The article is devoted to the problem of violence as a factor of conflict in the family. It is considered the archetypal model of the human psyche and the relationship of its components with the factors of violence in the family. This paper covers thetheoretical study of archetypes and their impact on a person's conscious life. This article contains empirical research on the most common type of family violence against women. The article reveals the contents of the main components of family violence, with all their negative manifestations and consequences.

Розглянуто проблему насильства як фактор конфліктності в сім’ї. Наведено архетипна модель психіки людини і висвітлено зв’язок її складових з факторами насилля в родині. Проведено теоретичне дослідження архетипів та їх вплив на свідоме життя людини. Здійснено емпіричне дослідження найпоширенішого з видів сімейного насилля над жінками. Розкрито зміст основних складових сімейного насилля з усіма їх негативними проявами та наслідками.

Рассмотрена проблема насилия как фактора конфликтности в семье. Раскрыта архетипная модель психики человека и связь ее составляющих с факторами насилия в семье. Проведено теоретическое исследование архетипов и их влияния на сознательную жизнь человека. Осуществлено эмпирическое исследование по поводу самого распространенного из видов семейного насилия над женщинами. Раскрыто содержание основных составляющих семейного насилия со всеми их негативными проявлениями и последствиями.

Досліджено об'єктивне вираження насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, а саме психологічний вплив і фізичні дії. Проаналізовано поняття "сім'я" в контексті кримінально-правової науки та практичного його застосування як терміну з прив'язкою до неповнолітніх у законодавстві України. На підставі вивчення термінологічного підходу до моделювання насильницької поведінки щодо неповнолітніх зроблено висновок про заміну тих чи інших термінів у межах кримінального права.

Розглянуто законодавство та практику правоохоронних органів країн світу щодо питання превенції насильницьких злочинів у сімї, а саме: спрямованих на кримінально карну поведінку проти жінок. Визначено найефективніші методи боротьби та профілактики з сімейно-побутовим насильством, особливо щодо жінок.

Досліджено роль та значення засобів масової інформації в питанні запобігання насильству в сім'ї щодо дітей. Надано бачення щодо використання різних можливостей ЗМІ щодо запобігання даним видам злочинів.

Розкрито зміст поняття "насильство в сім'ї", актуальність, психологічну і медико-соціальну значимість проблеми. Наголошено на необхідності докладного вивчення усіх складових, у т.ч. судово-медичних аспектів, даного явища шляхом аналізу умов виникнення, закономірностей розподілу, проявів різних форм насильства, що надасть змогу більш детально й об'єктивно підходити до розв'язання питань щодо механізму і особливостей виникнення ушкоджень, залежно від означених ситуацій.

Висвітлено питання розбудови інституційного середовища протидії домашньому насильству в Україні. Завдання дослідження полягають у визначенні прогалин, які обмежують ефективність сучасної системи реагування на випадки домашнього насильства, та обгрунтуванні рекомендацій щодо можливих шляхів вирішення цих проблем. Детально розглянуто останні новели вітчизняного законодавства, покликані посилити механізми захисту постраждалих від насильства та притягнення кривдників до відповідальності. Зокрема, новим Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" інституціоналізовано поняття психологічного та економічного насильства, запроваджено систему спеціальних заходів по відношенню до кривдників, у тому числі терміновий заборонний припис, передбачено надання спеціалізованих послуг особам, які постраждали від домашнього насильства. Важливо, що законом визначено чіткий порядок взаємодії всіх суб'єктів, залучених до запобігання та протидії домашньому насильству, з метою надання оперативної допомоги тим, хто її потребує. Представлено огляд важливих підзаконних актів, ухвалених на виконання вимог закону та покликаних сприяти ефективній боротьбі з домашнім насильством. Розглянуто особливості сучасної системи протидії домашньому насильству, зокрема діяльність різних суб'єктів - правоохоронних органів, центрів надання соціальних послуг, притулків, національної гарячої лінії для постраждалих від насильства та ін. Представлено результати реалізації інноваційних проектів із протидії домашньому насильству, що реалізуються в країні, а саме діяльності мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та пілотної поліцейської мережі з протидії домашньому насильству "Поліна". За підсумками аналізу сформовано загальні висновки щодо прогалин, які зберігаються в координації діяльності різних суб'єктів, та представлено рекомендації щодо вдосконалення інституційних механізмів боротьби з домашнім насильством. Результати дослідження можуть бути використані для розробки заходів державної політики, формування інформаційних кампаній та обгрунтування адвокаційних зусиль із метою вдосконалення всієї системи послуг, що надаються постраждалим від насильства та їх сім'ям.

Проаналізовано законодавчі зміни до Кримінального кодексу України 2001 р. у зв'язку з підготовкою до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції). Досліджено ключові засади політики гендерного мейнстримінгу в національному кримінальному праві. Висвітлено основні фокуси реформ у сфері запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами.

Досліджено з кримінально-правового та кримінологічного поглядів проблему домашнього насильства. Зазначено, що нині виникла необхідність у системному аналізі сфери сімейно-побутових відносин, оскільки в цій сфері виявилися нові кримінологічно значущі чинники, а також інтенсифікувалися ті чинники, які раніше діяли, що позначилося на кількісних та якісних ознаках злочинності у сфері сімейно-побутових відносин. Визначено, що внесення змін до Кримінального кодексу України та запровадження цим кримінальної відповідальності за домашнє насильство стало значним кроком до подолання проблеми державного масштабу і надало змогу говорити про домашнє насильство не як про якесь узагальнене поняття, а як про конкретний злочин. Аналіз вироків з цієї категорії справ показав, що здебільшого суд призначає покарання у вигляді громадських робіт, дії насильницького характеру вчиняють у стані алкогольного сп'яніння, а також те, що більшість постраждалих укладали угоду про примирення з засудженим.

Проведено комплексне дослідження вітчизняного досвіду запобігання та протидії насильству в сім'ї в міжнародному контексті з метою визначення заходів його подолання. Зазначено на необхідності запозичення позитивного міжнародного досвіду боротьби з цим негативним світовим явищем і здійснення таких заходів: аналіз відповідності національного законодавства в сфері профілактики та протидії насильству в сім'ї міжнародним стандартам; прийняття державних стандартів у сфері боротьби з насильством в сім'ї; активізація підтримки роботи "гарячих ліній", вдосконалення функціонування притулків та центрів допомоги жінкам, які стали жертвами насильства в сім'ї; здійснення коригувальних програм для осіб, які вчинили насильство в сім'ї через підготовку кадрів для такої роботи і залучення громадських організацій; розробка і реалізація навчальних програм з формування ненасильницьких моделей поведінки серед дітей і молоді навчальних закладів усіх рівнів акредитації.

Роботу присвячено дискурсу "домашнє насильство" та стратегії його розгортання в державній політиці України. Акцентовано увагу на тому, що домашнє насильство є проявом неправомірної поведінки в сім'ї, побуті, родині та породжує ризик учинення суспільно-небезпечного діяння. Критерії окреслення криміналізації домашнього насильства безпосередньо пов'язані з панівною правовою культурою суспільства. Характерно, що зі зміною суспільної конфігурації суспільство стає вразливішим до критеріїв насильницької, неправомірної поведінки в сім'ї, побуті, родині, позначаючи індивідуальні траєкторії та суперечливі стереотипні дискримінаційні уявлення. Відповідно, важливим аспектом державної політики щодо подолання негативних, насильницьких, руйнівних світоглядних стереотипів у сім'ї, побуті, родині є внесення змін, доповнень у національне законодавство щодо запобігання, протидії домашнього насилля. Виявлено, що чинним законодавством України виокремлено чотири форми домашнього насильства: фізичне, економічне, психологічне, сексуальне. У проведеному дослідженні висвітлено результати соціологічного дослідження та практику судових рішень, розглянуто психологічний статус учасників домашнього насильства, окреслено соціально-економічні чинники. Підкреслено взаємозв'язок соціально-економічних умов та психоневрологічного статусу учасників домашнього насильства. Установлено, що непоодинокими є випадки вчинення домашнього насильства у стані алкогольного сп'яніння. Наголошено, на виокремленні статусу дитини як кривдника та дитини, яка постраждала від домашнього насильства. Зосереджено увагу на використанні термінового заборонного та обмежувальних приписів та виокремлено застосування Типової програми для кривдників. За результатами дослідження сформульовано висновки і пропозиції юридично-психологічних аспектів щодо домашнього насильства. Наголошено, що одним із пріоритетних напрямів має стати підвищення соціального забезпечення вразливим категоріям населення; розвиток критичного мислення, вольових якостей, самовиховання, самовдосконалення особистості, її соціальна та громадянська компетентність. Сформульовані в науковій статті висновки і пропозиції можуть бути використані в різних видах діяльності: науково-дослідній; правозастосовній; у навчальному процесі; громадській; просвітницькій.

Мета роботи - дослідження феномена домашнього насильства як поліфонічного глибинного конфлікту, в основі якого лежить інтегрований комплекс елементів макро- й мікросистеми. Наголошено, що трансформаційні процеси в сучасному вітчизняному соціальному просторі неодмінно позначаються на зміні парадигми морально-правової поведінки в суспільних і приватних стосунках і, зокрема, у сфері сім'ї, побуті, родині та вимагають вироблення дієвих заходів розв'язання конфлікту домашнє насильство. З'ясовано, що детермінантами домашнього насильства виступають чинники біологічного, соціального, психологічного, культурного характеру, що відображено, відповідно, в різних теоріях насильницької поведінки: соціокультурній; системно-сімейній; індивідуально-психологічній. Визначено концептуальні положення циклічності домашнього насильства. Відокремлено суспільно-небезпечний характер проявів домашнього насилля та, відповідно, викладено статистичні дані структурних сегментів осіб, які зазнали впливу домашнього насилля. Встановлено, що соціально-психологічні передумови неправомірної поведінки та домашнього насильства корелюють з індивідуальною психологічною вразливістю особистості та ступенем індикаторів глибинного конфлікту. Обгрунтовано значення психологічної несумісності та правосвідомості у формуванні, розвитку, становленні та розв'язанні глибинного конфлікту домашнє насильство. Виявлено, що глибинний конфлікт, яким є домашнє насилля, вміщує в собі функціональне ядро полярності: конструктивізму та деструкції (деконструктивізму). Відповідно, особливої значущості в запобіганні та протидії домашньому насильству як поліфонічному глибинному конфлікті з-поміж інших складників набуває розвиток критичного мислення та особистісних чинників правомірного спрямування. Також велику роль відіграють механізми соціального захисту та психологічно-правовий супровід соціально вразливих категорій населення, які зазнали впливу домашнього насильства. На основі проведеного дослідження сформовано висновки й пропозиції щодо подальших міждисциплінарних теоретико-прикладних досліджень феномена домашнього насильства.

Мета роботи - обгрунтувати деякі варіанти вдосконалення засобів подолання домашнього насильства. Застосовано порівняльно-правовий аналіз, пізнавально-аналітичний та ін. Запропоновано розмежування насильства та прямого і делегованого державного примусу, вдосконалення законодавчих визначень домашнього насильства та його різновидів. Підкреслено, що законодавчі визначення поняття домашнього насильства і кожного з його видів доцільно доповнити словами: "за відсутності в діянні ознак прямого або делегованого сім'ї, трудовому, освітньому чи іншому колективу або соціооточенню державного примусу, що має нерозривну сукупність базисних юридичних ознак його правомірності: необхідність, достатність, гуманність, провесіоналізм, збалансованість) та/або обставин, що виключають антисоциальность чи винність даного діяння (необхідної оборони, уявної оборони, крайньої необхідності, виправданого ризику, затримання правопорушника, психічного чи фізичного примусу)".

Розкрито історичні аспекти становлення насильства в сім'ї та стан дослідження проблеми на сучасному етапі. Охарактеризовано поняття та види домашнього насильства. Досліджено питання криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, пов'язаних із насильством у сім'ї. Запропоновано класифікацію способів вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із насильством у сім'ї. Проаналізовано слідчі ситуації й алгоритм дій слідчого на першочерговому та наступному етапах розслідування зазначених кримінальних правопорушень. Акцентовано увагу на проведенні слідчих (розшукових) дій і використанні спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із насильством у сім'ї. Висвітлено питання судового розгляду справ, пов'язаних із насильством у сім'ї. Встановлено механізми правозастосування щодо протидії насильству у сім'ї в Україні. Висвітлено Європейські стандарти у сфері протидії насильству в сім'ї. Розглянуто практику Європейського суду з прав людини у справах, пов'язаних із насильством у сім'ї. Визначено основні проблеми, що виникають під час досудового розслідування та судового розгляду справ, пов'язаних із насильством у сім'ї, запропоновано конкретні шляхи їх вирішення шляхом доповнення й уточнення норм законодавства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х883.9(4УКР)54

Рубрики:

Злочинність в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж29409:А:Юрид.науки Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Висвітлено актуальні питання запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні. Визначено кримінологічний зміст поняття сексуального насильства щодо дітей та обґрунтовано доцільність поділу його форм проявів на юридичні та медичні. Здійснено кримінологічну характеристику злочинних проявів сексуального насильства щодо дітей та осіб, які їх вчинили. Наведено загальну характеристику дітей-жертв сексуального насильства. Акцентовано на важливості розвитку організаційно-правових засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей на системному рівні. Узагальнено комплекс загальносоціальних заходів у соціально-педагогічній, соціально-медичній, соціально-економічній, соціально-психологічній та культурно-виховній сферах життєдіяльності українського суспільства. Розроблено заходи з удосконалення спеціально-кримінологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Представлено віктимологічну модель запобігання сексуальному насильству щодо дитини.

Мета роботи - розкрити питання детермінації кримінальної агресії в умовах карантинної ізоляції. Системно-структурний метод використано для дослідження класифікації видів причин домашнього насильства, також його було застосовано при аналізі норм Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", щодо виокремлення в них ознак, які характеризують даний вид правопорушень; за допомогою статистичного аналізу та експертної оцінки опрацьовано матеріали, що містяться у відкритих інтернет-джерелах. Визначено обумовлення побутових конфліктів тривалими карантинними обмеженнями. Здійснено аналіз даних про показники домашнього насильства під час пандемії з відкритих інтернет-джерел.

Розглянуто домашнє насильство над дітьми як актуальну проблему сьогодення. Розкрито питання захисту від домашнього насильства в умовах карантину. Висвітлено окремі аспекти юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Увагу приділено проблемним питанням адаптації законодавства України у сфері протидії домашньому насильству до законодавства Європейського Союзу. Розглянуто гендерно-обумовлене насильство як безпосередній предмет адміністративної діяльності Національної поліції. Розкрито проблемні питання розслідування кримінальних проваджень за фактами вчинення домашнього насильства. Висвітлено проблеми кримінально-правової кваліфікації домашнього насильства в Україні та перспективи вдосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері.

Представлено результати кримінологічного дослідження домашнього насильства, за результатами якого надано кримінологічну характеристику цього насильства, проаналізовано кривдника, який вчиняє домашнє насильство, встановлено детермінанти, що зумовлюють вчинення домашнього насильства, та запропоновано заходи його запобігання. Вивчено зарубіжний досвід запобігання домашньому насильству та його використання в Україні. Показано стан і тенденції вчинення домашнього насильства, розкрито особливості віктимної поведінки членів сім'ї. Проаналізовано роль поліції та громадськості в запобіганні домашньому насильству.

На основі теорії адміністративного права, чинного законодавства, досягнень публічної адміністрації наведено нове розв'язання наукового завдання стосовно публічного адміністрування запобігання та протидії домашньому насильству в Україні, викладено важливі наукові результати. Сформовано авторське категорійне поняття публічного адміністрування запобігання та протидії домашньому насильству як системи адміністративно-правових засад і заходів, що здійснюються суб'єктами публічної адміністрації на основі реалізації норм адміністративного права. Розкрито зміст публічного адміністрування запобігання та протидії домашньому насильству. Виявлено й узагальнено принципи публічного адміністрування запобігання та протидії домашньому насильству в Україні. Розкрито сутність принципу верховенства права у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в Україні. Здійснено компаративістичну характеристику наукових положень щодо запобігання та протидії домашньому насильству. Удосконалено напрями й конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства стосовно публічного адміністрування запобігання та протидії домашньому насильству. Запропоновано ратифікувати Стамбульську конвенцію, утвердити комплексну програму протидії домашньому насильству.

Розкрито проблеми запобігання та протидії жорстокому поводженню з дітьми в умовах воєнного стану. Висвітлено проблемні аспекти проходження кривдниками програми для кривдників. Розглянуто підготовку фахівців як інструмент забезпечення дієвості державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Розкрито питання психологічної готовность слідчих до проведення допиту неповнолітніх, які постраждали від насильства. Висвітлено питання запобігання та протидії домашньому насильству під час воєнного стану в Україні. Подано інформацію про порядок та строки адміністративного затримання за вчинення домашнього насильства у США. Увагу приділено проблемам запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству в умовах воєнного стану.