На підставі узагальнення широкого кола джерел розкрито теоретико-прикладні аспекти державного управління процесами забезпечення радіаційної безпеки (РБ) в Україні. Проведено комплексний аналіз основних проблем управління, визначено основні напрямки удосконалення методів і засобів управління щодо подолання наслідків техногенних катастроф радіаційного походження. Особливу увагу приділено розгляду концептуальних засад стратегічного управління процесами боротьби з наслідками іонізуючого випромінювання, питанням інституціалізації підходів до подолання гуманітарних наслідків Чорнобильської катастрофи, визначенню напрямків концепції управління процесами забезпечення РБ в Україні.

На основе обобщения большого количества литературных источников раскрыты теоретико-прикладные аспекты государственного управления процессами обеспечения радиационной безопасности (РБ) в Украине. Проведен комплексный анализ основных проблем управления, определены основные направления усовершенствования методов и средств управления по преодолению последствий техногенных катастроф радиационного происхождения. Особое внимание уделено концептуальным основам стратегического управления процессами борьбы с последствиями ионизирующего излучения, вопросам институализации подходов к преодолению гуманитарных последствий Чернобыльской катастрофы, определению направлений концепции управления процессами обеспечения РБ в Украине.

Висвітлено загальні питання законодавчого забезпечення подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Розкрито державну політику у цій сфері. Увагу приділено правовому регулюванню соціального захисту постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Розглянуто правові питання охорони навколишнього природного середовища. Висвітлено діяльність органів державної влади та питання юридичної відповідальності за порушення чорнобильського законодавства. Визначено перспективи розвитку господарської діяльності на територіях з радіоактивним забрудненням. Розглянуто міжнародно-правові аспекти подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та регулювання використання ядерної енергії.

Дана оценка нормативно-правового регулирования по вопросам противорадиационной защиты в связи с Чернобыльской катастрофой в первые пять лет после аварии. Показано, что до 1991 г. не существовало национального законодательства по противорадиационной защите населения, которое пострадало в результате Чернобыльской катастрофы. Вопросы обеспечения населения, проживающего на радиоактивно загрязненных территориях, чистыми продуктами питания также не имели нормативно-правовой базы.

Доведено, що право спеціального природокористування виділено з метою відмежування від загального природокористування, яке характеризується загальнодоступністю, спрямованістю на задоволення життєво необхідних власних потреб людини, умовою якого є незаподіяння шкоди природному середовищу. Спеціальне природокористування має місце в усіх випадках, коли природні ресурси перебувають у користуванні в конкретної особи на підставі права власності або права постійного чи тимчасового користування. Послідовно розглянуто ключові положення права спеціального природокористування, проаналізовано його зміст, особливості визначення об'єктів і суб'єктів права спеціального природокористування, співвідношення права власності на природні ресурси та права спеціального користування природними ресурсами.

Досліджено рекреаційну діяльність в межах території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, особливості її здійснення. З'ясовано, що Заповідник є унікальним природоохоронним і науковим об'єктом, створеним у межах зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі аналізу чинного законодавства встановлено, що створення заповідної території мало на меті: збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів; сприяння організації та проведенню наукових досліджень. Науково-дослідницький напрямок діяльності Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника визнано як один із пріоритетних. З'ясовано, що одним із видів використання території Заповідника є її використання в рекреаційних цілях. За результатами аналізу чинного законодавства досліджено умови, за наявності яких провадиться рекреаційна діяльність у межах території Заповідника. Встановлено, що радіаційна ситуація, що склалася на зазначеній заповідній території, пов'язані з нею екологічні умови території та встановлення особливого правового режиму щодо неї зумовили особливості здійснення рекреаційної діяльності, що провадиться з урахуванням обмежень та у порядку, встановленому законодавством про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Визначено основні види рекреаційної діяльності та досліджено передумови ефективного провадження рекреаційної діяльності в межах території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Акцентовано увагу на питаннях подальшого розвитку рекреаційної діяльності у межах території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника задля досягнення цілей щодо збереження природних екосистем, місцевого біорізноманіття та історико-культурних цінностей на території Заповідника; підвищення рівня екологічної просвіти; удосконалення системи контролю за дотриманням природоохоронного законодавства тощо.

Розглянуто у науковому та концептуальному розумінні інституалізацію Чорнобильської катастрофи. Масштаб Чорнобильської катастрофи - найважчої за всю історію людства техногенної катастрофи добре відомий як вченим, так і політикам усього світу. Внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. в довкілля було викинуто від 3 до 7 % радіонуклідів, які на момент катастрофи накопичилися в четвертому енергоблоці ЧАЕС. Чорнобильська катастрофа не має аналогів серед трагедій, які спіткали людство за всю історію. Вона залишила руйнівні сліди в екології, ризики для здоров'я людей, спричинила погіршення соціальних, економічних і життєвих умов. Урок Чорнобиля - це жахливий досвід. Водночас це попередження про необхідність розумного використання так званого "мирного атома" не тільки для України - воно стосується всіх країн світу.