Розглянуто правові, теоретичні та практичні проблеми постановлення судом законних та обгрунтованих вироків у разі застосування введеної у кримінальний процес України у 2001 році спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ у випадках визнання обвинуваченим своєї вини. Проаналізовано виникнення та застосування такої спрощеної форми у різних країнах світу, зокрема, угод про визначення вини у США й особливого порядку за КПК Російської Федерації. Досліджено особливості та проблемні питання застосування в Україні спрощеної форми судового розгляду та правової якості вироку суду, який постановляється у судовому засіданні за спрощеною формою. Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та розробки нового КПК України.

Проведено комплексне дослідження проблемних питань, пов'язаних зі спрощеною формою кримінального судочинства України. Викладено загальні положення, розглянуто види та форми кримінального процесу України. Досліджено історичні передумови виникнення та застосування спрощеного кримінального судочинства, розкрито його поняття, сутність, мету та завдання. Обгрунтовано необхідність спрощеного кримінального судочинства, наведено види спрощених форм у кримінальному процесі та надано їх класифікацію. Проаналізовано особливості спрощеного провадження щодо кримінальних проступків і спрощеного провадження на підставі угод про примирення. Розкрито історичні, правові та соціальні передумови виникнення медіації як виду спрощеного провадження в кримінальному судочинстві України. З'ясовано роль прокуратури в дотриманні законності та реалізації спрощеного кримінального судочинства України.

Комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми застосування угоди щодо визнання винуватості в кримінальному процесуальному законодавстві України. Вивчено вітчизняний та досвід зарубіжних країн щодо застосування узгоджувальних спрощених процедур між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим, що передбачають визнання останнім своєї вини або його згоду з висунутим обвинуваченням в обмін на пом'якшення покарання. На підставі розглянутих підходів до розуміння поняття угоди щодо визнання винуватості наведено визначення такої угоди та виокремлено її характеризуючі ознаки, розкрито їх сутність. Запропоновано нове бачення правового положення учасників угоди щодо визнання винуватості, а також особливого порядку кримінального провадження на підставі угоди до визнання винуватості.

Розкрито питання відповідності досліджуваної норми підставам і принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь, порівняльно-правового аналізу законодавства зарубіжних країн щодо кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину. Здійснено кримінально-правову характеристику об’єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину, що передбачений ст. 389-1 КК України. Охарактеризовано форми кримінальної відповідальності за умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості. З урахуванням досвіду зарубіжних країн сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинної законодавчої конструкції ст. 389-1 КК України шляхом внесення у її зміст відповідних змін і доповнень.

Розглянуто актуальні проблеми оскарження прокурором вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами розгляду провадження у спрощеному порядку. Визначено, що кореляція сучасного кримінального процесуального закону та практики вимагає від прокурора неухильного додержання законодавства, особливо в частині оскарження вироків, ухвалених у спрощеному порядку. Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає обмежене коло підстав для оскарження прокурором вироків суду першої інстанції, ухвалених за результатами розгляду провадження у спрощеному порядку. Такими підставами є неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та суттєве порушення вимог кримінального процесуального закону.