Обгрунтовано та розроблено теоретико-методичні підходи, методичний інструментарій і практичні засади щодо вдосконалення та розвитку функцій і методів державного управління регіональним розвитком зовнішньоекономічної діяльності. На підставі проведеного аналізу теоретичних засад і особливостей функціонування системи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю на регіональному рівні запропоновано розподіл владноуправлінських повноважень між окремими суб'єктами державного управління за предметно-функціональним принципом. Розроблено організаційно-методичний підхід до вдосконалення розподілу функцій і методів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю між загальнодержавним і регіональними рівнями на підставі визначення рівня розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіону з використанням моделі, яка інтегрує зазначені показники в єдиний індикатор.

Розглянуто теоретичні основи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також визначено роль механізмів та політики держави в регулюванні ЗЕД та їх вплив на розвиток економіки країни.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади формування зовнішньоекономічної політики України, розроблено практичні рекомендації з удосконалення державних механізмів її реалізації. Уточнено визначення термінів: "зовнішньоекономічна політика", "заходи митно-тарифного регулювання", "заходи нетарифного регулювання". Визначено характерні риси зовнішньоекономічної політики незалежної України та запропоновано авторське бачення етапів її розвитку. Досліджено вплив регуляторної політики на динаміку та структуру обсягів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні. Розкрито сутність митно-податкових інструментів й подано пропозиції щодо їх ефективного використання в системі механізмів державного регулювання ЗЕД. Удосконалено методичні підходи щодо комплексного застосування комбінацій нетарифних та митно-тарифних заходів у державному регулюванні товарних ринків з урахуванням специфіки формування цінової політики. Висвітлено інституційно-технологічні механізми формування та реалізації зовнішньоекономічної політики на основі методології контролінгу, що дає змогу побудувати систему державного управління ЗЕД за принципом "управління за цілями та оцінювання за результатами".

Узагальнено та систематизовано теоретико-методологічні аспекти системи державного управління транскордонним співробітництвом (ТКС). Розкрито особливості правового механізму ТКС. Визначено методологію дослідження системи державного управління ТКС. Проаналізовано систему державного управління ТКС на сучасному етапі та його організаційні форми в Україні. Досліджено проблеми та перспективи інституційного забезпечення ТКС. Обгрунтовано необхідність удосконалення державної політики розвитку ТКС. Окреслено основні напрями удосконалення правового, інституційного та економічного механізмів системи державного управління ТКС. Охарактеризовано нові форми ТКС та розроблено пропозиції шодо їх впровадження в Україні.

Узагальнено теоретико-методичні засади державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Систематизовано основні методи та інструменти регулювання ЗЕД державою та досліджено зарубіжний досвід у цій сфері. Визначено зміст та основні складові комплексу механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України. Проаналізовано стан нормативно-правового та адміністративного забезпечення регулювання ЗЕД України та визначено їх вплив на ефективність реалізації зовнішньоекономічних операцій та показники ЗЕД країни. Виявлено сучасні тенденції та розкрито проблеми у функціонуванні механізмів державного регулювання ЗЕД. Розроблено концептуальний підхід до державного регулювання ЗЕД за умов її багатовекторного розвитку. Запропоновано шляхи вдосконалення інституціонального забезпечення державного регулювання ЗЕД України.

Досліджено теоретичні й методичні положення та прикладні засади державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, сутнісно-еволюційний аспект державного управління у цій сфері, особливості застосування економічних інструментів та адміністративних важелів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю за умов європейської інтеграції. Проаналізовано європейські та світові інтеграційні процеси та їх вплив на державне управління зовнішньоекономічною діяльністю України, інституційно-адаптивного забезпечення державного управління такою діяльністю в Україні та ЄС. Висвітлено типологічні особливості та тенденції розвитку систем державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в контексті європейської інтеграції. Визначено основні складові моделі та алгоритм оптимізації державного управління зовнішньоекономічною діяльністю за умов інтеграційного розвитку України. Запропоновано заходи щодо вдосконалення державного управління шляхом гармонізації митно-податкового регулювання та оптимізації митно-тарифного інструментарію державного управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Простежено еволюцію поглядів на поняття зовнішньоекономічної діяльності та її державного регулювання. Розглянуто регіон як складову частину національної економіки країни. Подано інформацію про визначення ступеня ефективності регулювання такої діяльності. Охарактеризовано пріоритетні напрями вдосконалення стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності регіону. Висвітлено альтернативні варіанти підвищення ефективності зазначеної діяльності регіону. Надано відомості про розробку організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності регулювання зовнішньоекономічної сфери регіону.

Унікальність митниці полягає в тому, що утримуючи рівновагу на міждержавних кордонах, вона забезпечує захист від зовнішніх загроз національним митним інтересам і безпеці шляхом реалізації виваженої державної митної політики відповідно стратегічних пріоритетів вгалузі державної митної справи.

Проведено теоретичний аналіз інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та ролі у цих процесах економічної дипломатії, а саме антикризова дипломатична функція, спрямована на забезпечення національної безпеки. Відзначено, що роль держави, як і раніше, залишається суттєвою, проте кількість акторів на "дипломатичній арені" збільшується і розподіл сил між ними та набір інструментів змінюються. У сучасних умовах межа між зовнішньою і внутрішньою політикою поступово зникає, деякі внутрішні проблеми, зокрема економічного характеру, окремих країн можуть бути успішно вирішені на рівні міжнародної співпраці. Досліджено зовнішню політику держави за межами політичних кордонів, весь комплекс рішень і дій держави, що відносяться до зовнішньої сфери її діяльності. Зазначено, що у розпорядженні держави знаходяться інструменти і методи, за допомогою яких вона реалізує свої зовнішньополітичні завдання. Виокремлено проблеми сучасності, а також процеси глобалізації, з одного боку, та інтеграції національних економік у світове господарство - з іншого, що зумовлює економізацію зовнішньої політики. Так, економізація зовнішньої політики обумовлена такими факторами: зростання обсягів світової економіки та глобалізація (збільшення кількості економічних операцій транскордонного та наднаціонального характеру); загострення проблем глобального характеру (продовольча безпека, зміни у кліматі, загрози для навколишнього середовища, епідемії, міжнародний тероризм тощо). Доведено, що вирішення цих проблем потребує консолідації міжнародних зусиль та ресурсів; появи на міжнародній арені таких акторів, як ТНК, громадські організації тощо, та їх вплив на зовнішню та внутрішню політику держав; процес міжнародної регіональної інтеграції та створення регіональних економічних інтеграційних об'єднань.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти державного управління розвитком транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС, обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізмів державного управління у цій сфері, розглянуто можливості адаптації європейського досвіду управління транскордонним співробітництвом, проаналізовано шляхи оптимізації діяльності єврорегіонів "Буг", "Карпатський єврорегіон", "Нижній Дунай", "Верхній Прут", "Чорне море", розроблено проект Стратегії транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС в умовах реалізації Угоди про асоціацію, запропоновані інноваційні форми транскордонної співпраці. Розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавчого забезпечення транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС, заходи щодо посилення організаційного впливу держави на розвиток транскордонного співробітництва, фінансові, економічні, інформаційні зміни в транскордонній сфері.

Актуалізовано необхідність удосконалення механізмів державного управління розвитком економічного співробітництва між Україною та ЄС, виконання економічної частини Угоди про асоціацію. Визначено теоретико-методологічні підходи до державного управління економічним співробітництвом між Україною та ЄС, здійснено ретроспективний аналіз розвитку економічного співробітництва в процесі євроінтеграції, розглянуто принципи, функції, зміст державного управління у даній сфері. Доведено необхідність узгодження національного законодавства з відповідними положеннями acquis ЄС, здійснення необхідних адміністративних та інституційних реформ, підвищення ефективності інституційного та організаційного механізмів державного управління для попередження ризиків співробітництва. Обґрунтовано можливості та форми державної підтримки економічного співробітництва між Україною та ЄС в процесі реалізації Угоди про асоціацію, доведена необхідність розвитку активних форм транскордонної співпраці. Розроблено комплексний механізм державного управління розвитком економічного співробітництва між Україною та ЄС в рамках Угоди про асоціацію, який забезпечує створення відповідного регуляторного середовища, інституційної та організаційної структури співробітництва. Ключові слова: механізми державного управління, економічне співробітництво, європейська інтеграція, Угода про асоціацію між Україною та ЄС, зона вільної торгівлі.

У дисертації комплексно досліджено сутність та особливості функціонування механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в Україні та запропоновано шляхи реформування механізмів державного регулювання транскордонної співпраці в сучасній регіональній політиці країни, модернізації митної інфраструктури в аспекті транскордонних інтеграційних процесів, шляхів імплементації зарубіжного досвіду транскордонної кластеризації прикордонних регіонів. У праці розкрито сутність, особливості, принципи та завдання регіональної політики. Досліджено сутнісні характеристики, напрями, переваги та проблемні питання транскордонного співробітництва, охарактеризовано та класифіковано форми ТКС, визначено нормативно-правову основу та організаційну базу транскордонних відносин в Україні. Доповнено та удосконалено понятійно-категорійний апарат науки «Державне управління» у сфері ТКС, зокрема, запропоновано варіацію таких понять, як «транскордонне співробітництво», «єврорегіон», «транскордонний кластер», «прикордонна торгівля», що акцентовані на їхній ролі у сприянні регіональному розвитку та можуть буга застосовані у національному законодавстві. Проведено аналіз нормативно-правової бази та організаційної основи транскордонного співробітництва; досліджено соціально-економічний стан українсько- польського транскордонного регіону; проаналізовано транскордонні кластеризаційні процеси в межах транскордонного регіону; охарактеризовано основні транскордонні кластери, існуючі на прикордонних територіях України, а також угруповання, які мають усі необхідні потенційні умови стати в перспективі транскордонними кластерами. Визначено проблемні аспекти державного кордону України на прикладі українсько-польської ділянки через недостатню кількість пунктів пропуску, низький рівень митного та прикордонного інфраструкіурного забезпечення, недостатню укомплектованість пунктів пропуску технічними засобами, бюрократичність процедур митного оформлення, неврегульований розвиток прикордонної торгівлі, нерозвиненість транспортних мереж у прикордонних районах, недостатню кількість пішохідних переходів через кордон, кадровий дефіцит, корумпованість органів державної влади. У роботі обґрунтовано об’єктивну необхідність у вжитті заходів щодо створення організаційного механізму оптимізації прикордонної торгівлі та усунення бар’єрів, що стримують її активізацію. Досліджено організаційну структуру та нормативно-правове регулювання єврорегіону як однієї з найпоширеніших форм ІКС на прикладі Карпатського єврорегіону. Охарактеризовано сучасні тенденції становлення транскордонних зв’язків у межах Карпатського єврорегіону, вивчено низку транскордонних ініціатив та проектів, які реалізувались у межах єврорегіону. Визначено основні проблеми та перспективи розширення інструментів та механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в межах єврорегіонів і транскордонних кластерів, а також запропоновано низку ініціатив для активізації та вдосконалення механізмів державного управління формами ТКС. Запропоновано використання єврорегіонів як координуючих структур тих транскордонних кластерів, учасниками яких є суб’єкти господарювання прикордонних територій України. Єврорегіони можуть і мають взяти на себе роль «центру», через який здійснюється обмін інформацією та технологіями, координування заходів співробітництва між членами транскордонного кластера тощо. У роботі запропоновано напрями вдосконалення механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в Україні на основі впровадження системи державної підтримки ТКС, транскордонної кластеризації прикордонних регіонів із залученням до кластерів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, модернізації інфраструктури забезпечення функціонування кордону.