Розкрито причини виникнення та розвитку у буржуазній юриспруденції кінця XIX - початку XX ст. соціологічного напрямку і так званого "Руху за вільне право". Значну увагу приділено місцю та ролі соціологічної теорії права Є.Ерліха, її впливу на подальший розвиток правової науки та юридичної практики. Розглянуто методи та завдання соціологічного права у вільному знаходженні "живого права" і гарантій його правильного і справедливого застосування. Детально проаналізовано твердження сучасних соціологів права.

Висвітлено актуальні проблеми сучасної соціології права. Розглянуто механізми та фактори соціальної дії права, правову соціалізацію особи, соціальну природу злочинності, а також деякі аспекти правової переорієнтації у перехідний період розвитку суспільства. Детально охарактеризовано діяльність визначних правознавців: М.Ковалевського, С.Муровцева, Б.Кістяківського, Є.Ерліха та ін.

Досліджено епістемологічний статус соціологічного підходу у сучасному правознавстві. Запропоновано визначення сутності та змісту поняття "підхід". Проаналізовано соціальність права як фундаментальної світоглядно-теоретичної проблеми сучасного правознавства. Розглянуто базові епістемологічні характеристики соціологічного підходу в правознавстві, проаналізовано його еволюцію. Встановлено особливості впливу на статус соціологічного знання за сучасного правознавства конкуренції класичних і некласичних парадигм в соціальному пізнанні. Охарактеризовано методологічні проблеми тлумачення соціологічних понять в законодавстві та правовій доктрині. З'ясовано особливості використання емпіричних соціологічних методів у формуванні емпіричного базису правопізнання. Висвітлено основні механізми взаємодії соціологічного й юридичного підходів у контексті загальної тенденції щодо інтеграції методів і підходів в межах сукупного пізнавального процесу сучасного правознавства.

Розкрито сутність соціальної ідентичності як предмета соціолого- та соціально-психологічного аналізу, розглянуто її основні види та функції. Описано комунікативну модель простору права, проаналізовано особливості відображення історичних і ментальних процесів у юридичному дискурсі. Розглянуто найбільш загальні закономірності виникнення та формування права. Наведено характеристику прав людини як етико-правової конструкції. Розкрито мотиви та механізми формування правової поведінки особи. Визначено роль громадянського суспільства у подоланні "кризи ідентичності" у праві. Розглянуто ідеал прав людини громадянського суспільства, проаналізовано проблеми їх реалізації.

Раскрыта сущность социально идентичности как предмета социолого- и социально-психологического анализа, рассмотрены ее основные виды и функции. Описана коммуникативная модель пространства права, проанализированы особенности отображения исторических и ментальных процесов в юридическом дискурсе. Рассмотрены наиболее общие закономерности возникновения и формирования права. Дана характеристика прав человека как этико-правовой конструкции. Раскрыты мотивы и механизмы формирования правового поведения личности. Показана роль гражданского общества в преодолении "кризиса идентичности" в праве. Рассмотрен идеал прав человека гражданского общества, проанализированы проблемы их реализации.

Розкрито підстави права як соціального явища в особливостях юридичного підходу. Вважається, що соціологічний підхід з праворозуміння та аналізу процесу правового регулювання слід розвивати і в частині аналізу питань державознавства, яке за таких умов стає правовою теорією організації і здійснення державної влади в масштабах суспільства, тобто - правовій теорії держави.

Досліджено наукову спадщину визначного українського мислителя Є. Ерліха, який поряд з іншими зарубіжними та вітчизняними науковцями розробляв соціологічний підхід до права та одним із перших визначив методологічні засади нової юридичної дисципліни - соціології права. Проаналізовано основні правові школи кінця XIX - початку XX ст.: природно-правове вчення, юридичний позитивізм, соціологічна теорія права. Встановлено, що вагомим внеском Є. Ерліха в соціологічний підхід до права є розроблення ним вчення про усунення прогальності права суддівською правотворчістю, "живим" і звичаєвим правом. Показано, що методологічні засади соціології права Є. Ерліхом визначені шляхом встановлення її предмета (юридичні факти, виникнення правових пропозицій, соціальні сили, правові союзи у суспільствах) та методів спостереження, вивчення правових документів, зіставлення документів і живого права, використання історичних та етнологічних методів.

Здійснено аналіз державно-правових поглядів представників соціологічної школи права у Німеччині в другій половині ХIХ - початку ХХ століття, якими були закладені основи державно-правової доктрини демократичної легітимації, яка включала в себе вчення про легітимність державної влади та народний суверенітет. У своїй діяльності державна влада повинна бути обмежена правовими рамками, зокрема системою державних гарантій у сфері дотримання та захисту прав та свобод людини або самообмежена з обов'язковим дотриманням приписів "двосторонньої правової норми". За умов сучасної правової держави лише легальне (раціональне) панування має легітимний характер. В основі такого типу панування лежать чітко встановлені правила, які формалізуються у вигляді законів. Державна влада для того, щоб бути стабільною та ефективною, повинна мати підтримку серед народу. Рівень легітимності влади залежить від рівні правосвідомості народу.