Розглянуто теорію регіоналізму і класифікацію регіональних організацій. Послідовно висвітлено передумови започаткування та діяльність у системі економічних та соціальних міжнародних відносин Ради Європи, Північноатлантичного, Західноєвропейського, Європейського Союзів, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Організації Чорноморського економічного співробітництва, Ліги арабських держав, Асоціації країн Південно-Східної Азії тощо. Наведено перелік регіональних та субрегіональних організацій та органів, членом яких є Україна (станом на 1 січня 1997 р.).

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних аспектів діяльності Ліги Арабських Держав у галузі мирного розв'язання міжнародних спорів відповідно до Статутів ООН і ЛАД. Особливу увагу приділено практиці ЛАД у цій сфері, зокрема, у розв'язанні арабо-ізраїльського конфлікту та відверненні війни у Перській Затоці.

Проаналізовано проблеми створення системи міжнародної безпеки, етапи міжнародної інтеграції, фактори, що сприяють і заважають їй. Висунуто тезу про те, що створення дієвого міжнародного органу, який встановлював би глобальні правила гри, найближчим часом маловірогідне. Розглянуто можливі центри інтеграції (Китай, Японія, США, ЄС) та зроблено прогноз стосовно ролі України як регіонального центру тяжіння, що згодом може перетворитись на стрижень інтеграції в Центрально-Східній Європі.

Розглянуто правові питання становлення та діяльності європейських міжнародних організацій. Розкрито правові засади формування органів європейських організацій. Описано процедуру прийняття рішень, методи та важелі впливу держав на їх роботу. Особливу увагу приділено висвітленню практики інститутів Європейського Союзу, а також діяльності Західноєвропейського Союзу, НАТО, Ради Європи та ОБСЄ.

Проаналізовано діяльність регіональних міжурядових організацій, визначено суть, принципи формування, наведено їх класифікацію. Обговорено положення статуту ООН щодо мети та принципів діяльності регіональних організацій. Висвітлено роль міжнародних організацій як механізму об'єднання, мобілізації та координації дій у боротьбі за виживання людства. Вміщено перелік регіональних і субрегіональних організацій і органів, членом яких є Україна (станом на 1 січня 2000 р.).

Досліджено місце і роль Збройних Сил України у миротворчій діяльності української держави, участь у миротворчих операціях під егідою Організації Об'єднаних Націй у складі багатонаціональних сил і в системі міжнародних зв'язків України. Значну увагу приділено налагодженню співробітництва у військовій галузі протягом 1992 - 2000 рр., зусиллям військового відомства України у розвитку відносин рівноправного партнерства з країнами-членами Північноатлантичного Альянсу. Висвітлено участь миротворчих контингентів України у складі багатонаціональних сил ООН у Південно-Західній Європі, в Анголі, Таджикистані та Лівані. Розкрито процес створення нормативно-правової бази участі українських підрозділів у миротворчих операціях. Детально висвітлено хронологію дій підрозділів Збройних Сил України в миротворчих контингентах ООН під час вирішення конфліктів на теренах колишньої Югославії. До наукового обігу введено справжні найменування військових підрозділів, що дає змогу виключити історіографічні помилки під час описання дій українських миротворців у складі різних багатонаціональних військових формувань.

Висвітлено проблеми європейської безпеки, зокрема, можливі загрози для європейської безпеки, сучасні проблеми НАТО, відмінність позиції США та європейських країн щодо реалізації спільної політики безпеки та оборони. Розглянуто зміни в політичній свідомості європейців, питання існування кризи ідеї об'єднаної Європи.

Вивчено проблему європейської безпеки у політиці США та Франції. Розглянуто позиції обох країн стосовно співіснування НАТО та Європейської системи безпеки й оборони, ролі США в системі європейської безпеки, перерозподілу повноважень щодо командування на користь європейців. Аргументовано, що американців не влаштовує ні нульовий варіант співробітництва, ні принцип мінімалізму як можливий сценарій розвитку відносин між Європейським союзом (ЄС) і НАТО, тоді як французький військово-політичний істеблішмент наполягає на неофіційному, неформальному характері стосунків між ЄС і НАТО.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Фра)64-611.1 + Х915.22(45) + Х913.129(4Укр)-(4Фра)

Рубрики:

Історія

Регіональні міжнародні організації

Дипломатія і зовнішня політика окремих держав

Шифр НБУВ: Ж68306 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

На підставі матеріалів Міжнародного семінару "Миротворча діяльність України: спільні операції з НАТО та в більш широкому контексті", проведеного у Києві 18 - 20 березня 2001 р., визначено тенденції розвитку миротворчої діяльності в Європі у сучасному геополітичному та міжнародно-правовому середовищі. Проаналізовано стан і перспективи розвитку відносин України та НАТО. Висвітлено досвід участі України в миротворчій операції КФОР у Косово, а також у програмі "Партнерство заради миру". Розкрито доктринальні й оперативні аспекти миротворчих операцій, розглянуто особливості підготовки українського військового контингенту до міжнародних миротворчих операцій. Висвітлено перспективи застосування українсько-польського миротворчого батальйону у Центральній та Східній Європі. Наведено основні законодавчі та нормативно-правові документи України з питань політики миротворчості.

С использованием материалов Международного семинара "Миротворческая деятельность Украины: совместные операции с НАТО и в более широком контексте", проведенного в Киеве 18 - 20 марта 2001 г., определены тенденции развития миротворческой деятельности в Европе в современном геополитическом и международно-правовом пространстве. Проанализированы состояние и перспективы развития отношений Украины и НАТО. Рассмотрен опыт участия Украины в миротворческой операции КФОР в Косово, а также в программе "Партнерство ради мира". Раскрыты доктринальные и оперативные аспекты миротворческих операций, рассмотрены особенности подготовки украинских военных контингентов к международным миротворческим операциям. Освещены перспективы использования украинско-польского миротворческого батальона в Центральной и Восточной Европе. Приведены основные законодательные и нормативно-правовые документы Украины по вопросам миротворчества.

Досліджено відносини України з Організацією Північноатлантичного Договору в рамках Хартії про Особливе Партнерство Україна - НАТО. Проаналізовано етапи розвитку та сучасний стан відносин нашої держави з Північноатлантичним Альянсом, зокрема, їх вплив на формування нової системи безпеки в регіоні. Розглянуто співробітництво України з НАТО в контексті радикальної зміни геостратегічного середовища в Європі після оновлення воєнно-політичної доктрини НАТО та затвердження нової стратегії Росії. Зокрема, здійснено аналітичну обробку документів, прийнятих під час Ювілейного Вашингтонського самміту НАТО, а також нової Концепції національної безпеки та Воєнної Доктрини Російської Федерації з урахуванням інтересів безпеки України. Окреслено альтернативні схеми підтримки національного курсу нашої держави.

Сучасна система колективної безпеки запропонована ООН та іншими міжнародними організаціями розглянута як закономірний результат діяльності людства стосовно пошуку оптимальних способів підтримання і відновлення міжнародного миру та безпеки протягом півтори тисячі років.

Современная система коллективной безопасности, предложенная Организацией Объединенных Наций и другими международными организациями, рассматривается как закономерный результат деятельности человечества по поиску оптимальных способов поддержания и восстановления международного мира и безопасности на протяжении полутора тысяч лет

A current system of collective security, proposed by United Nations and other international organizations, is regarded as a natural result of the humanity activities on finding the best methods of maintaining and restoring international peace and security for the last fifteen hundred years

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.22(4/5СНД)

Рубрики:

Регіональні міжнародні організації

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х811.12 + Х915.22

Рубрики:

Управління в галузі державної безпеки і охорони громадського порядку

Регіональні міжнародні організації

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше у вітчизняній науці міжнародного права зроблено спробу цілісного та комплексного дослідження поняття міжнародної безпеки, з акцентом, з одного боку, на її багатосторонній та всеосяжний характер, а з іншого - на нерозривний зв'язок безпеки кожної окремої держави з безпекою усього міжнародного співтовариства загалом, а також на детермінуючий характер зв'язку між безпекою та розвитком. Сформульовано методологічний висновок про те, що базою системи всеосяжної системи на порозі третього тисячоліття за умов світу, що перманентно змінюється, є колективна безпека. По-новому зроблено систематичний аналіз зв'язку всеосяжної системи міжнародної безпеки та міжнародного права, який призводить до висновку про її об'єктивну природу, взаємозумовлений характер, що відображає системну єдність. Вперше у вітчизняній науці міжнародного права обгрунтовано висновок про те, що у даний час головною загрозою сучасного міжнародного порядку є регіональні конфлікти. Запропоновано комплексний підхід до проблем підвищення ефективності функціонування регіональних режимів безпеки, який не тільки підтвердив їх взаємопов'язаний та взаємодоповнюючий характер, але й показує, що вони не можуть і не повинні суперечити один одному або бути альтернативним засобом зміцнення безпеки. Вперше з позицій права міжнародної безпеки розглянуто зміни, що відбуваються у Західній Європі, яка виходить зараз на більш високий рівень інтеграції у контексті якісного будівництва системи загальноєвропейської колективної безпеки, та її організаційно-правового оформлення.

Розглянуто миротворчість як міжнародний гуманітарний феномен силового вирішення проблеми миру у конфліктогенних регіонах, а також як один з дієвих інструментів ООН за умов неефективності дипломатичних, економічних і політичних зусиль. Показано суттєві відмінності у типах миротворчих операцій, визначено функції миротворчих підрозділів.

Рассмотрено миротворчество как международный гуманитарный феномен силового решения проблемы мира в конфликтогенных регионах, а также как один из действенных инструментов ООН при неэффективности дипломатических, экономических и политических усилий. Показаны существенные отличия в типах миротворческих операций, определены функции миротворческих подразделений.

Проанализировано конституционно-государственное устройство стран СНГ, образовавшихся в результате распада СССР, в который они входили. Рассмотрены особенности государственного устройства данных стран с автономными образованиями.

Досліджено правову природу Співдружності Незалежних Держав як організаційно-правової форми багатостороннього співробітництва пострадянських держав. Надано характеристику правонаступництва в межах СНД щодо участі цих держав у міжнародних міжурядових організаціях універсального характеру та щодо багатосторонніх договорів колишнього СРСР. Проведено порівняльний аналіз конструкцій пострадянських держав стосовно відповідності їх загальновизнаним принципам і нормам сучасного міжнародного публічного права, порівняно положення конституцій пострадянських держав - учасниць СНД, які закріплюють співвідношення норм міжнародного права та національного законодавства цих країн. Розглянуто питання щодо розробки механізму виконання різноманітних міжнародно-правових угод за участю пострадянських держав.

Розглянуто різні напрями відносин України й ОБСЄ: участь у миротворчій діяльності, співпраця з інститутами Організації, робота з метою подолання негативних тенденцій в ОБСЄ, одержання допомоги у вирішенні складних економічних проблем нашої держави та інших країн, розширення присутності представників нашої держави в робочих органах та польових місіях цієї Організації, сприяння європейській та євроатлантичній інтеграції України.

Рассмотрена деятельность в странах СНГ одной из наиболее мощных международных неправительственных организаций (МНО) - Oxfam International. Отмечено, что МНО способствует становлению в странах СНГ общественных организаций как главных инструментов рыночно-демократических преобразований. В своей деятельности МНО перешли от гуманитарной помощи беженцам и жертвам стихийных бедствий к осуществлению долгосрочных социально-экономических программ, нацеленных на развитие малого бизнеса среди наиболее бедных слоев населения, помощь в кооперировании крестьянских хозяйств, облегчение их доступа на рынок.