Вперше виявлено характерні особливості справедливості як соціально-правового феномену: її гнучкість та універсальність, можливість її оцінювання з позиції таких категорій, як "благо", "свобода", "совість", "честь", "гідність". Обгрунтовано наявність генетичного зв'язку між реалізацією принципу справедливості на таких ключових етапах застосування кримінального закону, як кваліфікація злочинів і призначення справедливого й доцільного покарання, та процесами побудови справедливого суспільства на основі концепції громадянського суспільства та правової держави. Доведено, що принцип справедливості в кримінальному й у кримінально-виконавчому праві характеризується такими обов'язковими ознаками (критеріями), як рівність, диференціація й індивідуалізація. На основі сучасних уявлень про принцип справедливості у сфері застосування покарань і поводження з засудженими сформульовано поняття справедливості як узагальнювального, етично обгрунтованого критерію порівняння активної поведінки людини та громадянина, відповідно до якого всі люди за вчинені злочини несуть покарання й одержують відплату один від одного у встановлений час.

Досліджено принцип раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених. Розглянуто зміст і характерні ознаки цього галузевого принципу, на підставі чого сформульовано його дефініцію. З'ясовано зміст основних елементів досліджуваного принципу - примусу та стимулювання, сформульовано їх визначення в галузі кримінально-виконавчого права (КВП). Названо основні вимоги, що ставляться до процесу реалізації цього принципу, розкрито їх зміст. Сформульовано пропозиції щодо забезпечення реалізації цього принципу в практичній площині. Охарактеризовано принципи КВП. Визначено принципи КВП в науці КВП. Визначено місце принципу раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених у системі принципів КВП. Виокремлено визначальні риси принципу раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених. Розкрито зміст принципу раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених за українським і російським законодавством. Розкрито зміст поняття примусу в КВП, а також охарактеризовано примус у вузькому значенні слова. Уточнено поняття стимулювання у КВП. Досліджено стимулювання як інститут КВП.

Проаналізовано основний зміст захисної функції кримінального покарання, частиною якого є режим. Розкрито поняття державного примусу як основної складової цієї функції, а саме його каральний і стимуляційний механізми. Встановлено, примус тісно пов'язаний із запобіжним впливом покарання, який виступає як елемент захисної функції. У зв'язку з цим розглянуто зміст загальної та спеціальної превенції, що впливає не тільки на особу, яка вчинила злочин, а й у цілому на суспільство. Виявлено основні призначення захисної функції, а саме: охорона суспільства від злочинних посягань, формування законослухняної поведінки, моральності членів суспільства.

Досліджено проблему режиму виконання та відбування покарань у виправних установах Державної пенітенціарної служби України. Проведено аналіз становлення та розвитку режиму виконання та відбування покарань, розкрито поняття та зміст режиму виконання та відбування покарань у виправних установах. Показано сучасний стан режиму виконання та відбування покарань, сформульовано пропозиції щодо його вдосконалення. На підставі порівняльного аналізу досліджено нормативно-правове забезпечення режиму у виправних установах мінімального, середнього та максимального рівня безпеки. Розкрито оперативно-розшукове забезпечення режиму виконання та відбування покарань у виправних установах. Обгрунтовано режим як засіб забезпечення виправлення та ресоціалізації засуджених у виправних установах, визначено режим як засіб забезпечення прав і свобод засуджених у виправних установах.

Досліджено особливості та специфіку дисциплінарної практики в жіночій виправній установі мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Визначено сучасний стан і тенденції протиправної поведінки засуджених жінок, міру профілактичного впливу чинної системи дисциплінарних стягнень щодо них як таких, що опосередковано доводять ступінь ефективності чинного процесу виконання (відбування) покарання у вигляді позбавлення волі стосовно специфічної категорії засуджених. На підставі результатів дослідження сформульовано пропозиції щодо вирішення теоретичних, законодавчих і правозастосовчих проблем у зазначеній сфері.

Висвітлено основні властивості режиму відбування та виконання покарання. Проаналізовано загальні засади зміцнення режиму завдяки безпосередньому впливу на правовідносини, що виникають між персоналом установ виконання покарань і засудженими, співробітників режимних та виправних підрозділів. Наведено висновки щодо ефективності вимог режиму відбування покарання.

Розглянуто питання щодо виникнення неформальних груп засуджених у виправних колоніях. Визначено основні підстави об'єднання засуджених у неформальні групи негативного спрямування. Окреслено елементи субкультури, за якими будуються неформальні відношення між засудженими, які входять до таких груп. Запропоновано основні ознаки, які вказують на існування неформальних груп засаджених у виправних колоніях.