Освещены проблемы совершенствования правового механизма осуществления государственной регистрации в сфере предпринимательства. Охарактеризована единая национальная система государственной регистрации. Проанализирован административно-правовой статус субъектов регистрации. Рассмотрены вопросы совершенствования регистрационных процедур и реализации принципа "единого окна" в рамках государственно-регистрационной деятельности.

Проаналізовано теоретико-методологічні, нормативні засади та проблеми практичного здійснення дозвільного провадження в Україні. Висвітлено сутність, особливості та структуру адміністративного процесу. Розкрито поняття, предмет і завдання дозвільного провадження, систему його правового регулювання. Охарактеризовано зміст і процедури даного провадження, проаналізовано правовий статус його суб'єктів і порядок здійснення окремих видів - реєстраційно-ліцензійного й установчо-дозвільного провадження. Увагу приділено засобам забезпечення виконання загальнообов'язкових правил дозвільного провадження, зокрема, адміністративній відповідальності за проступки в цій сфері.

Проанализированы теоретико-методологические, нормативные основы и проблемы практического осуществления разрешительного производства в Украине. Освещены сущность, особенности и структура административного процесса. Раскрыты понятие, предмет и задачи разрешительного производства, проанализированы правовой статус его субъектов и порядок осуществления отдельных видов - регистрационно-лицензионного и учредительно-разрешительного производства. Уделено внимание средствам обеспечения выполнения общеобязательных правил разрешительного производства, в частности, административной ответственности за проступки в этой сфере.

Висвітлено проблеми правового регулювання ліцензування торговельної діяльності в Україні, проаналізовано співвідношення ліцензування господарської та торговельної діяльності. Визначено компетенцію органів ліцензування, правовий статус ліцензіатів, порядок видання ліцензій на провадження торговельної діяльності, обгрунтовано положення про нефіскальне ліцензування. Описано особливості контролю у сфері ліцензування торговельної діяльності, який здійснюється органами ліцензування та іншими державними органами. Розглянуто питання адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері ліцензування торговельної діяльності.

Освещены проблемы правового регулирования лицензирования торговой деятельности в Украине, проанализированы соотношения лицензирования хозяйственной и торговой деятельности. Определены компетенция органов лицензирования, правовой статус лицензиатов, порядок выдачи лицензий на производство торговой деятельности, обосновано положение о нефискальном лицензировании. Описаны особенности контроля в сфере лицензирования торговой деятельности, осуществляемом органами лицензирования и другими государственными органами. Рассмотрены вопросы административно-правовой ответственности за правонарушения в сфере лицензирования торговой деятельности.

Проведенный аналитический обзор размещения субъектов хозяйствования оборота контролируемых лекарственных средств на территории Украины показал отсутствие системы (государственного регулирования) количества таких субъектов в разных регионах страны. Отсутствие систематичности в разрешении размещения субъектов хозяйственной деятельности приводит к их накоплению в одних регионах и минимальному количеству в других. Введение системы расчета необходимого количества хозяйственной деятельности лицензиатов для каждой области даст возможность оптимизировать их работу.

Проаналізовано зміст та розкрито суть дозвільної діяльності щодо підприємництва й особливостей її адміністративно-правового регулювання. Сформульовано визначення поняття дозвільної діяльності щодо підприємства та визначено принципи цієї діяльності. Обгрунтовано висновок, що певною сферою підприємницької діяльності, що може бути предметом адміністративно-правового регулювання, коли вона не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці, й обов'язковим учасником відносин у сфері підприємництва, є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа), засобом діяльності якого є, зокрема, надання дозволів. У тих сферах підприємницької діяльності, які становлять загрозу національній безпеці, дозволи не повинні видаватись, а сама підприємницька діяльність має бути заборонена. Здійснено класифікації: документів, які надаються суб'єктами дозвільної діяльності у процесі реалізації дозвільних повноважень; видів дозвільної діяльності щодо підприєництва; органів виконавчої влади - суб'єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва. Розкрито особливості адміністративно-правового регулювання окремих видів даної діяльності. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації з метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.

Розкрито сутність, ознаки та напрями підприємницької діяльності як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Визначено функції та засоби адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності. Проаналізовано чинне законодавство України, що регулює суспільні відносини, які виникають з приводу здійснення державними органами публічно-владних повноважень у сфері підприємницької діяльності. Визначено обсяг регулювання підприємницької діяльності як однієї з функцій державних регуляторних органів у межах їх повноважень. Досліджено поняття, зміст і структуру адміністративно-правового режиму. Розроблено класифікацію адміністративно-правових режимів підприємницької діяльності, визначено їх сутність і місце у системі адміністративно-правових режимів в Україні. Висвітлено особливості окремих видів адміністративно-правових режимів підприємницької діяльності в Україні. Наведено рекомендації щодо удосконалення правового регулювання режимів підприємницької діяльності.

Комплексно досліджено проблеми правового регулювання ліцензування торговельної діяльності в Україні. Проаналізовано співвідношення ліцензування господарської діяльності в цілому та ліцензування торговельної діяльності як загального особливого. Визначено особливості даної діяльності як об'єкта ліцензування. Досліджено компетенцію органів ліцензування. Визначено правовий статус ліцензіатів. Розглянуто порядок видачі ліцензії на провадження торговельної діяльності. Обгрунтовано положення про нефіскальний характер ліцензування. Визначено особливості контролю у сфері ліцензування торговельної діяльності, який здійснюється органами ліцензування й іншими державними органами. Досліджено питання адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у зазначеній сфері.

Комплексно досліджено організаційно-правові засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмеження, юридичну природу та місце цього процесу серед видів адміністративного провадження. На підставі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і законодавства зарубіжних країн досліджено суть і завдання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельні ділянки як об'єкти оподаткування, права власності та користування. Комплексно проаналізовано адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти запровадження інституту реєстрації прав як виду неюрисдикційного провадження. Розроблено пропозиції щодо кардинальної зміни суті, форм і методів адміністративного управління земельними ділянками та нерухомим майном, приведення його у відповідність з Конституцією України. Розглянуто проблемні питання діяльності відомчих органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Розкрито сутність поняття, досліджено правове регулювання та проаналізовано процедуру здійснення адміністративного провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено місце реєстраційного провадження в адміністративному процесі. Розкрито сутність поняття провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, описано систему його правового регулювання. Охарактеризовано види та правовий статус учасників адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розглянуто його структурні елементи. Досліджено способи забезпечення законності здійснення реєстраційних процедур. Обгрунтовано шляхи удосконалення провадження з державної реєстрації прав на нерухоме майно, наведено пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів про регулювання даної процедури.

Розглянуто адміністративно-правові засади регулювання порядку створення та діяльності товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) як різновиду госпадарюючих суб'єктів. Увагу приділено особливостям державної реєстрації ТОВ, питанням ліцензування, патентування, контролю та припинення їх діяльності, а також проблемам взаємодії ТОВ з іншими суб'єктами правовідносин. Проаналізовано зарубіжний досвід в даній сфері, визначено перспективи вдосконалення адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності ТОВ в Україні.

Рассмотрены административно-правовые основы регулирования порядка создания и деятельности обществ с ограниченной ответственностью (ООО) как разновидности хозяйствующих субъектов. Уделено внимание особенностям государственной регистрации ООО, вопросам лицензирования, патентования, контроля и прекращения их деятельности, а также проблемам взаимодействия ООО с другими субъектами правоотношений. Проанализирован зарубежный опыт в данной сфере, определены перспективы усовершенствования административно-правового регулирования порядка создания и деятельности ООО в Украине.

Проаналізовано питання адміністративно-правового регулювання у сфері захисту прав споживачів, визначено його сутність і специфіку. Надано авторське визначення поняттям "адміністративний примус", "адміністративно-правовий захист прав споживачів", "адміністративна відповідальність за порушення прав споживачів". Проаналізовано організаційні та правові засоби, що утворюють адміністративно-правовий механізм захисту прав споживачів. Досліджено основні елементи цього механізму на прикладі інституту ліцензування підприємницької діяльності та технічного регулювання. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративного законодавства у сфері забезпечення прав споживачів, наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів України.

Вперше упорядковано історичні етапи розвитку ліцензування господарської діяльності з часів Київської Русі до сьогодення. Визначено сутність адміністративно-правового статусу суб'єктів господарської діяльності в Україні з позиції науки адміністративного права. Удосконалено дефініцію правової категорії "процедура ліцензування певних видів господарської діяльності", під якою слід розуміти процедуру публічного посвідчення компетентним органом ліцензування права суб'єкта господарювання, який є здобувачем ліцензії, здійснювати конкретний вид господарської діяльності, визначений законодавством України в цій сфері. Визначено позицію, згідно з якою суб'єкт ліцензування має адміністративно-правову природу, оскільки наділяє спеціальною правоздатністю суб'єктів господарювання.

У дослідженні вперше здійснено систематизацію положень, які сприяють створенню цілісного уявлення про торговельну марку як об'єкт промислової власності та об'єкт адміністративно-правової охорони та захисту. Доведено, що предмет права промислової власності включає, перш за все, відносини на стадії визнаня та експертизи її об'єктів, зокрема і торговельних марок, які за своєю суттю є відносинами, що характеризуються правовою нерівністю сторін і тому регулюються, в першу чергу, нормами адміністративного права. Запропоновано розгорнуту класифікацію юридичних фактів, які припиняють дію права на торговельну марку: негативні правоприпинні юридичні факти, наслідком яких є юридичне знищення торговельної марки як об'єкта правовідносин та позитивні правоприпинні юридичні акти, наслідками яких є припинення суб'єктивного права на торговельну марку в однієї особи, яке є підставою виникнення чи можливістю за передбачених законом обставин виникнення такого права в іншої особи. Запропоновано авторське визначення поняття "легітимація права на торговельні марки" як адміністративний порядок набуття права на торговельну марку, первинний спосіб набуття права власності на торговельну марку.

Досліджено поняття публічної послуги, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Визначено поняття й ознаки дозвільної послуги та її місце серед інших публічних послуг. Проаналізовано чинне в Україні законодавство, яке регулює порядок надання дозвільних послуг, встановлено ознаки адміністративно-правових відносин у сфері надання дозвільних послуг на основі загальних ознак адміністративно-правових відносин, конкретизовано їх відповідно до специфіки тієї сфери, у якій вони виникають. На основі комплексного дослідження запропоновано класифікацію дозвільних послуг, які надаються суб'єктами публічної адміністрації, та з'ясовано сутність й особливості дозвільних процедур у сфері забезпечення окремих напрямків національної безпеки. Особливу увагу приділено адміністративній відповідальності та механізму застосування адміністративних стягнень за вчинення правопорушень у сфері надання дозвільних послуг, який регулюється поряд із Кодексом України про адміністративні правопорушення іншими нормативними актами, більшість із яких є незаконними, та мають відомчу спрямованість, що ускладнює процедуру їх реалізації.

Проаналізовано генезис дослідження адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності TOB у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та нормативного закріплення у законодавстві України. Визначено поняття адміністративної процедури за участю TOB та їх класифікаційний розподіл. Охарактеризовано реєстраційні, ліцензійно-дозвільні та контрольно-наглядові процедури за участю TOB в Україні як різновиди адміністративних процедур. Визначено зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності TOB і сформульовано передумови й основні пріоритети його запозичення для України. Окреслено основні проблеми та перспективи розвитку адміністративних процедур створення та функціонування TOB в Україні на сучасному етапі.

Розглянуто ліцензійну діяльність як об'єкт державного контролю. Висвітлено теоретичні та практичні умови запровадження ліцензування. Розкрито принципи, форми та методи державного контролю в даній сфері, а також проблеми його нормативно-правового забезпечення. Увагу приділено особливостям використання примусу за порушення загальнообов'язкових правил ліцензування.

Рассмотрена лицензионная деятельность как объект государственного контроля. Освещены теоретические и практические условия введения лицензирования. Раскрыты принципы, формы и методы государственного контроля в данной сфере, а также проблемы его нормативно-правового обеспечения. Уделено внимание особенностям применения принуждения за нарушения общеобязательных правил лицензирования.

Визначено сутність дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності (ПД) й особливостей їх адміністративно-правового регулювання. Визначено підстави віднесення певної сфери ПД до предмету адміністративно-правового регулювання. Здійснено класифікацію видів дозвільної діяльності щодо підприємництва за ознакою напрямів їх здійснення. Визначено систему принципів дозвільних процедур у сфері ПД. Здійснено класифікацію документів дозвільного характеру за ознакою охоплення дозвільною системою у сфері господарської діяльності: внутрішні (охоплюються системою), зовнішні (не охоплюються системою). У межі кожної класифікаційної групи виділено підгрупи названих документів. Вироблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення дозвільних процедур у сфері ПД.

Висвітлено основні положення державної регуляторної політики (процесу ліцензування) та системи сертифікації в Україні. Розкрито порядок ліцензування господарської діяльності, об'єкти та схеми сертифікації, особливості оформлення сертифікаційних випробувань і технічного нагляду за сертифікованою продукцією. Особливу увагу приділено сертифікації систем управління якістю, а також сертифікації товарів під час експортно-імпортних операцій.

Раскрыты основные положения государственной регуляторной политики (процесса лицензирования) и систем сертификации в Украине. Рассмотрены порядок лицензирования хозяйственной деятельности, объекты и схемы сертификации, особенности оформления сертификационных испытаний и технического надзора за сертифицированной продукцией. Особое внимание уделено сертификации систем управления качеством, а также сертификации товаров при экспортно-импортных операциях.

Розглянуто поняття та сутність ліцензування як адміністративно-правового інституту. Розкрито правовову природу та зміст ліцензійного провадження. Висвітлено проблеми адміністративної відповідальності за порушення порядку й умов ліцензування юридичних і фізичних осіб. Увагу приділено уніфікації дозвільних документів і забезпеченню єдиного порядку їх видачі, встановленню дієвого державного та громадського контролю за використанням ліцензій, належному забезпеченню прав і свобод учасників ліцензійного провадження. Запропоновано шляхи удосконалення механізмів ліцензування в Україні.

Рассмотрены понятие и сущность лицензирования как административно-правового института. Раскрыты правовая природа и содержание лицензионного производства. Освещены проблемы административной ответственности за нарушение порядка и условий лицензирования юридических и физических лиц. Уделено внимание унификации разрешительных документов и обеспечению единого порядка их выдачи, установлению действенного государственного и общественного контроля за использованием лицензий, надлежащему обеспечению прав и свобод участников лицензионного производства. Предложены пути усовершенствования механизмов лицензирования в Украине.

Наведено результати порівняльно-історичного аналізу правового забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні. Доведено, що окремі реєстраційні заходи щодо нерухомого майна були впроваджені в Україні у добу Київської Русі, які у Литовсько-польський період і Гетьманщині не набули правовстановчого значення. Запропоновано визначення поняття реєстрації нерухомого майна як технічної, облікової процедури - складової реєстрації прав на нерухоме майно. З урахуванням історичних закономірностей формування досліжуваного інституту обгрунтовано доцільність збереження окремих підсистем реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, щодо земельних ділянок, а також будівель, споруд і їх частин. Доведено необхідність відмови від окремої реєстрації правочинів щодо нерухомого майна. Проаналізовано ознаки реєстраційної системи (публічна достовірність, відкритість) та їх законодавче забезпечення на різних історичних етапах. Наведено пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення процедури реєстрації нерухомого майна та прав на нього.