Поглиблено зміст поняття державного регулювання розвитку олійно-жирової промисловості з урахуванням ступеня взаємозв'язку інформації, організації та управління у процесі його еволюції. Обгрунтовано організаційно-економічний механізм державного регулювання олійного виробництва та проведено розрахунки економічної ефективності реалізації інноваційно-інвестиційного проекту переробки соняшнику. Удосконалено методологію комплексного аналізу трансформації економічних систем на підставі використання інституціонального та еволюційного підходів. Створено механізм регулювання розвитку та розміщення олійно-жирового комплексу шляхом доповнення, розширення та поглиблення таких його складових: формування сприятливого інвестиційного середовища та ділового клімату, планування, прогнозування та програмування діяльності підприємства з урахуванням мінливості економічного середовища, пошуку джерел фінансування на потреби оновлення основних фондів і нарощування обігових коштів, активізації внутрішнього ринку насіння соняшнику, продуктів його переробки та експортно-імпортної діяльності, удосконалення системи оподаткування та митного регулювання. Запропоновано знизити податок на прибуток, а податок на додану вартість залишити на існуючому рівні.

Розглянуто основні вимоги СОТ щодо харчових виробництв стосовно показників якості та безпечності харчових продуктів (ХП). Висвітлено проблеми вступу харчових виробництв України до СОТ. Проаналізовано світовий досвід у сфері системи менеджменту безпечності ХП, наведено рекомендації щодо розробки та впровадження даної системи в Україні. Увагу приділено європейським вимогам щодо виробників рибної продукції. Запропоновано REACH - систему реєстрації, оцінки та дозволу хімікатів у ХП. Розкрито основи міжнародного та національного харчового законодавства України щодо показників якості та безпечності ХП.

Рассмотрены основные требования ВТО к пищевым производствам относительно показателей качества и безопасности пищевых продуктов (ПП). Освещены проблемы вступления пищевых производств Украины в ВТО. Проанализирован мировой опыт в сфере системы менеджмента безопасности ПП, приведены рекомендации по разработке и внедрению данной системы в Украине. Внимание уделено европейским требованиям к производителям рыбной продукции. Предложена REACH - система для регистрации, оценки и разрешения химикатов в ПП. Раскрыты основы международного и национального пищевого законодательства Украины в области показателей качества и безопасности ПП.

Розкрито основні принципи системи технічного регулювання в ЄС. Висвітлено напрямки реформування даної сфери в Україні згідно державної політики адаптації національного законодавства до європейського. Розглянуто систему сертифікації УкрСЕПРО й українську систему акредитації органів з оцінки відповідності. Увагу приділено проблемам сертифікації систем управління якістю, екологічного управління й управління безпечністю харчової продукції. Розкрито засади метрологічного забезпечення сертифікаційних випробувань і статистичних методів управління якістю.

Раскрыты основные принципы системы технического регулирования в ЕС. Освещены направления реформирования данной сферы в Украине в соответствии с государственной политикой адаптации национального законодательства к европейскому. Рассмотрены система сертификации УкрСЕПРО и украинская система аккредитации органов по оценке соответствия. Уделено внимание проблемам сертификации систем управления качеством, экологического управления и управления безопасностью пищевой продукции. Раскрыты основы метрологического обеспечения сертификационных испытаний и статистических методов управления качеством.

Проаналізовано стан державного регулювання у лікеро-горілчаній галузі щодо забезпечення якості продукції. Розглянуто систему ліцензування, сертифікації і стандартизації виробництва лікеро-горілчаної продукції та стягнення акцизного податку, надано рекомендації щодо їх удосконалення.

Розглянуто використання механізмів стандартизації як засобу державного регулювання якості товарів та послуг. Висвітлено основні нормативно-правові акти, які регулюють систему забезпечення якості харчової продукції в Україні.

Розглянуто сучасний стан державного регулювання у сфері виробництва та переробки зерна та питання стимулювання експорту зернової продукції. Обгрунтовано необхідність посилення державної підтримки підприємств зернопродуктового підкомплексу (ЗППК) АПК. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання, які будуть сприяти збільшенню доданої вартості у даному підкомплексі. Наголошено на доцільності поліпшення якості нормативно-правових норм і законодавчих актів щодо фінансової підтримки вітчизняного зернового господарства та переробних галузей у межах ЗППК. В процесі дослідження дістала подальшого розвитку концептуальна стратегія розвитку ЗППК як однієї з головних ланок у максимізації доданої вартості усього АПК України. Запропоновано посилити роль держави у системі регулювання дохідності підприємств ЗППК шляхом зменшення податкового навантаження та удосконалення цінової політики їх ресурсного забезпечення.

Обгрунтовано теоретико-методологічні основи дослідження інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування за умов імперативу продовольчої безпеки. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід досліджень з вказаної проблематики. Охарактеризовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення якості продуктів харчування й інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в Україні. Висвітлено прикладні аспекти управління якістю харчових продуктів та вибору оптимальних організаційно-правових форм господарювання у цій сфері. Розглянуто інноваційні напрями розвитку виробництва продуктів харчування за умов загострення ризиків продовольчої безпеки.

Розглянуто питання відповідності окремих секторів національного господарства вимогам інтеграції до ЄС в контексті використання добровільних регуляторних механізмів. Базою дослідження було обрано оліє-жировий комплекс, який посідає перше місце у світі. Розглянуто складову корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) - економічну складову бізнес-практики. Висвітлено результати опитування, проведеного в олігопольному ядрі національного оліє-жирового комплексу. В результаті виявлено недоліки в реалізації принципів ОЄСР, а також інші проблемні зони економічних відносин у корпоративному секторі.

Розглянуто механізм ціноутворення та проведено порівняльний аналіз вартості пляшки алкогольної продукції двох торгових марок різних виробників. Виявлено, що елементи захисту впливають як на формування ціни, так і на попит. Розроблено методику побудови та оптимізації системи захисту, яку протестовано на пакуваннях відомих алкогольних продуктів.

Проаналізовано зміни у законодавстві щодо особливостей оподаткування хмелярських господарств, підприємств з виробництва і реалізації пива, динаміки податкових надходжень за такими операціями, а також організаційно-економічних взаємозв'язків між хмелярською і пивоварною галузями. Встановлено чинники, які визначають наявність деструктивних тенденцій щодо розвитку таких міжгалузевих взаємозв'язків. Окреслено напрями подолання негативних процесів щодо розвитку галузі хмелярства та міжгалузевих взаємовідносин.

Розглянуто науково-методичні засади державного регулювання харчової промисловості (ХП) України. Досліджено, що харчова промисловість через притаманні їй специфічні особливості не є самостійно регульованою галуззю національного господарства та не здатна самостійно забезпечити відповідний міжнародний рівень якості й безпечності харчових продуктів. У зв'язку з вступом у СОТ та євроінтеграційною орієнтацією України гостро постає питання державного регулювання розвитку ХП. У цьому контексті визначено, що державне регулювання здійснюється у певних формах і методах, які знаходять своє відображення в інструментах досягнення цілей. Розкрито суть поняття "інструмент" та встановлено, що набір інструментів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суб'єкти господарювання, змінюється залежно від економічного завдання, бажаного результату, матеріальної можливості та існуючого досвіду регулювання. При чому спектр застосування інструментів державного регулювання постійно розширюється. Запропоновано класифікацію інструментів (адміністративні, економічно-фінансові, соціально-економічні, інвестиційно-інноваційні та політичні), за допомогою яких на основі поставленої мети, змісту, характеру та засобів реалізації у поєднанні з ринковим саморегулюванням держава зможе проводити регуляторну діяльність ХП, створюючи передумови більш ефективного соціально-економічного розвитку країни. Представлено конкретний перелік інструментів кожної сформованої групи для ефективного регулювання ХП, детальний аналіз суті та поняття кожного із них. Акцентовано увагу, що розмежування інструментів державного регулювання на запропоновані групи є досить умовним, тому будь-який економічний, соціальний, політичний регулятор несе у собі елемент адміністрування, а прийняття будь-яких адміністративних законів і рішень має на меті одержання певного економічного та соціального ефекту. Доведено, що тільки на основі цілісної та взаємоузгодженої дії різноманітних інструментів державного регулювання можливе досягнення мети ефективного функціонування ХП.

"Вільний ринок" у європейському форматі є ринком суворого дотримання правил, законодавчих норм і регламентів поведінки компаній з метою скерування їх діяльності у суспільно потрібне русло. ЄС дотримується досить складної процедури постійного моніторингу, що відповідає Кодексу простежуваності, який претендент має прийняти у безумовному порядку. Крім того, ЄС вимагає дотримання правил безпеки виробництва харчової продукції, недопущення забруднення, проведення слідства, відкликання всієї партії продукту та/або припинення його постачання до з'ясування обставин. Владним установам держав-членів належить забезпечення впровадження операторами системи відстеження. Європейський Союз проводить регулярні інспекції для того, щоб оператори відповідали стандартам безпеки та контролю і може ввести обмеження на експорт/імпорт. Головним інструментом є інформація про походження не тільки кінцевого продукту, але й усіх його складових. У процесі дослідження розглянуто дотримання якості та безпеки в ланцюжку виробництва продуктів харчування. Підхід до дослідження грунтується на опрацюванні значної кількості законодавчих, регламентуючих і директивних документів. Виконано оцінку рівня наближення ринкових практик до європейських стандартів безпеки та якості продукції в ланцюжку виробництва. Сучасна практика провідних компаній харчової промисловості дещо випередила національні законодавчі норми і відповідає вимогам ЄС щодо контролю якості та безпеки продукції в ланцюжку її виробництва. Виявлено необхідність контролю бізнес-процесу з метою подальшого регулювання формування та розподілу маржі у ланцюжку виробництва й реалізації продукції.

Дисертація присвячена узагальненню теоретичних засад та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо державного регулювання ринку продукції дитячого харчування в Україні. На основі аналізу економічних джерел і систематизації матеріалу удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження в контексті уточнення трактування змісту понять "державне регулювання", "державне стимулювання", враховуючи цілісність взаємодії здійснення процесів з метою забезпечення певних гарантій в умовах подальшої інтеграції у світову економіку при реалізації чіткого організаційно-економічного механізму регулювання ринку продукції дитячого харчування. Обґрунтовано, що система менеджменту якості виступає як інструмент державного регулювання виробництва дитячого харчування та складова стратегії розвитку індустрії дитячого харчування. Запропоновано удосконалити методичний підхід щодо маркетингових досліджень ринку продукції дитячого харчування з урахуванням інноваційних аспектів його розвитку та розробити організаційно-економічний механізм регулювання ринку продукції дитячого харчування, який передбачає формування комплексу заходів на державному рівні.