Досліджено глобалізаційні трансформації правової системи України. Аналіз глобалізаційних трансформацій національної та правової системи проведено на рівні підсистем та елементів. Обгрунтовано глобалізаційні трансформації статичного та динамічного складників національної правової системи, необхідність формування стратегії входження в глобалізаційний процес. На основі глобалізації як комплексного критерію, складником якого є правова глобалізація, здійснено типологію правових систем, визначено спільні та відмінні тенденції їх розвитку, вплив на національну правову систему.

Висвітлено історико-правовий генезис венечних пам'яток і правове значення шлюбного обшуку на історичних землях Руської держави. Подано юридико-технічні характеристики закріплення принципів права в українському законодавстві. Розглянуто публічну фінансову систему та діяльність як системоутворювальні категорії в фінансово-правовому регулюванні. Запропоновано напрями вдосконалення правових форм податкового контролю у контексті реалізації інтересів держави та бізнесу. Досліджено окремі проблеми поділу компетенції адміністративних судів із судами інших юрисдикцій. Викладено деякі аспекти регулювання шлюбних відносин країн Європи на прикладі законодавства Республіки Польща. Розглянуто питання про критерії класифікації процедурних правовідносин в сфері державних соціальних допомог. Висвітлено правові проблеми формування громадської та виробничої екологічної політики в сфері поводження з відходами. Розкрито особливості цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства про тваринний світ України. Визначено поняття протидії незаконному заволодінню автотранспортними засобами організованими злочинними угрупуваннями. Обгрунтовано проблеми відповідальності та покарання за злочини проти незалежності суду та суддів.

Розроблено теоретико-правові засади трансформації правової системи України в умовах глобалізації. Надано визначення глобалізації та правової глобалізації, доведено їх вплив на трансформацію правової системи. Виявлено відкритий характер правової системи в умовах глобалізації, проаналізовано зміст трансформацій ідеологічної, нормативної, інституційної, функціональної, комунікативної підсистем правової системи України. Обгрунтовано рівень глобалізаційних трансформацій як комплексний критерій типології національних правових систем. Охарактеризовано глобалізовані, фрагментарно глобалізовані, глокалізовані та локалізовані національні правові системи. Виявлено проблеми та сформульовано конкретні пропозиції щодо оптимізації розвитку правової системи України в умовах глобалізації.

Обгрунтовано розуміння правової культури як важливого елемента правової системи України, системи правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу та відображають у правовій формі ступінь основних прав і свобод людини.

Розглянуто абсолютну монархію як особливу форму державного правління. Вивчено відновлення суду присяжних за конструкцією Австрії 1867 р. і його правовий статус на західноукраїнських землях. Проаналізовано особливості законодавчого процесу Нової Зеландії. Охарактеризовано гарантії захисту конституційних прав і свобод іноземців в Україні. Обгрунтовано концепція "margin of appreciation" у судовій практиці України. Приділено увагу використанню та захисту торговельної марки. Викладено правові основи укладання та розірвання шлюбу. Визначено пріоритетні напрями державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні. Досліджено технопарк як засіб забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку економіки держави.

Проаналізовано відповідні правові засоби та процедури, котрі повинні мати місце для реалізації механізму взаємодії правової системи Ради Європи та правової системи України. Гармонізація та уніфікація правових систем Ради Європи та України передбачає: систематизацію правових матеріалів Євросоюзу і Ради Європи; порівняльно-правове дослідження правових систем Ради Європи, Україна та виявлення їх особливостей; визначення оптимальних форм здійснення уніфікації чи гармонізації, найбільш ефективних засобів їх здійснення; визначення видів гармонізації, уніфікації, рівнів; створення подібної (спільної) системи термінів і понять.

Проаналізовано особливості інституціонального розвитку прав і свобод людини і громадянина. Визначено основні чинники становлення четвертого покоління прав і свобод за умов глобалізації та інформатизації суспільства. Обгрунтовано сучасні підходи та основні напрями цього процесу у вітчизняному правотворенні.

Досліджено вплив інтеграційних і глобалізаційних процесів на правову систему суспільства. Визначено співвідношення природного й волеустановленого права в трансісторичному контексті. Охарактеризовано сферу дії адміністративного права. Розглянуто запобігання злочинам проти навколишнього природного середовища як пріоритетний напрям української кримінально-правової політики. Розкрито сутність прокурорського нагляду за додержанням законів під час розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Проаналізовано механізм системи забезпечення внутрішньої безпеки суспільства. Приділено увагу гармонізації законодавства України із законодавством ЄС у контексті угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Вивчено форми об'єктивної сторони та вини за умов порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Висвітлено сутності правової ідеології як політико-правового явища, обгрунтовано її теоретико-методологічні засади, проаналізовано погляди українських науковців відносно механізмів її формування за умов глобалізаційних трансформацій національної правової системи України.

Визначено роль юридичної науки у формуванні особистих та професійних якостей юриста. Розкрито ціннісні аспекти (зміст) права. Висвітлено окремі питання дотримання адвокатом професійної етики. Досліджено проблеми правового статусу Рахункової палати у процесі взаємодії з парламентом України. Обгрунтовано принципи доказування в господарському процесі. Розкрито особливості конституційно-правового статусу людини за Конституцією Бельгії. Висвітлено окремі правові проблеми формування уряду України. Увагу приділено деяким проблемам визначення правового статусу та повноважень трудового колективу за сучасних умов. Здійснено правовий аналіз положень проекту Трудового кодексу України щодо права на страйк. Вивчено досвід зарубіжних країн у боротьбі з корупцією. Розкрито міжнародно-правові засади співробітництва держав у межах Вишеградської групи. Показано роль Організації з безпеки і співробітництва в Європі у сфері захисту трудових прав молоді та жінок.

Розглянуто методологічні аспекти дослідження філософсько-правової моделі синергії правових систем України та ЄС. Наведено основні підходи та філософсько-правові ідеї, які отримують застосування при вивченні сутності правових систем. З'ясовано сутність синергії правових систем України та ЄС, наповнюючи інтелектуальними смислами семантику цих правових систем.

Розглянуто сучасний стан розвитку економіко-правової системи України та відзначено важливу роль у її трансформації принципу справедливості. Виявлено, що попри наявність в економічній системі держави правових передумов утвердження принципу справедливості, доводиться констатувати низький рівень його реального впровадження. Окреслено проблеми реалізації принципу справедливості у податковій політиці держави та банківському секторі економіки. Запропоновано можливі напрями вдосконалення законодавства України з метою створення передумов для утвердження принципу справедливості в економіко-правовій системі держави.

Міжконфесійний чинник розглянуто як форму суспільно-політичної боротьби тогочасних інтелектуалів за відстоювання прав українського народу на власні національну ідентичність і національну державність. Наголошено на тому, що у ході полемічної боротьби поняття "русь" (себто - українці) і "православна віра" набувають тотожного змісту. Висловлено думку, що ідея верховенства в українському суспільстві духовної влади - влади православної церкви була єдино можливою у тогочасних умовах формою реалізації національної державності.

Проведено дослідження історико-правових аспектів функцій адміністративного права. Здійснено періодизацію становлення функцій адміністративного права, відстоено точку зору про залежність їх розуміння від наукового бачення предмета адміністративного права.

Проаналізовано історичний розвиток правової системи України та функціонуванню сучасної правової системи держави. Доведено, що правова система України формувалася на історично складених правових звичаях та традиціях, правовій культурі, вітчизняній правовій думці та національному законодавстві. В цьому аспекті правову систему можна розглядати як об'єктивно сформовану сукупність правових явищ, притаманних конкретній країні. Використано діалектичний метод пізнання, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Основою методології у цьому дослідженні є системний підхід, за допомогою якого певний об'єкт розглянуто як багатоаспектне явище, що складається з різноманітних елементів, співвідношення між якими утворюють відносно стійку структуру правової системи і забезпечують її цілісність. Наведено обгрунтування щодо необхідності сформувати комплексне поняття правової системи України, яке б вміщувало всі особливості правотворення в державі. Разом з тим було визначено, що основою правової системи, її фундаментом виступає праворозуміння, яке водночас є одним з елементів правової системи. Обговорено пошук шляхів удосконалення функціональних напрямків розвитку правової системи України; евроінтеграційного вектору розвитку сучасної правової системи України, що зумовлює зближення національного права України з європейським правом.

Досліджено правову систему Румунії за умов її інтеграції до ЄС. Увагу звернуто на розкриття правового змісту демократичної революції в Румунії 1989 р., який втілений у комплексі організаційно-правових заходів, спрямованих на відновлення установчої влади румунського народу й основних прав людини. Обгрунтовано тезу, що головним фактором, який впливав на розвиток конституціоналізму в Румунії 1990 - 2000-х рр. була підготовка держави до вступу в ЄС. Пріоритетом при цьому залишався розвиток та удосконалення демократичних інститутів і механізму захисту прав людини. Розкрито зміст реформування правової системи Румунії у зв'язку зі вступом в ЄС за такими напрямами, як конституційна реформа, реформа правосуддя, вибудова механізму протидії політичній корупції. Зроблено висновки щодо можливості використання досвіду правових реформ Румунії для здійснення відповідних перетворень в Україні.

Здійснено загальнотеоретичний аналіз понять "правова ідеологія" та "правова система", вивчено їх взаємозв'язок і запропоновано розглядати на філософсько-світоглядному, загально-правовому та спеціально-юридичному рівнях. Виокремлено основні ознаки правових систем і правової ідеології та зазначено, що правова ідеологія є складовим елементом правової системи чи правових сімей, входячи до їх структури як елемент ідеологічної сфери, а також визначає зміст та напрями правового регулювання. Визначено особливості втілення засад правової ідеології у правових системах та правових сім'ях сучасності. Проаналізувавши сутнісні особливості правової ідеології, визначено особливості її втілення у правосвідомості, правотворчій, правозастосовчій та правоохоронній діяльності. Проаналізовано вплив правової ідеології на романо-германську, англосаксонську, соціалістичну, релігійну та традиційну правову сім'ю. Доведено тезу про суперечливі тенденції сучасної правової ідеології на міжнародному рівні. З одного боку, має місце явище конвергенції (зближення) ідейно-правових засад різних правових систем та правових сімей. З іншого боку, спостерігається поширення явища дивергенції (розпаду на підставі ідеологічних та інших розбіжностей) вже існуючих взаємозв'язків між правовими системами та правовими сім’ями. Запропоновано авторську періодизацію розвитку правової ідеології сучасної української держави, в якій виділено чотири основні етапи. Така структуризація дала підстави стверджувати про інтегративний характер сучасної правової ідеології та поєднання явищ конвергенції та дивергенції.

Розглянуто проблематику державних інтересів у правовій системі України. Реалізація й захист інтересів держави є об'єктивною необхідністю з погляду виконання завдань держави й забезпечення розвитку суспільства. Із цієї метою державна влада застосовує правові механізми, які можуть супроводжуватись обмеженням приватних прав, інтересів особистого, колективного характеру, призводити до виникнення конфліктів між соціальними інтересами. Ці механізми повинні відповідати засадам пропорційності, забезпечувати справедливий баланс між інтересами держави і приватними правами, інтересами. Невиправданий характер державно-владних заходів, котрі здійснюються в державних інтересах, недостатня ефективність цих заходів у багатьох випадках відбувається внаслідок некоректного тлумачення державних інтересів з боку органів законодавчої, виконавчої, судової влади. Наукове дослідження природи інтересів держави має здійснюватись на основі теоретичних засад, вироблених наукою в межах загальної проблематики інтересів у праві, а також з урахуванням міжнародно-правових підходів в аспекті відповідальності держав, оцінки державно-владних обмежувальних заходів, які застосовуються державами щодо учасників суспільних відносин. Державні інтереси варто розглядати як інтереси, котрі наділені ознаками структурності, об'єктивності й публічності. Такі інтереси визнані державою, мають в своїх основі загальносуспільні потреби, охоплюють державно-правові засоби реалізації загальносуспільних потреб. Саме під цим кутом зору державно-владні заходи держави законодавчого, управлінського або судового характеру, спрямовані на реалізацію або захист державних інтересів мають аналізуватись державною владою. Недостатнє врахування сукупності ознак державних інтересів у процесі прийняття й застосування державно-владних заходів їх реалізації знижує ефективність цих заходів, у багатьох випадках призводить до визнання рішень, дій державних органів протиправними з погляду національного та міжнародного права, перешкоджає реалізації дійсних інтересів держави.

Розкрито поняття та багатоманітність правових систем. Наведено критерії типологізації правових систем сучасності. Висвітлено історичні умови формування та розвитку, ознаки та структуру романо-германського, американського й англійського, іудейського, індуського, ісламського, китайського, японського, а також латиноамериканського та скандинавського права. Увагу приділено правовій системі України, надано характеристику сучасного етапу її розвитку.

Здійснено загальнотеоретичний аналіз поняття та особливостей юридичного закріплення функцій сучасного українського права на світоглядному загально-правовому та спеціально-юридичному рівнях. Встановлено, що особливості юридичного закріплення функцій сучасного українського права перебувають у тісному зв’язку з тими політико-правовими реаліями, в яких трансформується національна правова система України. Проаналізувавши основні підходи до класифікації сучасних функцій українського права було встановлено, що ідеологічній функції належить у цих підходах важливе місце, зважаючи на її постійний характер та регулятивний і ціннісний потенціал. Здійснена сутнісна характеристика ідеологічної функції в системі сучасних функцій українського права дозволила виокремити головні історичні етапи становлення та юридичного закріплення цієї функції права в Україні диференціюючи особливості її застосування у конкретну історичну епоху. Подано бачення мети і завдань ідеологічної функції у контексті формування правової системи України, а також проаналізовано її ціннісний зміст, важливий для подальшого формування правової ідеології держави. Вивчення функціональних особливостей та напрямів реалізації ідеологічної функції права в Україні дозволило виокремити етнонаціональні та культурні чинники цього процесу, маркувати політико-правові детермінанти, а також соціально-економічні умови реалізації ідеологічної функції у правових реаліях українського сьогодення, які у тому числі диктують необхідність гармонізації норм вітчизняного законодавства із міжнародними правовими стандартами, що відбуваються із залученням ідеологічної функції права.