Подано результати досліджень, що відображають стан філософії права в Україні після відродження цієї галузі знань за умов незалежної держави. Приділено увагу історії розвитку філософії права та її видатним постатям. Наведено основні філософсько-правові категорії й терміни, інформацію про найважливіші напрями, школи, вчення, методологічні підходи. З філософсько-правової перспективи здійснено спробу стислого аналітичного викладення поглядів на взаємодію права з іншими формами суспільної свідомості: мораллю, політикою, релігією тощо.

Видання є першим в Україні систематизованим зведенням знань про основні поняття, які використовуються в науці екологічного права та законодавстві. В енциклопедії розміщені статті, що в сукупності становлять цілісне коло понятійного апарату концепції взаємодії "суспільство - людина - довкілля" та аналізують положення національних, європейських і міжнародних правових актів у сфері регулювання екологічних суспільних відносин. Чотирнадцятий том "Великої української юридичної енциклопедії" містить матеріали, шо висвітлюють сучасний стан та перспективи розвитку доктрини екологічного права і законодавства.

Видання є систематизованим зведенням про поняття, категорії, теорії та вчення криміналістики, судової експертизи та юридичної психології, їх окремі засоби, прийоми, методи та рекомендації. Розглянуто теоретико-методологічне підгрунтя наукових концепцій та практику реалізації криміналістичних, психологічних та експертних методів, методик і технологій. Наводено відомості про наукові та інші видання з криміналістики, судової експертизи та юридичної психології. Надано довідкові дані про відомих українських і зарубіжних учених.

Досліджено цивільні та сімейні правовідносини, які виникають у випадку застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Проаналізовано законодавство України та зарубіжних країн у сфері регулювання застосування ДРТ та визначено правові режими регулювання ДРТ. Проаналізовано суб'єктний склад правовідносин із застосування ДРТ. Запропоновано визначення понять "сурогатна мати", "потенційні батьки", "донор репродуктивних клітин (гамет)", "донор ембріона". Досліджено правовий статус потенційних батьків, донора репродуктивних клітин, сурогатної матері, визначено їх права та обов'язки. Проаналізовано цивільно-правовий статус ембріона людини. Розкрито теоретичні підходи до визначення правового статусу ембріона людини. Досліджено цивільно-правову відповідальність сторін за договором сурогатного материнства. Визначено підстави та умови виникнення відповідальності, а також підстави звільнення від відповідальності. Запропоновано вдосконалення законодавства України у сфері застосування ДРТ.

Досліджено таке поняття як договір інжинірингу. Досліджено концептуальні підходи до виокремлення змісту вказаного поняття. Увагу приділено стану дослідження інжинірингу в Україні, проаналізовано міжнародний досвід з цього питання. Розкрито сутність, природу та особливості договору інжинірингу. Внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері договірних відносин. Запропоновано визначення договору інжинірингу. Проаналізовано порядок укладення та виконання вказаного договору. Виокремлено специфіку відповідальності в інжинірингових відносинах. Надано характеристику договору інжинірингу через його елементи.

Досліджено теоретичні та методологічні засади протидії насильницьким злочинам проти осіб, які є носіями авторитету органів державної влади. Запропоновано дефініцію поняття «насильницький злочин проти осіб, які є носіями авторитету органів державної влади», підставу, привід та умови криміналізації цих злочинів. Охарактеризовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів відповідних злочинів. Запропоновано окремі правила їх кримінально-правової кваліфікації, авторські дефініції понять «представник влади», «опір особам, які є носіями авторитету органів державної влади», а також шляхи вдосконалення нормотворчої техніки відповідних статей Особливої частини КК України. Запропоновано загальносоціальні та спеціально-кримінологічні засоби запобігання цим злочинам.

Проведено комплексний теоретико-правовий аналіз міжнародно-правових аспектів діяльності міжнародного третейського суду. Здійснено спробу комплексного аналізу третейського правосуддя у міжнародному праві, порядку врегулювання міжнародних спорів за участю міжнародних третейських судів, а також правової природи та юридичної сили їх рішень. Досліджено історичні етапи та моделі становлення й розвитку явища міжнародного третейського суду у міжнародному праві. На основі історичних джерел показано динаміку та закономірності розвитку й заміни історичних моделей третейського правосуддя як способу досягнення примирення між сторонами спору. Зазначено, що Конвенція 1907 р., розвиваючи концепцію третейського правосуддя, запропонувала договірним сторонам звертатися до спеціально створеного міжнародного органу - Постійної палати третейського суду (ППТС). Із нагоди 100-літнього ювілею прийняття статуту ППТС Генеральна Асамблея ООН Резолюцією від 17 листопада 1989 р. закликала країни-учасниці сприяти вдосконаленню судочинства у ППТС із метою відновити її статус як органу, здатного ефективно забезпечити мирне врегулювання міжнародних спорів або надавати сторонам якісні, всеохоплюючі та визнані світовою спільнотою послуги для вирішення протиріч. Більшість позовів, ініціатором яких виступає Україна, стосуються інвестиційної сфери, тому на перший план виступають можливості та сервіси ППТС. Зокрема ППТС проводить адміністративну підтримку справи за позовом приватної сторони "Нафтогаз України" проти Російської Федерації (позов ініційовано 16.10.2016 р.). Окрім компанії "Нафтогаз України" серед позивачів є ДАК Чорноморнафтогаз, Укртрансгаз, Укргазвидобування, Укртранснафта. Вказано на те, що сьогодні Україні варто переосмислити можливості третейського правосуддя та підстави його застосування у зовнішній політиці. Правильне розуміння правової природи, суті та змісту третейського правосуддя дозволяє належним чином формувати національні засоби та механізми, які зможуть використовувати максимум його можливостей і переваг.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів. Проаналізовано загальнотеоретичні засади протидії таким суспільно небезпечним діянням. Здійснено кримінально-правову характеристику злочинів, які полягають у злочинному втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів та/або їх близьких родичів і членів сім’ї у зв’язку з їх професійною діяльністю. Проаналізовано проблемні питання практики застосування закону України про кримінальну відповідальність у цій сфері та практику призначення покарання особам за вчинення відповідних злочинів. Визначено шляхи удосконалення кримінально-правової протидії злочинам, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів. Сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність і правозастосування.

Наведено результати комплексного наукового дослідження виконавчого напису нотаріуса через призму цивілістичного процесу. Досліджено виконавчий напис нотаріуса як нотаріальну дію та умови і підстави його вчинення. Розглянуто підстави та порядок оскарження виконавчого напису нотаріуса до суду та відповідні наслідки. Охарактеризовано виконавчий напис нотаріуса та досліджено вимоги, яким він має відповідати як виконавчий документ. Обґрунтовано пропозиції з удосконалення законодавства, яке регламентує процедуру вчинення виконавчого напису нотаріусом, розгляду судами справ про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню та його примусового виконання. З урахуванням аналізу статусу виконавчого напису автором надане визначення його поняття.

Здійснено комплексне дослідження теоретико-методологічних проблем діяльності Католицької церкви на міжнародній арені, проведеним з позицій міжнародного права. Проаналізовано місце і роль Католицької церкви у міжнародному правопорядку від перших століть християнства до II Вати- канського собору і в післясоборний період. Висвітлено правову природу Ка-толицької церкви та її міжнародно-правову доктрину, аналіз яких проведено на основі офіційних документів Святого Престолу та з урахуванням позицій світської і церковної науки про діяльність католицизму на міжнародній арені та його вплив на розвиток міжнародного права і міжнародних відносин. Показано, що інтереси Католицької церкви у відносинах з суб'єктами між¬народного права (державами і міжнародними організаціями) та іншими цер¬квами забезпечуються системою підпорядкованих папі Римському органів ди¬пломатичного і недипломатичного характеру. Значну увагу приділено аналізу католицької концепції природного міжнародного права, специфіки церковної концепції у сфері захисту прав людини, позиції Католицької церкви щодо зміц¬нення миру і безпеки та її внеску в утвердження миру і врегулювання між¬народних спорів. Висвітлено участь Католицької церкви у міжрелігійному та екуменічному діалозі. Проаналізовано католицький підхід до розв'язання гло¬бальних проблем у людському суспільстві та ідеї Католицької церкви щодо необхідності реформування засадничих правил та організації міжнародного співтовариства.

Присвячено дослідженню сутності міжнародного військового партнерства та його ролі у забезпеченні державного суверенітету України. Узагальнено основні теоретико-методологічні підходи до розуміння феномену міжнародного військового партнерства в сучасному політологічному дискурсі. Визначено чинники, що впливають на розвиток та зміцнення військового партнерства України на міжнародній арені. Доведено, що розвиток міжнародного військового партнерства є однією з базових детермінант національної безпеки Української держави. Проаналізовано характер та напрями Європейського співробітництва України у сфері воєнної безпеки. Досліджено сучасний стан та перспективи військового партнерства України і США. Обґрунтовано доцільність вступу України до НАТО та необхідність посилення регіональних структур безпеки.

Розглянуто передумови зростання значення громадянської участі у сучасних політичних процесах та появи нових інструментів залучення громадян до процесів прийняття політичних рішень, зокрема бюджету участі. Показано, що теоретичне обґрунтування нова модель участі отримала у концепціях учасницької та дорадчої демократії, а на практиці почала широко реалізовуватися з початку XXI ст. Розкрито еволюцію цього інституту, передумови, що сприяли його впровадженню (зростання демократичного дефіциту, наростання кризових явищ у державному управлінні, децентралізаційні процеси) та класифіковано моделі бюджетів участі. Проаналізовано зарубіжний досвід впровадження бюджетів участі, зокрема у Північній Америці та на Європейському континенті; особливості його запозичення різними країнами. Розглянуто досвід українських міст у реалізації бюджету участі. Визначено його особливості порівняно із зарубіжними практиками, позитивні й негативні наслідки застосування цього інструменту участі. Розроблено рекомендації щодо його вдосконалення, у тому числі шляхом внесення змін до законодавства України.

Це завершена наукова робота, присвячена дослідженню комплексу питань теоретичного і практичного характеру, що стосуються проблем застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі за законодавством України та Держави Ізраїль. Здійснено історичний аналіз розвитку інституту умовно-дострокового звільнення та проведено відмежування його від суміжних інститутів кримінального права. Визначено підстави, порядок та правові наслідки застосування умовно-дострокового звільнення від позбавлення волі, та на підставі практичного досвіду Держави Ізраїль запропоновано застосовувати умовно-дострокове звільнення до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі аналізу українського та ізраїльського кримінального законодавства сформульовано наукові висновки та конкретні пропозиції із вдосконалення шляхів застосування вітчизняного інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі. відбування покарання засуджених до позбавлення волі за законодавством України та Держави Ізраїль. Проведено аналіз криміногенного контингенту осіб, які мають право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Досліджено питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків консультаційних послуг. Визначено консультаційну послугу як об'єкт правового регулювання, розмежовано консультаційні послуги з суміжними поняттями, запропоновано класифікацію консультаційних послуг за різноманітними критеріями. Особливу увагу приділено з'ясуванню правових критеріїв оцінки якості консультаційної послуги, умов виникнення охоронного правовідношення у разі завдання шкоди недоліками консультаційних послуг. Здійснено характеристику відшкодування шкоди, завданої недоліками консультаційних послуг, наданих на підставі цивільно-правового договору й актів законодавства. Обґрунтовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо визначення особливостей відшкодування шкоди, завданої недоліками консультаційних послуг, з метою вирішення важливої проблеми, пов'язаної з відсутністю у законодавстві України правового регулювання відносин з надання консультаційних послуг.

Узагальнено підходи до визначення понять «сексуальні меншини», «ЛГБТ», «сексуальна орієнтація», «сексуальна ідентичність». Проаналізовано конституційно-правове регулювання заборони дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та сексуальної ідентичності згідно із законодавством України та зарубіжних країн. Висвітлено процес становлення правового захисту сексуальних меншин від дискримінації в контексті зарубіжного досвіду. Простежено етапи та тенденції розвитку законодавства України щодо заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Охарактеризовано принципи застосування конституційно-правових норм щодо права людини щодо сексуальних меншин. Проаналізовано гарантії захисту від дискримінації та переслідування за ознакою сексуальної орієнтації. Осмислено проблеми реалізації конституційно-правових норм щодо права людини щодо сексуальних меншин в Україні. Визначено ефективність системи гарантій захисту від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації в Україні.

Розглянуто ґенезу поняття товариство з обмеженою відповідальністю, статутного капіталу, учасника товариства, основні підходи до поняття частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Запропоновано поняття "право участі у товаристві" у разі позначення відносин участі особи у конкретному товаристві замінити на "участь у товаристві". Розроблено авторську класифікацію підстав припинення участі в товаристві з обмеженою відповідальністю за критерієм зміни розміру статутного капіталу за такого припиненнія та за суб’єктом припинення (вольовий критерій). Визначено предмет відчуження частки, правову природу виходу учасника товариство з обмеженою відповідальністю. Розглянуто умови та підстави виключення учасника із товариства з обмеженою відповідальністю. Обґрунтовано необхідність можливості звернення стягнення безпосередньо на частку в товаристві з обмеженою відповідальністю, визнання предметом спадкування частки в товаристві.

Здійснено комплексне наукове дослідження злочинів проти основ національної безпеки України, у якому створенні розробки з удосконалення кримінально-правової охорони основ національної безпеки України і визначенні відповідні межі злочинних посягань на основи національної безпеки України з урахуванням сучасних геополітичних реалій. Обгрунтовано правову регламентацію відповідальності, загальне поняття і закономірності систематики розглянутих злочинів у контексті чинного українського законодавства. Здійснено комплексний аналіз положень, що визначають сутність і зміст понять "безпека" - "державна безпека" - "національна безпека". Досліджено положення, що дає змогу установити сутність і правову природу родового об’єкта злочинів проти основ національної безпеки України. Розглянуто генезис понятійного апарату таких злочинів, процес установлення сутності, ознак і видів аналізованих злочинів у сучасний період. Аналізуються проблемні питання диференціації злочинів проти основ національної безпеки України на окремі види і встановлення їх видових об’єктів. Докладно досліджуються як основні, так і додаткові ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони аналізованих злочинів; визначається їх значення в кваліфікації таких злочинів. Здійснено юридичний аналіз злочинів проти основ національної безпеки України з урахуванням положень у частині їх удосконалення, які запропонував автор, що відповідає тим загрозам і викликам, які мають місце в сучасний період розвитку нашої державності.

Досліджено зміст, особливості та тенденції розвитку інститу цінного співробітництва в межах ООН з питань боротьби з расизмом та расовою дискримінацією. Охарактеризовано основні доктринальні підходи до розуміння змісту терміну "расова дискримінація", а також висвітлено його генезу та сучасні тенденції розвитку. Визначено основі інституційні елементи системи ООН в контексті боротьби з расизмом та расовою дискримінацією, а також надано їх характеристику через склад, правову основу діяльності та компетенцію. Основну увагу зосереджено на процедурних особливостях механізмів, використовуваних Радою з прав людини, Комітетом з прав людини та Комітетом з ліквідації расової дискримінації. Окреслено основі проблемні аспекти їх застосування на практиці на прикладі процедур Комітету з прав людини, що негативно впливає на ефективність міжнародно-правового співробітництва по боротьбі з расизмом та расовою дискримінацією. Відмічено необхідність активізації інституційного співробітництва в межах ООН по боротьбі з расизмом та расовою дискримінацією через посилення нормативного статусу рішень органів та організацій системи ООН, більш повне використання наявного потенціалу інституційного співробітництва та забезпечення більш комплексного підходу до боротьби з расизмом та расовою дискримінацією.

Присвячено комплексному теоретико-правовому аналізу міжнародно-правових аспектів захисту права власності в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), дослідженню проблем формування та розвитку європейських стандартів захисту права власності, а також з’ясуванню стану відповідності законодавства і практики України вимогам Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - ЄКПЛ) та Протоколу 1 до неї в контексті захисту права власності. Досліджено правову природу таких юридичних категорій, як "власність", "право власності", "захист права власності в міжнародному праві", "практика ЄСПЛ в сфері захисту права власності" тощо. Проаналізовано передумови формування публічно-правового захисту права власності у міжнародному праві, зокрема історичні етапи становлення та розвитку інституту захисту права власності у міжнародному праві. Охарактеризовано міжнародно-правові норми щодо захисту права на мирне володіння своєю власністю в контексті універсального та регіональних, в першу чергу, Ради Європи, міжнародно-правових механізмів захисту прав людини. Обґрунтовується теза про те, що із закріпленням права на мирне володіння своєю власністю у Протоколі 1 до ЄКПЛ пов’язана така новітня тенденція у розвитку міжнародного права, як конкретизація міжнародно-правового розуміння права власності - від особистого права людини до права кожної особи, фізичної або юридичної, що суттєво розширило межі можливого застосування цієї норми міжнародного права. Досліджено поняття захисту права власності за Протоколом 1 до ЄКПЛ, а також особливості розгляду ЄСПЛ скарг за Протоколом 1 до ЄКПЛ та суб’єктивні позиції Суду щодо тлумачення понять "майно", "власність", "обмеження права власності". Окремої уваги приділено питанням впровадження європейських стандартів у сфері захисту права власності в законодавство і практику України. Зокрема проаналізовано конституційні гарантії права власності і практика України в їх забезпеченні, надано характеристику рішень ЄСПЛ щодо України, а також досліджено стан відповідність національного законодавства у сфері захисту права власності практиці ЄСПЛ. Аналізується практика звернення фізичних та юридичних осіб, які звертаються зі скаргами проти України за захистом прав власності до ЄСПЛ і констатується, що така практика є важливою з точки зору подальшого удосконалення законодавства і практики України в цій сфері. Доведено, що відповідна практика вже є. Крім того, наразі є значна кількість проблемних питань, пов’язаних з нею. У складній економічній ситуації громадяни України потребують підвищеного рівня захисту права власності, який забезпечується можливістю звернутися за захистом своїх інтересів у тому числі й до міжнародної судової інстанції, якою є ЄСПЛ.

Здійснено аналіз родового та безпосереднього об'єкта та об’єктивної сторони складу злочину. Під час вчинення злочину під впливом обстановки обґрунтовується доцільність виокремлення у привілейований склад злочину. Обґрунтовано, що рішення Конституційного Суду України є предметом злочину. Здійснено аналіз особи потерпілого від злочину. Доведено доцільність доповнення складу злочину метою "перешкоджання доступу до публічної інформації або реалізації права на мирні зібрання". Запропоновано постановления неправосудного судового рішення суддею (суддями) Верховного Суду передбачити як особливо кваліфікований склад злочину. Визначено обставини, що обтяжують постановления завідомо неправосудного судового рішення. Наведено критерії розмежування злочину зі складами злочину, передбаченими ст. 364, 368 і 371 КК України. Наведено критерії розмежування неправосудного судового рішення і судової помилки.