Викладено основи природоохоронного інспектування як необхідної умови збереження природних ресурсів та їх ощадливого використання. Наведено основні вимоги до організації робіт з природного інспектування, розкрито основні аспекти здійснення державного контролю за охороною та раціональним використанням водних ресурсів, за станом природно-заповідного фонду, у галузях охорони атмосферного повітря, охорони земель, використання надр, збереження лісів та інших рослинних ресурсів, охорони, використання та відтворення тваринного світу, у сферах поводження з відходами, з небезпечними хімічними речовинами. Значну увагу приділено питанням екологічного контролю на державному кордоні. Розглянуто види відповідальності та застосування заходів впливу до порушників природоохоронного законодавства. Наведено зразки основних документів, що використовуються під час здійснення природоохоронного інспектування.

Висвітлено правові засади здійснення державного контролю органами адміністративної юрисдикції в сільському господарстві України. Наведено загальну характеристику правового інституту здійснення державного контролю в сільському господарстві органами адміністративної юрисдикції. Розкрито поняття адміністративної юрисдикції, її принципи та завдання в АПК. Охарактеризовано адміністративно-юрисдикційні правовідносини в АПК, увагу приділено провадженням у справах про адміністративні правопорушення. Подано детальну інформацію про адміністративну юрисдикцію у сфері рибництва, лісокористування, використання земельних ресурсів України, ветеринарній та фітосанітарній сферах. Акцентовано на адміністративній юрисдикції санітарно-епідеміологічної служби у сфері контролю якості харчової продукції.

Проведено юридичний аналіз основних теоретичних і практичних проблем створення та функціонування системи державного контролю та нагляду у галузі охорони довкілля в Україні за умов соціально-економічних та адміністративних перетворень, вироблення науково-обгрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо напрямів раціоналізації відповідної системи контролю та нагляду й оптимізації його організаційних, нормативно-правових, функціональних і процедурних засад. Зазначено, що державний контроль є пріоритетним видом контролю у галузі охорони довкілля. Розглянуто актуальні проблеми вироблення наукових рекомендацій щодо формування відповідної системи, наповнення її відповідними "працюючими" блоками (підсистемами та компонентами), які мають зайняти в ній властиве їм місце. Досліджено проблеми державного контролю у галузі охорони довкілля в Україні, в якому враховані особливості міжнародного досвіду в даній сфері та відповідних адміністративних реформ і практики правореалізації в сучасній українській державі.

Встановлено зміст державного контролю за раціональним використанням і охороною земель у системі державного управління земельними ресурсами.

Досліджено організаційно-правове забезпечення державного, самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною надр в Україні. За результатами аналізу наукової доктрини, сучасних міжнародних стандартів і досвіду зарубіжних держав сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавчого регулювання контрольної діяльності у сфері надрокористування.

Розглянуто нормативно-правове регулювання юридичної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки. Визначено, що одним із найпоширеніших порушень земельного та кримінального законодавства є самовільне зайняття земельних ділянок, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Комплексно досліджено сутність та особливості адміністративно-правових засад управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави. Визначено сутність екологічної безпеки як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Охарактеризовано сутність управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави та його значення. Узагальнено принципи та функції управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави. Визначено особливості діяльності суб'єктів управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави та розкрито основні напрями їх взаємодії. Охарактеризовано сутність форм управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави. Узагальнено зарубіжний досвід забезпечення екологічної безпеки держави й опрацьовано можливості його використання в Україні. Розроблено пропозиції щодо вирішення проблем адміністративно-правового регулювання доступу до публічної інформації у сфері забезпечення екологічної безпеки держави. Надано рекомендації щодо реформування системи управління у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні. Опрацьовано систему критеріїв і показників оцінювання ефективності управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави.

Проаналізовано стан землекористування в товарному сільськогосподарському виробництві. Наведено дані суттєвого погіршення кількісних та якісних характеристик сільськогосподарських земель. Зазначено серйозну недосконалість законодавчо-правового супроводу питань оренди земель і державного нагляду за правильністю землекористування. Мета роботи - розробка пропозицій із вдосконалення державного нагляду за виконанням орендарями вимог щодо збереження родючості грунтів, в тому числі й за рахунок впровадження науково обгрунтованих законодавчих пропозицій.

На підставі вивчення наукової юридичної літератури, законодавчих та інших нормативно-правових актів комплексно досліджуються правові питання здійснення екологічного контролю й нагляду у сфері охорони надр. Проаналізовано історико-правові аспекти еволюції законодавства в цій царині, здійснено науково-порівняльний аналіз понять, видів і форм екологічного контролю й нагляду, виокремлено спільні ознаки і критерії розмежування цих правових категорій; сформульовано поняття "державний гірничий нагляд»" розкрито юридичний зміст категорії "правова охорона надр". Обгрунтовано доцільність застосування розроблених рекомендацій ЄС для проведення екологічного контролю у досліджуваній сфері; запропоновано вдосконалити застосування дисциплінарної відповідальності в сфері контролю й нагляду за охороною надр. Зроблено теоретичні висновки, окреслено низку проблем, що потребують розв'язання і сформульовано пропозиції щодо змін чинного законодавства, що дозволить удосконалити правове врегулювання екологічного контролю й нагляду у сфері охорони надр.

Визначено методологічні засади дослідження публічного управління у сфері використання природних ресурсів, зокрема охарактеризовано цю сферу як об’єкт публічного управління, з’ясовано сутність та структуру адміністративно-правового механізму публічного управління у зазначеній сфері та його нормативні засади. Встановлено види суб’єктів публічного управління у сфері використання природних ресурсів та особливості їх адміністративно-правового статусу. Охарактеризовано форми та зміст публічного управління у сфері використання природних ресурсів, а також адміністративні процедури у зазначеній сфері (дозвільно-ліцензійне, контрольно-наглядові та адміністративно-деліктне провадження). Окреслено шляхи розвитку адміністративно-правових засад публічного управління у сфері використання природних ресурсів в Україні шляхом узагальнення зарубіжного досвіду публічного управління у цій сфері та визначення можливостей його адаптації до правової системи України, а також напрямків розвитку нормативних засад, удосконалення змісту та процедур публічного управління у сфері використання природних ресурсів.

Розкрито несправедливості у формуванні територій об'єднаних територіальних громад (ОТГ) у процесі реформи місцевого самоврядування, що проявляються у різновеликих, нерівномірних обсягах їх землекористувань і ресурсних основ у цілому для місцевого соціально-економічного розвитку. Методичний підхід, застосований структурами влади при визначенні спроможності об'єднаних громад при їх формуванні (щодо відповідності критеріям - площа території та чисельність населення), призвів до того, що у сільських районах з низькою щільністю населення довелося формувати великі за територією ОТГ, щоб досягти визначених параметрів за кількістю населення. Гіпотеза про те, що територіально великі ОТГ є спроможними, виявляється неоднозначною: з одного боку, території землеволодінь і землекористувань 2 - це ресурс для соціально-економічного розвитку громад, з іншого, - за великої території зростають витрати на надання населенню базових послуг у віддалених селах, адміністративні витрати тощо. Доведено, що великомасштабні сільські ОТГ мають стати об'єктами державної підтримки за типом "сільські території у несприятливих умовах" відповідно до Державної стратегії регіонального розвитку на 2021 - 2027 роки. Обгрунтовано несправедливості централізації повно-важень з розпорядження земельними ресурсами; земельна децентралізація як передача відповідних повноважень органам місцевого самоврядування ОТГ нарешті матиме завершення, згідно з Указом Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15.10.2020 р. № 449, що сприятиме упорядкованості у цій сфері та наповненню місцевих бюджетів. Доцільно також у рамках ОТГ надати право внутрішнім громадам розпоряджатися земельними ресурсами своєї господарської території в інтересах цих громад. Розкрито дискримінаційні аспекти адміністративного переформатування 120 добровільно сформованих і функціонуючих ОТГ, згідно із затвердженими Урядом перспективними планами 2020 р.: через визнання їх недостатньо спроможними вони мають доєднати інші громади або об'єднатися (приєднатися) у більш масштабні ОТГ.

Систематизовано теоретичні підходи до визначення сутнісних характеристик державного регулювання обігу земель; узагальнено концептуальні основи функціонування механізмів державного регулювання обігу земель державної та комунальної власності. Узагальнено також підходи до функціонування механізмів державного регулювання обігу земель державної та комунальної власності за кордоном. Розкрито становлення системи державного регулювання обігу земель державної та комунальної власності в Україні, виявлено особливості організаційного механізму державного регулювання обігу земель у державному та комунальному секторах економіки, здійснено аналіз функціонування правового механізму державного регулювання обігу земель державної та комунальної власності. Розроблено концептуальні положення стратегії регулювання обігу земель державної та комунальної власності в Україні. Удосконалено теоретичне обґрунтування функціонування правового механізму державного регулювання обігу земель публічної власності, а також набуло подальшого розвитку функціонування складових організаційного механізму державного регулювання обігу земель державної та комунальної власності.

Досліджено проблему публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр в Україні. Розкрито історично-правову ґенезу управління в галузі використання й охорони надр у різних суспільних формаціях на теренах українських земель (з періодизацією). Сформульовано визначення категорії "публічне адміністрування в галузі використання та охорони надр", проведено її аналіз, розмежування з іншими дотичними категоріями та поняттями. Досліджено зміст та особливості адміністративних правовідносин публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр. Надано правову характеристику та здійснено таксономічний поділ суб'єктів публічного адміністрування. 3'ясовано, що систему адміністративних органів України, що здійснюють публічне адміністрування в галузі використання та охорони надр, формують передусім органи публічної влади (органи виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування). Інші суб'єкти, зокрема, юридичні особи публічного права (державні підприємства, національні акціонерні товариства тощо), що виконують делеговані державою функції надання публічних послуг. Проаналізовано адміністративно-правовий механізм публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр. Визначено поняття механізму та принципів публічного адміністрування в галузі використання й охорони надр. Надано характеристику організаційно-інституційному забезпеченню публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр та засобів функціонально-правового характеру у цій сфері. Узагальнено та класифіковано нормативні акти за трьома групами: спеціалізовані нормативні акти, комплексні нормативні акти та інтегровані, тобто нормативні акти, що регулюють правовідносини, пов’язані з надрами, у тому числі публічним адмініструванням, незалежно від виду їх діяльності. Розкрито функції публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр у взаємозв'язку з їх інституціональним забезпеченням, акцентовано увагу на закріплення функцій публічного адміністрування галузі в компетенції суб'єктів публічного адміністрування. Обґрунтовано, що особливості функціонального забезпечення публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр детерміновані особливостями об'єкта правовідносин із процесами зміни соціально-економічної та політичної систем у державі. Охарактеризовано зарубіжний досвід у сфері публічного адміністрування надрової галузі у зарубіжних країнах (на прикладах Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан, Республіки Киргизстан, Канади, Сполучених Штатів Америки, Королівства Норвегії, Федеративної республіки Німеччини та Республіки Франції). Розкрито сутність і особливості адміністративно-правової відповідальності у сфері використання та охорони надр. Визначено особливості адміністративно-правової відповідальності органів публічної адміністрації у сфері використання та охорони надр. Сформульовано визначення поняття "адміністративно-правовий засіб удосконалення публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр", окреслено напрями та визначено принципи засобів удосконалення публічного адміністрування в галузі використання і охорони надр. Визначено перспективні напрямки удосконалення засобів публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр, а саме: удосконалення нормативно-правової бази публічного адміністрування в досліджуваній галузі, у тому числі наближення законодавства України до права Європейського Союзу, адаптації законодавства до європейських норм; удосконалення системи нагляду та контролю в галузі використання та охорони надр, зокрема утворення державних органів інтегрованого державного органу природоохоронного моніторингу та нагляду (контролю), який матиме повноваження в досліджуваній галузі; посилення екологічної складової публічного адміністрування в галузі використання та охорони надр; залучення громадськості при прийнятті управлінських рішень, що стосуються охорони навколишнього природного середовища і відповідно надр як його складової; удосконалення інформаційного забезпечення в галузі використання та охорони надр, надрокористування, створення та ведення загальнодержавні кадастрів природних ресурсів, проведення моніторингу; удосконалення наукового забезпечення управлінської діяльності в галузі використання та охорони надр, зокрема залучення до проведення аналітичних робіт спеціалізованих науково-дослідних установ, упровадження науково обґрунтованих підходів до публічного адміністрування, впровадження прогресивних технологій.

Мета роботи - дослідити, чи існує суттєва кореляція між землекористуванням та корупцією сільських кадрів; з іншого боку, необхідно визначити, які фактори впливають на цей вид корупції, та внести пропозиції щодо зменшення цього явища. Розвиток сільського господарства та суспільства нерозривно пов'язаний з освоєнням і використанням землі. Закон надає сільським чиновникам повноваження вирішувати питання землекористування від імені всіх жителів села. У цьому випадку в деяких сільських чиновників виявилася корупція. Через величезну суму коштів, пов'язаних із корупційними справами в цій сфері, це завдає шкоди інтересам селян та авторитету влади. Теоретично проаналізовано причини цього явища через те, що місцева влада використовує землю як основний засіб збільшення фіскальних надходжень, а забудовники та місцеві державні службовці формують спільноту інтересів певною мірою для власних інтересів. Виходячи з зазначених факторів впливу на дослідження та аналізу того, чи існує зв'язок між передачею землі, експропріацією та корупцією сільських кадрів, результати показують, що в Хенані між ними немає суттєвої кореляції. Хоча політика та розвиток, пов'язана з землею, мають фундаментальний вплив на сільське суспільство, освоєння та використання землі може лише надати можливість, але не впливає безпосередньо на корупцію сільських кадрів. Можна помітити, що фактори, що впливають на корумпованість сільських кадрів, багатогранні. Однак існує значна позитивна кореляція (значно на рівні довіри 0,05) між такими факторами, як тиск оцінювання вищого рівня, розкриття інформації та рівень доброчесності кадрів. З точки зору села, якщо такий вид корупції має місце, іноді важко зупинити сільських фермерів, і можна покладатися лише на обмеження та стримування та противаг вищого рівня влади. Тому, щоб зменшити поширеність цього явища, можна підвищити прозорість інформації в процесі прийняття та реалізації рішень щодо землеустрою, а також уряди та відомства вищого рівня посилити нагляд та оцінку, а також направляти сільські кадри, очистити адміністрацію через партійну ідеологію.

Визначено періодизацію становлення та розвитку дозвільної системи (далі – ДС) у сфері використання та охорони надр і поняття та ознаки ДС у досліджуваній сфері. Досліджено, сформульовано та охарактеризовано систему принципів ДС у сфері використання та охорони надр в Україні, до яких віднесено загальні та спеціальні принципи. Розкрито поняття, сформульовано класифікацію та розглянуто види дозвільних документів в галузі використання та охорони надр. Узагальнено та систематизовано організаційно-правове та функціонально-правове забезпечення ДС. Запропоновано на підставі комплексного аналізу шляхи розмежування повноважень органів спеціальної компетенції, з метою усунення дублювання та забезпечення реалізації повноважень у сфері контролю та охорони надр за єдиним уповноваженим центральним органом державної влади - Державної служби геології та надр України. Досліджено стадій ДС в галузі використання та охорони надр в Україні, що дало змогу встановити необхідність скасування дозвільного порядку надання надр у користування і необхідність заміни спеціального дозволу еколого-правовим договором про умови використання та охорони надр, який би укладався між Державною службою геології та надр України та конкретними надрокористувачами. Виявлено тенденцію до скорочення кількості документів дозвільного характеру у досліджуваній сфері, що спричиняє ризики виникнення екологічної небезпеки у зв'язку з діяльністю надрокористувачів у процесі використання надр. Сформульовано: визначення еколого-правової відповідальності у межах дозвільної системи та виокремлено самостійні заходи такої відповідальності, рекомендації, спрямовані на вдосконалення положень екологічного законодавства щодо правового регулювання дозвільної системи в галузі використання та охорони надр в Україні.

Здійснено наукове обгрунтування механізмів формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин в Україні, у якому виявлено проблеми у сфері земельних відносин для їх подальшого розв'язання шляхом удосконалення механізмів у цій сфері, а також розроблено науково-практичні рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації основних напрямів державної політики, спрямованих на вдосконалення земельних відносин та створення сприятливих умов для сталого розвитку землекористування міських і сільських територій, забезпечення конституційних прав громадян та суспільства щодо їх реалізації у сфері земельних відносин. Визначено зміст та інструментальну складову правового, економічного, організаційного, інформаційного, фінансового, адміністративного, мотиваційного, психологічного, соціального, системно-аналітичного, програмно-цільового механізмів. Установлено і теоретично обгрунтовано зміст критеріїв оцінки щодо визначення ефективності механізмів формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин в Україні. Розроблено і обгрунтовано зміст процесуальної моделі забезпеченая якості реалізації державної політики у сфері земельних відносин. Запропоновано шляхи вдосконалення механізмів реалізації державної політики у сфері земельних відносин в Україні та заходи щодо вдосконалення правового механізму взаємодії органів державної влади з громадськістю в процесі формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин в Україні.