Виявлено закономірності, які необхідно враховувати у процесі наближення до правових принципів внутрішнього ринку Європейського Союзу (ЄС). Зроблено оцінювання правової системи України відносно європейської, обгрунтовано шляхи вирішення правових колізій на рівні правових майнових відносин приватних суб'єктів, зокрема неризидентів, у комплексі з відносинами даних суб'єктів з державою, її органами або посадовцями (деривативні "приватно-публічні" правовідносини). Досліджено правові принципи, з використанням яких має бути здійснено долучення України як держави та її суб'єктів економічної діяльності до європейського інтеграційного об'єднання, що працює на загальновизнаних глобальних ринкових принципах. Виявлено особливості розвитку українського права у порівнянні з правом розвинутих західних країн. Визначено зміст поняття правової інтеграції, розглянуто її рівні та методи, досліджено процес інтеграційного правового регулювання та його сферу, з'ясовано основну мету євроінтеграційних процесів у правовому полі. Встановлено основні сфери правової інтеграції, зокрема, досліджено питання правового забезпечення цивільних майнових відносин товарного характеру як аксіоматичного пріоритету для України на сучасному етапі. Визначено ознаки інтегративності правових галузей.

Вивчено комплексно теоретичні та практичні аспекти набуття права власності та визначено момент виникнення у набувача майна права власності за договірними та не договірними підставами. Встановлено, що набуття права власності та виникнення права власності за своїм змістом є суміжними та в цивілістичній науці розглядаються, як правило, тотожними. Проте нове законодавство надає підстави для висновку, що перше поняття уявляє собою комплекс дій, спрямованих на виникнення права власності. Проаналізовано поняття "виникнення", "перехід", "придбання", "відчуження", "способи" та "підстави" набуття права власності. Розглянуто питання юридичної значимості встановлення моменту виникнення у набувача права власності на майно та правові наслідки одержання ним статусу власника. З'ясовано критерії, які сприяють встановленню моменту виникнення права власності на майно, що набувається за договорами. Визначено специфіку набуття цього права на нерухоме майно. Висвітлено питання визначення моменту виникнення права власності за не договірними підставами, зокрема, на новостворене майно, на знахідку, скарб та на інше майно, набуте в аномальних правовідносинах.

Висвітлено добросовісність як принцип цивільного права і добросовісність заволодіння майном як умови набувальної давності. Проаналізовано підходи різних вчених щодо змісту та значення добросовісності як морального принципу, якості, яка притаманна поведінці суб'єктів цивільного права і як умови набувальної давності.

Предмет дослідження - система привласнення інтелектуального продукту національної економіки та її регулювання в Україні. Мета роботи - виявлення та розкриття генези суті, структури власності та привласнення інтелектуального продукту як умови інноваційного економічного зростання. Результати одержано з застосуванням інтеграційного методу, як квінтесенції: діалектичного методу - у разі розкриття рушійної ролі суперечностей в еволюції привласнення інтелектуального продукту; моделювання - залогічного узагальнення й конкретизації взаємодії належності та набуття як фрагментів людської діяльності; праксеологічного підходу - під час аналізу діяльнісної природи привласнення інтелектуального продукту; системного методу - у разі виявлення будови та структури привласнення інтелектуального продукту. На основі розробки гіпотези про праксеологічні витоки власності та привласнення, запропоновано певні новації до теорії власності. Розкрито проблеми структуризації відносин власності та привласнення. Проаналізовано економічний та юридичний аспекти власності. Виявлено обмеження та нерозв'язані проблеми цих підходів. Запропоновано варіант аналізу зародку, суті, структури власності і привласнення. Обгрунтовано їх класифікацію за критерієм рівнів суспільно-індивідуальної природи актора. Відповідно до цього критерію визначено зародок власності, еволюційний ряд привласнення, а також їх типи, види, форми. Запропоновано виділення базових складових привласнення олюднених сутнісних людських сил, які визначають його амбівалентну природу. Галузь застосування результатів. Використання запропонованої структури власності й привласнення інтелектуального продукту сприяє виявленню загального напрямку формування умов інноваційного економічного зростання - розвитку мережі привласнення інтелектуального продукту в країнах з ринковою економікою. Висновки: виявлено, що первинною "клітинкою" власності є собст. Його суть може бути охарактеризована суперечливою єдністю власнення і чуження СЛС. У своєму розвитку власність постає як відносини між людьми з приводу привласнення СЛС. Вперше визначено базові складові привласнення олюднених сутнісних людських сил, які визначають його амбівалентну природу: належність традиційної сукупності цих сил як частина відносин між людьми з приводу привласнення опанованих олюднених сутнісних людських сил; набуття інновативної сукупності цих сил як частина відносин між людьми з приводу привласнення нових олюднених сутнісних людських сил. Удосконалено взаємодію належності та набуття олюднених СЛС опосередковано відношенням суб'єктів до цих сил як до своїх. Еволюційний ряд привласнення представлено через: сторони його зародку (належність, набуття); процес взаємодії належності та набуття в "суб'єкт-об'єктній" площині (захоплення, усвідомлення), і двоєдиності актора (відчуження, експлуатація); мережеве утворення екстеріоризації набуття у складі поліатрибутивних елементів належності. Розвиток діяльнісних основ та еволюційних зв'язків привласнення інтелектуального продукту визначає його суть як категорії, що виражає виробничі відносини з приводу актуалізації олюднених СЛС.