінансового, інформаційного, кримінального права, права ЄС, адміністративного права та процесу, кримінології. Досліджено співвідношення принципу недискримінаціі з принципом справедливості. Розкрито можливості застосування міжнародно-правових та національних норм правового регулювання у зовнівшньоекономічному договорі. Розглянуто правові аксіоми, презумпції та фікції в лісовому праві України. Висвітлено правові аспекти охорони та відновлення водних об'єктів Черкаської області. Увагу приділено правовому статусу коштів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, межам реалізації права на творчість, впровадженню інституту електронного правосуддя в Україні. Висвітлено проблемні аспекти застосування поліграфа під час проведення досудового розслідування.

Здійснено теоретичне узагальнення визначення сутності та змісту фікцій у нормах кримінального права України. Сформульовано авторське поняття "кримінально-правова фікція" та поняття "юридична (правова) фікція". Проаналізовано співвідношення та відмежування фікції і суміжних понять у кримінальному праві України. Визначено зміст кримінально-правових фікцій в інститутах Загальної частини кримінального права України: вини у формі необережності, повторності злочинів, рецидиву злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від відбування покарання.

Здійснено науковий аналіз теоретичних і практичних проблем застосування юридичних фікцій в трудовому праві України. Проаналізовано наукові праці, присвячені юридичним фікціям, досліджено історичні витоки вчення про фікції. Обґрунтовано наявність специфічних рис юридичної фікції, які повною мірою відображають її правову природу. Доведено, що поняття "юридична фікція", "правова фікція", "норма-фікція" та "фіктивність" не є синонімічними і несуть різне змістове навантаження та підлягають диференціації. Наголошено на тому, що юридична фікція здатна усувати невизначеності у правовому регулюванні та має використовуватись виключно з метою створення правових умов для досягнення оптимального узгодження інтересів учасників трудових і пов’язаних з ними відносин. Сформульовано визначення понять "юридична фікція в трудовому праві" та "правова фікція в трудовому праві". Здійснено класифікацію норм трудового права, створених із використанням юридичної фікції за різними підставами, крізь призму яких проаналізовано чинне трудове законодавство України. Досліджено зміст нормативних приписів трудового законодавства, які створені за допомогою юридичної фікції, та з’ясовано їх роль у регулюванні суспільно-трудових відносин. На підставі здобутих теоретичних результатів сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного трудового законодавства із використанням юридичної фікції як засобу юридичної техніки, які можуть бути використані при доопрацюванні проекту Трудового кодексу України.

Вивчено фікції як правову категорію, їх місце в системі нетипових нормативно-правових приписів, проведенні науково-теоретичного аналізу порядку застосування юридичних фікцій в практичній діяльності, а також визначенні місця в сучасній системі засобів юридичної техніки. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціально юридичні методи пізнання, за допомогою яких проаналізовано різні наукові позиції та доктринальні підходи до вироблення уявлень щодо розуміння поняття та сутності юридичних фікцій, а також їх значення в правовій сфері. Одним із основних використаних методів є діалектичний метод пізнання, який дозволив встановити та виокремити якісні характеристики досліджуваного феномену. Завдяки історичному методу досліджено передумови появи та поширення юридичних фікції в юридичній практиці, а також формування поглядів щодо сутності, змісту та призначення даної правової категорії. Розробка теоретичних положень, на основі яких юридичну фікцію визначено як прийом юридичної техніки, за допомогою якого здійснюється визнання явно неіснуючого факту таким, що існує або навпаки - існуючого таким, що не існує. Даний прийом шляхом імітації реальності використовується для створення норми права, яка за умови недостатності чи малоефективності існуючих правових засобів регулює суспільні відносини, що виникають в об'єктивній дійсності. На основі виділення особливих характеристик доведено значення даного універсального прийому юридичної техніки, який є не лише носієм законодавчої політики, а й інструментом, що забезпечує підвищення ефективності механізму дії права, досягнення вищого рівня правопорядку та зміцнення державної дисципліни. Юридична фікція спрямовує процес пізнання фактичних обставин на встановлення передбачуваного відповідно до закону факту в разі наявності пов'язаних із ним обставин. Фікція сприяє обгрунтуванню знання про факт. А це і є процесуальне призначення юридичного припущення, тобто фікції. У процесі доведення фактичних обставин справи юридичне припущення (фікція) відіграє роль засобу їх юридичної кваліфікації. Застосування фікцій в судочинстві сприяє здійсненню правосуддя, реалізації права на судовий захист тощо. Тож поширення юридичних фікцій і зростання їх ролі останнім часом є цілком закономірним процесом, що пов'язане з реформацією правового регулювання, появою в ньому принципово нових галузей науково-теоретичного знання.