Проаналізовано правовий статус прокурора у цивільному судочинстві України як реалізації принципу публічності у цивільному процесі. Розглянуто питання юридичної природи представництва прокурором, а також його процесуальноі форми, на підставі цього зроблено висновок про самостійність цього інституту цивільного процесуального права. Проаналізовано діючі норми чинного законодавства та наведено перелік прав і обов'язків прокурора у цивільному судочинстві. Досліджено питання приводів і підстав представництва прокурором, а також форм і методів реалізації прокурором представницьких повноважень, допустимість його участі в цивільному процесі в межах вимог правової держави та процесуального статусу, передбаченого Конституцією України та чинним законодавством. Відзначено, що Конституція (Основний Закон) держави є правовою підставою участі прокурора у цивільному процесі. Зауважено, що важливим напрямом розвитку представництва прокурора є пряме надання його права ініціювати в суді першої інстанції процес у разі порушення прав і законних інтересів необмеженого кола осіб, порушення масового інтересу. Досліджено мету та завдання представництва прокурора у цивільному процесі, грунтуючись на тому, що метою є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави, а завданням - вжиття у цивільно-судовому порядку заходів щодо поновлення порушених прав і законних інтересів громадянина та держави, усунення причин і умов, що призвели до їх порушення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)043 + Х892.19(4УКР)114

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.19(4УКР)182 + Х892.19(4УКР)114

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему покращання діяльності органів прокуратури. Висвітлено окремі теоретичні та практичні питання представництва прокуратурою в суді у справах цивільної та адміністративної юрисдикції інтересів осіб, засуджених до позбавлення волі. Визначено дослідні перспективи з цієї тематики.

Розкрито юридичну природу прав та інтересів дітей як особливого об'єкта захисту у виконавчому провадженні. З'ясовано еволюцію правового регулювання правового статусу прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей. Визначено стадійність виконавчого провадження та процесуальний статус прокурора у виконавчому провадженні. Досліджено процесуальні форми участі прокурора у виконавчому провадженні, а також його місце і роль у виконавчому провадженні під час виконання судових рішень у певних категоріях цивільних справ щодо захисту прав та інтересів дітей.

Досліджено інститут представництва прокурором інтересів громадянина або держави в цивільному судочинстві України. Розроблено теоретичну конструкцію реалізації прокурором конституційної функції представництва, в межах якої досліджуваний інститут публічного правосуддя синхронізовано із субсидіарністю та змагальністю, а діяльність прокурора в цивільному процесі має допоміжний (додатковий) характер і базується на засадах дотримання ''справедливого балансу'' між сторонами. Проаналізовано етапи становлення інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді та виявлено взаємозалежність тенденцій його розвитку з моделями цивільного процесу на різних етапах його еволюції. Досліджено правові акти, які регулюють діяльність прокурора в цивільному процесі, та проведено їх класифікацію. З'ясовано особливості правової природи представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді, сформульовано сутність досліджуваного інституту, визначено процесуальний статус прокурора в цивільному процесі й обсяг його процесуальних повноважень залежно від об'єктів прокурорського захисту в суді. Узагальнено основні теоретичні підходи щодо підстав і форм участі прокурора в суді та визначено їх зміст. Сформульовано авторські пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює порядок здійснення прокурором функції представництва інтересів громадянина або держави в цивільному процесі.

Визначено основні проблеми з дотримання прав та інтересів дитини в цивільному процесі, які пов'язані з відсутністю належного механізму представництва дитини в суді після позбавлення відповідних функцій органів прокуратури, і з недостатньою увагою органів опіки та піклування до питань захисту інтересів дитини в цивільному процесі, в тому числі при визначенні місця проживання дитини, тривалому розгляді у судах справ щодо усиновлення, позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, визначення місця проживання дитини, участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, відсутності спеціалізації суддів щодо розгляду сімейних справ. Проаналізовано відповідність норм чинного законодавства існуючим викликам щодо забезпечення захисту прав дитини в умовах позбавлення органів прокуратури функцій представництва їх інтересів у суді. Обгрунтовано інституційно-правові механізми захисту прав та інтересів дитини в цивільному процесі органами публічної влади в умовах децентралізації. Запропоновані напрями вдосконалення законодавства з метою посилення захисту прав та інтересів дитини в цивільному процесі шляхом внесення відповідних змін до Конституції України, Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Рекомендовано, що на прикінцевому етапі реформи децентралізації системи органів публічної влади в Україні необхідно чітко визначити, який орган буде виконувати в повному обсязі функції органів опіки та піклування: виконавчі комітети селищних рад об'єднаних територіальних громад чи районні державні адміністрації, та забезпечити виконання як на рівні об'єднаних територіальних громад, так і на районному рівні вимог ч. 7 ст. 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" щодо штатної чисельності служб у справах дітей.