Розкрито концептуальні засади аналізу та творення державної політики (ДП), механізми її впровадження. Розглянуто питання реконструкції ДП у виборчому процесі в контексті схвалення різних моделей виборчих систем, проведення парламентських виборів 1996 - 2007 рр. та Всеукраїнського референдуму 2000 р. Обгрунтовано доцільність розмежування політичних та адміністративних функцій як стратегію реформування державного управління, описано порядок впровадження політико-правових засад для підвищення ефективності діяльності уряду.

Раскрыты концептуальные основы анализа и созидания государственной политики (ГП), механизмы её внедрения. Рассмотрены вопросы реконструкции ГП в избирательном процессе в контексте одобрения разных моделей избирательных систем, проведения парламентских выборов 1996 - 2007 гг. и Всеукраинского референдума 2000 г. Обоснована целесообразность разграничения политических и административных функций как стратегия реформирования государственного управления, описан порядок внедрения политико-правовых основ для повышения эффективности деятельности правительства.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення державної політики розвитку інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано стан досліжень теорії та практики формування державної політики розвитку інноваційної діяльності, що враховуються сучасною науковою галуззю "Державне управління". Визначено роль інноваційної діяльності у соціально-економічному розвитку держави. Сформульовано теоретичні підходи щодо реалізації державної інноваційної політики. Наведено рекомендації щодо удосконалення інституційного середовища іноваційної діяльності шляхом розвитку законодавства. Розроблено систему реалізації інвестиційної стратегії державного управління інноваціями. Обгрунтовано методичні підходи до формування державних цільових програм на підставі пріоритетів державної інноваційної політики. Розроблено методичні підходи до формування стратегії державного управління інноваційною діяльністю. Визначено особливості реалізації та фактори розвитку інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано проблеми розвитку національної інноваційної системи. Охарактеризовано сучасний стан інноваційної політики держави у контексті особливостей інноваційного розвитку. Обгрунтовано концептуальні засади системи інституціоналних перетворень в інноваційній сфері. Розроблено комплексний підхід до підвищення інвестиційної активності в інноваційній сфері. Запропоновано оптимальні інструменти державного регулювання інноваційних процесів.

Удосконалено класифікацію правових інструментів державного регулювання інноваційної діяльності. Запропоновано модель економічних відносин у циклі наука - виробництво - споживання. Розроблено методологічні підходи до розвитку інноваційної інфраструктури, що формує мережеву модель державного управління інноваційним розвитком.

Розкрито теоретико-методологічні засади формування та реалізації державної соціальної політики, історичні, правові й організаційні засади державного управління соціальним і гуманітарним розвитком, методи та технології роботи цих органів та органів місцевого самоврядування. Визначено сучасний стан і пріоритетні проблеми розвитку етнополітики в Україні. Показано основні напрями реалізації державної мовної політики та політики щодо релігії та церкви.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади формування ефективного механізму державної політики у сфері екології. Проаналізовано організаційно-прововий механізм, визначено сутність і функції державного управління у сфері охорони довкілля та природних ресурсів України. Особливу увагу приділено механізмам формування та реалізації державної екологічної політики у секторах національної економіки. Розглянуто екологічні проблеми світової системи та національної безпеки України в екологічній сфері. Запропоновано макроекономічний інструментарій у моделі формування ефективного механізму реалізації державної екологічної політики України.

Проаналізовано еволюційні зміни у системах державного управління, простежено умови формування моделей взаємодії інституту політичної опозиції з урядом та органами державного управління деяких розвинених європейських країн. Розглянуто особливості функціонування моделей відповідних відносин у традиційному, індустріальному та інформаційному суспільствах в Україні. Визначено поняття інституту політичної опозиції як складової демократичного механізму державного управління, одного з інформаційних ресурсів системи державного управління. Окреслено етапи становлення та напрямки індустріалізації політичної опозиції за умов демократизації державного управління в Україні. Визначено засоби конструктивного впливу політичної опозиції на формування та реалізацію соціально-економічної політики в Україні.

Проанализированы эволюционные изменения в системах государственного управления, прослежены условия формирования моделей взаимодействия института политической оппозиции с правительством и органами государственного управления некоторых развитых европейских стран. Рассмотрены особенности функционирования моделей соответствующих отношений в традиционном, индустриальном и информационном обществах в Украине. Определено понятие института политической оппозиции как составляющей демократического механизма государственного управления, одного из информационных ресурсов системы государственного управления. Очерчены этапы становления и направления индустриализации политической оппозиции в условиях демократизации государственного управления в стране. Определены средства конструктивного влияния политической оппозиции на формирование и реализацию социально-экономической политики в Украине.

Досліджено формування та реалізацію молодіжної політики в Києві, визначено її особливості. Обгрунтовано організаційно-правові принципи управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді, набуття професії та здійснення професійної перепрофілізації, працевлаштування молоді та залучення її до підприємницької діяльності. Охарактеризовано діяльність молодіжних громадських організацій та сформульовано рекомендації з вдосконалення механізмів забезпечення управлінської діяльності. Визначено форми сприяння молоді в процесі реалізації її творчих ініціатив. Запропоновано механізми утвердження нових форм роботи з молоддю щодо формування здорового способу життя, визначено шляхи активізації політичної участі та політичної діяльності молоді в процесі трансформації суспільства. Розроблено механізми залучення її до управлінської діяльності.

Висвітлено системні параметри управління суспільним розвитком. Обгрунтовано розуміння соціально-гуманітарної політики держави як базової складової суспільного розвитку, в якій виокремлено соціально значимі пріоритети. Визначено системні чинники стабілізації суспільного розвитку та механізми державного управління стабільним розвитком суспільства. Висвітлено теорію та практику впровадження державної молодіжної політики. Розкрито концепцію духовно-ідеологічної політики України.

Розглянуто наукову концепцію системи механізмів державного управління сферою сімейних відносин, що базуються на узагальненні передового світового досвіду. Дослідження здійснено за допомогою інституціонально-компаративної методологічної стратегії з наголосом на міжнародні порівняння. Охарактеризовано специфічні властивості й елементи підсистеми механізмів державного управління сімейними відносинами. Проаналізовано інтелектуальні передумови, концептуальні засади і складники сімейної політики держави, опрацьовані фахівцями ООН та інших провідних міжнародних організацій і структур. Розроблено нову концепцію механізмів державного управління сферою сімейних відносин України. Науково обгрунтовано механізм запровадження комплексного статистичного моніторингу як перспективного напряму вдосконалення інформаційного забезпечення державного регулювання сфери сімейних відносин. Опрацьовано так звану динамічну модель державно-управлінської сімейної политіки. Представлено засіб забезпечення і захист прав дитини як напрям розвитку державного управління сферою сімейних відносин в країні. Науково обгрунтовано й опрацьовано Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 р.

Розглянуто основні складові та тенденції розвитку державної системи управління соціальною сферою. Розроблено теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій з дослідження систем (парадигм) стратегічного державного управління соціальною сферою. Запропоновано національну модернізаційну модель удосконалення механізму державного управління соціальною сферою за умови транзиційних суспільних трансформацій. Доведено, що за сучасних умов стратегічно важливо здійснювати процес соціалізації, відтворення позитивної соціальності як сукупності всіх конструктивних мотивацій громадян та їх асоціацій. Стратегічне управління соціальною сферою передбачає висунення на перший план і досягнення гідних показників якості життя, докорінну модернізацію ідеології та всієї існуючої системи органів державної влади соціального спрямування. Тільки це може наблизити Україну до втілення найбільш прийнятної для нашої країни моделі соціальної політики - європейської (континентальної) моделі захисного типу. Вищою метою регулювання соціального ринкового господарства є максимізація добробуту суспільства, досягнення оптимального функціонування ринкового механізму з урахуванням соціальних аспектів. Показано, що існуючі в Україні реалії нагально потребують глибоких реформ у системі органів державної влади, зокрема, у напрямі перерозподілу повноважень (в тому числі бюджетних) між центром і місцевою владою. Одним з найважливіших напрямів модернізації існуючого механізму стратегічного управління соціальною сферою визначено всебічне стимулювання соціальної інноватики.

Права та свободи людини розкривають основні принципи взаємовідносин держави й особи, фіксують стандарти поведінки, які вважаються обов'язковими, корисними, доцільними для нормальної життєдіяльності суспільства та держави.

Проаналізовано сучасний стан конституційно-правового регулювання гуманітарної політики в Україні. Наведено пропозиції щодо розробки та вдосконалення концепції її подальшого розвитку.

Розкрито екологічні проблеми України, організаційно-правові важелі регулювання цих питань та роль екологічної безпеки у їх досягненні.

Обгрунтовано концепції комплексного механізму державного управління людським розвитком (ДУЛР). Визначено шляхи забезпечення органами влади конструктивного регулювального впливу на процеси формування ціннісно-мотиваційного підгрунтя людського розвитку за умов трансформації українського суспільства. Узагальнено теоретичні засади сутності ДУЛР за умов трансформації українського суспільства. Визначено вихідні методологічні передумови формування концепції комплексного механізму ДУЛР за умов трансформації українського суспільства. Досліджено значення людського розвитку, підходи до його оцінювання в забезпеченні сталого розвитку суспільства. Встановлено методологічний підхід до визначення змісту трансформаційних процесів українського суспільства та врахування їх особливостей у ДУЛР. Розглянуто необхідність удосконалення нормативно-правового забезпечення людського розвитку в Україні. Оцінено сучасний стан людського розвитку в Україні, його регіональні особливості. Обгрунтовано концептуальні засади комплексного механізму ДУЛР.

Проаналізовано соціально-політичні проблеми і моделі забезпечення безпеки підприємництва як необхідного методологічного підгрунтя для розробки конкретних заходів у сфері національної безпеки, економіки окремих підприємств, державного управління. Зазначено, що прикладною складовою дослідження є розробка ефективного для України системного соціально-політичного підходу до вирішення проблем у сфері безпеки підприємництва як соціального інституту. Висвітлено особливості політологічного дослідження підприємництва як соціально-політичного феномену, уточнено соціально-політичні виклики й загрози безпеці підприємництва, концептуалізовано типові соціально-політичні моделі забезпечення безпеки підприємництва в демократичному і ліберальному суспільствах, в олігархічній та тоталітарній державі. На основі цієї теоретичної бази і ретроспективного аналізу становлення підприємництва в Україні існуючу модель його безпеки визначено як гібридну. Наголошено на необхідності посилення ліберальних та антиолігархічних практик для підвищення ефективності системи безпеки підприємницької діяльності. Розкрито напрямки та заходи оптимізації безпеки підприємництва для великого, малого і середнього бізнесу.

Проведено теоретичне обгрунтування та запропоновано практичні рекомендації з вдосконалення механізмів державного управління гуманітарною сферою в Україні, узагальнено теоретичні засади державного управління цією сферою. Уточнено та науково обгрунтовано сутність понять "гуманітарна сфера" та "державне управління гуманітарною сферою", а також запропоновано підхід до визначення складових елементів гуманітарної сфери. Доведено доцільність введення у практичну діяльність органів державної влади, які забезпечують функціонування та розвиток гуманітарної сфери, гуманітарної експертизи як механізму громадського контролю та технології сучасної комунікації, завдяки якій органи державної влади можуть вести безперервний фаховий діалог із представниками громадянського суспільства заради збереження людського потенціалу та злагодженого суспільного поступу. Теоретично обгрунтовано концептуальну модель державного управління розвитком гуманітарної сфери в Україні, що грунтується на підходах краудсорсингового моделювання. Визначено основні етапи запровадження цієї моделі, проходження яких дозволить, врахувавши зовнішні та внутрішні загрози та використовуючи нагромаджений інтелектуальний потенціал країни, окреслити орієнтири майбутнього для функціонування та розвитку гуманітарної сфери, які мають бути зафіксовані в основоположних документах, насамперед у концепції та стратегії розвитку.

Розглянуто підходи до вирішення завдання надання соціальних послуг у режимі он-лайн. Проаналізовано зарубіжний досвід надання публічних послуг в електронному вигляді. Запропоновано архітектурна модель єдиного інформаційного простору державного управління соціальною сферою на регіональному рівні.

Теоретично обгрунтовано доцільність стратегічного державного управління соціальною сферою, досліджено саму систему стратегічного управління соціальною політикою держави, її структуру, цілі стратегічного й поточного характеру, об'єкти, суб'єктів та інструменти державного втручання в соціальні процеси. Розглянуто системну методологію, що потребує вивчення об'єкта як динамічної ціліснісності, багато якостей якої має саме системний (емерджентний) характер, спрямований на виявлення структури, що сприяє саморозвитку соціальної системи та її саморегуляції.

Мета роботи - розробка комплексного науково-методичного підходу до оцінки ефективності державних цільових програм у соціальній сфері. Аналізуючи, систематизуючи та узагальнюючи нормативно-правові документи з питань здійснення оцінки державних цільових програм, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, розглянуто основні напрямки оцінки ефективності державних цільових програм у соціальній сфері, визначено існуючі проблеми проведення оцінки. У результаті дослідження розроблено науково-методичний підхід до оцінювання ефективності державних цільових програм у соціальній сфері шляхом розрахунку інтегрального показника ефективності, що враховує вплив позабюджетних факторів і часових лагів і базується на використанні бінарних оцінок ефективності окремих показників і булевої оцінки ефективності програми в цілому. Обгрунтовано, що використання розробленого підходу дозволить більш точно оцінити рівень ефективності державних цільових програм у соціальній сфері з позиції досягнення визначеного соціального ефекту в розрахунку на одиницю вкладених бюджетних коштів та оптимізувати систему контролю за їх використанням. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є визначення вхідних показників і коригуючих коефіцієнтів для оцінки ефективності конкретних державних цільових програм у соціальній сфері, а також практична імплантація науково-методичних підходів у систему моніторингу і оцінки виконання державних програм.

Проаналізовано зміст, стратегії та напрями сучасної політики в сфері збереження здоров'я населення на національному та глобальному рівнях. Визначено основні проблеми державного управління розвитком системи охорони здоров'я в Україні за умов лібералізації та глобалізації.

Розкрито сутність інтеграції і консолідації суспільства, місце та роль основних сфер суспільного життя, їх взаємозв'язок у посиленні інтегруючого та консолідуючого суспільство потенціалу. Проаналізовано пріоритетні напрями та шляхи публічної, державної політики в економічній, політичній, соціальній та гуманітарній сферах, спрямовані на посилення інтегруючого та консолідуючого суспільство потенціалу.