Виокремлено ознаки, особливості, що притаманні діаспорі та закордонним українцям. Вивчено поняття, наміри співпраці та партнерства із закордонними українцями. Запропоновано дефініції "співпраця - із закордонними українцями" та "взаємодія із закордонними українцями". Названо особливості державної політики щодо співпраці із закордонними українцями та виокремлено її мету, завдання, напрями. Визначено, що Закон України "Про закордонних українців" потребує негайного доопрацювання в частині поняття "закордонний українець", порядку видачі посвідчення закордонного українця, системи організаційно-структурних формувань, що здійснюють співпрацю із закордонними українцями. Запропоновано пропозиції щодо усунення зазначених прогалин.

Після набуття незалежності завдяки запровадженню свободи пересування та під впливом економічних труднощів перехідного періоду міграція населення України значно активізувалася. Для забезпечення соціального захисту громадян за кордоном Україна підписала низку міждержавних угод у сфері соціального та пенсійного забезпечення. Разом з тим відсутні угоди з країнами, де працевлаштована значна кількість працівників-мігрантів з України, зокрема з Італією, Грецією. Частина працівників-мігрантів навіть у тих країнах, з якими укладено угоди, працюють без належного оформлення трудових відносин і не можуть скористатися правом на соціальне забезпечення. Проблеми виникають із імплементацією угод, що пов'язано як з їх змістом, так і вадами механізмів реалізації. За таких умов основний тягар соціальних виплат щодо трудових мігрантів та членів їх сімей несе Україна. Урегулювання питання соціального захисту мігрантів вимагає посиленої уваги держави. Крім подальших переговорів щодо укладання угод про соціальне забезпечення з основними країнами призначення українських працівників-мігрантів, необхідно заохочувати мігрантів до участі у системі добровільного соціального страхування в Україні.

Дослідження діаспори здійснено з використанням антропологічного, аксіологічного та герменевтичного підходів. Визначено місце діаспори у системі суб'єктів права. На основі поділу колективних суб'єктів права-спільнот на організовані та неорганізовані виявлено специфіку розмежування діаспори та національної меншини. З'ясовано зміст державної діаспоральної політики у системі державної політики. Визначено, що основним напрямом реалізації державної діаспоральної політики є захист прав закордонних співвітчизників. Досліджено напрями впливу діаспори на розвиток сучасною права та сучасної держави. Перший напрям пов'язаний з участю діаспори у нормотворчому процесі у ролі лобі. Другий напрям - участь діаспори у формуванні глобальної правової системи. Третій напрям - створення передумов для дифузії правових норм і правових систем держав розселення.