Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)124 + У9(4Укр)421.51

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Теоретично обгрунтовано та розроблено пропозиції щодо удосконалення механізмів державного регулювання агропродовольчих ринків в Україні. Розроблено методологічні підходи до логічного взаємозв'язку ринкового та державного механізмів регулювання агропродовольчих ринків. Проаналізовано законодавчу базу України з питань їх регулювання. Визначено ефективність механізмів державного регулювання агропродовольчих ринків за умов СОТ. Удосконалено підходи до інформаційної підтримки розвитку суб'єктів агропродовольчого ринку, розроблено методи та заходи його цінового регулювання. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення структури формування та розвитку маркетингової діяльності на агропродовольчих ринках. Удосконалено методичні підходи до оцінювання рівня конкуренції на регіональному агропродовольчому ринку.

Теоретично обгрунтовано та розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання продовольчого ринку в Україні. Обгрунтовано зміст і функції такого механізму за сучасних умов. Удосконалено принципи державного регулювання у цій сфері з використанням результатів вивчення досвіду організації світового ринку продовольства в Україні. Проаналізовано нормативно-правову базу становлення продовольчого ринку в Україні. Розроблено стратегію його державного регулювання. Обгрунтовано концептуальні засади даного регулювання.

Систематизовано теоретичні засади у дослідженні понять механізмів регулювання стійкого розвитку продовольчого ринку. Узагальнено історичні передумови й етапи розвитку державного регулювання ринку продовольчих товарів. Адаптовано основні зарубіжні підходи стосовно державного регулювання продовольчого ринку до українських реалій. Проаналізовано основні тенденції стійкого розвитку та функціонування продовольчих ринків та особливості державних механізмів їх регулювання за сучасних умов. Здійснено аналіз сучасного стану та перспектив розвитку інфраструктури ринку продовольчої продукції. Визначено й оцінено вплив структурних зрушень в аграрній сфері України на механізм державного регулювання стійкого розвитку продовольчого ринку. Теоретично обгрунтовано об'єктивну необхідність та запропоновано проект концепції створення оптових ринків продовольчих товарів. Розроблено механізм раціоналізації процесу функціонування продовольчих ринків у контексті зміцнення національної продовольчої безпеки. Сформульовано пропозиції та практичні рекомендації щодо шляхів оптимізації стратегічних напрямів і механізмів державного регулювання стійкого розвитку ринків з продажу продовольчої продукції за умов глобальних кризових трансформацій.

Розглянуто удосконалення теоретико-методологічні та методичні положення та розробку практичних рекомендацій щодо формування та розвитку інституцій аграрного ринку. Поглиблено теоретичні підходи до визначення сутності категорій "інститут", "інституція", "аграрний ринок", зауважено про відсутність єдності думок науковців щодо цих категорій. Визначено інституціональні основи формування та сформовано сутність поняття "інституційний порядок аграрного ринку". Розкрито сутнісні характеристики, їх структуру, особливості й основні принципи формування та розвитку інституцій аграрного ринку та методи їх дослідження. Досліджено сучасний стан інституційно-правового забезпечення й ефективності інститутів функціонування аграрного ринку, окреслено та запропоновано напрями та шляхи їх вдосконалення. Запропоновано шляхи вдосконалення організаційно-інформаційного забезпечення розвитку аграрного ринку. На основі дослідження формування та розвитку інституцій аграрного ринку запропоновано концептуальні засади та заходи з удосконалення інститутів і механізмів розвитку аграрного ринку, а також державного регулювання й управління як особливих його складових.

Обгрунтовано теоретичні та методичні засади та розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення напрямів антимонопольного регулювання у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами в Україні. Сформульовано основні теоретико-методичні засади регулювання рівня монополізму в сфері торговельної діяльності. Проаналізовано сучасний стан антимонопольного регулювання у зазначеній сфері в Україні та світі. Запропоновано напрями удосконалення антимонопольного регулювання в сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами в Україні. Запропоновано комплексний підхід до формування інститутів, механізмів та інструментів формування і реалізації антимонопольної політики держави у цій сфері на засадах постійного моніторингу й удосконалення правового забезпечення з урахуванням як факторів розвитку зовнішньої та внутрішньої конкуренції, так і факторів продовольчої безпеки.

Досліджено теоретико-методологічні основи державного регулювання розвитку продовольчого ринку (ПР). Проаналізовано механізми та інструменти державного регулювання стійкого розвитку ПР в Україні. Розглянуто напрями ефективного функціонування продовольчого підкомплексу, організаційно-економічні напрями забезпечення ефективного функціонування ПР. Розроблено механізм раціоналізації процесу функціонування ПР у контексті зміцнення національної продовольчої безпеки.

Проаналізовано стан нормативно-правової бази та інших складових систем інституційного забезпечення ринку вина в Україні. Розкрито суть адміністративних, економічних і соціальних важелів впливу на процеси виробництва, обігу та реалізації винної продукції.

Мета роботи - проаналізувати стан державного регулювання в аграрному секторі. Визначити роль і місце держави у функціонуванні ринків аграрної продукції. Як відомо Україна - це аграрна держава. За 1990 - 2014 рр. вона намагалась дотримуватись виконання і забезпечення основних економічних функцій: правової бази; створення умов для конкуренції; перерозподіл ВВП і національного багатства; коригування розподілу ресурсів; контроль за фінансовою і кредитно-грошовою діяльністю. Слід зазначити, що держава з перших днів незалежності дбала про організацію збуту аграрної продукції. Проте ще і сьогодні біржі, агроторгові дома, не змогли зайняти більш-менш помітне місце на конкурентному ринку. Їх місце займають переважно або посередники, або регіональні представництва експортних компаній. Біржі або система аграрних товарних бірж займаються в основному посередницькою діяльністю, реєструючи зовнішньоторговельні угоди. Щодо світових тенденцій то у більшості розвинених країн товарних бірж як таких уже давно не існує, на зміну їм прийшла ф'ючерсна торгівля. Важливим напрямом удосконалення роботи щодо поліпшення розбудови аграрного сектора економіки і поліпшення сільськогосподарського виробництва є розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (надалі СОК), які працюють у багатьох країнах Європи. Висновки: проаналізувавши державні документи щодо формування, становлення і розвитку ринків аграрної продукції прийшли до висновку: втручання держави в роботу ринків є стихійним; чіткого плану розбудови аграрного сектору на сьогодні немає; нестабільність фінансового ринку приводить до того, що сільський виробник боїться великого ринку, бо він на ньому беззахисний, а на внутрішньому ринку "правила гри" йому відомі та й ризики мінімальні.

Узагальнено наявні теоретико-методологічні положення та формування комплексу концептуальних засад щодо становлення державної політики забезпечення розвитку аграрного сектора шляхом перегляду політики експорту овочів і фруктів за умов глобалізації та посилення міжнародної конкуренції. Здійснивши SWOT-аналіз, визначено внутрішні та зовнішні переваги аграрних підприємств. Запропоновано стратегічні напрями подальшого розвитку експортної політики овочів та фруктів. Впровадження цифрових технологій сприятиме не лише популяризації продукції вітчизняних аграрних підприємств але й сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Визначено місце та роль експортно-кредитних агентств і зазначено, що саме вони сприятимуть вирішенню вагомої частки проблем.

Дисертація присвячена узагальненню теоретичних засад та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо державного регулювання ринку продукції дитячого харчування в Україні. На основі аналізу економічних джерел і систематизації матеріалу удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження в контексті уточнення трактування змісту понять "державне регулювання", "державне стимулювання", враховуючи цілісність взаємодії здійснення процесів з метою забезпечення певних гарантій в умовах подальшої інтеграції у світову економіку при реалізації чіткого організаційно-економічного механізму регулювання ринку продукції дитячого харчування. Обґрунтовано, що система менеджменту якості виступає як інструмент державного регулювання виробництва дитячого харчування та складова стратегії розвитку індустрії дитячого харчування. Запропоновано удосконалити методичний підхід щодо маркетингових досліджень ринку продукції дитячого харчування з урахуванням інноваційних аспектів його розвитку та розробити організаційно-економічний механізм регулювання ринку продукції дитячого харчування, який передбачає формування комплексу заходів на державному рівні.