На підставі аналізу державницьких засад у фармацевтичному законодавстві 28-ми країн світу виокремлено дві групи критеріїв класифікації фармацевтичних систем державного управління: за ступенем централізації функцій і повноважень органів державної влади в галузі, а також за характером і рівнем впливу державного та суспільного регулювання фармацевтичної діяльності. Визначено базові країни (Франція, Данія, Швейцарія, Польща) за запропонованими класифікаційними ознаками та проведено змістовний аналіз принципових засад і повноважень органів державного управління фармацією в цих країнах. Згідно з об'єктивними тенденціями розвитку галузі встановлено, що ефективність національних систем державного управління фармацевтичною галуззю потребує обгрунтованого поєднання принципів централізму, децентралізму та раціонального впливу державного та суспільного регулювання фармацевтичної діяльності.

В результате анализа государственных основ в фармацевтическом законодательстве 28-ми стран мира выделены две группы критериев классификации фармацевтических систем государственного управления: по степени централизации функций и полномочий органов государственной власти в отрасли, а также по характеру и уровню влияния государственного и общественного регулирования фармацевтической деятельности. Определены базовые страны (Франция, Дания, Швейцария, Польша) по предложенным классификационным признакам и проведен содержательный анализ принципиальных основ и полномочий органов государственного управления фармацией в этих странах. Согласно объективным тенденциям развития отрасли установлено, что эффективность национальных систем государственного управления фармацевтической отрасли нуждается в обоснованном сочетании принципов централизма и децентрализма, а также рационального влияния государственного и общественного регулирования фармацевтической деятельности.

On the basis of analysis of state bases in the pharmaceutical legislation of 28 countries of the world two groups of criteria have been selected for classification of the state management pharmaceutical systems: by the degree of centralization of functions and plenary powers of the state authorities in industry, as well as the character and the level of influencing of the governmental and public control of the pharmaceutical activity. The basic countries (France, Denmark, Switzerland and Poland) havebeen determined according to the classification features and the content analysis of the principal bases and plenary powers of the state management organs in pharmacy in these countries have been conducted. According to the objective progress trends of industry, it has been shown that the efficiency of the national state control systems of the pharmaceutical branch needs the grounded combination of the principles of centralism and decentralism, as well as the rational influencing of the governmental andpublic control of the pharmaceutical activity.

Рассмотрена проблема целесообразности использования в Украине опыта правового регулирования медицинской деятельности, применяемого в зарубежных странах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4/8)14 + Х881.9(4/8)112

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано зарубіжний досвід законотворчого процесу в галузі охорони здоров'я багатьох країнах світу. Визначено, що різні суспільства по-різному підходили до вирішення цього питання, але спільною рисою всіх нормативно-правових актів є практичне втіленням панівних (у відповідний час) поглядів на проблему охорони громадського здоров'я. Досвід Європейського Союзу, а також США та країн колишнього радянського табору показує, що механізм фінансового забезпечення охорони здоров'я можна успішно вдосконалювати як у рамках бюджетного фінансування, так і в межах соціального медичного страхування.

Запропоновано історичний нарис 50-річного розвитку сімейної медицини у світі та 25-річного впровадження сімейної медицини в Україні. Наведено хронологічну динаміку змін нормативно-правової бази реформування системи охорони здоров'я на засадах сімейної медицини в Україні. Висвітлено сучасні проблеми впровадження та шляхи їх розв'язання.

Проведо аналіз національного та міжнародного законодавства із забезпечення прав пацієнтів та дослідити основні тенденції розвитку лікарняного сектору в Україні і зарубіжних країнах. Використано міжнародні акти по захисту прав пацієнтів, які вивчалися із застосуванням контент-аналізу, бібліосемантичного та аналітичного досвіду. Результати дослідження та їх обговорення: потреба аналізу найкращих доказових практик з управління, планування, фінансування, організації надання медичної допомоги актуальна для багатьох країн світу. Особливу увагу акцентовано на вивченні та аналізі організації і методів фінансування таких закладів.

Розглянуто та проаналізовано сучасні медико-юридичні, клінічні та біоетичні аспекти поняття та практики еутаназії як штучного завершення життя людини, що страждає на важкі невиліковні хвороби. Відтворено історичні корені терміну, етимологію і сучасне трактування поняття "еутаназія", наведено її різновиди. З огляду на легітимізацію практики еутаназії у деяких країнах, особливу увагу автора приділено правовій кваліфікація еутаназії у сучасному світі та в Україні. Наведено та проаналізовано основні міжнародні та національні правові акти, спрямовані проти еутаназії. Наголошено, що паліативна і хоспісна допомога невиліковно хворим пацієнтам у термінальній період життя є сучасною цивілізованою альтернативою еутаназії. Розглянуто соціальні та юридичні аспекти еутаназії у контексті загального та медичного права у світі та в Україні.

Здійснено аналіз зарубіжних наукових концептуальних підходів щодо комунікацій і комунікативних технологій у системі охорони здоров'я. Розглянуто проблеми комунікації в контексті сучасних дослідницьких підходів, що надало змогу систематизувати та виокремити різні сторони комунікативної діяльності в системі охорони здоров'я.

Мета дослідження - порівняння моделей електронних публічних закупівель у системі охорони здоров'я (ОЗ) України та країнах світу. Результати. Проведене дослідження нормативно-правового регулювання та особливостей організації публічних закупівель в ОЗ у країнах Світової організації торгівлі (СОТ) та Європейського Співтовариства (ЄС). З метою спрощення процедур міжнародних торгів країн-членів СОТ відповідно до Переглянутої Угоди про державні закупівлі (GPA), яка набрала чинності 6.04.2014 р., створено єдине правове поле та інформаційний простір, використовуються національні та міжнародні електронні портали. Публічні закупівлі на ринку ЄС регулюються відповідними Директивами (the EU Procurement Directives). Ринок публічних закупівель України динамічно розвивається та реформується з метою забезпечення прозорості, відкритості процедур закупівель, економії коштів та уникнення корупційних порушень. Обсяг державних закупівель в Україні складає близько 13 % ВВП, що відповідає загальноєвропейській практиці. Законодавство в сфері публічних закупівель гармонізоване з міжнародними нормами. Електронна система закупівель ProZorro визнана однією з найкращих у світі, але потребує удосконалення нормативно-правового регулювання щодо підвищення відповідальності та професіоналізації користувачів. Висновки: узагальнення та використання закордонного досвіду дозволить удосконалити систему публічних закупівель у галузі ОЗ.

Виготовлення лікарських засобів (ЛЗ) в аптеках є частиною належного фармацевтичного забезпечення населення. Його обсяги в Україні останнім часом скорочуються, але поширення виготовлення ЛЗ в аптеках приватної форми власності свідчить про перспективність цього виду діяльності. Мета роботи - аналіз сучасного стану виготовлення ЛЗ в аптеках та його законодавчого регулювання в зарубіжних країнах, формулювання основних напрямів реформування законодавства України з цього питання. Матеріалами дослідження були наукові публікації у рецензованих зарубіжних виданнях із подальшим використанням бібліосемантичного методу, методу узагальнення та системного аналізу даних. Аналіз публікацій стосовно практики виготовлення ЛЗ у зарубіжних країнах свідчить про зростання її обсягів. У більшості країн така діяльність є невід'ємною частиною фармацевтичної опіки та належного забезпечення населення ЛЗ. Поряд зі звичайними аптеками, широко розповсюджене виготовлення ЛЗ у лікарняних аптеках. Структура виготовлення ЛЗ у кожній країні відрізняється. За звітом компанії Global Market Insights за 2018 р. основними терапевтичними напрямами в ній була замісна гормонотерапія, знеболення, дерматологія, спеціалізовані ЛЗ та парентеральне харчування. За останні декілька років було здійснено перегляд нормативної бази, яка регламентує виготовлення ліків в аптеках. В ЄС оновлено Настанову PIC/S та затверджено другий варіант Резолюції Ради ЄС із виготовлення ЛЗ в аптеках. Для контролю розповсюдження серійного виготовлення стерильних ЛЗ, у США з 2013 р. цей вид діяльності контролюється FDA. Обов'язковою вимогою до здійснення серійного виготовлення стерильних ЛЗ за кордоном є дотриманням вимог GMP. Таким чином, розвиток аптечного виготовлення є перспективним напрямом фармацевтичної діяльності. Незважаючи на скорочення кількості виробничих аптек, в Україні аптеки готують і специфічні ЛЗ. Контроль якості ЛЗ, виготовлених в умовах аптеки, регламентується низкою нормативних документів, вимоги яких схожі з міжнародними. Однак для відповідності сучасним світовим тенденціям необхідно здійснити їх перегляд та оновлення.

Мета роботи - дослідження актуальних правових аспектів вилучення донорських анатомічних матеріалів, визначення основних проблемних питань такої діяльності та окреслення шляхів удосконалення нормативно-правових гарантій охорони життя та здоров'я особи при експлантації донорських анатомічних матеріалів. Досліджено сучасну національну та міжнародну нормативну базу, що встановлює основні принципи вилучення донорських анатомічних матеріалів. Використані методи пошуку, аналізу, систематизації та узагальнення інформації. Необхідність у досконалій правовій базі трансплантології пов'язана насамперед з особливими відносинами між донором і реципієнтом, специфіка яких полягає у рівному для кожного з них праві на життя. До недоліків нормативно-правового регулювання трансплантації часто відносять чинну юридичну модель надання згоди або незгоди на вилучення анатомічних матеріалів у померлих осіб. У такій ситуації, на думку авторів, необхідно, зберігши чинну юридичну модель отримання згоди, зосередитись на вдосконаленні самої її процедури, механізму фіксації та державного контролю. Також необхідна подальша гармонізація національного законодавства з міжнародними принципами правового регулювання вилучення донорських анатомічних матеріалів з урахуванням національних особливостей та реалізації державної політики з розвитку трансплантації. Результати дослідження підтверджено авторським статистичним спостереженням. Висновки: виходячи із незаперечності пріоритету прав людини, необхідності гарантій права людини на життя і тілесну недоторканність незалежно від юридичної моделі отримання згоди на вилучення анатомічних матеріалів, держава повинна забезпечити дієвий механізм ефективного контролю отримання та фіксації згоди потенційного донора.

Досліджено теоретичні основи вивчення ролі організацій в інституційній системі державного регулювання охорони здоров'я. Визначено вплив неоінституціоналізму на визначення місця організацій в інституційному механізмі державного управління, розкрито сутність міжнародних організацій та визначення передумов їх співпраці з органами державного управління, виявлено та досліджено теоретичні передумови функціонування міжнародних організацій в інституційній системі державного управління сферою охорони здоров'я. Проведено аналіз функціонування міжнародних організацій в системі державного регулювання охорони здоров'я, зокрема аналіз співпраці органів державного управління із міжнародними медичними організаціями за їх функціональними напрямами та аналіз ефективності систем охорони здоров'я в країнах світу та в Україні на основі кластерного аналізу. На основі проведеного аналізу визначено проблеми діяльності міжнародних організацій у сфері охорони здоров'я України. Запропоновано напрями вдосконалення інституційного механізму державного управління охороною здоров'я на основі співпраці з міжнародними організаціями. З цією метою досліджено практику впровадженняміжнародного грантового проекту в Рівненській області в контексті реалізації Концепції Загальнодержавної програми "Здоров'я-2020: український вимір", запропоновано напрями вдосконалення інституційного механізму державного управління охороною здоров'я на основі співпраці з міжнародними організаціями, визначено місце міжнародних організацій в концептуальній моделі функціонування інституційної системи державного регулювання охорони здоров'я.

Розглянуто тенденції реформування сфери охорони здоров'я в Україні, пов'язані з вирішенням проблем фінансово-економічного, ресурсного забезпечення, диверсифікації джерел фінансування сфери на сучасному етапі трансформацій. Здійснено порівняльний аналіз фінансування сфери охорони здоров'я України та зарубіжних країн. Розглянуто особливості фінансування сфери охорони здоров'я зарубіжних країн як досвід для України та передумови розвитку і примноження людського капіталу в Україні. Висвітлюються питання фінансування системи охорони здоров'я та ефективність його використання в умовах обмежених ресурсів, забезпечення якості надання медичної допомоги як основи державної політики галузі. Визначено, що питання фінансування охорони здоров'я посідають важливе місце в державній політиці різних країн. Отже, охорона здоров'я завжди потребує ресурсних вкладень, адже якість медичного обслуговування і стан здоров'я населення залежать від забезпеченості медичної галузі матеріально-технічними, трудовими, фінансовими ресурсами та від їх ефективного використання. Тому об'єктивною необхідністю є вироблення фінансових засад реформування охорони здоров'я. Це означає, що проблеми ресурсного забезпечення галузі охорони здоров'я завжди актуальні для держави, для всього суспільства та кожного громадянина. Висвітлено сучасний стан розвитку медичної галузі в Україні. Наведено статистичні дані, якими характеризується сфера охорони здоров'я держави. Розглянуто джерела фінансового забезпечення системи охорони здоров'я України. Обгрунтовано необхідність подальшого реформування системи охорони здоров'я в Україні. Доведено, що країні необхідна трансформація фінансового механізму галузі на основі фінансового забезпечення сфери охорони здоров'я на фоні загального оновлення та очищення фінансової системи.

Розкрито проблемні аспекти правового регулювання евтаназії в зарубіжних державах та перспективи його впровадження в Україні. Висвітлено право на смерть як правову категорію, історію виникнення та розвитку евтаназії. Розглянуто поняття, особливості та види евтаназії, порядок їх здійснення та правові наслідки, розкрито сутність права на евтаназію у практиці ЄСПЛ, особливості застосування евтаназії в зарубіжних державах, а також перспективи легалізації евтаназії та асистованого самогубства в Україні. Наведено кримінально-правову оцінку умисного позбавлення життя на прохання потерпілої особи.

Мета роботи - аналіз теоретичних аспектів реалізації принципу доступності у сфері охорони здоров'я. Однією з найважливіших у житті людини та суспільства є сфера охорони здоров'я. Доведено, що принцип доступу до медичної допомоги є вирішальним для забезпечення правового статусу пацієнта, і він викладений у багатьох міжнародних документах. Міжнародне право визначає основні стандарти доступності медичної допомоги, які забезпечують фінансову, територіальну, професійну та інформаційну доступність. Доступність медичної допомоги є одним із основних принципів правового статусу пацієнтів, має комплексний характер, охоплює доступність медичної допомоги та наявність ліків та інших лікарських засобів, що широко закріплено міжнародним, регіональним і національним законодавством. Виокремлено наступні критерії доступності: фінансовий (рівний доступ до якісних послуг незалежно від економічної спроможності оплатити медичні послуги, з урахуванням комплексної, ефективної та безпечної медичної допомоги, виступає відображенням ступеня соціальної захищеності особи), в той же час економічна доступність визначається найкращими інтересами пацієнта); територіальний (виражаються в можливості фізичного доступу до закладів охорони здоров'я, медичних спеціалістів необхідного профілю, медичних служб і закладів); професійний (можливість доступу до якісної допомоги, яка відповідає потребам пацієнта, безпосередньо пов'язана з професіоналізмом спеціалістів та іншого медичного персоналу); інформаційний (забезпечує доступ) до інформації, пов'язаної зі станом здоров'я пацієнта, проведеними медичними заходами та тими, які необхідні особі для підтримки та відновлення здоров'я, з урахуванням статистики їх ефективності та побічних ефектів, відомостей про можливість застосування останніх досягнення медицини тощо).