Досліджено договірне регулювання сурогатного материнства в сімейному праві України. Визначено поняття сурогатного материнства та сурогатної матері, проведено аналіз суб'єктного складу сурогатного материнства. Досліджено вітчизняну та зарубіжну нормативно-правову базу, яка регулює даний вид відносин. Визначено поняття договору сурогатного материнства, його правову природу та зміст. Досліджено питання встановлення батьківських прав на підставі договору сурогатного материнства та спадкові права дитини, народженої сурогатною матір'ю. За результатами дослідження запропоновано шляхи вдосконалення законодавства щодо регулювання договірних положень сурогатного материнства, запропоновано примірний договір сурогатного материнства.

Увагу приділено дослідженню договірного регулювання сурогатного материнства в сімейному праві України. Визначено поняття сурогатного материнства та сурогатної матері, проведено аналіз суб'єктного складу сурогатного материнства. Досліджено вітчизняну та зарубіжну нормативно-правову базу, яка регулює зазначений вид відносин. За результатами дослідження запропоновано шляхи вдосконалення законодавства щодо регулювання договірних положень сурогатного материнства, а також запропоновано примірний договір сурогатного материнства.

Розкрито роль та значення такого різновиду репродуктивної медицини, як сурогатне материнство. Проаналізовано українське законодавство в сфері регулювання сурогатного материнства, підкреслено наявні прогалини та недоліки, які потребують усунення. Порівняно вітчизняний та зарубіжний досвід укладення договору сурогатного материнства.

Проаналізовано проблеми прав нового покоління, серед яких особливе місце займають репродуктивні права. На підставі аналізу закордонних і вітчизняних нормативних актів і наукових досліджень доведено необхідність розширеного доктринального розуміння права на сурогатне материнство.

Даний аналіз здійснений на основі досліджень італійської юриспруденції (у період 1989 - 2016 рр.), які ідентифікували шістнадцять справ, що випливали з сурогатних договорів, укладених між особами, які мешкали в Італії. У дев'яти з цих справ Україна виступала країна походження. Оскільки всі італійські пари були визнані невинними у кримінальному провадженні, стверджується, що реальна передбачена законом міра покарання за сурогатне материнство є запереченням цивільного явища в Італії. Таким чином, ця стаття досліджує міжнародні приватноправові проблеми та сімейно-правові проблеми, що виникають у зв'язку з сурогатним материнством, і пропонують деякі шляхи вирішення складнощів у застосовуванні принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, аби легітимізувати "про креативний туризм". Крім того, автор наголошує на необхідності проведення діалогу між країнами походження та приймаючими країнами, пов'язаними з сурогатним материнством, аби визначити взаємні матеріальні та процесуальні гарантії.

Мета дослідження - цивільно-правові репродуктивні права осіб, а також відносин, що виникають під час застосування допоміжних репродуктивних технологій (РТ), їх реалізації та захисту. Проаналізовано та надано визначення поняття репродуктивних прав, наведено їх розуміння в об'єктивному та суб'єктивному значенні. Досліджено поняття та зміст системи репродуктивних прав як особистих немайнових прав фізичної особи, а також особливості правового регулювання різнорідних процедур, що виникають під час застосування допоміжних РТ. Виявлено особливості реалізації та захисту прав фізичних осіб, що виникають під час використання допоміжних РТ. Проаналізовано чинне вітчизняне законодавство та міжнародні нормативно-правові акти, практики суду і сформульовано пропозиції щодо вдосконалення Цивільного кодексу України, Основ законодавства України щодо охорони здоров'я й інших актів.

Висвітлено комплексне дослідження правового регулювання відносин у сфері допоміжних репродуктивних технологій. Розкрито адміністративно-правове регулювання допоміжних репродуктивних технологій та визначено перспективні напрями його удосконалення. Сформульовано та запропоновано низку нових наукових положень та висновків. Поглиблено наукові знання на основі досягнень вітчизняної юриспруденції, зарубіжного досвіду, аналізу законодавства України, а також нормотворчої та правозастосовної практики для розробки ефективної та дієвої системи адміністративно-правового забезпечення застосування допоміжних репродуктивних технологій. Доведено існування процесів взаємопроникнення норм приватного і публічного права при регулюванні відносин, що виникають при застосуванні методів допоміжних репродуктивних технологій. Охарактеризовано сутність функціональних елементів адміністративно-правового регулювання допоміжних репродуктивних технологій серед яких виділено інструменти адміністративно-правового регулювання допоміжних репродуктивних технологій, суб'єктів адміністративно-правового регулювання допоміжних репродуктивних технологій, функції та повноваження органів державної влади у сфері адміністративно-правового регулювання допоміжних репродуктивних технологій.

Даний аналіз здійснений на основі досліджень італійської юриспруденції (у період 1989 - 2016 рр.), які ідентифікували шістнадцять справ, що випливали з сурогатних договорів, укладених між особами, які мешкали в Італії. У дев'яти з цих справ Україна виступала країна походження. Оскільки всі італійські пари були визнані невинними у кримінальному провадженні, стверджується, що реальна передбачена законом міра покарання за сурогатне материнство є запереченням цивільного явища в Італії. Таким чином, ця стаття досліджує міжнародні приватноправові проблеми та сімейно-правові проблеми, що виникають у зв'язку з сурогатним материнством, і пропонують деякі шляхи вирішення складнощів у застосовуванні принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, аби легітимізувати "про креативний туризм". Крім того, автор наголошує на необхідності проведення діалогу між країнами походження та приймаючими країнами, пов'язаними з сурогатним материнством, аби визначити взаємні матеріальні та процесуальні гарантії.

Висвітлено основні аспекти нотаріального посвідчення договорів про надання послуг сурогатного материнства в практичній площині, а також проаналізовано теоретичне підгрунтя законодавчого регулювання процесу укладення договору про надання послуг сурогатного материнства в Україні. У договорі про надання послуг сурогатного материнства необхідно передбачити всі можливі варіанти розвитку подій з метою забезпечення безспірності подальших відносин. Тому в ньому необхідно обов'язково прописувати чіткий предмет договору та розмір компенсацій для сурогатнох матері за виношування і народження нею дитини (крім випадків безоплатності такого договору за бажанням сторін); права, обов'язки та відповідальність сторін договору; порядок припинення, відмови від договору, інші істотні умови.

Досліджено цивільні та сімейні правовідносини, які виникають у випадку застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Проаналізовано законодавство України та зарубіжних країн у сфері регулювання застосування ДРТ та визначено правові режими регулювання ДРТ. Проаналізовано суб'єктний склад правовідносин із застосування ДРТ. Запропоновано визначення понять "сурогатна мати", "потенційні батьки", "донор репродуктивних клітин (гамет)", "донор ембріона". Досліджено правовий статус потенційних батьків, донора репродуктивних клітин, сурогатної матері, визначено їх права та обов'язки. Проаналізовано цивільно-правовий статус ембріона людини. Розкрито теоретичні підходи до визначення правового статусу ембріона людини. Досліджено цивільно-правову відповідальність сторін за договором сурогатного материнства. Визначено підстави та умови виникнення відповідальності, а також підстави звільнення від відповідальності. Запропоновано вдосконалення законодавства України у сфері застосування ДРТ.

Визначено суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері сурогатного материнства в Україні. Зазначено, що на сьогодні перевага віддається характеристиці суб'єктів цивільно-правових відносин у сфері сурогатного материнства, тоді як адміністративно-правовий аспект застосування такого методу допоміжних репродуктивних технологій в Україні залишається поза увагою. Вказане, на думку автора, зумовлене насамперед правовим регулюванням застосування методу сурогатного материнства. З метою визначення суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері сурогатного материнства розкрито поняття "адміністративно-правові відносини", "суб'єкт (сторона) адміністративних правовідносин" і зміст регулятивних та охоронних адміністративно-правових відносин, що виникають, змінюються, припиняються й у сфері сурогатного материнства. Серед суб'єктів регулятивних відносин у сфері сурогатного материнства виокремлено Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров'я України. Визначено, що заклад охорони здоров'я вступає в адміністративно-правові відносини з Міністерством охорони здоров'я України для одержання ліцензії на медичну практику та з головною акредитаційною комісією або акредитаційними комісіями з метою проходження акредитації. З'ясовано, що серед фізичних осіб як суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері сурогатного материнства необхідно виділяти головних лікарів закладів охорони здоров'я, які застосовують допоміжні репродуктивні технології. Встановлено, що адміністративно-деліктні правовідносини у сфері сурогатного материнства обмежені відповідальністю закладу охорони здоров'я за здійснення своєї діяльності без одержання ліцензії на медичну практику. Підтримано норми законопроєкту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань застосування допоміжних репродуктивних технологій". Зроблено висновок про доцільність розвитку адміністративно-правових відносин між сурогатною матір'ю та потенційними батьками, зокрема іноземцями, з однієї сторони, та органом виконавчої влади - з іншої, щодо державної реєстрації договору сурогатного материнства, а також адміністративно-деліктних правовідносин у сфері сурогатного материнства.