Комплексно досліджено договір довічного утримання (догляду). Розглянуто питання розвитку інституту довічного утримання в Україні, його регулювання у законодавстві інших держав. Проаналізовано юридичну природу такого договору та його елементи, а також розглянуто основні різновиди правовідносин щодо довічного утримання. Значну увагу приділено дослідженню змісту зазначеного правочину. Розкрито способи забезпечення виконання цього договору та відповідальність за порушення його умов. Здійснено аналіз підстав припинення договору довічного утримання (догляду), у тому числі розірвання, а також ситуації, коли даний правочин є (може бути визнаний) недійсним і спрогнозовано наслідки цього. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює інститут довічного утримання (догляду).

Проведено дослідження договору управління житлом як конструкції, що опосередковує відносини між власниками житла (вигодонабувачами) та управителями з приводу утримання житла та забезпечення осіб, які ним користуються, відповідним рівнем сервісу. Визначено предмет та об'єкти договору управління житлом, встановлено правовий статус його суб'єктів, розглянуто їх права й обов'язки. Досліджено послугу з управління житлом як різновиду цивільно-правових послуг. Значну увагу приділено питанням відповідальності за порушення умов договору управління житлом і визначення підстав для його припинення.

Уперше досліджено специфіку правового регулювання відносин з управління чужим майном у західноєвропейських країнах (ФРН, Франції, Англії) та Румунії і обгрунтовано висновок про відмінність фідуції (довірчої власності), характерної для континентального правопорядку, від англо-американського інституту транту. Проведено порівняльно-правовий аналіз становлення інституту довірчого управління (ДУ) майном в Україні, Республіці Молдова та Російській Федерації та встановлено специфіку українського законодавства. Доведено доцільність поширення режиму довірчого управління на ситуації необхідності встановлення управління майном особи, визнаної безвісно відсутньою та особи, місце перебування якої невідоме. Запропоновано встановити загальне право щодо оплатного характеру договору ДУ, за винятком випадків, коли майно, передане в ДУ, не використовується у підприємницькій діяльності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х832.115 + Х839(4УКР)211.5

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено теоретичні засади управління корпоративним сектором економіки, які включають системне уявлення про особливості його функціонування, роль і вектори розвитку в умовах трансформаційних змін економіки, запропоновано періодизацію еволюції управління корпоративним сектором економіки України, сформовано концептуальні положення щодо змісту та ключових напрямків державного управління та інструментів стимулювання інноваційного прогресу. Удосконалено організаційно-економічні засади управління корпоративним сектором на основі адаптивних технологій, які включають формування стратегій інноваційного позиціонування корпорацій, врахування якості інституційного середовища та динаміки трансформаційних змін державної власності, використання моделі Марковіца для оптимізації частки корпоративних прав держави. Розроблено інформаційно-аналітичне забезпечення виявлення проблем розвитку корпоративного сектору, імплементовано досвід регулювання корпоративного сектору Білорусії та Китаю, надано пропозиції щодо державного управління розвитком корпоративної соціальної відповідальності.