Висвітлено проблеми трансформаційного періоду. Розглянуто особливості становлення ринкової економіки. Охарактеризовано демократичний устрій та інститути громадянського суспільства. Особливу увагу приділено досягненню державотворчого процесу, проаналізовано його недоліки.

Проаналізовано перебіг процесу зародження та розвитку українського конституціоналізму та новітнього конституційного процесу. Визначено чинники, що стоять на заваді впровадженню верховенства права (ВП) в українську політичну й юридичну культуру: спадщина російської культурної традиції, ленінський інструменталізм, радянське позитивістське правознавство, догматизм вітчизняної науки, зумовлений великою прихильністю до юридичного позитивізму. Запропоновано ВП як своєрідне та цілісно-інтегроване явище правовладдя сприймати як нормативний ідеал, до якого на підставі стандарту справедливості має прагнути українська юридична система, зокрема з позитивним правом, витвореним державою.

Проанализировано течение процесса зарождения и развития украинского конституционализма и новейшего конституционного процесса. Определены факторы, препятствующие внедрению верховенства права (ВП) в украинскую политическую и юридическую культуру: наследие российской культурной традиции, ленинский инструментализм, советское позитивистское правоведение, догматизм отечественной науки, обусловленный склонностью к юридическому позитивизму. Предложено ВП как своеобразное и целостно-ориентированное явление правовластия воспринимать как нормативный идеал, к которому на основе стандарта справедливости должна стремиться украинская юридическая система, в частности с позитивным правом, созданным государством.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)-1 я431(0) + Х910.1 я431(0)

Рубрики:

Державне право окремих країн

Держава як суб'єкт міжнародного права. Основні права і обов'язки держав

Шифр НБУВ: Ж73401 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено процеси еволюції монархічної та республіканської форм правління. Охарактеризовано особливості архаїчного, класичного та конституційного типів монархічного правління. Наголошено на існуванні двох типів республіканського правління – архаїчного та конституційного. Зазначено, що заздалегідь регламентувати процеси формування й функціонування державного апарату буде практично неможливо, саме тому конституційний тип правління відійде в минуле, змінившись на щось більш адекватне.

Розкрито теоретико-методологічні засади державно-церковних відносин в контексті державотворення. Висвітлено проблему відносин держави і церкви в державотворчому процесі у науковій літературі. Досліджено вплив церкви на формування системи морально-етичних цінностей українського суспільства в контексті державно-церковних відносин. Проаналізовано громадсько-політичний вплив церкви на державотворчі процеси. Вивчено еволюцію моделей державно-церковних відносин в Україні в контексті державотворчих процесів у ХХ ст. Визначено основні напрями співпраці держави і церкви за умов сучасного державотворчого процесу в Україні.

Обговорено особливості сучасного конституційного процесу в Україні з урахуванням національного вибору та стратегічних пріоритетів її цивілізаційного розвитку, доцільність модернізації Основного Закону з метою зміцнення конституційного правопорядку. Розглянуто питання визначення конституційних основ національної економічної системи, громадянського суспільства, вдосконалення засад народовладдя, системи прав і свобод людини та посилення їх гарантій. Викладено проблеми оптимізації конституційної моделі здійснення державної влади, визначено подальші шляхи розвитку правової системи на засадах верховенства права.

Розкрито предмет і значення спецкурсу історії українського державотворення, що має тисячолітню традицію. Проаналізовано визначальні етапи державності України. Розкрито проблемні питання, в яких міститься сутність і стисла історія української держави на різних її етапах, як і причини періодичного занепаду та відродження.

Обгрунтовано вплив державно-церковних відносин на процеси державотворення в Україні у XX - на початку XXI ст. та науково-практичну концептуалізацію нової партнерської моделі гармонізації цих відносин на сучасному етапі функціонування Української держави. Розглянуто концептуальні підходи, орієнтовані на вивчення проблематики державно-церковних відносин у контексті державотворення. Досліджено еволюцію основних політико-філософських концепцій відносин держави і церкви як підгрунтя для класифікації моделей державно-церковних відносин в Україні (у XX ст. - на початку XXI ст.). Розроблено науково-практичні рекомендації щодо гармонізації державно-церковних відносин та системи державного управління в законотворчому полі і визначено перспективні напрями державно-церковних відносин у процесі гармонізації міжнаціональних стосунків. Відображено систему взаємодії держави і церкви у сфері подолання православного розколу і становлення єдиної Помісної православної церкви в Україні. Розкрито сутність партнерської моделі державно-церковних відносин на сучасному етапі державотворення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)-1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання комплексної характеристики Конституції Української Народної Республіки 1918 р. як нормативного акту та політичного документу, її змісту та юридичних властивостей, а також місця та ролі в процесі становлення і розвитку вітчизняного конституціоналізму.

Закріплення ідеї поділу державної влади та системи стримувань і противаг у законодавстві України відбулося на ранніх етапах формування української державності. Проголошення незалежності активізувало процес нормотворчої діяльності у сфері державного будівництва, створило передумови для створення дієвої системи врівноваження основних гілок влади в Україні. В умовах глибоких змін у сфері державного управління, проведення політики децентралізації постає необхідність у дотриманні ключових основ, теорії та практики поділу влади та забезпеченні дієвості системи стримувань і противаг, зважаючи на історичні закономірності її створення. Розглянуто законодавчі та теоретичні аспекти формування ідеї поділу влади та системи стримувань і противаг в Україні, висвітлено елементи системи стримувань і противаг, які були закріплені чинним законодавством нашої держави. Зроблено акцент на ключових актах законотворчості, що створили умови для розвитку основних інститутів державної влади, прослідковано історичний шлях упровадження сучасних механізмів поділу державної влади. Увагу приділено позиціям Конституційного Суду України в регулюванні питань організації державної влади в Україні. Проаналізовано історичні передумови закріплення ідеї поділу влади та стримувань і противаг, що необхідні для проведення демократичних процесів у сучасній Україні. Процес розбудови механізму державної влади в сучасних умовах потребує конструктивної взаємодії та взаємозалежності гілок влади, за допомогою чого можливе проведення ключових державотворчих процесів. Механізм державної влади в умовах демократії завжди потребуватиме оптимальної та дієвої системи стримувань і противаг, побудову якої потрібно здійснювати з урахуванням історичних особливостей формування вказаного інституту з моменту проголошення України демократичною, правовою, незалежною державою.

Визначено основи нової парадигми формування державницького патріотизму на засадах кількісної (податкової) домінанти інвестиційного зростання. Вперше здійснено порівняльний аналіз низки конституцій щодо фінансового забезпечення державотворення. Проведено еволюційний екскурс у передумови конституційного становлення державотворчого патріотизму нації на можливостях кількісних критеріїв та вироблено концепцію, виділено інструментарний апарат оцінювання і порівняння саме такого патріотизму. Виокремлено особливості та розглянуто місце цього патріотизму у фінансово-податковому механізмі інвестиційного зростання, що дає змогу вносити управлінські рішення в його формування та відповідні заходи щодо активізації, забезпечуючи тим підвищення його інтегрального рівня. Комплексно розглянуто сучасні новації насамперед податкового спрямування, які впливають на результативність такого патріотизму в динаміці.

Закріплення ідеї поділу державної влади та системи стримувань і противаг у законодавстві України відбулося на ранніх етапах формування української державності. Проголошення незалежності активізувало процес нормотворчої діяльності у сфері державного будівництва, створило передумови для створення дієвої системи врівноваження основних гілок влади в Україні. В умовах глибоких змін у сфері державного управління, проведення політики децентралізації постає необхідність у дотриманні ключових основ, теорії та практики поділу влади та забезпеченні дієвості системи стримувань і противаг, зважаючи на історичні закономірності її створення. Розглянуто законодавчі та теоретичні аспекти формування ідеї поділу влади та системи стримувань і противаг в Україні, висвітлено елементи системи стримувань і противаг, які були закріплені чинним законодавством нашої держави. Зроблено акцент на ключових актах законотворчості, що створили умови для розвитку основних інститутів державної влади, прослідковано історичний шлях упровадження сучасних механізмів поділу державної влади. Увагу приділено позиціям Конституційного Суду України в регулюванні питань організації державної влади в Україні. Проаналізовано історичні передумови закріплення ідеї поділу влади та стримувань і противаг, що необхідні для проведення демократичних процесів у сучасній Україні. Процес розбудови механізму державної влади в сучасних умовах потребує конструктивної взаємодії та взаємозалежності гілок влади, за допомогою чого можливе проведення ключових державотворчих процесів. Механізм державної влади в умовах демократії завжди потребуватиме оптимальної та дієвої системи стримувань і противаг, побудову якої потрібно здійснювати з урахуванням історичних особливостей формування вказаного інституту з моменту проголошення України демократичною, правовою, незалежною державою.

Проведено комплексне теоретичне дослідження децентралізації публічної влади в правовій теорії та державотворчій практиці. Проаналізовано ґенезу ідеї децентралізації в світовій політико-правовій думці та державотворчій практиці. Досліджено сутність децентралізації та особливості її визначення в теорії держави та права. З’ясовано історіографію та методологію дослідження децентралізації публічної влади. На основі досвіду європейських демократій, узагальнено основні сучасні концепції децентралізації влади. Визначено особливості та моделі децентралізації публічної влади в унітарній державі, а також співвідношення явищ децентралізації та федералізації. Проаналізовано вплив глобалізації як правового явища на децентралізацію публічної влади в державі. Узагальнено особливості децентралізації влади в умовах демократичної трансформації. Комплексно проаналізовано нормативно-правову базу реформи децентралізації в Україні та процес реформування місцевого самоврядування як напрям децентралізації публічної влади. Вказано на проблеми проведення конституційної реформи щодо децентралізації влади в Україні та можливості удосконалення процесу передачі функцій і повноважень від центральних органів влади до місцевих.