На основі аналізу чинної законодавчої бази України відібрано методи антикризового державного регулювання туристичної галузі, які можуть бути використаними регіональними органами виконавчої влади на регіональному рівні національної економіки; розкрита сутність кожного з відібраних методів з доказом можливості їх використання на основі статей Законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні". Із метою вирішення цієї науково-практичної проблеми, в рамках даного дослідження розв'язано наступні завдання: на основі аналізу чинної законодавчої бази України відібрано методи антикризового державного регулювання туристичної галузі, які можуть бути використаними регіональними органами виконавчої влади на регіональному рівні національної економіки; розкрита сутність кожного з відібраних методів з доказом можливості їх використання на основі статей Законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні". Отже, проведений змістовний аналіз законодавчої бази України щодо можливості використання регіональними органами виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування методів антикризового державного регулювання туристичної галузі на підвідомчих територіях, дозволяє дійти наступних висновків: по-перше, регіональні органи виконавчої влади мають можливість використати більшість методів антикризового державного регулювання туристичної галузі на підвідомчих територіях у межах своїх повноважень в рамках чинного законодавства України; по-друге, за умови використання цих методів, створюються передумови мінімізації кризових явищ; по-третє, методи антикризового державного регулювання мають відмінності, порівняно з тими, що використовуються на національному рівні, виходячи з норм чинного законодавства України; по-друге, за умови використання цих методів, створюються передумови мінімізації кризових явищ; по-третє, методи антикризового державного регулювання мають відмінності, порівняно з тими, що використовуються на національному рівні, виходячи з норм чинного законодавства України; по-четверте, використання визначених методів регіональними органами виконавчої влади дозволить сформувати передумови для реалізації антикризової політики держави на рівні регіону та, у сукупності, використовуючи ці методи у кожному регіоні, можливо вивести туристичну галузь в Україні з кризового стану. Отже, визначені методи можна вважати передумовою та базисом, на основі якого реалізується антикризова політика держави у туристичній галузі в Україні на регіональному рівні, а також інструментом, який використовується для обгрунтування регуляторів такої політики, засобом формування системи державного антикризового розвитку галузі, прийомом, який повинен бути використаним для досягнення визначених стратегічних пріоритетів розвитку туристичних регіонів у період кризи.

Розглянуто предмет договору на туристичне обслуговування з позицій адаптаційного напрямку розвитку національного законодавства та потреби його універсалізації та гармонізації. При порівнянні понять "туристичний продукт" та "туристична послуга" перевага надається останньому. Водночас вказується на комплексність та змішаність предмету вказаного договору та його різновидів зокрема.

Розглянуто теоретико-методологічні та методико-прикладні засади управління маркетинговою діяльністю (МД) суб'єктів туристичного бізнесу в Україні. Обгрунтовано напрями підвищення ефективності управління МД вітчизняними суб'єктами туристичного підприємництва. Уточнено та доповнено понятійний-категоріальний апарат. Викладено структуризацію процесу управління МД суб'єктів господарювання. Розглянуто методологічні принципи управління МД суб'єктів туристичного бізнесу. Оцінено ринок туристичних послуг в Україні як об'єкта маркетингового управління. Проаналізовано маркетингове управління процесом формування туристичного продукту суб'єктами господарської діяльності. Запропоновано практичні рекомендації щодо напрямів підвищення ефективності управління МД суб'єктів господарювання на вітчизняному ринку туристичних послуг. Удосконалено чинні нормативно-правові бази діяльності суб'єктів туристичного бізнесу в Україні.

Обгрунтовано теоретичні, методологічні й організаційні засади побудови комплексного механізму державного регулювання туризму в Україні. Узагальнено наукові підходи до визначення його поняття та структури, систематизовано зовнішні та внутрішні чинники формування, а також реалізації важелів державного впливу на розвиток туристичної галузі. Проаналізовано основні напрями провадження державної туристичної політики в Україні. Розроблено принципову схему формування функціонального апарату механізму державного регулювання туризму, відповідно до якої запропоновано логіко-математичні алгоритми визначення ставок оподаткування туристичних підприємств за різними критеріями ефективності. Створено методику оцінки інвестиційної привабливості туристично-рекреаційних територій та базові принципи формування в Україні мережі спеціальних економічних зон туристично-рекреаційного типу. Визначено рекомендації, спрямовані на забезпечення адаптації менеджменту туристичних підприємств до дії факторів державного регулювального впливу.

Розглянуто сучасні моделі державного регулювання туристичної діяльності. Сформовано методологічні рекомендації щодо вдосконалення моделі регулювання туристичної діяльності в Україні. Значну увагу приділено питанням забезпечення якості туристичного продукту.

На основі аналізу чинного законодавства України у сфері туризму, поглядів учених-цивілістів, узагальнення й аналізу договірної практики туроператорів та турагентів досліджено предмет договору про надання туристичних послуг. Сформульовано визначення предмета договору про надання туристичних послуг для відмежування зобов'язань за цим договором від подібних договірних зобов'язань. Визначено вплив предмета договору на інші його елементи. Подано ряд наукових висновків і пропозицій щодо удосконалення чинного цивільного законодавства у сфері туризму.

Розкрито сутність і запропоновано визначення таких понять, як "екологічний туризм", "державне управління розвитком сфери екологічного туризму". Узагальнено наукові підходи щодо визначення сутнісних характеристик екологічного туризму. Здійснено аналіз міжнародної діяльності щодо управління розвитком екологічного туризму та виявлено її основні компоненти. Визначено пріоритети сучасної Української держави в управлінні розвитком цієї сфери. Висвітлено сутність менеджменту якості екотуристичного обслуговування. Виокремлено основні напрями активізації державного управління розвитком сфери екологічного туризму в Україні. Розроблено сучасну парадигму екологічного туризму й обгрунтовано обов'язковість її використання в процесі державного управління розвитком цієї сфери на усіх ієрархічних рівнях: національному, регіональному, місцевому.

Розглянуто концептуальну різницю між підходами до технічного регулювання в туристичній галузі пострадянської України та гармонізованими нормами держав Європейського Союзу, та окреслено основні кроки української сторони щодо імплементації основних положень Угоди про асоціацію з ЄС. План гармонізації правил технічного регулювання та системи стандартизації продукції згідно з нормами ЄС має змінити ставлення виробників товарів і послуг до питань стандартів якості та забезпечити глибинне прагнення виробника до покращання якості продукції, впровадження інновацій, створення нових видів товарів і послуг.

Розглянуто теоретико-методологічні та практико-організаційні аспекти державного регулювання туристичної сфери на національному, регіональному та місцевому рівнях. Досліджено проблеми функціонування туристичної галузі України, напрями державної політики у сфері туризму, стан нормативно-правової бази, перспективні види туризму; узагальнено та обгрунтовано доцільність ужиття концептуальних заходів щодо вдосконалення державного регулювання туризму в Україні. Проаналізовано основні проблеми, що існують в організації туристичної діяльності в Україні, визначаються шляхи їх розв'язання в контексті європейської інтеграції.

Викладено нормативну базу курсу з урахуванням змін правового та економічного характеру, тести, глосарій, необхідні для практичної роботи майбутніх працівників туристичної індустрії. Наведено поняття туризму, його функції, розвиток в світовому вимірі та в Україні. Розглянуто правове регулювання туристичної діяльності, а також форми та види туризму. Висвітлено об'єкти та суб'єкти правовідносин у сфері туристичної діяльності. Розглянуто правовий статус державних органів з регулювання туризму в Україні. Викладено основи міжнародно-правового регулювання туристичної діяльності та класифікацію нормативно-правових актів. Розкрито правовий статус міжнародних організацій в галузі туризму. Проаналізовано Закон України "Про міжнародні договори України".

Описано інфраструктуру хмарних технологій для розроблення платформи планування туристичного бізнесу та запропоновано її архітектуру, що базується на п'яти рівнях виконання обслуговування туристичного бізнесу. Описано бібліотеку програмних модулів для вирішення оптимізаційних завдань і планування безпеки даних платформи туристичного бізнесу.

Досвід економічної діяльності останніх років у готельному господарстві України свідчить про повільне підвищення підприємствами галузі якісних параметрів оцінювання результативності праці підприємствами галузі. Одночасно сьогодні розвивається мережа готелів високої категорії обслуговування, які надають послуги розміщення згідно з вимогами світових стандартів. Сертифікація, як стандартизація і ліцензування, є способом державного регулювання туристичної діяльності.

Розглянуто основні напрями державного регулювання інвестиційної діяльності в рекреаційно-туристичній сфері та підтримку розвитку мережі рекреаційно-туристичних підприємств. Запропоновано вдосконалення ефективного інституціонального забезпечення державного регулювання рекреаційно-туристичної сфери України.

Досліджено переваги застосування проектного підходу до управління розвитком туристичної дестинації. Показано, що одним із найбільш дієвих механізмів стратегічного управління розвитком дестинації є об'єднання проектів у портфелі, які є стратегічно орієнтованими. Це надає змогу одержати нову якість управління проектами, посилити загальний ефект їх реалізації. Регулювання відносин у дестинації має здійснюватись за допомогою спеціальних інституційних структур - організацій з управління дестинацією. Реалізація функцій організацій з управління дестинацією відбувається через створення офісів управління проектами, що є радами зі стратегічного управління розвитком туризму. Максимальна цінність у реалізації досягається за умови чіткої відповідності портфелю проектів стратегії розвитку.

Визначено й охарактеризовано поняття та сутність безпеки туризму як правової категорії, основні завдання, функції та принципи адміністративно-правового забезпечення безпеки туризму в Україні. Здійснено періодизацію історичного розвитку такого гарантування безпеки туризму. Надано пропозиції з удосконалення нормативно-правового забезпечення безпеки туризму в Україні. Розроблено систему суб'єктів адміністративно-правового гарантування безпеки туризму в Україні на підставі характеристики їх завдань, функцій та повноважень, а також форми й методи адміністративно-правового забезпечення безпеки туризму в Україні. Окреслено шляхи впровадження зарубіжного досвіду забезпечення безпеки туризму в Україні. Розкрито зміст поняття адміністративної відповідальності та виокремлено склади адміністративних правопорушень, що посягають на безпеку туризму в Україні. Обгрунтовано шляхи вдосконалення правової регламентації забезпечення безпеки туристичної діяльності в Україні.

З’ясовано місце, роль і значення ЮНВТО у сучасному міжнародному туризмі, можливості цієї організації щодо розвитку політичного, економічного та культурного співробітництва держав. Окреслено проблеми та перспективи розвитку вітчизняного туризму, шляхи удосконалення в Україні системи організації державного регулювання на всіх рівнях управління, особливо в контексті налагодження співробітництва між державою, туристичними підприємствами та приватним сектором. Запропоновано рекомендації з удосконалення державної туристичної політики в контексті розвитку відносин України з ЮНВТО, серед яких важливе місце посідає безпека туристів, захист їх законних прав та інтересів, удосконалення законодавчої бази у сфері туризму, забезпечення комплексного розвитку територій, покращання якості обслуговування споживачів туристичних послуг, формування та просування позитивного іміджу України на міжнародній арені.

Установлены место, роль и значение ЮНВТО в современном международном туризме, возможности данной организации по развитию политического, экономического и культурного сотрудничества государств. Очерчены проблемы и перспективы развития отечественного туризма, пути совершенствования в Украине системы организации государственного регулирования на всех уровнях управления, особенно в контексте налаживания сотрудничества между государством, туристическими предприятиями и частным сектором. Предложены рекомендации по совершенствованию государственной туристической политики в контексте развития отношений Украины с ЮНВТО, среди которых важное место занимает безопасность туристов, защита их законных прав и интересов, совершенствование законодательной базы в сфере туризма, обеспечение комплексного развития территорий, улучшение качества обслуживания потребителей туристических услуг, формирование и продвижение позитивного имиджа Украины на международной арене.

In this article the place, role and significance of UNWTO in current international tourism, as well as the possibility of this organization for development of political, economic and cultural cooperation among states were determined. The problems and prospects for development of domestic tourism, the ways for improvement of Ukraine's system of state regulation at all governmental levels were identified, particularly in the context of cooperation between the government, tourism enterprises and privatesector. The recommendations for improving of the state tourism policy in the context of development of relations between Ukraine and UNWTO were proposed, among which an important place takes the safety of tourists, protection of their legitimate rights and interests, improvement of legislative base in tourism, provision of complex development of territories, improvement the quality of consumer’s service in tourism, formation and promotion of international positive image of Ukraine.

Проаналізовано сучасного стану розвитку міжнародного туризму. Охарактеризовано основні світові тенденції впливу індустрії туризму на економіку країн, що особливо гостро переживають кризові ситуації сучасного конфліктного світу. Виокремлено інструментарій публічно-приватного партнерства як активний засіб адаптації України до світових туристичних трендів. Окреслено основні напрями розвитку вітчизняної індустрії туризму, покладені в основу проекту Стратегії розвитку туризму і курортів в Україні на 2016 - 2020 рр. Задекларовано основні переваги вітчизняного туризму як соціально значимого та патріотично-виховного ресурсу розвитку країни. Представлено туристичний брендинг вітчизняних дестинацій як пріоритетний напрям публічно-приватного партнерства та регіональної державної політики. Серед характерних трендів державного регулювання вітчизняного туризму виокремлено початковий етап створення та діяльності Національної туристичної організації.

Проанализировано современное состояние развития международного туризма. Охарактеризованы основные мировые тенденции влияния индустрии туризма на экономику стран, которые особенно остро переживают кризисные ситуации современного конфликтного мира. Выделен инструментарий государственно-частного партнерства как активное средство адаптации Украины к мировым туристическим трендам. Представлены основные направления развития отечественной индустрии туризма, положенные в основу проекта Стратегии развития туризма и курортов в Украине на 2016 - 2020 гг. Задекларированы основные преимущества отечественного туризма как социально значимого и патриотически-воспитательного ресурса развития страны. Представлен туристический брендинг отечественных дестинаций как приоритетное направление государственно-частного партнерства и региональной государственной политики. Среди характерных трендов государственного регулирования отечественного туризма выделены начальный этап создания и деятельности Национальной туристической организации.

In this article the analysis of the current standing of international tourism development was conducted. The main global trends of the impact of tourism on the economy of countries that are especially experiencing acute crisis of the modern conflict world were described. The tools of public-private partnerships as an active means of adaptation of Ukraine to the global tourism trends were selected. There were represented the basic directions of development of the domestic tourism industry, forming thebasis of the Strategy of development of tourism and resorts in Ukraine 2016-2020. The main advantages of domestic tourism as a socially significant, patriotic and educational resource of public development were declared. The tourism branding of domestic destinations as an important area of public-private partnerships and regional public policy was represented. Among the distinctive trends of the government regulation of the domestic tourism the initial stage of formation and motion of National tourism organization was highlighted.

Дисертація присвячена теоретико-методологічному обгрунтуванню державної рекреаційно-туристичної (РТ) політики за умов розвитку інституціонального середовища та визначенню її ролі у вирішенні соціально-економічних проблем сучасної України. Охарактеризовано понятійний апарат РТ сфери: "рекреація", "туризм", "рекреаційна політика", "туристична політика", "державне регулювання рекреаційно-туристичної сфери" та надано визначення поняттям "інституціональний механізм державної рекреаційно-туристичної політики", "державне регулювання рекреаційно-туристичної сфери". Проаналізовано принципи та методи державної РТ політики. Досліджено сутність та основні заходи інституціонального механізму державної РТ сфери в Україні. Проаналізовано сучасне інституціональне забезпечення РТ політики в Україні й її економічні механізми (бюджетні, податкові й інвестиційні заходи). Розроблено основні напрями вдосконалення державної РТ політики в Україні на національному та регіональному рівнях.

Проаналізовано питання, пов'язані з розвитком вітчизняного туристичного бізнесу, який складається з рекреації та туризму і є невід'ємною складовою світового туристичного процесу. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років, індустрія туризму може стати тією галуззю народного господарства України, яка сприятиме зростанню економіки нашої держави, що можливо досягти лише ефективним державним регулюванням та управлінням.

Розкрито роль новітніх кластерних технологій, широкого використання інноваційних ресурсозберігаючих, промислових і будівельних технологій та їх вплив на розвиток туристичного бізнесу в Україні. Розглянуто та проаналізовано світовий досвід економічного розвитку провідних країн, що надає наочні приклади підвищення конкурентоспроможності регіонів та територіальних туристичних комплексів шляхом реалізації кластерної політики регіонального розвитку. Обгрунтовано необхідність цілеспрямованого створення територіальних туристичних кластерів із метою підвищення конкурентоспроможності регіонів України на основі принципів кластерної політики, що має на увазі активну участь держави в розвитку національної економіки. Доведено потенційну спроможність забезпечення високого рівня конкурентоспроможності регіональної економіки за рахунок створення та розвитку інноваційних кластерів або кластерів потенційних туристичних інновацій, які є неформальним об'єднанням турфірм, різних організацій і органів влади, що надає змогу концентрувати ключові компетенції, ресурси, нові знання і технології для виробництва конкурентоспроможної на світовому ринку продукції або туристичної послуги.