Розглянуто сутність та роль державної кадрової політики як суспільного феномену, найважливішої державотворчої цінності для реалізації демократичних перетворень у сучасній Україні. Наголошено на кризовості державної кадрової політики, подолання якої потребує не тільки очищення органів влади за корупційні дії та непрофесіоналізм, а й нових інноваційних підходів. Наголошено на тому, що на низькому рівні в системі кадрової політики перебуває кадровий менеджмент; не створено загальнодержавної системи управління людським капіталом; молоді не надається право на обіймання посади за принципом "першого робочого місця". Наведено пропозиції щодо використання вітчизняного та іноземного досвіду демократизації державної кадрової політики в сучасній Україні.

Визначено сутнісні ознаки сучасної державної кадрової політики: системність, наукова обгрунтованість, послідовність і етапність, єдність і багаторівневість охоплення кадрових процесів, перспективність, демократичність, моральність, законодавча забезпеченість. Обгрунтовано, що суть оновлення кадрової політики в Україні передбачає забезпечення партнерства держави й особи у процесі професійно-трудової та інтелектуальної самореалізації особистості. Визначено стратегічні завдання розбудови кадрової політики в Україні, реалізація яких створює передумови реалізації принципів гідної праці.

Обгрунтовано та розроблено функціональні підходи до побудови стратегії управління кадровим потенціалом аграрних підприємств в контексті викликів трансформацій зовнішнього середовища. Обгрунтовано концептуальні засади побудови адаптивної стратегії управління кадровим потенціалом аграрних підприємств, в основі якої лежить імплементація результатів кількісного та якісного аналізу факторів і визначення тенденцій підвищення продуктивності праці персоналу з використанням інструментів моніторингу можливостей її підвищення з врахуванням ресурсних можливостей на конкретний період часу за видами діяльності. Визначено закономірності впливу систем внутрігосподарських відносин на зміни ефективності управлінням кадровим потенціалом на основі системного врахування стану майнових, договірних та соціально-трудових відносин в аграрному підприємстві. Обгрунтовано методичні засади виявлення резервів зниження витрат праці на основі визначення ступеня їх відносного впливу на фінансові результати діяльності аграрних підприємств з використанням економіко-математичних методів. Сформовано алгоритм раціональної побудови інформаційної моделі реалізації кадрової політики аграрного підприємства, яка на відміну від існуючих враховує концептуальну модель адаптивного управління, спрямовану на досягнення цілей підприємства, актуалізує мотиваційні запити працівників і обмежуються станом ринку праці та законодавством.

Досліджено питання формування та ефективної реалізації державної кадрової політики в Україні. Вивчено теоретичні аспекти, виявлено основні проблеми та окреслено пріоритетні напрямки реалізації державної кадрової політики. Визначено основні цілі реалізації державної кадрової політики за сучасних умов реформування державної служби. Вивчено основні принципи та пріоритетні завдання формування і реалізації державної кадрової політики.

Увагу приділено питанням побудови ефективної моделі управління персоналом; формування кадрової політики та кадрового планування в організації; технології найму, добору, адаптації, оцінки і атестації; планування кар'єри та підготовки керівників. Розкрито основні аспекти кадрового менеджменту і трудового законодавства в Україні. Наведено практичні ситуації, термінологічний словник.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів функціонування механізмів формування кадрового потенціалу в гуманітарній сфері України. Кадровий потенціал гуманітарної сфери розглянуто як складне утворення, що формується з кадрових потенціалів галузей, які входять до гуманітарної сфери (освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров’я, туризму, засобів масової інформації), забезпечують духовно-інтелектуальну складову розвитку суспільства, створення ключових засад гуманізації всього комплексу суспільних відносин. Виявлено основні чинники, які впливають на розвиток процесів формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери в сучасній Україні. Обгрунтовано сутнісні риси та складові комплексного механізму формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери України, що складається з організаційно-правового, адміністративно-економічного та інформаційно-психологічного механізмів.

Висвітлено поняття і сутність кадрового менеджменту, предмет і завдання, а також його суб'єкт та об'єкт. Визначено поняття та ознаки персоналу та людських ресурсів; суть, види та цілі мотивації та стимулювання праці. Проаналізовано поняття та види кадрової політики організації. Розглянуто поняття, сутність, мету, види та методи оплати праці. Розкрито систему підготовки кадрів і систему оцінки управлінського персоналу. Розглянуто мотивуючі фактори кадрового менеджменту, проаналізовано трудове законодавство.

Розкрито поняття стажування, визначено ключові його ознаки, встановлено роль стажування у розвитку та ефективному використанні трудового потенціалу. Визначено, якими методами здійснюється правове регулювання стажування, на яких основоположних принципах воно ґрунтується, чим воно відрізняється від інших правових категорій. Проаналізовано різні види та форми стажування, особливості їх здійснення. З’ясовано порядок проходження стажування працівником, охарактеризовано кожний його. На підставі цього розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про стажування. Результати дослідження сформульовані у вигляді проектів змін і доповнень до КЗпП та інших нормативних актів України.

Висвітлено науково-теоретичні аспекти формування та реалізації кадрової політики в органах державної влади. Вирізнено сучасні напрями наукових розвідок щодо формування та реалізації кадрової політики в органах державної влади та ступінь їх наукового обґрунтування. Удосконалено понятійно- категорійний апарат, уточнюючи сутність понять «кадрова політика в органах державної влади» і «механізми формування і реалізації кадрової політики в органах державної влади». Застосовано комплексний підхід щодо дослідження механізмів формування та реалізації кадрової політики шляхом конкретизації їх на загальні та спеціальні. Обґрунтовано сучасну модель інституційного механізму реалізації кадрової політики в органах державної влади, структурними елементами якої є владні інституції та консультативно-дорадчі організації. Виявлено сучасні підходи до розвитку кадрової політики в органах державної влади, зокрема інституційний і професійний розвиток, відповідність рівня кваліфікації й оплати праці, впровадження інноваційних технологій. Запропоновано шляхи удосконалення кадрової політики в органах державної влади, з огляду на вітчизняний та зарубіжний досвід, а саме: створити адекватну інституційну модель, розмежувати політичні й адміністративні посади; удосконалити мотивацію службовців; впровадити принцип транспарентності управління, запровадити інноваційні кадрові технології тощо.

Запропоновано вирішення актуальної проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державної кадрової політики у Збройних Силах України в умовах сучасних викликів та визначенні її особливостей та концептуальних перспектив розвитку. Зауважено, що досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення низки завдань, зокрема: дисертаційна робота виконана на основі аналізу множинних джерел з використанням комплексу методів збору та інтерпретації емпіричного матеріалу. З'ясовано, що державна кадрова політика у Збройних Силах України досліджується в широкому спектрі проблем. Підтверджено, що Збройні Сили України є специфічним соціальним інститутом держави, який, реалізуючи свою головну функцію оборони України, забезпечує захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності згідно з демократичною, соціально-політичною спрямованістю української влади, що перебуває під цивільним контролем, обумовлюючись конституцією та відповідними законами. Встановлено та надано характеристики динаміці й етапам становлення та розвитку Збройних Сил незалежної України. Засвідчено, що спільними ціннісними орієнтирами для країн-членів НАТО є демократія, індивідуальні свободи, верховенство права, мирне розв'язання суперечок і конфліктів, а також підтримка цих цінностей в усьому Північноатлантичному альянсі. Зазначено, що особливостями державної кадрової політики у Збройних Силах України постають такі: упровадження стандартів НАТО, що співвідносяться з кадровим менеджментом і визначають цілі щодо партнерства в цьому процесі; демократичний потенціал, що реалізується насамперед у процесі цивільного контролю, однією з форм якого є створення Громадських Рад, та багатосуб'єктність державної кадрової політики в умовах війни - взаємодія різних родів військ Збройних Сил України і батальйонів територіальної оборони. Визначено, що концептуальні перспективи "нової" державної кадрової політики у Збройних Силах України ґрунтуються на інноваційній складовій, гуманістичний контекст якої дав підстави визначити механізми її реалізації - морально-ціннісний механізм кар'єрного зростання військового лідерства та інституційний механізм безперервного розвитку військовослужбовців. Доведено, що результатом "нової" державної кадрової політики постає безперервний розвиток і саморозвиток сучасної генерації військовослужбовців. Підготовка кадрів для Збройних Сил України здійснюється в системі багаторівневого навчання військових фахівців в Україні. Разом із тим в умовах війни навчання та перепідготовка українських військовослужбовців відбувається і за кордоном. Розроблено рекомендації щодо розвитку державної кадрової політики у Збройних Силах України - Міністерству оборони України його та структурним підрозділам, Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України та ін.

Визначено місце, роль та специфіку військової кадрової політики як складової державної кадрової політики, а також обґрунтовано необхідність вжиття відповідних заходів, які стабілізують кадрову ситуацію у Збройних Силах України. Запропоновано основні термінологічні визначення у сфері військової кадрової політики. Обґрунтовано та запропоновано до впровадження сучасну модель системи кадрового менеджменту, що передбачає прийняття кадрових рішень тільки на рівні Кадрового центру Збройних Сил України. Проаналізовано кадровий потенціал військового відомства та запропоновано його визначення та напрями управління ним. Розроблено науково-прикладні рекомендації з метою удосконалення механізмів реалізації кадрової політики у Збройних Силах України, які передбачають: упровадження технології кадрового менеджменту централізованого типу, створення перспективної системи кадрових органів з розподілом їх на стратегічний, оперативний і тактичний рівні, а також удосконалення нормативно-правової бази військової кадрової політики. Запропоновано методику оцінювання ефективності реалізації кадрової політики в Збройних Силах України, яка передбачає використання вагових коефіцієнтів складових кадрової політики.

Присвячено комплексному та ґрунтовному аналізу проблематики правового регулювання кадрового забезпечення державної служби України. З’ясовано правову природу кадрового забезпечення державної служби, розкрито сутність та охарактеризовано ознаки даного правового явища. З’ясовано основи методології дослідження, передумови зародження кадрового забезпечення державної служби та періодизацію генезису вказаного питання. Проаналізовано систему принципів правового регулювання кадрового забезпечення державної служби України, виведено його завдання, функції та гарантії. Наведено форми і методи правового регулювання кадрового забезпечення державної служби України та охарактеризовано їх зміст. Надано аргументацію елементів структури правовідносин у сфері кадрового забезпечення державної служби України, а також відзначено специфічні риси кожного виду таких правовідносин. Виявлено особливості виникнення, розвитку та припинення правовідносин у сфері кадрового забезпечення державної служби України. Визначено проблеми забезпечення та реалізації трудового потенціалу кадрів державної служби України й проблеми притягнення до відповідальності працівників державної служби України та зазначено обґрунтовані шляхи їх вирішення. Сформовано напрями оптимізації правового регулювання кадрового забезпечення державної служби України за національним законодавством. Виокремлено напрями запозичення позитивного європейського та світового досвіду у національне трудове законодавство у сфері дослідження.