Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)014 + У9(4УКР)292.3

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Основою правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні є Закон України "Про холдингові компанії в Україні". Хоча Закон і містить певні норми щодо створення та функціонування холдингових компаній, але все ж їх кількість не можна назвати достатньою. Наведено теоретичне обгрунтування й аналіз удосконалення системи управління холдинговими компаніями.

Розглянуто сучасні кластерні теорії й основи діяльності кластеру в різних галузях і сферах життєдіяльності людини. Висвітлено зарубіжний і вітчизняний досвід впровадження та становлення кластерів, охарактеризовано форми їх організації й особливості діяльності. Описано інноваційні методики та технології підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування, наведено результати дослідження громадської думки з питань їх професійної компетентності. Надано пропозиції щодо запровадження відомчого стандарту підвищення кваліфікації, функціональних програм і вдосконалення змісту професійних програм з підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

Розглянуто роль промислово-фінансових груп (ПФГ) у розвитку економіки. Досліджено та запропоновано на прикладі науково-виробничої інвестиційної групи (НВІГ) "ІНТЕРПАЙП" механізм управління ними в разі підписання угоди між Україною та Європейським союзом (ЄС), який є сьогодні перспективною міжнародною спільнотою для України. Сформовано стратегію діяльності НВІГ "ІНТЕРПАЙП" в разі підписання угоди між Україною та ЄС. Наведено етапи її реалізації, виокремлено основні проблеми, які повинні бути вирішені внаслідок її впровадження, встановлених цілей, переваг і недоліків під час її реалізації. Наведено переваги для функціонування ПФГ у напрямку співпраці з ЄС у порівнянні з співпрацею з Російською Федерацією. Підкреслено, що поетапне впровадження рекомендованої стратегії для НВІГ "ІНТЕРПАЙП" надасть можливість поступово, обдумано та раціонально розвивати та впроваджувати стратегію ПФГ за умов вступу до ЄС. Зазначено, що під час вибору стратегії будь-яка компанія за встановленими нею цілями повинна дуже добре зважити на всі чинники, що впливають на діяльність ПФГ, та які наведено у розробленій стратегії.

Розглянуто історію становлення та розвитку організаційно-правової форми дочірніх підприємств (ДП). Виявлено правову природу холдингових відносин як чинника формування їх правового статусу. Проаналізовано правовий статус ДП у зарубіжних країнах. Виявлено концепції ДП та визначено шляхи їх використання в Україні. Досліджено проблемні питання, пов’язані з визначенням поняття ДП, та розроблено пропозиції щодо його удосконалення. Проаналізовано питання класифікації ДП на види. Запропоновано поділ ДП на підпорядковані, автономні та приєднані. Проаналізовано порядок управління ДП, правовий режим майна, питання відповідальності, інші аспекти правового статусу ДП та розроблено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання з відповідних питань, залежно від виду ДП.

Досліджено та узагальнено теоретичні основи кластеризації. Запропоновано власне визначення терміна "інноваційний кластер". Обгрунтовано доцільність створення та функціонування кластерів в Україні, запропоновано шляхи адаптації кращих світових практик підтримання процесів кластеризації до вітчизняних умов з урахуванням нинішніх реалій. Одержані результати дослідження можуть бути використані при формуванні вітчизняних інноваціних кластерів.

Рассмотрено понятие кластеризации национальной экономики как процесса создания в рамках национальной экономики страны кластеров (их систем) и других сетевых структур, определено ее значение для развития национальной экономики (обеспечивает повышение конкурентоспособности национальной экономики, усиление ее инновационной составляющей, улучшение качества образования, согласование интересов и бизнес-структур и т.д.). В результате исследования крупнейших кластеров определена неразвитость законодательно-правового поля кластеризации и негативное влияние законодательного фактора на нее. Сформированы рекомендации по развитию нормативно-правового поля кластеризации по четырем направлениям: разработка (принятие) отдельных законов и нормативных актов, определение изменений в действующее законодательство в сфере кластеризации, внесение изменений в многие нормативно-правовые акты, действие которых связано с регулированием национальной экономики, присоединение к нормам международного права.

Наведено та проаналізовано новітні дані про наявні кластери в регіонах України. Виявлено кількість, типи, організаційно-правові форми й спеціалізацію кластерів. З'ясовано, що загальноукраїнською тенденцією є розвиток кластерів у сферах інформаційних технологій (ІТ), туризму та аграрного виробництва. Встановлено, що більшість кластерів функціонують ще невеликий термін та належним чином не інституціалізовані, що зумовлює необхідність їх зовнішньої підтримки через спеціальні програми стимулювання створення і функціонування кластерів. З урахуванням виявлених характеристик вітчизняних кластерів розроблено комплекс пропозицій кластерним утворенням та органам публічної влади національного і регіонального рівнів щодо забезпечення подальшого розвитку кластерів у регіонах України.

Обгрунтовано, що якісні зміни місцевого самоврядування в процесі децентралізації обумовлені розвитком маркетингових стратегій на основі кластерного підходу. Ефективність кластера залежить від виокремлення однієї з історично успадкованої спеціалізації регіону, яка корелює з найсучаснішими світовими трендами господарського розвитку, забезпечення їх органічного поєднання на основі реалізації інтересу місцевої громади як складової національного суспільного інтересу. На прикладі Харківського регіону розглянуто провідну роль кластера освітніх послуг у досягненні усталеності соціально-економічного розвитку, який забезпечується формуванням і управлінням попитом на послуги навчальних закладів вищої освіти. Розраховано мінімально можливий обсяг попиту, що безпосередньо створюють українські й іноземні здобувачі вищої освіти. Окреслено перешкоди у функціонуванні кластера освітніх послуг. Наведено фінансову пастку закладів вищої освіти і необхідні умови її подолання. ідентифіковано ризики розвитку кластера освітніх послуг. Консолідацію зусиль освітянської спільноти, місцевої влади, бізнесу в активній реалізації національних інтересів розвитку кластера освітніх послуг розглянуто як засіб зміцнення його конкурентних переваг.