Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)111.1-383 + Х881.9(4УКР)015.9-383

Рубрики:

Державне право окремих країн

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочин під час виконання спеціального завдання щодо запобігання злочинній діяльності організованої групи чи злочинної організації за законодавством України. Проведено порівняльний аналіз даної відповідальності з кримінальним законодавством Російської Федерації та Республіки Білорусь.

Исследована уголовная ответственностью лиц, совершивших преступление при выполнении специальной задачи по предотвращению преступной деятельности организованной группы или преступной организации по законодательству Украины. Проведен сравнительный анализ данной нормы с уголовным законодательством Российской Федерации и Республики Беларусь.

It is investigated criminal by the responsibility of the persons who have committed a crime at performance of a special task on prevention of criminal activity of organized group or the criminal organization under the legislation of Ukraine; the comparative analysis of the given norm with the criminal legislation of the Russian Federation and Byelorussia is carried out.

Розглянуто деякі спірні питання, пов'язані з проблемами визначення поняття "спеціальне завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації" як обставини, що виключає злочинність діяння.

Рассмотрены некоторые спорные вопросы, связанные с проблемами определения понятия "специальное задание по предупреждению или раскрытию преступной деятельности организованной группы или преступной организации" как обстоятельства, что исключает преступность деяния.

Some questions at issue connected to problems of definition of concept "the special task under the prevention or disclosing of criminal activity of the organized group or the criminal organization" as circumstances that excludes criminality of act areconsidered.

Розглянуто співвідношення понять "стан сильного душевного хвилювання" (ССДХ) та "обмежена осудність". Зроблено спробу довести, що ССДХ - це один із проявів стану обмеженої осудності.

Досліджено питання характеристики виконання спеціального завдання з метою запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як однієї з обставин, що виключають злочинність діяння. Проаналізовано поняття та місце виконання спеціального завдання у системі таких обставин. Визначено юридичний склад правомірного вчинку виконання спеціального завдання як систему структурних компонентів (безпосереднього об'єкта, діяння, наслідків, причинного зв'язку між ними, часу, обстановки, спеціального суб'єкта, психічного ставлення до вчиненого діяння (діянь) у цілому та його окремих юридично значимих елементів об'єктивного характеру, мотиву та мети), що характеризуються ознаками, необхідними та достатніми для характеристики діяння, взаємопов'язаного з вимушеним заподіянням шкоди під час виконання такого завдання як обставини, що виключає злочинність діяння. Розглянуто структуру юридичного складу даного правомірного вчинку з урахуванням юридичних фактів, що стосуються загальної структури, специфічної конструкції та конкретного змісту його об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Визначено поняття перевищення меж вимушеного заподіяння шкоди під час виконання спеціального завдання та підстави відповідальності особи, яка відповідно до закону виконувала спеціальні завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою запобігання чи розкриття їх злочинної діяльності. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення відповідних положень КК України та практики їх застосування.

Висвітлено проблеми кримінальної відповідальності за злочини, вчинені під час перевищення меж правомірного заподіяння шкоди в процесі виконання спеціального завдання. Розглянуто загальні питання щодо правової природи вчинення злочинів, проаналізовано особливості кримінальної відповідальності за їх вчинення. Наведено рекомендації щодо вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практичного його застосування.

Проведено комплексне кримінально-правове дослідження проблеми затримання особи, що вчинила злочини, як обставини, що виключає злочинність діяння. Проаналізовано стан наукової розробки даного питання, узагальнено матеріали кримінальних справ і досвід діяльності Верховного Суду України. Розглянуто теоретичні, соціальні та кримінально-правові аспекти становлення та розвитку інституту затримання особи, що вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння. Сформульовано основні положення вчення про затримання особи, що вчинила суспільно-небезпечне посягання, визначено зміст даного поняття, охарактеризовано його систему та структуру, показано зв'язок з суміжними кримінально-правовими явищами, обгрунтовано механізм реалізації відповідних норм і визначено юридично-правову природу покарання за перевищення повноваження щодо використання заходів, необхідних для затримання особи, що вчинила злочин. Детально розглянуто спірні питання кваліфікації перевищення повноважень під час затримання особи, що вчинила злочин (ст. 118, 124 КК України) та сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства та судової практики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015.9 + Х881.9(4УКР)106

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015.9

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015.9

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)015.9

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано згоди потерпілого в кримінальному праві. Розглянуто історичний аспект та зарубіжний досвід правового регулювання інституту згоди потерпілого. Досліджено питання згоди потерпілого в сучасній кримінально-правовій науці та зроблено висновок щодо необхідності її легалізації й віднесення до обставин, що виключають злочинність діяння.

Наведено теоретичне узагальнення та висвітлено результати емпіричного дослідження наукової проблеми, що полягає в розкритті юридико-психологічної сутності діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання. Визначено психологічну сутність провідного мотиву та мети поведінки особи, яка перебуває в гіперафективному психічному стані: мотивом виступає спонукання захистити правоохоронювані інтереси, на які скоює напад майбутній потерпілий, а цілями - убезпечення власного чи своїх близьких життя та здоров'я, відновлення охоронюваних кримінальним законом відносин через припинення посягання на них. Встановлено особливості психологічної характеристики осіб, які скоїли злочин у гіперафективному психічному стані. Обгрунтовано необхідність проведення судово-психологічної експертизи у всіх випадках, коли афектоване протиправне діяння скоюється неповнолітніми, та доцільність настання кримінальної відповідальності за ст. 116 КК України з 16-ти років.

Досліджено питання про поняття правової презумпції, їх класифікацію та значення для кримінально-процесуального доказування презумпції невинуватості, презумпції недоведеності факту за порушення процесуальної форми доказування, презумпції істинності вироку, рішення про закриття кримінальної справи, презумпції нерозуміння особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, суспільно небезпечного характеру своєї поведінки, презумпції втрати винною особою суспільної небезпеки, якщо закінчився строк давності, презумпції усвідомлення особою своїх дій під час вчинення нею злочину у стані сп'яніння, презумпції заподіяння шкоди під час вчинення злочину з формальним складом, презумпції знання кримінального закону, презумпції осудності особи.