Розглянуто режими космічних об'єктів, насамперед штучних. Автор виходить з того, що якщо природні небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації, то на штучні зберігається право власності. Звернуто увагу на безпеку людства і недопущення його вимирання від вторгнення на Землю великих космічних об'єктів, про відстеження орбіт космічних об'єктів та готовність їх змінити в разі загроз, упорядкування використання космічного простору космічними апаратами, прибирання його від космічного сміття, використання інформаційних ресурсів та мінімізації наслідків господарської наукової та іншої, зокрема туристичної, діяльності в космосі.

Запропоновано методику моделювання податково-боргової компоненти фінансової безпеки держави. Теоретично обгрунтовано доцільність поєднання в методиці нормативно-індикативної оцінки з нейромережевими технологіями. Проаналізовано вплив податкової заборгованості на фінансову безпеку за двома індикаторами: податковим навантаженням і рівнем тінізації економіки.

Розглянуто проблеми використання криптовалюти в міжнародній та вітчизняній фінансовій сфері. Проведено детальний огляд етапів становлення криптовалюти в світі та Україні. Зроблено аналіз природи криптовалюти. Приділено увагу огляду основних видів криптовалюти та особливостям їх використання. Проаналізовано процес імплементації криптовалюти в фінансовій сфері України.

На основі аналізу оновленого КАС України досліджено особливості реалізації феномену зловживання правом в адміністративному судочинстві. Зазначено, що в судовій практиці адміністративного судочинства знаходить підтвердження теза щодо розуміння зловживання процесуальним правом як дій, що суперечать легітимній меті процесуального права, яким зловживає особа, а також меті адміністративного судочинства.

Досліджено основні підходи виявлення шахрайських операцій з кредитними картками та запропоновано комбіноване виконання поведінкового оцінювання клієнтів-власників кредитних карт та моніторингу операцій з кредитними картами з метою виявлення можливої спроби шахрайства. Сформовано вхідну вибірку з 4 тисяч активних кредитних карт, за якими проводилось 55 тисяч транзакцій, класифіковано основні типи кредитних карт за їх поведінкою. За результатами проведеного дослідження поведінки клієнтів кредитних карток будується поведінкова модель, що описує, як вони будуть діяти в наступні моменти часу, які операції проводити, на яку суму та з якими лімітами, і таким чином дозволяє виявляти нетипові запити, що є свідченням спроби шахрайських операцій. Поряд зі стандартними характеристиками, що описують клієнта та кредитну карту, формувалися агреговані характеристики, які описували поведінку клієнта (баланс, доходи, витрати, ліміти) в динаміці, і за рахунок їх застосування вдалось отримати більш якісні моделі. При аналізі ризику шахрайських транзакцій використовувались операції за транзакціями за попередні періоди (типові та шахрайські), будувалися моделі на основі логістичної регресії, регресійного рівняння, регресії з інтегрованим ковзним середнім, а також застосовувались багатошаровий перцептрон та радіально-базисна функція. Такі моделі здійснювали класифікацію транзакції на предмет шахрайства, а далі прогнозували суму транзакції. Найкращим методом класифікації транзакцій виявився багатошаровий перцептрон, а найвищі значення точності прогнозу показала модель авторегресії з інтегрованим ковзним середнім (АРІМА) із значенням похибки 4,46 % для прогнозування суми транзакції. Запропонований комбінований підхід виявився ефективним для аналізу та моніторингу кредитних карт та виявлення шахрайських операцій. Перспективним може бути його використання для інших типів фінансових ризиків (для білінгових та платіжних систем, систем переведення грошей та інших торгівельних операцій).

Здійснено аналіз моделі цифрової економіки, яка визначає стратегічне спрямування держави. З'ясовано, що прийняття рішень у майбутньому публічному управлінні не можливе без урахування цифрових технологій. Зазначено, що згідно з аналітичними звітами Давоського економічного форуму цифрові технології постійно оновлюються: Інтернет речей, роботизація та кіберсистеми, штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, адитивні технології, 3D-друк, хмарні та туманні обчислення, безпілотні та мобільні технології, біометричні технології, квантові технології, технології ідентифікації, блокчейн. Цей перелік не є вичерпним, він постійно доповнюється. Запропоновано логіку дослідження цифрової економіки, що надає змогу виявити її суттєві ознаки, напрями розвитку та шляхи впровадження. Проаналізовано специфіку цифрових технологій, які призводять до змін характеру праці, компетенцій людського капіталу, специфікації прав власності, створення вартості та бізнес-моделей господарювання. Визначено, що цифрова економіка - це тип економіки, де ключовими факторами та засобами виробництва є цифрові дані (бінарні, інформаційні тощо) та мережеві транзакції, а також їх використання як ресурсу, що надає змогу суттєво збільшити ефективність і продуктивність діяльності та цінність для одержаних продуктів і послуг. Установлено вплив геополітики в умовах глобалізації та цифрової трансформації (цифровізація) - це перетворення наявних аналогових (іноді електронних) продуктів, процесів і бізнес-моделей організації, в основі якої лежить ефективне використання цифрових технологій у світовому просторі, а також можливі наслідки під час прийняття державно-управлінських рішень у період системних змін у високотехнологічному просторі України майбутнього.

Висвітлено теоретичні і практичні проблеми господарсько-правового регулювання сільськогосподарського дорадництва в Україні. Досліджено сутність понять «дорадча діяльність», «дорадча служба», «дорадник» та «експерт-дорадник» в контексті здійснення господарської діяльності. Доведено штучність та необґрунтованість поділу дорадників на дорадників та експертів-дорадників, що викликає необхідність виключення з понятійного апарату дорадчої діяльності категорії «експерт-дорадник». Розроблено й обґрунтовано логічно-взаємозалежні теоретичні і практичні висновки та рекомендації щодо особливостей побудови та реалізації правового статусу суб’єктів дорадництва з урахуванням найперспективнішої практики та досвіду відповідної інформаційно-консультаційної діяльності в Україні та інших країнах. Проаналізовано чинне законодавства у сфері господарсько-правового регулювання сільськогосподарської консультаційної діяльності. Визначено пріоритетні напрями та сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення та забезпечення ефективності реалізації повноважень суб’єктами сільськогосподарської консультаційної діяльності в агропромисловій сфері економіки України.

Наведено класифікацію систем виявлення та моніторингу пожеж, зокрема лісових, за способом збору даних про пожежі. В Українському гідрометеорологічному інституті ДСНС України та НАН України розроблено методику геокодування даних щодо викидів тепла, які надходять зі штучних супутників Землі, з метою отримання відомостей про географічні об'єкти, на території яких зафіксовано ці викиди, а також оригінальну методику виявлення лісових та інших потенційно небезпечних пожеж. На основі цих методик створено картографічно-аналітичну систему моніторингу викидів тепла та виявлення потенційно небезпечних пожеж, яка успішно пройшла випробування і використовується в оперативній діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Мета статті - дослідження особливостей різних елементів лісового господарства та відповідний правовий підхід до їх захисту. Застосований інтегрований підхід, що базується на вивченні екосистеми як першоелемента природи, проведено аналіз міжнародних настанов та становить першу сходинку в комплексному аналізі даного питання; кожен елемент екосистеми (як захист лісового господарства) відкриває наступний елемент аналізу; третій рівень аналізу, який фактично дотримується практичності правового впровадження, приписується елементам, які через свою різноманітність утворюють національну концепцію лісу. Результати: завдяки застосуванню інтегративного підходу між загальними настановами та практичним застосуванням лісових норм було помічено співвідношення та відповідність категоризації елементів лісового господарства з юридичної точки зору. Обговорено управління генетичними матеріалами рослинного походження та торгівля лісовими елементами все ще залишається спірним питанням і вимагає більш широкого вивчення. Юридичний захист лісового фонду здійснюється на основі відповідного законодавства та правових домовленостей, а для проведення вирубки дозволяються лише доглядові роботи з урахуванням продуктивності дерева, складу, віку експлуатаційності та необхідності відповідної діяльності. Технічні настанови розробляються національними спеціалістами лісового господарства та приймаються як нормативна база Агентства лісового господарства, яке підпорядковується центральній владі у сфері охорони навколишнього середовища - Міністерству сільського господарства, регіонального розвитку та навколишнього середовища. Важливість зелених насаджень часто недооцінюється, але їх функціональні переваги вносять значний внесок у підтримку екологічного балансу міської екосистеми. Незалежно від конкретного призначення, зелені насадження покращують якість навколишнього середовища, місцевий генофонд та збагачують асортимент декоративних рослинних елементів, а також підтримують штучні ландшафти в гармонії з природними для сприяння позитивного розвитку людської діяльності. Елементи лісу представляють важливу складову природних екосистем, оскільки вони стають притулком різних видів фауни, вони дозволяють належним чином розвивати динаміку інших елементів інфраструктури з метою підтримання екологічної рівноваги, а отже, повинні управлятися відповідно до його специфіки.

Розглянуто сутність проблеми оцінювання цифрових управлінських послуг. Обгрунтовано критерії комплексного оцінювання з урахуванням специфіки надання. Проведено фактологічний аналіз світових рейтингів оцінювання рівня цифровізації. Визначено поняття транзакції послуги. Запропоновано комплексну структуру порівняльних оціночних критеріїв на основі інтероперабельності для всіх типів транзакцій управлінських послуг на основі специфічних детермінант.

Визначено, що соціокультурна, політична, економічна, управлінська, господарська, а також правова обумовленість дії права формують його специфічне системоутворююче ядро. Право має зовнішню площину, яка пов'язана з формами і методами права, правовими законами, правомірною поведінкою суб'єктів права, а також внутрішню площину, яка формує поточне розуміння права в контексті його історичної динаміки. Правова дія виникає з ядра природного права, пов'язаного з потребами та інтересами людей, а також визначає якість державної влади. Держава, в свою чергу, забезпечує умови для правової дії, оскільки виробляє спеціальні механізми, які призначені для правового регулювання. Зміна смислового ядра права, поступове нівелювання природного права як базової традиції, відмова від традиції як такої, породжує нову реальність і "нову нормальність", в якій немає межі між правовою дією і неправовою дією. Метою дослідження є аналіз змісту термінів "правова дія" і "неправова дія" з метою їхньої подальшої концептуалізації. Ключовим завданням стало осмислення феномену "конфлікту" між правовою дією і неправовою дією в термінах філософської онтології, соціальної філософії, філософії права. Методологія і результати дослідження. Філософсько-правовий, філософсько-лінгвістичний, а також компаративний методологічні принципи допомогли показати, що соціальне пізнання правової дійсності дійсно протікає в процедурах розуміння, інтерпретації, освоєння соціальної реальності, однак повне розуміння не завжди присутнє, а іноді відсутнє взагалі, що й породжує конфронтацію між правовою дією і неправовою дією. Якщо "інтерпретація" підмінює "розуміння", тоді всі природні канони руйнуються, включаючи канони природного права. Обговорення. Показано, що традиції у міжнародній та міжкультурній правовій дійсності є різними, тому вони й не збігаються, і конфронтація між правовою дією та неправовою дією наростає. Однак у межах нової глобальної правової нормальності правове регулювання нерідко здійснюється як однобічний механізм, що діє в рамках якоїсь однієї ціннісної моделі, непридатної для носіїв різних правових традицій. У висновках "правову дію" представлено як фактор, що зберігає деякий справедливий баланс у суспільстві, а також є похідною правової держави, яка все ще продовжує формуватися під впливом природного права, традиції, канону як базових підвалин суспільства і держави. Доведено, що "правова дія" формує базові принципи правової поведінки як соціально значущої зовнішньої практичної діяльності, що оцінюється з різних позицій: політичної, правової, моральної. "Неправова дія", в свою чергу, є протилежним фактором, що порушує баланс суспільних відносин, нівелює або знищує традицію. "Неправова дія" породжує "протестну нетрадиційність", що, в свою чергу, порушує порядок, норми, правила поведінки, табу, створює штучні традиції.

Досліджено правове регулювання здійснення репродуктивних прав людини, на основі якої розроблено рекомендації, спрямовані на удосконалення їх адміністративно-правового забезпечення. Встановлено, що здійснення репродуктивних прав відбувається на правових засадах, до яких як правило відносять: загальні (розумність, справедливість, законність, добросовісність, дотримання прав людини та автономія волі) та спеціальні (обгрунтованість, своєчасність, доцільність, належна якість медичної допомоги, взаємозалежність репродуктивних прав). Аналіз вітчизняних і зарубіжних підходів надав змогу зробити висновок, що допоміжними репродуктивними технологіями є: внутрішньо-маткові інсемінації (ВМІ), екстракорпоральні ("штучні") запліднення in vitro, ICSI, інвазивний спосіб здобуття сперматозоїдів (ТESA, TESE та PESA), донорство сперми та ооцитів. Із вказаних ДРТ найбільше обмежень щодо застосування сурогатного материнства. На основі аналізу зарубіжного досвіду виокремлено такі підходи до нормативно-правового регулювання здійснення репродуктивних прав: обмежувальний підхід (наприклад, в Австрії); підхід, за якого обмежується здійснення окремих репродуктивних технологій (значна частина європейських держав); ліберальний підхід (наприклад, у Бельгії). Проведене дослідження надало змогу дійти низки висновків у сфері нормативно-правових засад забезпечення репродуктивних прав людини і запропонувати ряд рекомендацій щодо удосконалення їх адміністративно-правового регулювання. Зокрема, обгрунтовано, що необхідно прийняти окремий законодавчий акт, який би врегулював здійснення людиною репродуктивних прав, у тому числі чітко визначив: поняття та зміст репродуктивних прав, суб'єктів репродуктивно-правових відносин, види репродуктивних технологій та порядок їх застосування, способи захисту репродуктивних прав, повноваження державних органів щодо контролю та нагляду у сфері забезпечення умов для здійснення людиною репродуктивних прав.