Розглянуто стан морського господарства України. Подано обгрунтовану класифікацію морегосподарських структур, із порівняльним аналізом вантажопотоків та висвітлено діяльність науково-дослідного флоту. Розкрито проблеми структуризації морегосподарського комплексу країни із залученням Кодексу торгового мореплавства України для пошуку оптимального варіанту структурної організації.

Висвітлено заходи адміністративного примусу у сфері торговельного мореплавства (затримання суден, морські арешти тощо), які мають специфіку залежно від дії в просторі та кола осіб, що здійснюють нагляд і контроль за правопорядком. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення законодавства України відносно дії заходів адміністративного примусу в торговельному мореплавстві. Внесено пропозиції щодо упорядкування діяльності наглядово-контролюючих державних органів у торговельному мореплавстві.

Запропоновано визначення понять "адміністративно-правове регулювання діяльності суднових постачальників", "адміністративний нагляд за діяльністю суднових постачальників". Розкрито суть поняття суднового постачання, здійснено його класифікацію за різними підставами. Констатовано, що відсутність нормативно-правового акта, який регулює діяльність суднових постачальників, негативно впливає на розвиток цієї підгалузі транспортної галузі. Обгрунтовано пропозиції щодо прийняття нормативно-правового акта, який визначить особливості адміністративно-правового регулювання діяльності суднових постачальників, зокрема щодо митного оформлення суднових запасів, необхідних на торговельному судні, та спростить існуючий порядок митного контролю й оформлення суднового постачання. Наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів.

Проаналізовано організаційно-правові основи морського агентування - інституту адміністративного права, регулювання якого істотно змінилося за останні роки. Комплексно розглянуто взаємовідносини державних органів і суднових агентів під час здійснення адміністративно-правового регулювання морського агентування, визначено специфіку організаційно-правових засобів і методів регулювання діяльності суднових агентів та запропоновано заходи щодо вдосконалення законодавства України з питань морського агентування.

В дисертації розглядаються правові і організаційні основи безпеки, подається характеристика міжнародних органів та органів держави прапора, які здійснюють контроль (нагляд) за дотриманням вимог безпеки мореплавства, розкриваються засоби реагування прокурора на порушення правил безпеки мореплавства. Обгрунтовується формування міжнародного морського адміністративного права та інституту морського адміністративного права.

Запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у необхідності забезпечення ефективності виконання Україною обов'язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських торговельних суден шляхом вдосконалення адміністративно-правових засад виконавчо-розпорядчої діяльності відповідних органів виконавчої влади. Визначено міжнародно-правові та національно-правові підстави та наслідки набуття Україною правового статусу "держава прапору". Досліджено історичні, правові й організаційні підвалини створення та становлення національного класифікаційного товариства "Регістр судноплавства України", його правовий статус, функції та повноваження. Запропоновано зміни у складі центральних органів виконавчої влади України щодо технічного регулювання у галузі торговельного мореплавства та визначено їх функціональну компетенцію.

Висвітлено теоретичні засади та розглянуто практичні аспекти застосування механізму державно-приватного партнерства для підвищення конкурентоспроможності морської портової галузі України в сучасних умовах розвитку ринку портових послуг. Досліджено методологічні аспекти управління морськими портами України та досвід іноземних країн щодо моделей власності в портах і структур управління ними, форм участі приватного капіталу. Запропоновано концепцію ефективного управління розвитком морської портової галузі України, досліджено організаційно-правовий, фінансово-економічний та інвестиційний механізм реалізації процесів роздержавлення на основі державно-приватного партнерства.

Здійснено аналіз поняття морського порту та його статусу за міжнародним правом, національним і зарубіжним законодавством. Сформульовано авторське визначення поняття "морський порт". Досліджено складові адміністративної правосуб'єктності морських портів. Висвітлено процес становлення державного регулювання діяльності морських портів на території України. Охарактеризовано мету, завдання, функції та принципи діяльності морських портів. Розкрито особливості форм, методів, засобів діяльності морських портів. Визначено коло суб'єктів адміністративно-правового регулювання в галузі діяльності морських портів і напрями їх взаємодії з іншими органами та недержавними інституціями. Окреслено напрями вдосконалення правового регулювання діяльності морських портів та їх управлінського механізму, а також сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Проаналізовано нинішній стан і проблеми розвитку портового господарства України. Розглянуто стан і шляхи розвитку інвестиційного потенціалу морських портів України, сформульовано рекомендації щодо їх розвитку. Досліджено концепції амортизації та основи побудови амортизаційної політики морського торговельного порту та підприємства портової діяльності. Визначено основні проблеми стосовно побудови ефективної амортизаційної політики щодо зовнішніх і внутрішніх чинників.

Исследованы мировые тенденции развития международной торговли, а также основным тенденциям развития отечественных портов. Проведено исследование программного обеспечения развития морских портов, а также проанализированы основные преимущества, заложенные в Законе Украины "О морских портах Украины". Выявлены основные проблемные вопросы, которые стоят перед отечественными портами, а также определен комплекс первоочередных стратегических задач, решение которых позволит повысить конкурентоспособность украинских портов по сравнению с зарубежными.

Систематизовано теоретичні засади державного управління розвитком морегосподарського комплексу (МГК), уточнено категорійно-понятійний апарат та методологічні положення дослідження державного управління розвитком МГК України. Оцінено сучасний стан та окреслено державні пріоритети розвитку державного управління розвитком МГК України, виявлено потенціал розвитку МГК України в контексті соціально-економічних і військово-політичних реалій. Визначено напрями вдосконалення механізмів державного управління розвитком МГК, систематизовано сучасні підходи щодо формування механізму державного управління інвестиційним потенціалом МГК регіону. Внесено науково обгрунтовані пропозиції щодо модернізації системи державного управління розвитком МГК України.

Впервые сформулировано понятийно-категориальное представление морского кода государства, выражающего определенную генетику (историю зарождения и развития) его морской деятельности и морского хозяйства. Смысл морского кода раскрыт в историко-философской двойственности его генезиса и онтогенеза, отражающих фазы стабильного гомеостаза (''бытия'') и трансформаций (''становления''). Морской код рассмотрен как квинтэссенция совокупности ''морского следа'', ''морской памяти'' и других составляющих; как инвариант в историческом многообразии форм и особенностей формирования ''морского уклада''; как микрокосм морехозяйственных образований, отражающий макрокосм истории развития морской деятельности.

Рассмотрены закономерности, принципы и условия устойчивого развития морской судоходной индустрии в соответствии с критериями социальной, правовой и экономической справедливости участия альтернативных производственных подсистем в функциональной деятельности глобальной морской транспортной индустрии. Раскрыты экономико-правовые закономерности и особенности формирования и использования производственного потенциала морской транспортной индустрии как важнейшего гаранта эффективности реализации международных экономических отношений, с одной стороны, и фрахтовой безопасности национальной экономики, с другой. Представлены тенденции и особенности формирования рынка труда моряков в системе устойчивого развития глобальных экономических отношений. Систематизированы важнейшие социальные аспекты развития этого сегмента морской транспортной индустрии в соответствии с регуляторной деятельностью международных морских институтов.

Обгрунтовано шляхи удосконалення адміністративно-правових механізмів гарантування безпеки судноплавства в період збройних конфліктів через визначення їх особливостей, вимог та обмежень у застосуванні. Встановлено історичні передумови розвитку та зародження процесу забезпечення безпеки судноплавства в період збройних конфліктів. У результаті термінологічного аналізу запропоновано визначення низки термінів, з-поміж яких "збройний конфлікт", встановлено особливості адміністративно-правового статусу учасників збройних конфліктів. Запропоновано шляхи удосконалення чинного адміністративного законодавства відносно надання гарантій забезпечення безпеки мореплавства в період збройних конфліктів. Викладено концептуальні засади співпраці органів публічної влади, громадських та міжнародних організацій у забезпеченні безпеки судноплавства в період збройних конфліктів.

Наведено базові стандарти що стосуються функцій системи контролю держави прапора, держави порту та прибережної держави а також основні підходи щодо вибору, обґрунтування, та реалізації найбільш ефективних відповідально-юридичних рішень капітаном, в процесі управління та експлуатації судна.

Охарактеризовано субꞌєктів адміністративно-правового регулювання воднотранспортних відносин, їхні повноваження, способи та методи правового регулювання, а також основні принципи організації діяльності капітана на водному транспорті (далі – ВТ). Проаналізовано понятійно-категоріальний апарат в зазначеній сфері правовідносин. Досліджено систему нормативно-правових актів, які забезпечують правове регулювання організації діяльності капітана на ВТ. Проаналізовано повноваження органів публічної влади у зазначеній сфері, окреслено систему цих субꞌєктів, проаналізовано завдання, функції, права та обовꞌязки капітана з організації діяльності на ВТ, у тому числі елементи системи засобів адміністративного примусу. Сформульовано низку авторських наукових визначень понять: "капітан на ВТ", "організація діяльності ВТ", "адміністративно-організаційні функції капітана на ВТ", "права капітана з організації діяльності на водному транспорті", "обовꞌязки капітана з організації діяльності на ВТ ". Проаналізовано міжнародну та зарубіжну практику регулювання організації діяльності капітана на ВТ. Подано пропозиції щодо удосконалення нормативно-правових актів, направлених на адміністративно-правове регулювання організації діяльності на ВТ та нормотворчої діяльності органів публічної влади.