Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)016.4

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Запропоновано новий підхід стосовно визначення правової природи інституту добровільної відмови, який розглянуто як обставина, що звільняє від кримінальної відповідальності. Вперше на підставі детального аналізу визначено межі інституту добровільної відмови. Детально проаналізовано основні особливості добровільної відмови за умов співучасті, якими є суворо індивідуальний характер (у разі відмови одного співучасника інші не звільняються від кримінальної відповідальності) та залежність добровільної відмови співучасника від поведінки виконавця. Трактовано поняття добровільної відмови у разі співучасті як своєчасне усунення особою за своєю волею особистої участі у злочині внаслідок прийнятого нею остаточного рішення у випадку усвідомлення можливості доведення даного злочину іншими співучасниками до кінця. Проведено системний аналіз норм про добровільну відмову співучасників, у результаті якого встановлено, що загальною ознакою такої відмови є запобігання початому злочину. Аргументовано висновок, що своєчасність повідомлення відповідних органів державної влади про злочин, який готується або вчиняється, як різновид добровільної відмови співучасника, не усуває необхідності запобігання розпочатому злочину. Охарактеризовано випадки добровільної відмови співвиконавця, який виконує також функції іншого співучасника. Встановлено, що форма такого співвиконавця прямо залежить від додаткової ролі. Визначено форми зазначеної відмови учасника організованої групи: запобігання

Розглянуто питання закриття кримінальних справ у зв'язку з дійовим каяттям як однієї з нереабілітувальних підстав. Досліджено проблеми, що стосуються понять, значень, процесуальних підстав і процесуального порядку закриття кримінальних справ у зв'язку з дійовим каяттям, а також місця доказування у процедурі закриття таких справ. Обгрунтовано положення про необхідність визнання особи винуватою у вчиненні злочину під час вирішення питання про закриття кримінальної справи. Обгрунтовано неможливість закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям на стадії попереднього розгляду справи суддею. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Проаналізовано законодавство про кримінальну відповідальність за замах на злочин в історико-правовому, порівняльно-правовому та формально-правовому аспектах. Досліджено поняття й ознаки замаху на злочин, а також критерії розмежування замаху на злочин від готування до злочину і закінченого злочину. Розглянуто види замаху на злочин і їх ознаки. Визначено поняття "непридатний замах", обгрунтовано необхідність його виділення та законодавчого закріплення. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення відповідних положень чинного Кримінального кодексу України. Досліджено підставу кримінальної відповідальності за вчинення замаху на злочин та особливості призначення покарання за замах на злочин.

Проведено комплексне наукове дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. З'ясовано історичні передумови та соціально-правову зумовленість даного звільнення, проаналізовано юридичну природу, місце у структурі норм кримінального права. Виявлено підстави звільнення від даної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, проаналізовано його умови та зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак (повне відшкодування збитків, усунення шкоди, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, невелика тяжкість вчиненого злочину). Наведено науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення ст. 45 КК, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Висвітлено проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Досліджено загальні питання механізму правового регулювання такого звільнення, зокрема, його передумови, підстави та кримінально-правові наслідки. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

Досліджено проблеми приховування злочину, спосіб приховування злочину та структуру системи способів приховування злочину; взаємозв'язок і взаємообумовленість способів приховування злочинів і визначено частоту, з якою вони зустрічаються. Розроблено комплекс принципів класифікації способів приховування злочинів та побудовано їх типову систему. Визначено механізм взаємозв'язку окремих елементів даної системи, застосований в діяльності слідчих органів прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України.

Досліджено проблеми кримінальної відповідальності за готування до злочину. Розвинуто положення, згідно з яким готування до злочину розглядається у двох аспектах: як стадія вчинення умисного злочину та як самостійний вид злочину. Визначено суспільну небезпечність готування до злочину та сформульовано її основні критерії: цінність об'єкта посягання, домінування можливості вчинення злочину, просторова та часова близькість підготовчих дій до безпосереднього вчинення злочину, передбаченого Особливою частиною КК, характер об'єктивно вчинюваних дій з метою створення умов для вчинення злочину. Доведено, що кримінально-правовий ступінь суспільної небезпечності властивий не всім видам готування. Запропоновано критерії класифікації видів готування, які мають кримінально-правове значення: об'єктивні ознаки, ступінь тяжкості готування та ступінь його суб'єктивної закінченості, причини припинення здійснення злочинного наміру, характер дії та спосіб закріплення у законі. Наведено аргументи щодо поділу видів готування на загальні та спеціальні залежно від закріплення кримінальної відповідальності за такі дії Загальною чи Особливою частиною КК. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

З позицій кримінального права розглянуто правові та практичні питання щодо стадій скоєння злочину. На підставі узагальнення даних джерел спеціальної літератури, матеріалів слідчо-судової практики визначено зміст поняття стадій скоєння злочину, запропоновано внесення змін у кримінальний закон. Обгрунтовано необхідність введення в КК України окремою статтею критерію визначення строку та розму покарання за незакінчений злочин у ході призначення покарання. Проаналізовано можливість з'ясування стадій скоєння злочину у випадку прямого та непрямого умислу. Розроблено нову редакцію поняття підготовки до злочину, зміст якої охоплює всі можливі дії на цій стадії. Визначено основні види підготовки - завершеної, незавершеної, невдалої. Розглянуто роль та значення добровільної відмови від скоєння злочину, критерії розмежування останньої від каяття.

Висвітлено проблеми кримінальної відповідальності за готування до злочину. Розглянуто загальні питання стадій злочину, поняття та види готування як самостійного виду злочину, проаналізовано підстави та межі відповідальності за вчинення таких діянь. Увагу приділено проблемам відмежування готування до злочину від виявлення наміру на вчинення злочину та від замаху на злочин. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України з даних проблем і практики його застосування.

Освещены проблемы криминальной ответственности за приготовление к преступлению. Рассмотрены общие вопросы стадий преступления, понятие и виды приготовления как самостоятельного вида преступления, проанализированы основания и пределы уголовной ответственности за совершение таких деяний. Уделено внимание проблемам отмежевания приготовления к преступлению от выявления намерения на совершение преступления и от покушения на преступление. Даны предложения по усовершенствованию действующего законодательства Украины по данным проблемам и практики его применения.

Досліджено проблему кримінальної відповідальності за замах на злочин. Розглянуто загальні питання щодо поняття, ознак і видів замаху, критеріїв його відмежування від інших стадій злочину та від незлочинних діянь. Визначено підставу та межі кримінальної відповідальності за вчинення замаху на злочин, особливості кваліфікації, загальні засади та спеціальні правила призначення покарання за нього. Розкрито аналіз помилки в юридичних властивостях і фактичних ознаках вчиненого діяння й її значення для кваліфікації вчиненого як замаху на злочин. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

Проаналізовано стан наукової розробки проблеми, оцінено правильність і точність нормативного поняття закінченого злочину. Розглянуто зміст закінченого злочину та значення правильності його встановлення для вирішення конкретних кримінально-правових питань. Запропоновано критерій розмежування закінченого та незакінченого злочину, з'ясовано обставини, що впливають на встановлення моменту закінчення злочину та на їх основі класифіковано злочини за моментом їх закінчення, визначено особливості встановлення моменту закінчення злочинів різних видів і сформульовано відповідні теоретичні положення. Наведено пропозиії щодо удосконалення кримінального законодавства України та рекомендації для сучасної правозастосовної практики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)016

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)016.3

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)016

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто суперечливі питання, що стосуються добровільної відмови окремих видів співучасників від вчинення злочину. Обгрунтовано, що під добровільною відмовою від злочину співучасників варто розуміти своєчасне вилучення співучасником власного внеску в спільну злочинну діяльність.

Проведено дослідження досі невирішених або таких, стосовно яких немає одностайності в науці та правозастосовній практиці питань відповідальності за замах на злочин. З'ясовано зміст та обсяг цього поняття, розроблено правила відмежування замаху від готування до злочину та закінченого злочину. Розкрито питання про підставу відповідальності за замах на злочин. Узагальнено напрацьовані кримінально-правовою наукою та правозастосовною практикою правила кримінально-правової кваліфікації замаху на злочин, оцінено ефективність нормативної регламентації відповідальності за замах на злочин. Наведено пропозиції щодо підвищення ефективності законодавства в цій частині.

Запропоновано бачення поняття стадій вчинення злочину та їх видів. Проаналізовано суть окремих стадій вчинення злочину та їх кримінально-правове значення. Розглянуто спірні питання кваліфікації злочину з урахуванням стадій його вчинення. Обгрунтовано положення, які стосуються правової природи добровільної відмови у разі незакінченого злочину та її кримінально-правового значення.

Досліджено питання відповідальності за замах на злочин за кримінальним правом України. Подано авторське бачення змісту та обсягу поняття замаху на злочин, підходів до його відмежування від готування до злочину та закінченого злочину. Розглянуто спірні питання вчення про підставу відповідальності за замах на злочин. Узагальнено, систематизовано та уточнено напрацьовані кримінально-правовою наукою та правозастосовною практикою правила кримінально-правової кваліфікації замаху на злочин тощо.

Провндено комплексне порівняльно-правове дослідження інституту стадій вчинення злочину за кримінальним правом України та Республіки Польща. У межах історико-правового вивчення становлення та розвитку інституту стадій вчинення злочину в кримінальному праві та законодавстві України та Республіки Польща окреслено суттєві відмінності цього інституту. На основі теоретичних та законодавчих положень кримінального права України та Республіки Польща розкрито ознаки та види стадій готування до злочину та замаху на злочин. Акцентовано на понятті непридатного замаху на злочин («usilowanie nieudolne»), який закріплений на законодавчому рівні у Республіці Польща. Здійснено порівняльно-правовий аналіз закінченого злочину в кримінальному праві України та Республіки Польща. У рамках порівняльного аналізу виявлено недосконалість чинних норм КК України про відповідальність за готування до вчинення злочину. Обґрунтовано недоцільність призначати покарання у виді довічного позбавлення волі за незакінчені злочини у випадках, визначених у ч. 4 ст. 68 КК України.