Розглянуто сучасні напрями наркополітики в сфері адміністрування наркоконтролю. Охарактеризовано види діяльності у зазначеній сфері. Обгрунтовано повноваження суб'єктів адміністрування наркоконтролю у сфері протидії незаконному обігу наркотиків. Приділено увагу адміністративній відповідальності за адміністративні порушення, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків.

Здійснено пошук нових форм та принципів інституціоналізації соціально-економічних, культурних та геополітичних перетворень, у ході яких відбувається реанімація традиційних антропоцентричних засад формування й реалізації державної політики, запровадження відповідних моделей публічного управління. Громадське здоров'я визначається як головний ціннісний атрибут, навколо якого формується синергія ефективної соціогуманітарної політики держави з її антропними вимірами та константами. Здійснено теоретико-методологічний аналіз громадського здоров'я як умови національної безпеки держави, систематизовано основні дослідницькі підходи до сфери громадського здоров'я за сучасних умов суспільного розвитку, ідентифіковано його корелятивність відповідно до вимог суспільства та технологічність запровадження нормативно-правових змін у сфері прийняття ефективних державно-управлінських рішень щодо оптимізації системи управління громадським здоров'ям як стратегічної складової забезпечення національної безпеки держави.

Розглянуто актуальні для України питання сутності та особливостей державної політики у сфері питного водопостачання. Розглянуто загальні характеристики процесу вироблення державної політики у сфері питного водопостачання в Україні з огляду на глобальні цілі щодо сталого розвитку, зокрема із застосуванням науково-практичного підходу щодо циклу вироблення політики: ініціювання - формування - ухвалення - реалізація - оцінка. Розглянуто локалізацію глобальних цілей щодо сталого розвитку у частині забезпечення якісним та безпечним водопостачанням та їх вплив на державну політику. Обгрунтовано необхідність подальших досліджень державної політики щодо досягнення глобальних цілей щодо сталого розвитку у сфері питного водопостачання, у тому числі в їх нерозривному зв'язку з іншими складовими глобальних цілей.

Охарактеризовано методологію розроблення демографічних моделей та запропоновано авторську концепцію класифікації моделей, які забезпечують продовження тривалості та збереження якості життя. Ідентифіковано результативність таких моделей, які забезпечують відповідні параметри соціального захисту населення, а відтак і підвищують показники його відтворення та подовження тривалості життя. Обгрунтовано, що нерівність у доступі до якості медичних послуг диверсифікує середні показники демографічної статистики, в результаті чого сучасні держави вимушені вдаватися до своєрідної деконструкції пріоритетів реалізації публічної політики в напрямі забезпечення найвищої цінності - життя людини. Це слугуватиме зниженню показників смертності, подовженню тривалості якісного життя як стратегічної умови забезпечення національної безпеки держави. Інструментарій захисту національної безпеки сучасної держави базується на розумінні людського потенціалу як головного багатства соціальної системи. Досліджено особливості функціонування результативної системи громадського здоров'я, спрямованої на посилення ресурсного потенціалу держави. Встановлено, що демографічна модель збереження громадського здоров'я, включаючи відповідні соціальні фактори, також залежить від рівня розвитку наукових знань, які визначають сферу та рівень функціонування системи охорони здоров'я.

Визначено особливості здійснення адміністративно-правового режиму протиепідеміологічного, протиепізоотичного, протиепіфітотичного обмежувального спрямування. Виокремлено види адміністративно-правових обмежень, що застосовуються в межах режиму. Визначено суб'єктів застосування режиму.

Розроблено структурно-функціональну модель державної політики забезпечення права на охорону здоров'я хворих на деменцію в Україні шляхом застосування нових методологічних підходів на основі узгодження медико-соціальних потреб, окреслення переліку управлінських функцій через відповідне нормативно-правове забезпечення, що грунтується на переході від галузевого до інтегрованого підходу у системній суспільно-владній взаємодії для реалізації цілеспрямованої державної політики з питань деменції. Запропоновано принципово новий комплексний підхід щодо процесів адаптації механізмів державного управління із забезпечення права на охорону здоров'я хворих на деменцію, обгрунтовано необхідність впровадження цілісної концепції формування та реалізації державної політики з питань деменції. Удосконалено категорійно-понятійний апарат державного управління в системі охороною здоров'я і соціального захисту населення, зокрема: "державна політика забезпечення права на охорону здоров'я хворих на деменцію", "медико-соціальний супровід", "право на охорону здоров'я хворих на деменцію", "особа, що здійснює догляд", "нагляд, догляд", "здоров'я" (у контексті державного управління), "охорона здоров'я", що розширило можливості їх використання у теоретико-прикладній діяльності державного управління. Розглянуто шляхи модернізації ринку медико-соціальних послуг шляхом модифікації механізму державно-приватно партнерства та розвитку неінституційних проектів, принципи адаптації управлінських заходів для суб'єктів реалізації державної політики з питань деменції, організаційні підходи щодо системи безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров'я та соціального захисту населення для підвищення їх компетентностей з питань деменції з метою забезпечення належної якості та комплексності надання послуг хворим на деменцію та сім'ям/особам, що їх доглядають. Дістало подальшого розвитку: концептуальні підходи щодо формування державної політики, спрямованої на розв'язання соціальних проблем, обумовлених старінням населення, демографічною кризою, міграцією населення та соціального захисту особам похилого віку в Україні; систематизація міжнародного досвіду формування та реалізації державної політики з питань деменції для можливості імплементації кращих зарубіжних практик в українських реаліях; вектори практичного застосування та змістового наповнення комплексу механізмів державного управління охороною здоров'я, базуючись на посиленні причинно-наслідкових зв'язків між видами медичних та соціальних послуг для осіб похилого віку загалом і хворих на деменцію зокрема; методологічний базис формування національних/регіональних програм з питань деменції.

Висвітлено зміст та особливості адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення. Визначено поняття, мету, завдання та принципи забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення. Розглянуто сутність факторів середовища життєдіяльності, які впливають на благополуччя населення. Розкрито зміст негативних факторів середовища життєдіяльності людини, виокремлено їх характерні ознаки й особливості. Проаналізовано систему нормативно-правових актів у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення. Визначено шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, виокремлено основні фактори ефективності публічного адміністрування в даній сфері. З'ясовано зміст і специфіку діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання під час забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади механізмів державного управління ціноутворенням в системі охорони здоров'я України. Проаналізовано програмно-цільову структуру системи охорони здоров'я України. Досліджено кращий світовий досвід державного управління в діяльності системи охорони здоров'я у країнах Європейського Союзу. Проведено комплексний аналіз сучасного стану механізмів фінансування галузі охорони здоров'я України. Здійснено обґрунтування сучасних підходів до вдосконалення механізмів державного управління системою охорони здоров'я. Надано оцінку сучасного функціонування закладів охорони здоров'я. Визначено роль і місце маркетингового механізму управління в системі охорони здоров'я України. Окреслено основні напрями та пріоритети реформування сфери охорони здоров'я в Україні. На основі системного аналізу розроблено концептуальну модель розрахунку вартості медичних послуг у системі закладів охорони здоров'я. Дослідження теоретичних і методичних положень роботи ґрунтовано на загальнонаукових принципах проведення комплексних досліджень, роботах провідних вітчизняних і зарубіжних вчених із питань державного управління галуззю охорони здоров'я. Для реалізації визначених мети та завдань у процесі дослідження широко використано комплекс взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, спрямованих на одержання об'єктивних і достовірних результатів.

Проаналізовано зміст поняття "здоров'я" та генезис розвитку адміністративно-правового й організаційного забезпечення у сфері охорони здоров'я з часів Київської Русі та до теперішнього часу. Досліджено сутність понять "адміністративно-правове забезпечення охорони здоров'я", "організаційне забезпечення охорони здоров'я" та види юридичної відповідальності у сфері охорони здоров'я. Проведено співвідношення понять "державне управління" та "публічне адміністрування". Розглянуто систему публічного адміністрування у сфері охорони здоров'я. Визначено й охарактеризовано зміст та види форм і методів публічного адміністрування у сфері охорони здоров'я. Приділено увагу значенню державного контролю та нагляду у сфері охорони здоров'я. Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо організації забезпечення охорони здоров'я. Запропоновано шляхи вдосконалення правового й організаційного забезпечення охорони здоров'я в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду та можливостей його адаптації в нашій державі.

Увагу присвячено теоретико-методологічним і практичним аспектам формування механізму публічно-приватного партнерства в сфері охорони здоров'я в Україні та розробці на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення розвитку партнерських відносин влади, приватного сектору та громадянського суспільства як системного .механізму досягнення Цілей Сталого Розвитку України. Обґрунтовано розширене тлумачення сутності соцієтального феномену публічно-приватного партнерства. Представлено механізм державно-приватного партнерства в процесі реформування сектору охорони здоров'я в Україні, головною метою якого є консолідація ресурсів і розподіл ризиків у державному та приватному секторах. Здійснено класифікацію основних форм державно-приватного партнерства відповідно до реалізації відносин державних і приватних партнерів. Розкрито інноваційні механізми публічно-приватного партнерства в розвинених країнах світу. Визначено специфіку реформи системи охорони здоров'я в Україні та представлено модель реалізації програми розвитку державно-приватного партнерства. Розроблено концептуальну комплексну модель владно-суспільної взаємодії в процесі формування та реалізації проєктів державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я.

Вироблено теоретичні засади адміністративно-правового забезпечення діяльності публічної адміністрації у сфері охорони громадського здоров'я. З'ясовано поняття “громадське здоров'я”. Визначено сутність, правову природу та джерела права охорони громадського здоров’я. Розкрито систему суб’єктів публічної адміністрації у сфері охорони громадського здоров'я. Проаналізовано основні принципи та розглянуто сучасний стан правового забезпечення адміністративно-процедурної діяльності публічної адміністрації у сфері охорони громадського здоров'я.