Розглянуто проблему звільнення від відбування покарання з випробуванням, внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Рассмотрена проблема освобождения от отбывания наказания с испытанием, внесены предложения по усовершенствованию действующего законодательства.

The problem of clearing of serving punishment with test is mentioned, offers on improvement of the current legislation are brought.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х884.9(4УКР)19 + Х881.9(4УКР)022.9

Рубрики:

Пенітенціарні системи окремих країн

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)011.2 + Х884.9(4УКР)19

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Пенітенціарні системи окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х884.9(4УКР)19 + Х883.9(4УКР)4

Рубрики:

Пенітенціарні системи окремих країн

Злочинність в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведено порівняльний аналіз мети покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та результатів його виконання. Досліджено умови застосування цього покарання. Критично проаналізовано закріплений у законодавстві порядок визначення строків виконання покарання і запропоновано внесення змін до чинного законодавства, відповідно до яких строк виконання цього покарання, призначеного додатково до арешту, обмеження волі, утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний термін, вираховується з моменту відбуття основного покарання. Виділено дві форми виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, проведено їх порівняльний аналіз. На базі положень логіки та філософії визначено основні риси та правовий статус кримінально-виконавчої інспекції як суб'єкта виконання досліджуваного покарання. Наведено визначення правового статусу засуджених до цього покарання. Досліджено контрольну діяльність кримінально-виконавчих інспекцій, визначено її поняття, функції, принципи та зміст. Запропоновано залучити податкові органи до процесу виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Досліджено виконання покарань у вигляді виправних і громадських робіт. Зазначені види покарань розглянуто у контексті альтернативи позбавленню волі. Наведено аргументи з метою поширення практики застосування виправних і громадських робіт. На піставі аналізу правової природи й ознак цих робіт запропоновано висновок, що змістом виправних і громадських робіт головним чином є кара. Значну увагу приділено процесу виконання цих покарань, складовими частинами якого є порядок і умови їх виконання. З урахуванням результатів дослідження виокремлено основні завдання, функції та повноваження кримінально-виконавчої інспекції під час виконання виправних і громадських робіт. Розглянуто принципові відмінності, наявні під час їх виконання. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення законодавства та практики виконання виправних і громадських робіт.

Розкрито суть поняття та проаналізовано зміст запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Розроблено пропозиції для вдосконалення вітчизняного кримінального та кримінально-виконавчого законодавства щодо запобігання злочинам, вчиненим працівниками цієї інспекції. Узагальнено кримінологічну характеристику осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Вивчено особистісні ознаки особи рецидивіста. Досліджено причини й умови вчинення рецидивних злочинів зазначеними особами. Розроблено науково обгрунтовані рекомендації щодо впливу на причини й умови вчинення нових злочинів серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, а також покращання профілактичної роботи з такими особами.

Проаналізовано поняття, завдання, функції та повноваження кримінально-виконавчої інспекції. Вивчено правовий статус персоналу даної інспекції. Узагальнено кримінально-виконавчу характеристику покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція. На підставі аналізу законодавства зарубіжних країн стосовно діяльності служб пробації обгрунтовано необхідність упровадження в діяльність кримінально-виконавчої інспекції пробаційних форм роботи з засудженими. Проаналізовано взаємодію кримінально-виконавчої інспекції з державними та недержавними органами й організаціями щодо виконання покарань. Розглянуто законодавчу та галузеву нормативно-правову базу щодо контролю кримінально-виконавчої інспекції за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання. Наведено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення виконання даною інспекцією покарань.

Проаналізовано організаційні та правові проблеми виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не взаємопов'язаних з позбавленням волі, у вигляді виправних і громадських робіт, позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю. Досліджено періоди їх виникнення, поняття, суть, сучасні теоретично-правові та кримінологічні засади, практику їх виконання у країнах Європейської спільноти. Узагальнено практику виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не взаємопов'язаних з позбавленням волі. Розглянуто шляхи їх удосконалення (законодавче забезпечення, покращення діяльності кримінально-виконавчої інспекції, впровадження профілактично-виховного впливу та підготовка кадрів).

Досліджено актуальні кримінологічні проблеми інституту альтернативних мір покарання, його місце та роль у системі засобів протидії злочинності. Розкрито суть поняття та проаналізовано систему альтернативних мір покарання, їх еволюцію у процесі гуманізації та демократизації кримінальної політики за умов розбудови незалежної української демократичної, соціально-правової держави. Висвітлено практичні аспекти застосування альтернативних мір покарання протягом кількох останніх десятиліть. Розглянуто категорії покарання - позбавлення волі, а також альтернативні покарання та зроблено висновок, що альтернативні міри покарання є за умов сьогодення у більшості випадків ефективнішими, ніж позбавлення волі. Обгрунтовано необхідність перегляду кримінальної політики держави з метою її послідовного пом'якшення шляхом поступового скорочення застосування позбавлення волі та широкого впровадження альтернативних мір покарання.

Здійснено комплексне дослідження правових і організаційних засад виконання покарання у кримінально-виконавчих установах відкритого типу. Проаналізовано процес зародження та становлення даних установ в Україні, визначено сучасні тенденції та закономірності їх розвитку. Вивчено правову природу цього виду установ та зміст кримінального покарання - обмеження волі. Досліджено порядок виконання та умови відбування покарання, а також розглянуто правові й організаційні заходи, що застосовуються. Наведено характеристику засуджених до обмеження волі, їх характерні типологічні риси, вивчено проблеми правового статусу осіб цієї категорії. Розроблено пропозиції та рекомендації стосовно проекту Положення про виправні центри.

Досліджено витоки становлення та розвитку виконання та відбування покарання у вигляді виправних робіт, його поняття та зміст. Обгрунтовано науково-практичне значення кримінально-виконавчої характеристики виконання та відбування покарання у вигляді виправних робіт, проведено порівняльний аналіз виконання даного покарання в країнах СНД. Надано розгорнуту характеристику засуджених осіб до покарання у вигляді виправних робіт, їх прав та обов'язків, розкрито зміст застосування засобів виправлення та ресоціалізації до засуджених, запропоновано шляхи удосконалення виконання та відбування даного виду покарання.

Исследованы истоки становления и развития выполнения и отбывания наказания в виде исправительных работ, его понятия и содержание. Обосновано научно-практическое значение криминально-исполнительной характеристики выполнения и отбывания наказания в виде исправительных работ, проведен сравнительный анализ применения данного наказания в странах СНД. Дана развернутая характеристика осужденных лиц к наказанию в виде исправительных работ, их прав и обязанностей, раскрыто содержание применения способов исправления и ресоциализации к осужденным, предложены пути усовершенствования выполнения и отбывания данного вида наказания.

Надано визначення понять "пенальна політика України" та "депеналізація". Встановлено, що депеналізація є напрямом кримінально-правової сфери пенальної політики України. Висвітлено історико-правовий аспект розвитку депеналізації. Встановлено класифікацію депеналізації та досліджено фактори, які обумовлюють застосування депеналізації. Проаналізовано кримінально-правове законодавство зарубіжних країн щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Досліджено взаємозв'язок депеналізації з прогресивною системою відбування покарання. Висвітлено вид кримінологічного забезпечення депеналізації, як пропаганду положень кримінально-правового законодавства щодо осіб, які відбувають покарання. Встановлено особливості застосування депеналізації стосовно неповнолітніх. Сформульовано обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення національного кримінально-правового законодавства та практики його застосування.

Досліджено актуальні питання застосування покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі. Обгрунтовано необхідність розробки та впровадження у практику діяльності правоохоронних органів України спеціальної системи заходів кримінально-правового характеру, спрямованих на перевиховання неповнолітніх правопорушників, яка включає заходи виховного та медичного характеру (перебування у фостерній сім'ї, медіація, пробація) та реалізацію видів покарань, передбачених чинним Кримінальним кодексом України. Наведено рекомендації щодо введеня до чинного кримінального закондавства положень про застосування запропонованих заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх (передача до фостерних сімей, медіація, пробація). Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діяльності кримінально-виконавчої служби, органів внутрішніх справ та інших органів та установ, що відповідають за виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням засудженого волі. Обгрунтовно необхідність створення служби пробації у масштабах усієї держави. Доведено доцільність значного скорочення покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк щодо неповнолітніх правопорушників. Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми організації діяльності кримінально-виконавчих комісій щодо виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням засудженого волі. Визначено місце даних структур у системі органів державної влади, охарактеризовно їх правове становище та функції. Наведено пропозиції щодо розробки проектів положень щодо регулювання діяльності кримінально-виховної інспекції та громадських інспекторів.

Висвітлено комплекс питань, пов'язаних з теоретичними та практичними аспектами здійснення контролю та нагляду кримінально-виконавчої інспекції (КВІ) за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням. Досліджено становлення та розвиток контролю та нагляду як складових постпенітенціарного контролю, визначено поняття та зміст контролю, нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням. Встановлено мету, підстави, правові наслідки, а також етапи порядку здійснення контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням. Проаналізовано норми, які регламентують здійснення контролю та нагляду з точки зору їх належності щодо інститутів кримінально-виконавчого права. Проведено аналіз теоретичних засад розмежування термінів "контроль" і "нагляд" у діяльності КВІ щодо осіб, звільнених з випробуванням. Диференційовано заходи контролю та нагляду КВІ щодо даної категорії засуджених, а також визначено умови їх ефективності. Наведено пропозиції щодо вдосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства.

Висвітлено становлення та розвиток виконання та відбування покарання у виді громадських робіт у контексті кримінально-виконавчої та кримінально-правової характеристики, сучасний стан виконання і відбування зазначеного виду покарання, наведено пропозиції щодо його удосконалення. Розглянуто кримінально-виконавчу характеристику покарання у виді громадських робіт, визначено кримінально-виконавчу інспекцію як суб'єкт виконання цього виду покарання, показано її взаємодію з державними органами та громадськістю. Наведено результати порівняльного аналізу зарубіжного досвіду організації виконання покарання у виді громадських робіт, розкрито права та обов'язки засуджених до покарання у виді громадських робіт, визначено порядок застосування до них засобів виправлення і ресоціалізації.

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних питань кримінально-правового, кримінологічного та кримінально-виконавчого забезпечення депеналізації в Україні. На основі аналізу взаємозв'язків кримінально-правової, кримінологічної та кримінально-виконавчої галузей пенальної політики досліджено відповідне забезпечення депеналізації в Україні. Висвітлено історію, зарубіжний досвід, тенденції та перспективи розвитку депеналізації як напряму кримінально-правової галузі пенальної політики держави.

У ході дослідження вперше узагальнено історіографію з проблеми правового регулювання діяльності спеціальних закладів (шкіл) для неповнолітніх правопорушників в Україні та уведено до наукового обігу значну кількість раніше не опублікованих архівних документів і матеріалів, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських об'єднань України та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Зроблено ретроспективний аналіз історичних і правових предумов становлення спеціальних закладів (шкіл) для неповнолітніх правопорушників. Зазначено, що історичними передумовами є природні, мілітарні, репресивні. Правові передумови тісно пов'язані з історичними, а саме: внаслідок глобальної мілітарної ситуації та репресивної системи в державі проблема подолання безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх вимагала: створення законодавчої бази, на основі якої формувалися заклади для неповнолітніх правопорушників та приведення цієї законодавчої бази у відповідність до міжнародних правових актів. Детально рокрито основні етапи формування нормативно-правової бази діяльності спеціальних шкіл для неповнолітніх правопорушників протягом 1964 - 1995 рр. Витокремлено особливості законодавчого врегулювання діяльності установ соціальної реабілітації на сучасному етапі, що проявилися у зміні їх підпорядкування та порядку направлення до них дітей з девіантною поведінкою, виявлено недоліки чинного законодавства.

Розглянуто проблему призначення громадських робіт як альтернативного виду покарання позбавленню волі. Досліджено позитивні та негативні сторони застосування даного виду покарання, а також розглянуто прогалини в закондавстві, що стосуються призначення громадських робіт.

Розкрито сутність і зміст корекційно-педагогічної діяльності соціальних інституцій у роботі з неповнолітніми, які засуджені до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Розглянуто особливості співпраці соціального педагога освітнього закладу зі службою пробації як ефективний ресурс у процесі ресоціалізації дитини, яка перебуває у конфлікті із законом.