Висвітлено проблемні аспекти цивільно-правової відповідальності недержавних пенсійних фондів (НПФ) як важливої складової цивільно-правового статусу цих суб'єктів. Зважаючи на те, що концептуальною основою дослідження виступає зв'язок цивільно-правової відповідальності із правосуб'єктністю, увагу приділено визначенню передумов деліктоздатності НПФ та аналізу доцільності встановлення субсидіарної відповідальності засновників за зобов'язаннями НПФ.

Досліджено проблеми формування оптимальної моделі трудової правосуб'єктності. Підкреслено, що конструкція деліктоздатності тісно пов'язана із проблемами сутності та змісту трудових та інших правопорушень. Акцентовано увагу на питаннях співвідношення трудових правопорушень із правопорушеннями у цивільному та кримінальному праві. Зроблено відповідні узагальнення.

Розглянуто аспект становлення інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих. Визначено коло учасників правовідношення, показано доцільність застосування єдиного терміна "реабілітований" до громадян, які постраждали від незаконних дій правоохоронних і судових органів, а також репресованих. Проаналізовано види майнових прав, що підлягають відновленню. Обгрунтовано застосування певних способів захисту даних прав реабілітованих, зокрема, відновлення попереднього становища та компенсації. Запропоновано ліквідувати обмеження виплати грошової компенсації тільки спадкоємцям першої черги за законом на підставі її суперечності цивільному законодавству України. Досліджено особливості відновлення певних майнових прав реабілітованих, а саме: права власності на житло, корпоративних прав. Сформульовано пропозиції стосовно чинного законодавства, розроблено практичні рекомендації щодо його застосування.

Проведено комплексне дослідження інституту недоговірних відносин з відшкодування шкоди, завданої службовими особами органів внутрішніх справ та визначено напрями його правового забезпечення. Розглянуто елементи, причини виникнення та правову природу відносин з відшкодування шкоди, завданої службовими особами ОВС. Розкрито зміст понять "службова особа", "посадова особа", "правомірна шкода", "відповідальність без вини". Визначено співвідношення загальних і спеціальних норм, що регулюють відносини з відшкодування шкоди, завданої службовими особами органів внутрішніх справ. Розглянуто особливості підстав виникнення даних відносин та випадки правомірного завдання шкоди, наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

Висвітлено історичний розвиток цивільно-правових деліктних зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди. Сформульовано та запропоновано рекомендації з удосконалення практики правозастосування у справах про відшкодування шкоди, заданої діями (актами) органів внутрішніх справ України. Обгрунтовано правову суть обов'язку держави щодо відшкодування шкоди, завданої даними органами, необхідність створення джерел фінансування витрат на відшкодування такої шкоди. Наведено пропозиції щодо вдосконалення підстав та порядку відшкодування моральної шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України з урахуванням мінімальної заробітної плати та втрат на ринку праці.

Досліджено правову природу та підстави застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства. Наведено визначення поняття "порушення земельного законодавства". Обгрунтовано розмежування земельно-правової відповідальності. Визначено самостійність існування земельно-правової відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності, відмінної від цивільно-правової відповідальності. На підставі результатів дослідження зроблено відповідні висновки стосовно поняття, правової природи та розміру шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства.

Досліджено інститут відшкодування у позасудовому порядку шкоди, завданої діями чи бездіяльністю держави, її органів, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування. Проаналізовано чинне законодавство у сфері відшкодування шкоди, завданої публічною адміністрацією, наведено основні моделі такого відшкодування в позасудовому порядку, описано зарубіжний досвід у цій сфері правовідносин. Результатом дослідження є пропозиції щодо реформування профільного законодавства в Україні. У додатках наведено переклади витягів із галузевого іноземного законодавства, судової практики інших країн, профільні рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи.

Исследован институт возмещения во внесудебном порядке убытка, причиненного действиями или бездеятельностью государства, её органов, органов власти АР Крым и органов местного самоуправления. Проанализировано действующее законодательство в сфере возмещения убытка, причиненного публичной администрацией, приведены основные модели такого возмещения во внесудебном порядке, описан зарубежный опыт в этой сфере правоотношений. Результатом исследования являются предложения по реформированию профильного законодательства в Украине. В приложениях даны переводы извлечений из отраслевого зарубежного законодательства, судебной практики других стран, профильные рекомендации Комитета Министров Совета Европы.

Наведено визначення правової природи відносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові службовими особами ОВС України, в контексті висвітлення поняття й елементів зобов'язання з відшкодуванням цієї шкоди та співвідношення цивільно-правового захисту порушеного права та відповідальності за завдану шкоду. Розкрито особливості вини як суб'єктивної підстави відповідальності. Розглянуто різні випадки відшкодування досліджуваної шкоди та надано науково обгрунтовані висновки та пропозиції щодо удосконалення цивільного законодавства та практики його застосування у цій сфері.

Визначено поняття майнової та моральної шкоди в контексті деліктних відносин з участю органів дізнання та досудового слідства. Досліджено зміст протиправної поведінки органів дізнання та досудового слідства, яка проявляється у вигляді дій (бездіяльності), рішень названих правоохоронних органів. Встановлено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Остання повинна бути в об'єктивному зв'язку з протиправною поведінкою органів дізнання та досудового слідства. Визначено коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства. Суб'єктом відповідальності за шкоду, завданої органами дізнання та досудового слідства, повинна бути держава. Тому недоцільно диференціювати відповідальність в сфері правоохоронної діяльності: окремо держави й органів дізнання, досудового слідства. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізму цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану органами дізнання та досудового слідства.

Мають місце в Україні непоодинокі випадки порушень прав громадян органами досудового слідства, прокуратури та суду, що завдали значної шкоди здоров'ю, честі, діловій репутації особи, але вдало вклались в межі норм, що позбавляють особу права на компенсацію. Метою роботи є дослідження природи самообмови як підстави, що позбавляє особу права на відшкодування шкоди в кримінальному судочинстві, а також запропонувати зміни до діючого законодавства з урахуванням норм міжнародного права. Відмова у відшкодуванні шкоди внаслідок самообмови виявляється вимогою невідповідною щодо справедливості, компенсації шкоди і в залежності від справи та характеру дій особи, що відносяться до самообмови, можливі на розсуд суду такі дії: компенсація, реституція або соціальна допомога. Встановлюючи самообмову підставою, що позбавляє особу права на відшкодування шкоди, держава не створила надійного та діючого механізму захисту людини від існуючого беззаконня. Тому доцільно виключити ч. 4 ст. 1176 Цивільного кодексу України, що визначає самообмову підставою, яка позбавляє права особи на відшкодування завданої їй шкоди в кримінальному судочинстві.

Розглянуто найактуальнішу проблему сьогодення на ринку будівництва житлової нерухомості. Побудовано модель державної допомоги інвестору (фізичній особі), який постраждав унаслідок злочину, вчинення якого пов'язане з інвестуванням будівництва житла.

Досліджено правову природу та умови відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та (або) службовими особами. Вивчено особливості загальних та спеціальних умов відшкодування шкоди, завданої суб'єктами владних повноважень. Розглянуто спеціальні випадки відшкодування шкоди, завданої у разі реалізації державно-владних повноважень, а також порядок відшкодування такої шкоди.

Розглянуто питання, що стосуються інституту зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої споживачам. Охарактеризовано визначення поняття та змісту, підстави виникнення та зміст зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої споживачам. Розкрито особливості теоретичної та нормативно-правової бази у сфері відповідальності за зобов'заннями з відшкодування шкоди, завданої споживачам недоліками переданих товарів, здійсненних робіт та наданих послуг, а також підстави, що від неї звільняють. Висвітлено зміст понять "товар" та "істотний недолік", "строк служби" та "строк придатності", обов'язки виробника (виконавця, продавця) у сфері встановлення строку служби, строку придатності продукції. Проаналізовано розмежування понять "послуга" та "робота". Надано пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої споживачам.

Досліджено правову конструкцію відповідальності нотаріуса за цивільним правом України. Виявлено її особливості. Сформульовано визначення поняття цивільно-правової відповідальності нотаріуса. Приділено увагу складу цивільного правопорушення, що є підставою деліктної відповідальності нотаріуса. Визначено найтиповіші правопорушення нотаріуса, за які настає його відповідальність, зокрема у разі порушення таємниці вчинюваних нотаріальних дій і порядку вчинення нотаріальних дій. Проаналізовано особливості відповідальності за заподіяння нотаріусом немайнової (моральної) шкоди. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України.

Охарактеризовано генезис законодавства, яке регламентує діяльність прокурора щодо забезпечення відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням. З'ясовано правову природу діяльності прокурора щодо забезпечення відшкодування зазначених збитків. Визначено теоретичні та правові основи організації діяльності прокурора щодо забезпечення відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Проаналізовано особливості організації діяльності прокуратур районного, міського, обласного рівнів і Генеральної прокуратури України щодо забезпечення відшкодування такої шкоди. Виокремлено критерії оцінювання ефективності діяльності прокурора щодо забезпечення відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Сформульовано пропозиції щодо напрямів удосконалення діяльності прокурора із забезпечення відшкодування цих збитків.

Проведено комплексне дослідження механізму відшкодування упущеної вигоди за порушення договірних зобов'язань у цивільному праві України. На основі класичного розуміння цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань детально проаналізовано базові категорії збитків у цивільному праві та шкоди. Здійснено розмежування реальної шкоди та упущеної вигоди, суміжних понять "шкода", "збитки", "неодержані доходи", сформульовано властивості упущеної вигоди. З урахуванням положень правозастосовної практики досліджено механізм розрахунку упущеної вигоди, запропоновано типові засоби доказування залежно від видів правопорушень договірних зобов'язань. Сформульовано й обгрунтовано ряд висновків щодо сутності та змісту цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань, упущеної вигоди, збитків і шкоди. Встановлено особливості настання відповідальності у формі відшкодування упущеної вигоди за порушення договірних зобов'язань. Надано пропозиції щодо послідовного впровадження принципу повноти розміру відшкодування шкоди у формі упущеної вигоди. Вдосконалено цивілістичне розуміння упущеної вигоди та сформульовано ряд пропозицій щодо вдосконалення механізму відшкодування упущеної вигоди.

Сформульовано поняття відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам як способу захисту прав на земельні ділянки. З'ясовано місце відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у системі гарантій прав на землю. Визначено правову природу норм, що регулюють відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Встановлено структуру (елементи) шкоди, яка завдається власникам землі та землекористувачам, шляхом негативного впливу на належну їм земельну ділянку, а також відмінність між шкодою та збитками, що підлягають відшкодуванню власникам землі та землекористувачам. Запропоновано дефініцію поняття збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, та визначено їх склад. Проведено розмежування правових інститутів відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Охарактеризовано підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Сформовано наукові рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання цих підстав. З'ясовано правові умови відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та здійснено їх класифікацію. Описано процедуру визначення розміру і відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, а також розроблено науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення її правового регулювання.

Висвітлено теоретичні засади та практичні способи визначення розміру збитків, заподіяних суспільству внаслідок нецільового використання земель. Обгрунтовано підходи до визначення збитків, що завдаються суспільству внаслідок використання земель, яке не відповідає їх цільовому призначенню, встановленому під час передавання земельних ділянок у власність чи наданні в користування, які базуються на порівнянні нормативного середньорічного доходу від використання земель за фактичного та дозволеного використання. Розроблено еколого-економічний механізм здійснення контролю за використанням та охороною земель і відшкодування вже заподіяних збитків суспільству внаслідок порушення правил землекористування, що базується не лише на притягненні порушника до адміністративної відповідальності, а й відшкодуванні ним збитків, заподіяних суспільству нецільовим використанням земельної ділянки. Вдосконалено встановлення дозволеного використання земельних ділянок як основи забезпечення їх раціонального використання, що базується на визначенні допустимого складу земельних угідь залежно від цільового призначення ділянки. Набули подальшого розвитку теоретичні та методичні положення щодо вивчення особливостей рентоутворення за умов різного цільового призначення земель, що полягають у диференціації факторів рентоутворення залежно від категорії земель за основним цільовим призначенням.

Дослідження присвячено питанням цивільно-правового регулювання відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Зазначено тенденції розвитку та надано характеристику зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої злочином. Сформульовано функції вказаних зобов'язань та виявлено правові підстави реалізації фізичною особою права на відшкодування державою шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Запропоновано шляхи вдосконалення механізму правового регулювання відносин із відшкодування (компенсації) шкоди за рахунок Державного бюджету України. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення низки правових норм ЦК України, які регулюють правовідношення з відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Запропоновано науково обгрунтовану позицію щодо створення Державного фонду допомоги чи компенсації жертвам (потерпілим) від кримінальних порушень (злочинів), що буде сприяти формуванню у кожної людини відчуття впевненості у тому, що її права, свободи й інтереси знаходяться під постійним захистом від будь-яких порушень, усвідомленню своєї цінності для суспільства та держави.

Розроблено правові засади відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Здійснено історико-правовий аналіз розвитку законодавства у зазначеній сфері. Сформульовано та розкрито юридичний зміст дефініції "втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва" та проведено розмежування категорій "втрати" та "збитки". Проведено класифікацію втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та розглянуто процедуру їх відшкодування. Проаналізовано особливості правового регулювання визначення розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Обгрунтовано пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання відповідної групи суспільних відносин.