Висвітлено методологічні засади державного контролю у сфері виконавчої влади, зокрема, особливості цієї влади як об'єкта державного контролю, його сутність та значення, принципи, завдання та функції, а також систему правового регулювання. Значну увагу приділено аналізу механізму та процедур державного контролю у сфері виконавчої влади, а також шляхів удосконалення його організаційно-правових засад. Акцентовано на питаннях зовнішнього та внутрішньосистемного державного контролю у даній сфері, охарактеризовано парламентський контроль як вищу форму державного контролю у сфері виконавчої влади, контрольні повноваження Президента України щодо діяльності органів виконавчої влади, адміністративну юстицію як форму судового контролю. Детально розглянуто контроль Кабінету Міністрів у даній сфері, особливості державного контролю у діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, контрольні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері виконавчої влади.

Розглянуто теоретичні та практичні питання, пов'язані з аналізом таких категорій, як законність та юридична гарантія, визначено характерані їх ознаки. Сформульовано поняття юридичних гарантій законності в адміністративній діяльності ОВС, розглянуто зміст і цільове призначення даних гарантій. Проаналізовано діючі правові норми, які визначають юридичні гарантії законності в адміністративній діяльності ОВС. Проведено наукову класифікацію юридичних гарантій законності в даній сфері суспільних відносин, розкрито специфічні особливості виділених груп.

Визначено завдання, функції та повноваження органів місцевого самоврядування (ОМС) у сфері профілактики адміністративних правопорушень. Вперше сформульовано нові за змістом підходи щодо здійснення профілактичних заходів ОМС та їх посадовими особами. Охарактеризовано механізми взаємодії ОМС з іншими суб'єктами профілактики на місцях. Аргументовано та запропоновано підходи щодо об'єктно-суб'єктних характеристик системи профілактики адміністративних правопорушень. Показано напрями вдосконалення чинного законодавства України й актів ОМС у сфері профілактики адміністративних правопорушень.

Розглянуто принципи, функції та методи роботи органів місцевого самоврядування. Досліджено види та форми контролю, здійснювані в місцевому самоврядуванні й узагальнено критерії, покладені в основу класифікацій контролю. Розкрито порядок проведення громадського контролю в різних сферах діяльності органів місцевого самоврядування: у системі благоустрою населених пунктів, у сфері забезпечення охорони навколишнього середовища та реалізації земельних відносин, за формуванням цін і тарифів. Проаналізовано механізми реалізації відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Висвітлено особливості притягнення до адміністративної й кримінальної відповідальності винних осіб і надано рекомендації щодо зменшення кількості правопорушень.

Розглянуто сутність громадського контролю як однієї із форм державного управління за діяльністю органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів. Шляхом аналізу сучасної законодавчої бази встановлено основні напрями здійснення громадського контролю. Надано пропозиції щодо подальшого розвитку цієї форми участі громадян у здійсненні управління.

Розглянуто особливості здійснення громадського контролю за діяльністю міліції політичними партіями. Увагу приділено правовому статусу політичних партій та їх впливу на публічно-правові відносини, а також програмним цілям політичних партій щодо здійснення дієвого громадського контролю за діяльністю міліції.

Визначено понятійний апарат науки державного управління щодо дефініції контролю в системі місцевого самоврядування. Розроблено пропозиції щодо посилення контролю з боку органів місцевого самоврядування за суб'єктами господарювання у сфері містобудування. Запропоновано механізми контролю таких органів у сфері забезпечення охорони рослинного світу. Розроблено пропозиції щодо законодавчого забезпечення визначення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування через урегулювання деяких надходжень до місцевих бюджетів. Удосконалено науковий підхід до класифікації повноважень зазначених органів у сфері земельних відносин. Обгрунтовано власне бачення функціонування інституту фінансового контролю в системі місцевого самоврядування. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення науково-практичного підходу до законодавчого забезпечення здійснення громадського контролю в цій системі.

З'ясовано зміст виконавчої влади як об'єкта державного контролю. Проаналізовано сутність та значення державного контролю у сфері виконавчої влади. Досліджено принципи, форми та методи державного контролю у сфері виконавчої влади. З'ясовано особливості зовнішнього та внутрішньосистемного державного контролю у сфері виконавчої влади. Надано характеристику адміністративної процедури проведення контролю у сфері виконавчої влади. Визначено особливості адміністративного оскарження рішень суб'єктів державного контролю у сфері виконавчої влади Сформульовано адміністративно-правові й організаційні заходи щодо підвищення ефективності державного контролю у сфері виконавчої влади.

Вироблено концептуальний підхід до розв'язання актуальних проблем організації та проведення державного контролю за безпекою руху транспортних засобів в Україні. З'ясовано сутність та значення безпеки руху транспорту в реалізації національної транспортної політики. Сформульовано поняття, мету, завдання, систематизовано принципи та визначено інституційні засади контролю за безпекою руху транспортних засобів. Уточнено складові організаційно-правового механізму державного контролю за безпекою руху транспортних засобів і запропоновано шляхи їх удосконалення. Визначено предмет, форми та методи контролю за безпекою перевезень, з'ясовано особливості застосування заходів адміністративного примусу під час проведення контролю в цій сфері.

Проаналізовано адміністративно-правові засади здійснення контролю за діяльністю ВНЗ України. Поглиблено знання про сутність та особливості ВНЗ України як об'єкта контролю, сформульовано поняття контролю за їх діяльністю. З'ясовано структуру механізму контролю за діяльністю ВНЗ, визначено його види. Розкрито предмет контролю за діяльністю ВНЗ України, увагу приділено вдосконаленню системи суб'єктів, які його здійснюють. Визначено форми та методи контролю за діяльністю ВНЗ України, охарактеризовано організаційні та процедурні засади його здійснення.

Розглянуто економіко-правові фактори ризиків розвитку системи експортного контролю України та їх вплив на рівень воєнно-економічної безпеки держави. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти системи експортного контролю України. Визначено причини виникнення ризиків в організації експортного контролю, їх потенційні загрози та можливість впливу на рівень фінансування оборони.

Вперше обгрунтовано державне управління у сфері демократичного цивільного контролю (ДЦК) над сектором безпеки і оборони України та розроблено науково-практичні рекомендації органам державної влади щодо шляхів розвитку і підвищення дієвості функціонування ДЦК над сектором безпеки і оборони в системі державного управління. Розкрито сутність державного управління у сфері ДЦК над сектором безпеки і оборони України. Проаналізовано можливі негативні наслідки у політичній, економічній, соціальній, екологічній, воєнній сферах у разі відсутності дієвого ДЦК над сектором безпеки і оборони України. Запропоновано перспективну модель розвитку і підвищення ефективності державного управління у сфері ДЦК над сектором безпеки і оборони України. Розроблено Концепцію залучення громадськості до забезпечення ДЦК за діяльністю структур сектору безпеки і оборони України. Доведено, що правовим механізмом вирішення завдань щодо розвитку ДЦК за діяльністю силових структур держави має стати створення Національної стратегії розвитку ДЦК над сектором безпеки і оборони України.

Розглянуто основні питання судового контролю під час здійснення судами адміністративного судочинства в адміністративних справах. Досліджено зміст понять "контроль", "нагляд", "судовий контроль", "правосуддя". Розглянуто здійснення контролю судами в процесі розгляду адміністративних справ. Визначено форми та способи здійснення судами судового контролю в адміністративному судочинстві, а також етапи та межі здійснення такого судового контролю. Розглянуто принципи здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві. Проаналізовано генезис становлення адміністративної юстиції та здійснення судового контролю на території України. Визначено форми реалізації судового контролю. Проаналізовано форми та способи здійснення судового контролю на різних стадіях здійснення судочинства за КАС України. Розмежовано види судового контролю в адміністративному судочинстві, а також визначено сутність судового контролю у разі розглядання адміністративних справ за КАС України. Передбачено дієві механізми вдосконалення судового контролю та форм його здійснення за КАС України.

Здійснено нагляд та відомчий контроль як основних засобів забезпечення законності в діяльності служб та підрозділів ОВС. Розглянуто принципи, форми та методи здійснення прокурорського нагляду та відомчого контролю. Визначено проблемні питання правової основи, організації та здійснення прокурорського нагляду та його співвідношення із завданнями інших суб'єктів державного контролю за законністю в діяльності служб та підрозділів ОВС, в тому числі та під час проведення оперативно-розшукової діяльності. Проаналізовано поняття законності та дисципліни в діяльності служб та підрозділів ОВС. Запропоновано методики перевірки діяльності ОВС та суб'єкти. Що здійснюють нагляд та відомчий контроль за цією діяльністю. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері прокурорського нагляду та відомчого контролю за законністю в діяльності служб та підрозділів ОВС.

Розглянуто сучасні напрями наркополітики в сфері адміністрування наркоконтролю. Охарактеризовано види діяльності у зазначеній сфері. Обгрунтовано повноваження суб'єктів адміністрування наркоконтролю у сфері протидії незаконному обігу наркотиків. Приділено увагу адміністративній відповідальності за адміністративні порушення, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків.

Висвітлено особливості методології дослідження контролю діяльності публічної адміністрації, формування і розвитку наукових поглядів щодо сутності та змісту контролю діяльності публічної адміністрації. Визначено його принципи та суб'єкти, розкрито та охарактеризовано процедури контролю діяльності публічної адміністрації. Акцентовано увагу на новітніх формах контролю діяльності публічної адміністрації, зокрема, державній та громадській експертизі й публічних і громадських слуханнях. Запропоновано розглядати методологію дослідження контролю у двох аспектах - дискрептивному та прескрептивному. Встановлено, що державний контроль має такі специфічні ознаки: імперативний та обов'язковий характер, правовий характер, право суб'єктів втручатися в діяльність підконтрольних органів.

Розглянуто стан і проблеми системи моніторингу безпеки в Україні та її відмінності від систем розвинутих країн. Проаналізовано функції залежно від цілей, сам процес моніторингу розглядається як складова інформаційної технології безпеки. Запропоновано створення трирівневої системи моніторингу. Розглянуто будову критеріїв безпеки за принципами ризик-орієнтованого підходу, алгоритми аналізу інформації, концепцію нової системи та питання ведення бази даних і бази знань з питань безпеки.

З використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки розкрито особливості адміністративно-правових засад громадського контролю за діяльністю Служби безпеки України (СБУ), а також сформульовано пропозиції та рекомендації, що спрямовані на їх удосконалення. Охарактеризовано значення громадського контролю за діяльністю правоохоронних і безпекових органів для розвитку демократичної правової держави. Визначено поняття та запропоновано класифікацію принципів громадського контролю за діяльністю СБУ, які включають принципи законності, верховенства права, системності, прозорості, соціальної відповідальності, толерантності, цілеспрямованості, доцільності й обгрунтованості. Сформульовано мету та функції громадського контролю за діяльністю СБУ. Охарактеризовано сучасний стан розвитку адміністративно-правового забезпечення громадського контролю за діяльністю СБУ та визначено наявні в цій сфері проблеми. Надано характеристику адміністративно-правового статусу суб'єктів громадського контролю за діяльністю СБУ, його об'єкта та предмета. Особливу увагу приділено формам і методам громадського контролю у досліджуваній сфері. Визначено шляхи впровадження закордонного досвіду у систему громадського контролю за діяльністю СБУ. Сформульовано напрями підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення громадського контролю за діяльністю СБУ та запропоновано зміни та доповнення до Законів України "Про Службу безпеки України", "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", "Про громадські об'єднання" та інших правових актів.

Із єдиних методологічних позицій розглянуто застосування системного підходу до вирішення проблеми оцінювання могутності держави. Проаналізовано існуючі методи розрахунку оцінки могутності держави та обгрунтовано метод,що використовувався в дослідженні. Обгрунтовано подальше використання терміна "індикатор могутності держави" (ІМД) на заміну "оцінка могутності держави". На підставі проведених розрахунків та аналізу ІМД отримано класифікацію провідних країн світу за рівнем ІМД, визначено характер тенденцій його подальших змін та побудовано регресійні прогнозні моделі. Зазначені тенденції змін індикатора національної могутності провідних держав світу окреслюють більш динамічну і складну безпекову ситуацію у світі. Індикатор могутності держави - важливий інструмент системного аналізу, прогнозування та стратегічного планування. За допомогою моніторингу він може стати потужною самостійною аналітичною процедурою.

Проаналізовано існуючі підходи щодо моніторингу в системі державного управління як одного з видів інформаційного забезпечення, запропоновано його визначення, яке відповідає сутності процесу спостереження у складі інформаційного забезпечення системи державного управління. Обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення, а також необхідність взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення в системі державного управління.