Вперше проаналізовано публічний дискурс американських президентів, його вплив на практичну діяльність та зовнішню політику Сполучених Штатів упродовж 1945 - 2012 рр. Показано, що використання риторики очільниками США істотно впливає на формування зовнішньополітичного курсу і обумовлює необхідність його практичної реалізації. Простежено динаміку публічних виступів Г. Трумена, Д. Ейзенхауера, Дж. Кеннеді, Л. Джонсона, P. Ніксона, Дж. Форда, Дж. Картера, Р. Рейгана, Дж. Буша-ст., Б. Клінтона, Дж. Буша-мол. та Б. Обами. Розкрито роль риторики у формуванні і реалізації зовнішньої політики Вашингтона на глобальному, регіональному та локальному рівнях. Розроблено концепцію, яка грунтується на визнанні діалектичного зв'язку зовнішньої політики Вашингтона з публічним дискурсом американських президентів. Встановлено реальну роль і функції риторики та ступінь її впливу на формування, прийняття і реалізацію зовнішньополітичних рішень. Запропоновано авторську постановку проблеми, що полягає у комплексному вимірі (з домінантою прагматичного та синергетичного підходів) зовнішньої політики США.

Проаналізовано діяльність Президента Дж. Ф. Кеннеді за часів Карибської кризи 1962 р., який базується на використанні нових документів, отриманих з Архіву національної безпеки США та особистих архівів політичних діячів. Зосережджено увагу на розгортанні відносин з СРСР, які б могли призвести до початку Третьої світової війни.

Досліджено питання організації роботи інформаційного блоку Адміністрації Президента Сполучених Штатів Америки, зокрема структурних підрозділів, які відповідають за інформаційну політику, зв'язки з політичними партіями, громадськістю, засобами масової інформації.

Визначено сутність координування державних комунікацій та ризики відсутності координаційних процесів. Виходячи із завдань координування, розглянуто підходи до формування державних комунікацій у США та роль Президента США у цих процесах. Зроблено висновки щодо потреби й ризиків визначальної ролі президента в координуванні державних комунікацій в Україні.