Індекс рубрикатора НБУВ: У010.45(4УКР) + Х809(4УКР)790.10

Рубрики:

Соціальна економіка. Соціальна політика держави

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Узагальнено теоретико-методологічні підходи до вивчення соціальної політики держави, визначено нормативно-правові й організаційні засади здійснення державної соціальної політики на національному та міжнародному рівнях, подано характеристику діючих моделей соціального захисту у динаміці кінця XX початку XXI ст. Проаналізовано сучасні алгоритми соціального забезпечення в контексті модернізації систем соціального захисту, розглянуто соціальне страхування як структурний елемент соціального захисту та фундаментальну складову державної соціальної практики у розвинених країнах, охарактеризовано новітні тенденції у створенні ефективних пенсійних систем. Визначено основні шляхи оптимізації механізму взаємодії державних і недержавних суб'єктів соціального обслуговування, запропоновано основні напрями модернізації діючої системи соціального обслуговування в контексті формування культури соціального партнерства, обгрунтовано напрями вдосконалення механізмів контролю відповідності державним стандартам у діяльності соціальних служб.

Освещена история формирования и развития институтов социальной защиты, начиная с глубокой древности (античные, древневосточные цивилизации, христианство - западная и восточная ветви) и до наших дней (период независимости Украины). При изложении различных исторических периодов возникновения и развития социальной помощи акцентировано внимание на вопросах восприятия и отношения к бедности, поскольку подавляющим большинством населения любой цивилизации в истории человечества всегда были малоимущие, которые занимали низшее место в социальной иерархии, но в силу своей многочисленности выступали важным фактором влияния на государственную политику (угроза бунта, наобходимость завоевания политической поддержки и др.). Рассмотрена историческая практика конфессиальной, общественной помощи и поддержки человека, генезис, механизм формирования и функции современного социального государства. Исследовано влияние на социальную политику правовых, экономических, социально-философских, социологических идей и концепций.

Розкрито цілі та завдання державного управління у сфері соціальної та гуманітарної політики, особливості формування та реалізації етнонаціональної політики. Відображено ситуацію, що склалася в системі державного управління України. Розглянуто підходи до розробки моделі державного регулювання процесів формування та забезпечення державних стандартів у сфері освіти та охорони здоров'я. Обгрунтовано пріоритетні напрями забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку, проведено аналіз та оцінювання державної політики у сфері соціального захисту населення в цілому.

Висвітлено проблему зростання рівня та якості життя населення у контексті розвитку теорій державного регулювання молодих ринкових економік.

У сучасній науці досі немає єдиної критеріальної основи для вимірювання соціальної безпеки. Почасти це пояснюється тим, що переважна більшість дослідників вивчають не явище в цілому, а його окремі частини. До того ж виділення критеріїв (а отже, й набір індикаторів) для оцінки соціальної безпеки прямо залежить від авторського трактування її сутності. Наразі відсутня система індикаторів, які могли б використовуватися для адекватної та ефективної оцінки рівня соціальної безпеки як у традиційному, так і в альтернативному розумінні цього терміна, тоді як потреба в них є очевидною та безперечною з огляду на забезпечення сталого розвитку вітчизняного суспільства.

Мета роботи - комплексне дослідження соціальних чинників еволюції державних інститутів. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто процес трансформації інститутів держави з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку України та впливу інституціональних змін на соціальні вимоги суспільства. Під час дослідження виявлено, що одним із головних чинників соціальної еволюції є культура взаємин держави, бізнесу та суспільства. Проаналізовано закономірну та суперечливу взаємодію цих суб'єктів, оскільки за їх рахунок формується економіка, що націлена на відтворення соціальних ресурсів і забезпечення як стабільності соціальної системи, так і динамічності її розвитку. Визначено, що в Україні існує нагальна потреба в розробці комплексної стратегії соціально-економічного розвитку, яка би містила в собі конкретні заходи, здатні забезпечити підвищення рівня життя громадян, формування конкурентоспроможної економіки, успішне інтегрування у світовий та європейський простір. Обгрунтовано, що систему відносин "держава - бізнес - суспільство" має бути переглянуто з огляду на зростання значущості як соціальних цінностей, так і бізнес-спільноти перед викликами глобалізації. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є обгрунтування стратегічних цілей державної соціальної політики як багаторівневої і багатофункціональної системи, яка зможе забезпечити соціально-економічний розвиток країни шляхом активізації людського капіталу та максимальної реалізації його інноваційного потенціалу.