Досліджено проблему взаємодії влади та суспільства, представлених органами державної влади та громадськими інститутами. У процесі аналізу експертного соціологічного опитування представників держадміністрацій виявлено, що між громадянським суспільством і структурами влади сформовано протистояння. Для зростання ефективності соціального управління на етапі трансформації українського суспільства необхідно створити умови для життєдіяльності громадських ініціатив. Розвиток співробітництва між владою та суспільством, подолання відчуженості населення від впливу на політичні процеси у суспільстві можливі завдяки організації діалогових процедур взаємодії, застосуванню соціальних та інформаційних комунікацій, розвитку системи "public relations".

Проаналізовано умови створення конструктивного соціального діалогу працівників правоохоронних органів із населенням. Визначено складові правомірні комунікації та підстави для відповідальності за її порушення.

Проанализированы условия создания конструктивного социального диалога представителей правоохранительных органов с населением. Определены составляющие правомерной/неправомерной коммуникации и основания для ответственности за ее нарушение.

The analysis of conditions of creation of constructive social dialogue of representatives of law enforcement organs with the population is executed; definition making lawful/wrongful communications and the bases for the responsibility for its infringement.

Здійснено аналіз функціонального статусу зв'язків з громадськістю як комунікативного аспекту державно-управлінської діяльності у контексті сучасних процесів системної трансформації українського суспільства. Запропоновано оригінальну концептуальну модель зв'язків з громадськістю, що дозволяє висвітлити специфіку соціальних комунікативних характеристик даного феномену в державно-управлінській діяльності у перехідному суспільстві. Виявлено низку малодосліджених теоретичних та практичних її аспектів. Розкрито певні протиріччя в дослідженні. Розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації функціонування механізму державного управління суспільством у перехідний період.

Висвітлено теоретичні та практичні засади моделювання соціально-правових явищ, процесів, процедур. Розкрито нормативно-правові умови моделювання. Розглянуто питання динаміки інформаційних потоків як середовища вимірювання суспільної думки. Увагу приділено особливостям моделювання у сфері природничих наук, зокрема, нелінійним, експертним, індивідуум-орієнтованим моделям, а також таким методам досліджень, як кореляційний і фрактальний аналіз. Подано інформацію про теорію клітинних автоматів, мережеві моделі формування суспільної думки, індекси порівняння, вейвлет-аналіз, соціальну технологію витоків WikiLeaks.

Охарактеризовано комунікації між неурядовими організаціями екологічної спрямованості та органами виконавчої влади, а також особливості її функціонування за вітчизняних умов. Визначено основні засади комунікації між екологічними неурядовими організаціями та владою, встановлено основні канали реалізації та динаміку її ролі в цьому процесі на сучасному етапі розвитку публічного управління, що характеризується посиленням впливу електронних каналів комунікації і недостатньо враховується органами виконавчої гілки влади різних рівнів.

Визначено зміст соціально-комунікативного механізму державного регулювання соціально-трудових відносин, взаємозв'язки й взаємозалежності його елементів. Обгрунтовано склад та особливості застосування властивих йому державно-управлінських інструментів формування та підтримування соціального діалогу в соціально-трудовій сфері. Охарактеризовано перспективи застосування соціально-комунікативного механізму в здійсненні державного регулювання процесів соціального діалогу в даній сфері.

Узагальнено теоретичні основи використання інструмету соціальної реклами (СР) в державному управлінні. Обгрунтовано складові інформаційно-мотиваційного механізму державного управління. Проаналізовано зарубіжний досвід розвитку та функціонування СР й акцентовано її функції як засобу державного управління. Сформульовано визначення СР як форми масової комунікації, змістовою основою якої є інформація про соціальні проблеми суспільства, яка адресована великій масі людей з метою стимулювання їх громадянської активності в контексті традиційних для певного суспільства етичних цінностей, чим забезпечується його здатність щодо саморегуляції, яка обумовлена вимогами соціуму, що трансформується. Встановлено, що найбільш ефективними управлінськими заходами, що сприяють розвитку СР, є як заходи загальносоціального характеру - забезпечення зворотного зв’язку між державою та суспільством, так і більш спеціалізовані - конкурси СР та впровадження комплексних соціальних програм, що передбачають фінансування СР. У межах удосконалення основних напрямів інформаційної політики органів державної влади обгрунтовано методику розробки інтегративної моделі ефективності СР, встановлено критерії впливу на сукупну ефективність СР, обгрунтовано пріоритетні напрями та канали її розповсюдження.

Досліджено характеристики впливу відео-, аудіо-, алфавітно-цифрової та інших представлень інформації на суспільно-комунікаційну поведінку суб'єктів права. Викладено методологічні, концептуальні та системні характеристики формалізації поведінки суб'єкта права на основі запропонованої моделі інформаційного суб'єкта права (ISP). Систематизовано та класифіковано зовнішні та внутрішні інформаційні впливи, які визначають характеристики реакції суб'єкта права, як компонента середовища інформаційного суспільства. Показано виключно важливу значимість відео-інформації на формування суспільно-комунікаційної поведінки ISP, а також його положення у структурі взаємодії з об'єктами власності у середовищі законів цивільного права.

Висвітлено актуальні філософсько-правові та прикладні проблеми розвитку інформаційних ресурсів, інтелектуальної власності та комунікацій в освітньо-науковій та інноваційній сферах. Проаналізовано зміст понять "глобалізація" та "інформатизація" як паралельних процесів у сучасному суспільстві, визначено специфіку та вплив інформаційних ресурсів на всі сфери суспільного життя. Увагу приділено питанню впровадження інноваційно-комунікаційних сервісів у бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Висвітлено вплив засобів масової інформації на формування сучасного інформаційного суспільства в Україні. Розглянуто особливості інтелектуальної власності у сферах наукових досліджень. Досліджено документальні потоки України з інтелектуальної власності в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського, визначено перспективи й основні напрями розвитку таких потоків.

Досліджено, описано та класифіковано вияви плагіату як контроверсійного явища, що має соціальнокомунікаційну природу, сформульовано критерії віднесення продуктів технологій контентотворення до плагіату, запропоновано власну модель боротьби з плагіатом. Системно обґрунтовано тезу про те, що проблема плагіату проявляється на всіх рівнях, які виступають значимими складниками життєвого простору людини, а її експансія зумовлена соціальнокомунікаційною природою явища. Запропоновано класифікацію наукового плагіату та сегментацію: види плагіату; тексти з ознаками девіацій - "плагіат ідей", "авторське дублювання наукових результатів" ("самоплагіат"), перенасиченість тексту цитатами; технології плагіату - рерайтинг, копіпаст (білий, сірий, чорний), парафраз, компіляція та плагіат із використанням фабрикації та фальсифікації даних як технологій академічної недоброчесності. Представлено цілісну систему причин вдавання до плагіату й особливостей його рецепції.

У монографії досліджуються актуальні проблеми, пов’язані з реалізацією та захистом права приватної власності в інформаційному суспільстві. Досліджено вплив процесів, що відбуваються в інформаційному суспільстві, на традиційну концепцію права власності. Проаналізовано новітні явища, що з’являються в умовах цифровізації (криптовалюти, домені імена, Інтернет речей, акаунти, віртуальне майно), особливості підстав виникнення, змісту, здійснення та захисту приватної власності на сучасному етапі розвитку суспільства.