Висвітлено питання підвищення ефективності процесуального порядку досудового провадження звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, зокрема проаналізовано норми чинного законодавства, що регулюють порядок направлення провадження до суду для розв'язання питання про звільнення за цією підставою. На основі проведеного дослідження висловлено пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює порядок досудової підготовки провадження, в якому вбачається можливість такого звільнення.

Розглянуто проблему визначення підстав і умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Здійснено аналіз думок учених, які досліджували підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності загалом та у зв'язку з дійовим каяттям, зокрема. Відмінність у поглядах, перш за все, пов'язана з неоднаковим розумінням правової природи суті підстав та умов, з якими законодавець пов'язує застосування інституту, що розглядається. На основі проведеного дослідження висловлено бачення щодо таких юридично значущих категорій, якими є підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особи.

Вперше на основі положень теорії кримінального процесу, узагальнення слідчої та судової практики й положень нового кримінального процесуального законодавства визначено наукові засади та запропоновано шляхи удосконалення порядку звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і примиренням винного з потерпілим. Викладено періодизацію становлення інститутів звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і примиренням винного з потерпілим на території України. Охарактеризовано генезис сучасної моделі відновного правосуддя та проаналізовано умови і підстави, процесуальний порядок і правові наслідки застосування інститутів звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і примиренням винного з потерпілим.

Розглянуто сучасний стан альтернативних способів вирішення кримінально-правових конфліктів (КПК), їх співвідношення з відновним правосуддям. Охарактеризовано поняття і генезу альтернативного вирішення КПК в Україні. Обгрунтовано процесуальні передумови застосування альтернативних способів вирішення КПК. Увагу приділено аналізу типових моделей альтернативних способів вирішення КПК у зарубіжних державах. Наведено конкретні альтернативні способи вирішення КПК.

Досліджено проблеми спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності учасників організованих злочинних об'єднань. Установлено ознаки цих видів кримінально-правового заохочення, з'ясовано їх соціально-правову зумовленість і місце у системі кримінального права. Проведено історико-правове та порівняльно-правове досліження спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності учасників організованих груп і злочинних організацій. Проаналізовано підстави, умови та передумови заохочувальних норм, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 6 ст. 260 КК України, сформульовано рекомендації щодо їх тлумачення і застосування, а також пропозиції щодо подальшого вдосконалення.

Визначено та досліджено правові функції приписів щодо спеціального звільнення від кримінальної відповідальності, суть яких полягає у зовнішньому впливі їх найсуттєвіших властивостей на кримінально-правові відносини, що виникли у зв'язку із вчиненням певного злочину. Виокремлено функції, притаманні всім спеціальним видам звільнення від кримінальної відповідальності: стимулююча (мотиваційна), відновлювальна (компенсаційна), запобіжна (профілактична) та виховна функції.

Проаналізовано кримінальне законодавство низки європейських країн щодо регламентації звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям та виділено основні підходи зарубіжного законодавця до оцінювання кримінально-правового значення дійового каяття особи, яка вчинила злочин. Акцентовано на перспективних напрямах подальших компаративних досліджень на нормативному та функціональному рівнях у цій сфері.

Висвітлено історичний розвиток інституту звільнення від кримінальної відповідальності (КВ) на теренах України, наукові дискусії щодо поняття, правової сутності та конституційності інституту звільнення від КВ. Розкрито поняття звільнення від КВ, передумови та підстави його здійснення, а т акож види такого звільнення. Охарактеризовано кожний спеціальний вид звільнення від КВ, передбаченого Особливою частиною КК України, із використанням прикладів судової практики. Розкрито перспективи розвитку спеціальних видів звільнення від КВ.

Проаналізовано спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності (КВ) крізь призму загальної норми щодо дійового каяття. Зроблено висновок про наявність суттєвих суперечностей між загальними й одиничними нормами Кримінального кодексу України. Проведено аналіз умов та підстав звільнення особи від КВ за пропозицію, обіцянку чи надання неправомірної вигоди. Запропоновано певні варіанти усунення зазначених суперечностей і вдосконалення норми про звільнення особи від КВ за підкуп.

Комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми, пов'язані зі звільненням від кримінальної відповідальності (КВ) за злочини, підслідні органам безпеки. Проаналізовано передумови, умови, підстави та кримінально-правові наслідки звільнення особи від КВ. Розглянуто загальні та спеціальні види звільнення від КВ за злочини, підслідні органам безпеки. Розкрито процесуальний порядок звільнення від КВ за такі злочини. Наведено зразки процесуальних документів, які складаються під час звільнення особи від КВ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)031

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: РА431345 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 
Видання зберігається у :

Проведено порівняльно-правове дослідження особливостей звільнення від кримінальної відповідальності (КВ) у зв'язку з дійовим каяттям в Україні й інших країнах. Проблеми теоретичного обгрунтування та практики застосування норми про звільнення від КВ у зв'язку з дійовим каяттям розглянуто в контексті розробки заохочувальних кримінально-правових норм та інституту звільнення від КВ як альтернативного заходу припинення кримінального переслідування особи за нереабілітуючих обставин. Проаналізовано кримінально-правову політику у сфері звільнення від КВ у зв'язку з дійовим каяттям в Україні. Виокремлено й охарактеризовано її суб'єктів та учасників на різних рівнях. Комплексно проаналізовано низку міжнародно-правових актів ООН, ЄС, РЄ у сфері забезпечення прав людини при здійсненні правосуддя та виокремлено ті з них, які є визначальними у формуванні та реалізації кримінально-правової політики України у сфері звільнення від КВ. Здійснено порівняльно-правовий аналіз звільнення від КВ у зв'язку з дійовим каяттям країн СНД не тільки на нормативному рівні, а й на підставі аналізу теоретичних положень і доступної судово-слідчої практики, що дало змогу оцінити реальну ситуацію з правозастосуванням відповідних норм, з'ясувати теоретичні та практичні проблеми, які при цьому виникають, та оцінити пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації такого звільнення в зіставленні з аналогічними пропозиціями в Україні. На підставі проведеного дослідження сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення відповідного кримінального законодавства та судово-слідчої практики.

Вперше у вітчизняній науці кримінального права спеціальним комплексним дослідженням висвітлено питання малозначності діяння з урахуванням законодавчого досвіду окремих зарубіжних країн. Досліджено генезис малозначності діяння в історії кримінального законодавства України, поняття та види малозначності діяння в теорії кримінального права. Визначено малозначність діяння за об'єктом посягання, а також за ознаками об'єктивної та суб'єктивної сторони. Відмежовано малозначність діяння від суміжних понять ("відсутність складу злочину", "відсутність події злочину", "звільнення від кримінальної відповідальності", "обставини, що виключають злочинність діяння"), а також досліджено проблеми малозначності діяння в кримінальному судочинстві. Запропоновано удосконалити законодавче визначення поняття малозначності діяння та викласти частину другу ст. 11 КК України в наступній редакції: "Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, які хоча формально і містять ознаки діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становлять необхідної для кримінального правопорушення суспільної небезпеки, тобто які не могли заподіяти істотної шкоди".

Дисертацію присвячено актуальній проблемі профілактики девіантної поведінки неповнолітніх у діяльності уповноваженого органу з питань пробації. На основі аналізу соціально-педагогічних, психологічних джерел уточнено сутність поняття профілактики девіантної поведінки неповнолітніх у діяльності уповноваженого органу з питань пробації. Охарактеризовано причини девіантної поведінки неповнолітніх і розкрито особливості напрямів діяльності уповноваженого органу з питань пробації. Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-поведінковий), критерії (знання про соціальну дійсність, ціннісні орієнтації, уміння виявляти правову відповідальність) з відповідними показниками та рівні сформованості відповідальної поведінки неповнолітніх як інтегрованого показника ефективності профілактики їх девіантної поведінки у діяльності уповноваженого органу з питань пробації (елементарний, індиферентний, неприйнятний). Вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено соціально-педагогічні умови профілактики девіантної поведінки неповнолітніх у діяльності уповноваженого органу з питань пробації (створення і реалізація дистанційного навчального курсу "Професійна майстерність" для професійної підготовки персоналу уповноваженого органу з питань пробації з профілактики девіантної поведінки неповнолітніх; впровадження авторської комплексної тренінгової програми "Крок у майбутнє" з профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, взаємодія соціальних інституцій і уповноваженого органу з питань пробації з профілактики девіантної поведінки неповнолітніх).