Розглядаються питання як психологічної теорії, так і соціальні питання юридичної психології: психологія особистості (особистість та соціальне середовище; шляхи формування та розвитку особистості; сучасні психологічні теорії особистості), кримінальна психологія (мотивація та емоційна активація вчинків; психологія діяльності слідчого як державного службовця; становлення особистості злочинця), психологія попереднього слідства (загальна характеристика психологічних особливостей діяльності слідчого; психологія огляду місця події, обшуку та затримання, допиту потерпілих та свідків, підозрюваних та обвинувачених, очної ставки, пізнання та ін.). Системно викладений матеріал дає можливість навчитись контролювати власні пізнавальні процеси, стани та якості, перевіряти хід розумових дій співрозмовника та приймати вірні рішення.

З урахуванням положень сучасного українського законодавства прокоментовано основні положення Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" у взаємозв'язку з іншими законами та нормативними актами. Висвітлено найбільш складні питання теорії оперативно-розшукової діяльності, зокрема, її правової основи, принципів, а також прав та обов'язків підрозділів, які здійснюють дану діяльність. У кримінальному аспекті розкрито суть поняття території України.

С учетом положений современного украинского законодательства прокомментированы основные положения Закона Украины "Об опреративно-розыскной деятельности" во взаимосвязи с другими законами и нормативными актами. Освещены наиболее сложные вопросы теории оперативно-розыскной деятельности, в частности, ее правовой основы, принципов, а также прав и обязанностей подразделений, осуществляющих данную деятельность. В криминальном аспекте ракрыто содержание понятия территории Украины.

Подано постатейний нормативний аналіз Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" з урахуванням змін і доповнень станом на 1 травня 2011 р. Розкрито поняття, завдання, принципи та правові засади даної діяльності. Охарактеризовано права й обов'язки органів, уповноважених на здійснення оперативно-розшукових заходів, показано їх роль в розшуковому процесі. Увагу приділено питанням організації та проведення оперативно-розшукової діяльності оперативно-розшуковими підрозділами, гарантіям законності під час здіснення даної діяльності, строкам ведення оперативно-розшукових справ, використанню матеріалів оперативно-розшукової діяльності. Висвітлено проблеми соціального та правового захисту працівників оперативних підрозділів.

Узагальнено та вирішено наукове завдання, що полягає у кримінологічному пізнанні Державного бюро розслідувань (ДБР) як суб’єкта протидії злочинності в Україні, розроблено пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства та відповідної правозастосовної практики. Доведено, що кримінологічне пізнання ДБР як суб’єкта протидії злочинності в України охоплює такі напрями: концептуальне визначення ДБР як суб’єкта запобігання злочинам в Україні; правові основи запобіжної діяльності ДБР; реалізація кримінологічної політики держави у діяльності ДБР; мета та завдання запобіжної діяльності ДБР; принципи, функції та методи запобіжної діяльності ДБР; подальше впровадження міжнародних стандартів та апробованих європейських практик в діяльність Бюро. Обґрунтовано, що механізм діяльності ДБР щодо протидії злочинності має свою специфічну функціональну побудову: спочатку відбувається реагування на злочин, а у процесі розслідування злочину здійснюється запобігання новим злочинам. Встановлено спеціальні повноваження ДБР у сфері протидії злочинності, що відрізняють його від інших державних правоохоронних органів. Розроблено пропозиції з удосконалення правового забезпечення діяльності Бюро у сфері протидії злочинності. Запропоновано внесення змін до ст. 3 Закону, доповнивши їх такими принципами, як: рівність всіх перед законом; безперервність; забезпечення єдності державної політики у сфері протидії злочинності; взаємодії з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями. Доведено, що потребує реалізації функція забезпечення наступності поколінь та підготовки кадрів для ДБР. Визначено зміст методів, які використовує ДБР у сфері протидії злочинності з відповідним поділом: є імперативні (примус) та диспозитивні (переконання та заохочення). Окрему увагу приділено аналізу та прогнозуванню, плануванню та координації протидіючого впливу на злочинність. Аргументовано статус ДБР як суб’єкт формування та реалізації кримінологічної політики держави, визначено гарантії стабільності кримінологічної політики у сфері діяльності ДБР. Обґрунтовано, що необхідним є введення до штату Бюро посад кримінологів, підготовка кадрів за кримінологічним напрямом, створення кримінологічного центру центрального апарату. Проаналізовано зарубіжний досвід функціонування спеціалізованих державних органів щодо протидії злочинності.