Досліджено проблеми сучасного військово-промислового комплексу України та визначено шляхи реструктуризації галузі з метою подолання кризи.

Проаналізовано сучасний стан і визначено проблеми розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) України. Розкрито недоліки у законодавчому забезпеченні даної галузі. Обгрунтовано доцільність створення на рівні вищих органів влади Державної комісії з питань ОПК, на галузевому рівні - Державного агентства з питань ОПК з відповідним узгодженням їх функцій. Увагу приділено створенню державно-приватних інтегрованих структур як одному з перспективних напрямів залучення приватних капіталів до ОПК. Запропоновано підходи до вирішення питань державного контролю за процесом зміни форми власності оборонних підприємств. Наведено рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази в оборонно-промисловій сфері.

Розглянуто фактори впливу на побудову організаційних структур управління. Проаналізовано проблему нормативної бази, показано шляхи її розв'язання.

Розглянуто формалізацію ситуації конфлікту інтересів учасників оборонного проекту щодо рефлексивного оцінювання конкурентоспроможності продукції або послуг.

Проаналізовано оборонно-промислову політику України в контексті розвитку військово-промислового комплексу у світі. Визначено стан і перспективи законодавчого забезпечення сфери оборонно-промислового комплексу України. Подано правову характеристику статусу суб'єктів господарювання в цьому комплексі. Вивчено правовий статус об'єднань суб'єктів господарювання в оборонній промисловості. Розкрито правові засади реформування зазначеної галузі в Україні. Досліджено систему організаційно-господарського забезпечення функціонування оборонної промисловості України.

Розглянуто головні причини, що зумовили нинішні несприятливі тенденції у життєдіяльності вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Сформульовано та обгрунтовано основні напрями його реформування. Показано необхідність посилення впливу Президента України на формування військово-технічної та оборонно-промислової політики. Запропоновано варіанти переформатування функцій центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення Збройних сил України, інших силових структур сучасним озброєнням та військовою технікою.

Показано складність забезпечення умов, за яких вітчизняні оборонні підприємства зможуть проводити поглиблене військово-технічне співробітництво (ВТС) з провідними компаніями США та ЄС. Наголошено на низькій ефективності ВТС із країнами Заходу в попередні роки. Акцентовано увагу на поглибленні кризи в ОПК внаслідок припинення співробітництва з Росією та повільного розгортання ВТС із західними країнами. Показано, що європейську інтеграцію ОПК доцільно починати з колишніх країн соціалістичного табору - членів ЄС і НАТО. Першою країною - кандидатом на поглиблене ВТС з Україною запропоновано Польщу. Наголошено на певній спорідненості польської оборонної промисловості й вітчизняного ОПК. Сформульовано основні напрями співробітництва та пропозиції, реалізація яких пришвидшить поглиблення ВТС України з Польщею.

Визначено нові виклики та проблеми оборонно-промислового комплексу України. Проаналізовано основні чинники, що перешкоджають широкому запровадженню державно-приватного партнерства в оборонно-промислову галузь. Запропоновано способи активізації та розвитку державно-приватного партнерства у сфері ОПК України.

24 лютого 2022 року росія почала повне вторгнення в Україну. Така ситуація докорінно змінила відносини між державами, поставила крапку неповернення у відносинах колись братніх народів, змінила вектори та пріоритети подальшого розвитку України, створила нові виклики в усіх сферах її життя. Крім того, війна в центрі Європи вплинула на світову економіку в цілому та економіку багатьох окремих країн, а також на міграційні та соціально-політичні процеси. Усе це відбилося на зміні пріоритетів досліджень у світі та, зокрема, в Україні. Мета дослідження - сформулювати узагальнені пропозиції щодо шляхів протидії військовій агресії росії. Аналізуються: World Military Strength Ranking 2022, втрати збройних сил росії станом на 15.06.2022; зміни чисельності особового складу, озброєння і військової техніки ЗС України у 1991 - 2021 рр. Проведено порівняльну кількісну оцінку збройних сил України та росії у 2021 році, розглянуто недоліки та прорахунки у становленні та розвитку незалежної України, які дозволили розгорнути на її території повномасштабну війну. Порівняно військовий потенціал української та російської армій у 1991 та 2021 роках, розглянуто нові зразки озброєння, розроблені в Україні. Наведено результати Delphi-аналізу кластерів ОПК України, необхідних для асиметричного стримування зовнішньої агресії на часовому горизонті до 2030 року. Визначено шляхи забезпечення Збройних Сил України основними видами озброєння та військової техніки. Проведені дослідження дозволили визначити, що росія, будучи державою з геополітичними амбіціями, завжди буде становити загрозу для України, тому національна безпека нашої держави повинна будуватися з урахуванням військової та економічної потужності країни-агресора. Отже, Україна має увійти принаймні в один військово-економічний союз з іншими країнами Європи та світу. Крім того, Україна повинна мати потужний багатогалузевий оборонно-промисловий комплекс, який вироблятиме власне конкурентоспроможне озброєння та військову техніку як самостійно, так і спільно з іншими країнами Європи та світу або за ліцензіями іноземних виробників. Збройні Сили України повинні мати таку структуру видів і родів військ, яка б дозволяла протистояти загрозам з боку збройних сил росії або асиметричним видам озброєння та військової техніки, що дозволило б вести війну 2-го, 3-го та 6-го поколінь.